WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Тактика лікування жінок з аденоміозом у поєднанні з запальними процесами геніталій (автореферат) - Реферат

Тактика лікування жінок з аденоміозом у поєднанні з запальними процесами геніталій (автореферат) - Реферат

Тестування у відкритому полі оперованих (без фармакокорекції) щурів виявило у них значні зміни фізіологічної активності. Друга година післяопераційного періоду характеризується достовірним зниженням всіх досліджуваних показників: локомоторна активність на 37%, дослідницька активність на 64%, тривалість грумінгу на 62%, кількість актів дефекації на 82%, порівняно з початковою. На 24 год. після операції спостерігалося підвищення рівня всіх досліджуваних показників, однак, якщо показники емоційного стану виходили на нормальний рівень, то локомоторна та дослідницька активність залишалася достовірно нижчими порівняно з вихідними значеннями, на 31% та 48%, відповідно. Протягом наступних 6 діб рівень майже всіх вказаних показників стабілізувався але на сьому післяопераційну добу локомоторна активність ще була нижче від нормального рівня на 60%, дослідницька активність – на 64%, тривалість грумінгу – на 34%. Представлені дані свідчать про наявність гіпералгезії протягом раннього післяопераційного періоду та відсутність хронічного болю протягом відносно пізнього післяопераційного терміну.

З метою виключення гострого чи хронічного запального процесув післяопераційний період ми перевірили активність глікозидаз (-глюкозидази, -галактозидази та N-ацетилглюкозамінідази) у сироватці крові оперованих щурів. Результати проведеного аналізу вказують на те, що питома активність глікозидаз у сироватці крові щурів не зазнала вірогідних змін на 24 год. після операції (табл. 2),що свідчить про відсутність інфекційного запалення у оперованих щурів.

Таблиця 2

Питома активність ферментів у сироватці крові щурів

через 24 години після операції (МО/мг ЗБ, n=7-8)

Активність ферментів

Групи щурів

Глюкозидаза

Галактозидаза

N-ацетил глюкозамiнiдаза

Інтактні, не оперовані

9,251,50

8,681,20

8,971,36

Оперовані

9,031,91

9,122,33

11,83,02

Представлені вище результати підтверджують адекватність експериментальної моделі післяопераційного соматогенного болю, створеної за модифікацією моделі Бреннана.

Зміна концентрації нейрональних молекул клітинної адгезії під час гіпералгезії. Вплив гіпералгезії призвів до значних змін вмісту як розчинної такі мембранної форм NCAM у довгастому мозку та таламусі/гіпоталамусі щурів (рис. 1).

На 24 год. післяопераційного періоду у довгастому мозку щурів спостерігається значне підвищення вмісту розчинної форми NCAM на 119% і мембранної форми NCAM на 77% у порівнянні з контролем (тут і далі контролем вважати першу групу щурів, які не були прооперовані і не отримали жодного з препаратів). Відомо, що підвищення вмісту розчинної форми NCAM є наслідком активації процесів протеолізу, а на функціональному рівні пов'язане з необхідністю підвищення пулу NCAM, як сигнальної молекули. У таламусі/гіпоталамусі вплив гіпералгезії призвів до зниження вмісту розчинної форми та підвищення вмісту мембранної форми NCAM, відповідно на 27% та 43%. Зміни такого характеру можуть свідчити про перерозподіл у таламусі/гіпоталамусі загальної кількості NCAM між розчинною та мембранною формами на рахунок мембранної, яка бере участь у формуванні адгезивних взаємодій клітина-клітина та клітина-матрикс.

Одноразове введення агоністу НМДА рецепторів глутамату у дозі 1 мг/кг маси тіла викликало аналогічні зміни вмісту як розчинної так і мембранної форми NCAM у довгастому мозку та таламусі/гіпоталамусі інтактних щурів. Такі результати підтверджують провідну роль глутамату у процесах передачі ноцицептивного сигналу не тільки на рівні периферичної, але й на рівні центральної нервової системи. Вплив препарату на фоні оперативного втручання посилив описані зміни, що також свідчить на користь висловленого припущення. Однак, аналіз відсоткового вмісту NCAM в нормі, за умов дії післяопераційної гіпералгезії та/або глутамату вказує, на те, що механізм глутаматної нейротрансмісії, хоча і є основним у формуванні ноцицептивного сигналу, однак не тільки він визначає наслідки болю.

Рис. 1. Вміст розчинної (А, Б) та мембранної (В, Г) форм N-CAMу довгастому мозку (А, В) та таламусі/гіпоталамусі (Б, Г) щурів через 24 год. після операції. 1, 2 – інтактні тварини; 3, 4 – введення глутамату 1 мг/кг маси тіла за 5 хв.до операції; 5, 6 – введення МК-801 0,5 мг/кг маси тіла за 5 хв. до операції; 1, 3, 5 – не оперовані тварини; 2, 4, 6 – оперовані тварини. n = 7-8. * - p < 0,05; ** - p < 0,01.

Вплив неконкурентного антагоніста НМДА рецепторів МК-801, введеного у дозі 0,5 мг/кг маси тіла, не викликав вірогідних змін вмісту мембранної форми NCAM, як у довгастому мозку так і у таламусі/гіпоталамусі, а також запобігав змінам вмісту даної форми білку за умов дії післяопераційної гіпералгезії. Проте спостерігалося підвищення на 174% вмісту розчинної форми NCAM у довгастому мозку, а за умов дії післяопераційного болю – на 120%. У таламусі/гіпоталамусі вплив МК-801 призвів до зниження вмісту розчинної форми на 67%, сумісна дія препарату та операції викликала зниження рівня даної форми білку на 53%. Ми припускаємо, що завдяки дії МК-801 негативні наслідки гіпералгезії були значно зменшені: торкалися лише процесів трансдукції сигналу (у яких бере участь розчинна форма NCAM), тоді як адгезивні процеси (за які відповідає мембранна форма NCAM) залишились без змін, що підтверджується також відсутністю змін відсоткового вмісту NCAM у мозку щурів в результаті впливу МК-801.

Результати імуноблотингу N-CAM мембранної фракції білків довгастого мозку щурів представлені на рисунку 2. Отримані дані вказують на те, що підвищення вмісту мембранної форми NCAM, яке спостерігається під впливом розглянутих вище чинників, відбувається за рахунок високомолекулярних форм N-CAM 180 та 140 кДа, особливо у тварин яким вводили глутамат. Роботи E. Bock та співробітників її лабораторії (2003, 2004 рр.) доводять важливість саме цих форм білку у формуванні та пластичності нейрональних контактів.

Рис. 2. Імуноблотинг NCAM мембранної фракції білків довгастого мозку щурів. 1, 2 – інтактні тварини; 3, 4 – введення МК-801 0,5 мг/кг маси тіла за 5 хв. до операції; 5, 6 – введення глутамату 1 мг/кг маси тіла за 5 хв. до операції; 1, 3, 5 – не оперовані тварини; 2, 4, 6 – оперовані тварини. n = 7-8.

У сироватці крові щурів, протягом раннього післяопераційного періоду спостерігалося підвищення вмісту розчинної форми NCAM (рис. 3).

Рис. 3. Вміст розчинної форми NCAM (мкг/мл) у сироватці крові щурів через 24 год. після операції. Позначки груп ті самі. n = 7-8. * - p < 0,05; ** - p < 0,01.

Вплив операції призвів до підвищення вмісту даного білку на 40%, введення глутамату – на 30%, дія глутамату на фоні операції – на 19%. Введення ж МК-801 оперованим щурам викликало зниження вмісту розчинного NCAM на 27%, проти контрольного рівня. Виявлення підвищеного вмісту розчинної форми NCAM у сироватці крові щурів може свідчити про послаблення гематоенцефалічного бар'єру, як наслідок впливу після операційного болю та глутамату.

Протягом відносно пізнього післяопераційного періоду вміст N-CAM у мозку та сироватці крові щурів наблизився до контрольного рівня. На сьому добу після операції підвищеним залишався вміст мембранної форми NCAM у мозку щурів. У даний термін виявилися також наслідки впливу глутамату, що супроводжувалося значним підвищенням відсоткового вмісту NCAM, особливо в мозку щурів, які були прооперовані після введення глутамату. Віддалені наслідки дії одноразово введеного МК-801 проявлялися у зниженні вмісту обох форм NCAM у довгастому мозку щурів. У оперованих тварин, які отримали МК-801, виявлено зниження розчинної форми NCAM у довгастому мозку. Представлені дані свідчать про активну участь білку NCAM у процесах передачі та аналізу соматогенної ноцицептивної інформації.

Реакція астрогліальних білків на післяопераційний біль та фармакокорекцію. Влив післяопераційної гіпералгезії призвів до змін вмісту астрогліальних білків S-100β та ГФКБ. На 24 год. післяопераційного періоду спостерігалося підвищення вмісту S-100β у довгастому мозку на 86%,у таламусі/гіпоталамусі на 52% (рис. 4).

Loading...

 
 

Цікаве