WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Лікування уретероцеле подвоєних сечоводів (автореферат) - Реферат

Лікування уретероцеле подвоєних сечоводів (автореферат) - Реферат

У відповідності до стандартних табличних значень граничних сум діагностичних коефіцієнтів (Е.В. Гублер, 1978) при перерахуванні у бальну систему, ми отримали шкалу вірогідностей для діагностики АУП: 2 бали відповідає вірогідності 80%, 3 бали – 90%, 4,5 балів – 95%, 6 балів – 98%, 7 балів – 99%, 8 балів – 99,5%, 9 балів – 99,8%, при сумі в 10 балів та більше – 99,9%.

Для комплексної оцінки наявності АУП ми, також, визначили 12 вагомих критеріїв диференційної діагностики, які збільшують загальну діагностичну суму балів та підвищують індивідуальну достовірність верифікації АУП у дітей та підлітків. Для виключення наявності автоімунної спрямованості ураження печінки, ми виділили 8 негативних критеріїв диференційної діагностики АУП у дітей та підлітків (табл.2).

Слід зазначити, що для підвищення точності індивідуальної діагностики та диференційної діагностики АУП необхідно комплексне використання вищезазначених вагомих критеріїв після ретельного клініко-лабораторного обстеження хворого.

Таблиця 2

Перелік високоінформативних клінічних та лабораторно - інструментальних критеріїв диференційної діагностики АУП у дітей та підлітків з дифузними захворюваннями печінки іншої етіології

Показники

Кількість балів

Клінічні критерії

Наявність ювенільного дерматоміозиту

1.5

ІІІ ступінь активності системного захворювання сполучної тканини

1.5

Наявність міокардиту

1.5

Наявність ювенільного ревматоїдного артриту

1

Наявність в анамнезі аденоїд- чи тонзилектомії в анамнезі

1

Наявність автоімунного тиреоідіту

1

Наявність гіпертрофії мигдаликів та аденоїдів

– 1

Відсутність пальмарної еритеми

– 1

Лабораторно-інструментальні критерії

Рівень прямої фракції білірубіну у сироватці крові246,3-369,0 мкмоль/л

1.5

Середній ступінь тяжкості анемії

1.5

Наявність RNA вірусу гепатиту С

1.5

Протромбіновий індекс 49-66 %

1

Наявність антитіл вірусу гепатиту С класу IgG

1

Наявність анти-HBcor антитіл класу IgM

1

Відсутність ANA в сироватці крові

– 1

Відсутність змін паренхіми печінки за даними УЗ-дослідження

– 1

Вміст γ-глобулінів в сироватці крові 11-21,7%

– 1

Вік від 11 до 14 років

– 1

Рівень гемоглобіну в сироватці крові 115-154 г/л

– 1

Легкий ступінь тяжкості захворювання

– 1

При проведенні випробувань системи математичної моделі (В.В. Двойрін, А.А. Кліменков, 1985) були отримані достатньо високі показники її ефективності: чутливість – 82,4%, специфічність – 98%, відновлення – 77,8%, індекс концентрації – 16,5%, тест прогнозування позитивного – 93,3% та негативного результату – 94,3%.

Простота при використані математичної моделі з бальною системою оцінки, яка враховує дані клінічних та рутинних лабораторно-інструментальних показників, допомагає в ранній діагностиці автоімунного характеру уражень печінки та дозволяє рекомендувати її для застосування у практичній діяльності лікаря-педіатра.

Головна роль у прогресі запального процесу у печінці, за даними різних авторів, відводиться особливостям імунної відповіді хворого і, насамперед, реакціям клітинного імунітету. Визначення неоптерину як інтегрального показнику імунної відповіді T-хелперів 1-го типу (Е.Л. Насонов, 2001) обумовило його використання у досліджуваній групі дітей в якості нового критерію діагностики та диференційної діагностики автоімунних уражень при ДЗП.

За нашими даними, неоптерин у сироватці крові 60 обстежених хворих був вище нормативу тест-системи (>10 нмоль/л) у 20 (40%) дітей та підлітків. Серед яких 5 (25%) дітей та підлітків хворіли на АГ І типу, один (5%) хворів на ХГ в сполученні з автоімунним тиреоідітом та 4 (20%) дитини хворіли на ХГ в поєднанні з системними захворюваннями сполучної тканини. Високий рівень неоптерину спостерігався у 6 (30%) хворих з ураженням печінки, асоційованими з вірусом гепатиту А, у 2 хворих - Епштейн-Барр-вірусною інфекцією (10%) та у одного (5%) хворого на ХГ, який перебігав з супутнім субкомпенсованим цукровим діабетом І типу та дифузним нетоксичним зобом І ступеня. Таким чином, у половини хворих (10 дітей) з високим рівнем неоптерину у сироватці крові реєструвався автоімунний характер патології.

Середній рівень неоптерину у хворих на АГ склав 14,54,1 нмоль/л та був достовірно вищий за показники здорових дітей (4,90,8нмоль/л).

У всіх хворих, в сироватці крові яких був реєстрований високий рівень неоптерину, захворювання мало виражені клінічні прояви. Так, середньо-тяжкий та тяжкий стан визначався у 15 (75%) дітей, що було достовірно частіше ніж у хворих з нормальним рівнем неоптерину у сироватці крові (53,3%, 16 дітей, р<0,001). Скарги на слабкість спостерігались у 17 (85%) хворих, зниження апетиту – у 10 (50%) хворих, артралгії та тривала лихоманка – у 7 (35%) хворих з високим вмістом неоптерину в сироватці крові. Жовтяниця визначалась у 14 (70%) дітей та підлітків з високим рівнем неоптерину в сироватці крові та мала значну інтенсивність у 4 (28,6%) випадках. Наявність пальмарної еритеми та телеангіоектазій спостерігалась з достовірно більшою частотою у хворих з високим вмістом неоптерину (25%, р<0,05 та 30%, р=0,025, відповідно) у порівнянні з хворими з нормальним його вмістом в сироватці крові (13,3% та 3,3%, відповідно). Спленомегалія (0,5-3,0 см) реєструвалась частіше у хворих з високим рівнем неоптерину, ніж у хворих з нормальним рівнем неоптерину (20% та 10%, відповідно, р=0,01).

У обстежених хворих на АГ з високим рівнем неоптерину в сироватці крові нами були виявлені тісні кореляційні зв'язки рівня неоптерину з наявністю телеангіоектазій (r=0,4280, р<0,05) та хейліту (r=0,8106, р<0,001), виявленням антинуклеарних антитіл (r=0,3600, р<0,05), наявністю супутнього автоімунного тиреоідіту (r=0,7074, р<0,001) та ступенем збільшення щитовидної залози (r=0,6471, р<0,01).

Помірна та висока активність хронічного ураження печінки визначалась частіше (4 дитини, 33,3%) у хворих з високим рівнем неоптерину в сироватці крові у порівнянні з хворими, в сироватці крові яких рівень неоптерину визначався нормальним (3 дитини, 10%, р<0,001)

Середні показники швидкості осідання еритроцитів (22,53,6 мм/год), активності АлАТ (3,20,5 ммоль/л год, р<0,01), вмісту загального (51,710,3 мкмоль/л, р<0,05) та прямого (31,67,5 мкмоль/л, р<0,01) білірубіну, даних тимолової проби (7,31,1 од., р<0,01) та вмісту γ-глобулінів (24,81,4%, р<0,001) у хворих з високим рівнем неоптерину в сироватці крові були достовірно вищими, а вміст альбумінів (48,41,0%, р<0,001) та показники протромбінового індексу (82,01,7%, р<0,001) – достовірно нижчими за аналогічні дані у хворих з нормальним рівнем неоптерину (14,62,6 мм/год, р<0,01, 2,10,3 ммоль/л год, 26,64,1 та 12,43,3 мкмоль/л, 5,20,9 од., 20,80,8 %, 51,40,8% та 86,21,2 %, відповідно).

Таким чином, неоптерин – це важливий імунологічний показник, який відображає ступінь активації клітинного імунітету, зокрема імунної відповіді Th1-типу. Вміст неоптерину корелює з активністю запального процесу в печінці та наявністю антинуклеарних антитіл в сироватці крові хворого на АУП. Показники рівню неоптерину 26,7 - 53,0 нмоль/л можуть констатувати про наявність автоімунного гепатиту з 80% достовірністю. Тому високий його вміст в сироватці крові хворого нами рекомендовано використовувати як маркер автоімунного характеру ураження печінки у дітей та підлітків, яке реалізується за рахунок імунних порушень T-хелперів 1-го типу.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне, наукове узагальнення і нове вирішення наукового завдання щодо підвищення ефективності раннього виявлення автоімунного ураження печінки, удосконалення діагностики автоімунного гепатиту у дітей і підлітків на основі виділення вагомих клініко-лабораторних критеріїв, маркерів автоімунного ураження печінки та неоптерину.

Loading...

 
 

Цікаве