WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Оптимізація хірургічного відновлення прохідності верхніх відділів системи сльозовідведення (автореферат) - Реферат

Оптимізація хірургічного відновлення прохідності верхніх відділів системи сльозовідведення (автореферат) - Реферат

Наявність помірного рівня депресії, з використанням шкали Бека, зареєстровано тільки у студентів, хворих на генералізований катаральний гінгівіт із загостреним перебігом захворювання. У студентів із хронічним перебігом генералізованого катарального гінгівіту встановлена лише тенденція до формування депресивних розладів.

Таблиця 1

Показники рівнів тривожності і депресії у студентів

із різним станом тканин пародонту

Стан тканин пародонту

Середні показники тривожності і депресії

особистісної тривожності

реактивної тривожності

депресії

Інтактний пародонт (n=30)

25,8 3,0

24,8 2,8

3,1 1,8

Хронічний перебіг гінгівіту (n=64)

28,3 3,9

32,0 3,3*

5,2 1,4*

Загострений перебіг гінгівіту (n=64)

39,6 3,4***

45,0 4,2***

12,6 2,6***

Примітки:

1. * - вірогідно відносно осіб із інтактним пародонтом (р < 0,05);

2. ** - вірогідно відносно осіб із хронічним перебігом захворювання (р < 0,05).

При проведенні дослідження з використанням тесту Люшера у студентів, хворих на генералізований катаральний гінгівіт із загостреним перебігом захворювання, фрустрація відмічена в 58,9 % випадках.

Нами встановлено, що студенти, хворі на генералізований катаральний гінгівіт із хронічним перебігом захворювання, можуть бути коректно розділені на дві підгрупи за ознакою особливостей рис особистості: без емоційно-особистісних порушень і з наявністю психоемоційних порушень. Динамічне спостереження за останніми підтвердило, що виникла у них психологічна дезадаптація до хронічного психоемоційного напруження сприяла, в подальшому, формуванню активного запального процесу в яснах.

Як витікає з представлених даних, одним із факторів, що впливають на клінічний перебіг генералізованого катарального гінгівіту у студентів, є наявність психоемоційних порушень.

Наявність патогенетичного зв'язку між психопатологічними розладами й імунологічними порушеннями дозволила припустити, що реалізація впливу порушень емоційно-особистісної сфери на особливості клінічного перебігу генералізованого катарального гінгівіту здійснюється гуморальними і клітинними імунними механізмами.

Зміни показників імунної резистентності у студентів, хворих на генералізований катаральний гінгівіт із хронічним перебігом захворювання, посилювалися наявністю психоемоційних порушень. Так, у пацієнтів із хронічним перебігом генералізованого гінгівіту, асоційованим з психоемоційними порушеннями, відзначене більш виражене зниження рівнів SIgA, IgG, зниження показників фагоцитарної активності лейкоцитів, показники СД3+, СД4+, СД8+ мали тенденцію до помірного зниження.

Виявлена закономірність чітко простежувалася і у пацієнтів із загостреним перебігом захворювання. Проте ступінь імунного дефіциту у них був глибшим не тільки зі сторони гуморальних, але й клітинних механізмів резистентності. Т-клітинний імунітет у студентів даної групи мав більш виражену супрессорну спрямованість, ніж у студентів без психоемоційних порушень. (табл. 2).

Представлений аналіз даних указує на те, що виникаючі у студентів психоемоційні порушення незалежно від клінічного перебігу генералізованого катарального гінгівіту, сприяють формуванню більш глибокого дефіциту факторів гуморальної та клітинної ланок імунного захисту.

Таким чином, наявність патогенетичного зв'язку порушень емоційно - особистісної сфери з змінами імунного стану дозволяє використовувати психологічне тестування для виявлення груп студентів, що мають бути віднесені до групи ризику по виникненню активних форм генералізованого катарального гінгівіту.

Оцінка ефективності розроблених нами схем комплексної терапії генералізованого гінгівіту у студентів із виявленими психоемоційними порушеннями проводилася з урахуванням найближчих і віддалених результатів лікування. Найближчі результати лікування оцінені у всіх 108 студентів, хворих на генералізований катаральний гінгівіт, що увійшли у сформовані групи. Клінічна ефективність у ці терміни спостереження кваліфікована як видужання і значне поліпшення в 86,1 %; без змін у  13,9 % випадків.

Таблиця 2

Показники гуморального та клітинного імунітету у студентів, хворих на генералізований катаральний гінгівіт, із психоемоційними порушеннями

та в групах порівняння

Популяція лімфоцитів

Групи студентів

Особи з інтактним пародон-том (n=22)

Хворі на генералізований катаральний гінгівіт

хронічний перебіг

загострений перебіг

без психо-емоційних порушень (n=22)

з психо-емоційними порушення-мі (n=22)

без психо-емоційних порушень (n=6)

з психо-емоційними порушення-мі (n=22)

СД3+ (%)

68,32,8

65,61,3

63,72,4*

67,92,6%

52,83,1***

СД4+ (%)

34,80,7

35,81,2

32,60,8***

34,2І,6

28,81,2***

СД8+ (%)

18,10,9

19,01,2*

17,81,2*

17,90,7

16,30,5*

СД22+ (%)

21,90,4

22,50,6

23,40,6

22,80,8

23,80,7

Індекс СД4+/СД8+

І,900,04

І,880,03

І,830,04

І,90,02

І,770,06***

S IgA (г/л)

І,40,02

0,990,03*

0,740,03***

0,870,04*

0,430,03***

IgG (г/л)

0,420,02

0,370,04*

0,310,04***

0,340,04*

0,130,01***

IgM (г/л)

0,080,02

0,190,02*

0,190,02*

0,210,05*

0,290,02***

Активність

фагоцитозу (%)

78,41,2

62,41,9*

51,92,0***

52,32,4*

44,91,6***

Фагоцитарне

число (абс.ч.)

6,80,2

5,70,2*

4,20,1***

4,90,5*

3,40,2***

Фагоцитарний

індекс

І,090,03

0,840,02*

0,760,01***

0,790,06*

0,570,04***

Примітки:

1. * - достовірно по відношенню до осіб з інтактним пародонтом (р < 0,05);

2. **- достовірно по відношенню до груп студентів, хворих на генералізований катаральний гінгівіт без психоемоційних порушень (р < 0,05).

Наші дослідження показали, що тільки у студентів, хворих на генералізований катаральний гінгівіт без психоемоційних порушень, традиційна (базисна) комплексна терапія приводила до швидкого (на 3-4 відвідування) зникнення клінічних ознак захворювання і повного видужання в 94,4% обстежених. У той же час, традиційна комплексна терапія у студентів із психоемоційними порушеннями сприяла регресові клінічних проявів тільки в 25% випадків. Цей факт указує на необхідність корекції емоційно-особистісної сфери в аналізованого контингенту хворих. Правомірність такого судження підтверджена тим, що додаткове включення в базисну терапію бемітіла у студентів з психоемоційними порушеннями підвищувало ефективність лікування. Так, у студентів IIΙ групи, де призначався бемітіл, видужання реєструвалося у 88,9 % студентів, що на 63,9 % більше чим при здійсненні традиційної терапії.

У процесі диспансерного спостереження у студентів I і III груп перші рецидиви захворювання зареєстровані через 6 місяців після завершення комплексної терапії у 6,25 % і 9,4 % студентів відповідно, а через рік їх кількість становила 18,8 % і 12,5 % випадків. Після проведення традиційної комплексної терапії у хворих із порушеннями психоемоційного стану відзначена найбільша кількість рецидивів: протягом трьох місяців у 66,7 % студентів, а через 6 місяців у 88,9 % студентів клінічний стан ясен відповідав вихідному до лікування.

Як показав подальший аналіз отриманих даних, показники ефективності лікування генералізованого катарального гінгівіту у студентів із психоемоційними порушеннями визначалися різною можливістю лікувальних комплексів викликати редукцію психопатологічних проявів і усувати дефіцит гуморальних і клітинних факторів резистентності.

Включення бемітіла в лікувальний комплекс III групи студентів дозволило у відносно короткий термін усунути психоемоційні порушення у 88,9% студентів і, тим самим, досягти в них видужання. Проведене дослідження психоемоційного стану у студентів, що одержували бемітіл, за допомогою шкал Спилбергера-Ханіна, Бека, тесту М. Люшера, показало, що після завершення лікування відзначається зниження рівня реактивної тривожності і редукція депресивних проявів. При цьому реєструвалося відновлення інтересу до життя, навчання, відновлення адекватної реакції на події й оточення, практично наставала дезактуалізація ситуації, що травмує. У студентів II групі по завершенню лікування відзначено збереження рівнів реактивної й особистісної тривожності, депресії у всіх досліджуваних, що, на нашу думку, виявилося головною причиною малої ефективності лікувального комплексу і ранньої появи рецидивів захворювання.

Loading...

 
 

Цікаве