WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Профілактика аномалій пологової діяльності у жінок з інтраамніальним інфікуванням (автореферат) - Реферат

Профілактика аномалій пологової діяльності у жінок з інтраамніальним інфікуванням (автореферат) - Реферат

Більшість (84,8 %) штамів лактобацил, вилучених від здорових дітей, були стійкими до дії пепсину і не змінювали під його впливом своїх адгезивних властивостей. Тільки у 15,2 % штамів з цієї групи знижувались або підвищувались значення СПА (рис. 5б). При дослідженні впливу трипсину та хімотрипсину на адгезивні властивості лактобацил було показано, що переважна більшість штамів були стійкими до дії цих ферментів і не змінювали своїх показників адгезії. Під впливом лізоциму для більшості штамів адгезивні властивості також залишалися незмінними, однак для 15,2 % було показано зниження значень СПА (рис. 5в).

З отриманих результатів видно, що серед чинників середовища, характерних для шлунку, більш агресивний вплив на адгезивність лактобацил чинив пепсин, тоді як рН середовища на показники адгезії впливало незначним чином. Серед чинників, характерних для кишечника, навпаки, більший вплив на адгезивність лактобацил чинили рН середовища, а трипсин та хімотрипсин на цю властивість практично не впливали. Значно впливав на адгезивність лактобацил лізоцим, що свідчить про його важливу роль в місцевому неспецифічному імунітеті, яка позначається і на представниках нормальної мікробіоти.

З усіх досліджуваних ферментів зниження адгезивності у найбільшої частки штамів викликали пепсин та лізоцим. Це свідчить про те, що стійкість адгезивних властивостей до впливу цих ферментів є важливим критерієм при відборі потенційних пробіотичних штамів.

Штами, на чию адгезивність не впливали протеази та лізоцим, можна вважати перспективними як основу пробіотичних пепаратів для заселення травного тракту людини з метою підвищення колонізаційної резистентності організму.

РОЗДІЛ 5. ІМУНОМОДУЛЮЮЧІ ВЛАСТИВОСТІ ШТАМІВ ЛАКТОБАЦИЛ

Дослідженя здатності штамів лактобацил до синтезу лізоциму показало, що лізоцимну активність виявляли близько чверті штамів (25,7 %)

(рис. 6).

Рівень лізоцимної активності досліджуваних штамів був еквівалентний концентраціям яєчного лізоциму від 0,15 0,04 до 6,38 0,08 мкгмл. Отримані дані свідчать, що лізоцимну активність не можна вважати характерною для більшості штамів, що в нормі колонізують кишечник дітей. Низький рівень цієї активності свідчить про те, що інтестінальні штами лактобацил здатні робити незначний внесок до місцевого імунітету слизової оболонки кишечника.

До інактивації лізоциму не був здатен жодний штам лактобацил, вилучений від здорових дітей.

Інактивувати комплемент в гемолітичній системі були здатні 9,1 % досліджуваних штамів лактобацил: 2 штами (3, 0 %) мали низький ступінь антикомплементарної активності (АКА), 4 штами (6,1 %) мали АКА середнього ступеню (рис. 7).

Рівень АКА становив від 4,69 0,15 до 5,92 0,03 С1Н50-одиниць комплементу. При зберіганні на середовищі MRS упродовж 1,5 років усі штами лактобацил втрачали АКА.

Нездатність інтестінальних штамів лактобацил інактивувати лізоцим та комплемент свідчить про те, що вони не можуть чинити в кишечнику будь-якої імуносупресивної дії.

Дослідження впливу лактобацил на функціональну активність перитонеальних макрофагів мишей показали, що пероральний прийом живих клітин штамів L. brevis 16, L. fermentum ATCC 14931, L. delbrueckii subsp. bulgaricus 432, L. reuteri 19 і L. plantarum 1005 підвищував фагоцитарну активність перитонеальних макрофагів мишей в 1,32 – 2,72 рази (рис. 8а).

Пероральний прийом цих же штамів, а також штаму L. reuteri 132 підвищував окислювальну активність макрофагів у 2,27 – 6,45 разів (рис. 8б).

Дослідження динаміки впливу лактобацил на показники фагоцитозу (фагоцитарний індекс (ФІ), фагоцитарне число (ФЧ) та фагоцитарну активність (ФІ)) показало, що на 1-шу добу перорального введення штамів лактобацил у мишей відбувалося збільшення поглинальної здатності макрофагів (ФІ) на 28,0 %, але кількість активних макрофагів (ФЧ) становила 0,59 від контролю. На 3-тю добу спостерігалося підвищення ФІ на 31,1 % і ФЧ в 2,25 разів, що приводило до значного підвищення ФА – в 2,95 разів відносно контролю. На 10-ту добу здатність макрофагів поглинати стафілококи майже не відрізнялася від контрольної, однак відсоток активних макрофагів (ФЧ) був підвищений у 1,66 разів, що і забезпечувало в 1,59 разів вищу ФА, ніж у контрольних тварин.

Дослідження динаміки впливу перорального прийому штамів лактобацил на окислювальну активність перитонеальних макрофагів мишей показало, що протягом 1-ї доби вона і в спонтанному, і в активованому НСТ-тестах зростала вдвічі. На 3-тю і 10-ту доби кількість макрофагів, що виявляли окислювальну активність, у дослідних тварин була вищою, ніж у контрольних на 26,7 % і 49,9 % відповідно.

Прийом штаму L. plantarum 1005 приводив до збільшення функціонального резерву клітин на 11,35 %.

Дослідження впливу перорального прийому штамів лактобацил на клітинні індекси тимусу мишей показало, що штам L. delbrueckii subsp. bulgaricus 432 призводив до зниження вмісту тимоцитів у тимусі в 2,86 рази, L. reuteri 19 підвищував цей показник у 2,31 рази, а штами L. brevis 16, L. fermentum ATCC 14931, L. plantarum 1005 i L. reuteri 132 на клітинні показники тимусу не впливали.

Штам L. fermentum ATCC 14931 при пероральному веденні приводив до зниження інтенсивності ГСТ у мишей в 1,64 рази, що може свідчити про те, що лактобацили можуть знижувати інтенсивність запального процесу.

Досліджували вплив перорального прийому живих клітин лактобацил на продукцію інтерферонів спленоцитами і макрофагами перитонеального ексудату мишей, а також сироваткового інтерферону. Було показано, що у мишей, які отримували штам L. plantarum 1005 протягом 1-ї доби, спостерігалося підвищення продукції сироваткового інтерферону вдвічі порівняно з контролем – 312,50 і 156,25 МО/0,1 мл, відповідно. Також виявлено підвищену готовність МФПЕ і спленоцитів продукувати α – і γ-інтерферон за наявності відповідних індукторів.

Отримані дані свідчать про те, що досліджувані штами лактобацил є перспективними не тільки для корекції мікробіоти травного тракту, а й для підвищення опірності до інфекцій, локалізованих поза його межами. Це стосується, насамперед, штамів, здатних підвищувати функціональну активність макрофагів та продукцію інтерферону.

РОЗДІЛ 6. ХАРАКТЕРИСТИКА ШТАМІВ ЛАКТОБАЦИЛ, ПЕРСПЕКТИВНИХ ДЛЯ СТВОРЕННЯ ПРОБІОТИЧНИХ ПРЕПАРАТІВ

Серед досліджуваних штамів лактобацил, вилучених з вмісту кишечника здорових дітей, було виявлено такі, які здебільшого зберігали свої адгезивні властивості під впливом чинників, характерних для травного тракту, і водночас були здатні позитивно впливати на інтенсивність фагоцитозу. До таких штамів віднесено L. delbrueckii subsp. bulgaricus 432, L. plantarum 1005, L. reuteri 132, L. fermentum ATCC 14931, L. brevis 16 і L. reuteri 19 (табл. 1). Крім того, для штамів L. plantarum 1005 і L. fermentum ATCC 14931 було показано здатність підвищувати рівень сироваткового інтерферону та здатність до продукції інтерферонів макрофагами і спленоцитами мишей.

Штами L. plantarum 13, L. helveticus 22, L. acidophilus 291, L. delbrueckii subsp. lactis 123 мали так само стабільні адгезивні властивості середнього і високого рівня, а також – лізоцимну активність, яка в лізоцимному еквіваленті перевищувала 1мкг/мл (табл. 2).

Водночас дані штами, як і вся група в цілому, не мали антилізоцимної активності. З цієї групи штамів тільки один мав антикомплементарну активність, але він втрачав її протягом тривалого зберігання.

Штами L. acidophilus 295, L. brevis 144, L. casei subsp. tolerans 290, L. delbrueckii subsp. delbrueckii 146, L. delbrueckii subsp. lactis 269, L. delbrueckii subsp. lactis 918, L. fermentum 153, L. fermentum 169, L. helveticus 20, L. helveticus 197, L. kefir 289, L. plantarum 130, L. plantarum 209, L. reuteri 236, Lactobacillus spp. 15, 17, 202 i 275 мали високі адгезивні властивості, які не знижувались під впливом пепсину, трипсину, хімотрипсину, а також лізоциму.

Адгезивність штамів L. brevis 144, L. delbrueckii subsp. delbrueckii 146, L. delbrueckii subsp. lactis 269, L. delbrueckii subsp. lactis 918, L. fermentum 153, L. fermentum 169, L. helveticus 197, L. plantarum 209, Lactobacillus spp. 15, 17 і 275 не пригнічувалася D-манозою.

Таблиця 1

Характеристики штамів лактобацил з адгезивними та імуномодулюючими властивостями

Штам

Адгезивність

(рівень СПА)

Збереження адгезивності

під впливом

Стимуляція активності макрофагів, рази

Зміна клітинних індексів порівняно з контролем

D-манози

Пепсину

Трипсину

Хімотрипсину

Лізоциму

Фагоцитарної

Окислюавльної

Тимусу (рази)

Селезінки (%)

Антикомплементарна активність,

Loading...

 
 

Цікаве