WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Оптимізація системи організації надання стоматологічної допомоги військовослужбовцям Збройних Сил України в сучасних умовах (автореферат) - Реферат

Оптимізація системи організації надання стоматологічної допомоги військовослужбовцям Збройних Сил України в сучасних умовах (автореферат) - Реферат

Отримані результати дозволили в якості скринінгового запропонувати спосіб діагностики супутньої прекапілярної ЛГ у хворих ІХС із збереженою систолічною функцією ЛШ, який відрізняється своєю простою доступністю і, разом з тим, достатньою точністю. Метод базується на визначенні спадіння НПВ на глибокому вдосі. При зниженні цього показника, менше ніж на 30%, підвищення СТЛА > 55 мм рт ст діагностується з чутливістю 87,6%, специфічністю 93,3% та передбачувальною цінністю 92,9% (патент № (11)53319 А(57) 7 А61138/06).

Для підвищення точності діагностики, особливо у хворих із супутньою ЛГ, наприклад, при хронічних обструктивних захворюваннях легень, що супроводжуються збільшенням внутрішньогрудного тиску, доцільно враховувати ще 2 критерії. Для осіб з ПТЕЛГ в поєднанні з ІХС із збереженою систолічною функцією ЛШ це – фракція укорочення ПШ та товщина його вільної стінки. Як показав аналіз індивідуальних величин відповідних показників, в групі хворих, що обстежувались, ФУ ПШ, зменшувалась до 25% і менше. По відношенню до діагностики прекапілярної ЛГ цей показник має чутливість 56,7%, специфічність 93,3% і передбачувальну цінність 80,9%, а товщина вільної стінки ПШ збільшувалась до 0,7 см і більше з чутливістю 93,3%, специфічністю 96,7% і передбачувальною цінністю 92,3%. Наявність двох із трьох виділених показників підвищує точність діагностики, що може служити показанням для направлення хворих на допплерівське дослідження транстрикуспідального кровотоку для верифікації діагнозу.

Як показали результати порівняльного аналізу змін морфо-функціонального стану правих і лівих відділів серця у хворих з „чистою" ІХС із систолічною дисфункцією ЛШ та в поєднанні з ПТЕЛГ, наявність супутньої активної ЛГ проявляється більшою вираженістю дилатації правих відділів серця (шлуночка і передсердя), ніж лівих, та більш значним зниженням систолічного спорожнення (ФУ) ПШ, в порівнянні з таким ЛШ (його ФВ). Це призводить до більш значних, ніж при первинній лівошлуночковій СН, дилатації ПП та зменшенню спадіння НПВ на вдосі.

Виходячи з аналізу індивідуальних величин показників, що нами розглядались, ми виділили три наступних критерії діагностики ПТЕЛГ у хворих з ІХС із систолічною дисфункцією ЛШ (ФВ ЛШ < 45%), що мають оптимальну інформативність:

  • збільшення діаметру ПШ в парастернальній проекції більше за 2,6 см (чутливість 100%, специфічність 70,0% та передбачувальною цінність 76,9%);

  • потовщення вільної стінки ПШ більше, ніж 0,7 см (чутливість 100%, специфічність 86,7% та передбачувальною цінність 88,2%);

  • спадіння НПВ на вдосі менше, ніж 30% (чутливість 93,3%, специфічність 83,3% та передбачувальною цінність 84,8%).

Наявність двох та більше показників вказує на наявність змішаної (артеріальної та венозної) ЛГ у хворих з систолічною дисфункцією ЛШ і може служити показанням для направлення хворих на катетеризацію легеневої артерії та ангіопульмонографію або допплерівське дослідження транстрикуспідального кровотоку.

Для корекції виявлених порушень систолічної функції ПШ і його ремоделювання та запобігання їх прогресування в комплексну терапію хворих, крім непрямих антикоагулянтів, включали ретардні форми антагоністів кальцію дигідропіридинового ряду і інгібітори АПФ в максимально переносимих дозах. При виборі цих лікарських засобів ми виходили з даних, що містились в літературі, про властивість дигідропіридинових похідних зменшувати вираженість ЛГ та справляти позитивний вплив на ремоделювання ПШ у частини хворих з ідіопатичною ЛГ; та властивості інгібіторів АПФ викликати зворотній розвиток ремоделювання ЛШ та покращувати прогноз у хворих з первинною ЛШ недостатністю з систолічною дисфункцією ЛШ.

Вибір комбінованої терапії базувався на результатах проведених раніше в нашій клініці досліджень, які показали відсутність суттєвого впливу монотерапії інгібіторів АПФ на величину СТЛА та морфо-функціональний стан ПШ у хворих з ідіопатичною ЛГ.

Як показали одержані нами результати, довготривала – протягом 2 років - терапія хворих ПТЕЛГ в поєднанні з ІХС та збереженою систолічною функцією ЛШ – антагоністами кальцію та інгібіторами АПФ, в порівнянні з даними, отриманими при динамічному обстеженні таких хворих, які регулярно не лікувались, сприяло значно більш частому досягненню покращання фізичного стану та його стійкої стабілізації.

Це супроводжувалось суттєвим (p<0,05) зниженням в групі хворих, що систематично лікувались, середніх величин СТЛА і ЗЛСО (відповідно на 24,0% та 10,0%), поліпшенням систолічної функції ПШ (збільшення його ФУ на 6,5%, збільшення % спадіння НПВ при глибокому вдосі на 30,1, p<0,01) і зменшенням як дилатації, так і гіпертрофії міокарда (зменшення діаметру ПШ на 11,3%, товщини вільної стінки ПШ на 9,7%, p<0,05). Цього не спостерігалось в групі пацієнтів, що регулярно не лікувалися, у яких відзначалось подальше прогресування порушень функціонального стану міокарда обох шлуночків та їх ремоделювання.

Встановлений нами позитивний ефект використання ретардних антагоністів кальцію дигідропіридинового ряду в поєднані з інгібіторами АПФ у хворих на ПТЕЛГ в поєднанні з ІХС із збереженою систолічною функцією ЛШ, тобто, „чистою" прекапілярною" ЛГ, дав основу для її використання в лікуванні хворих ПТЕЛГ з більш тяжкою супутньою ІХС з систолічною дисфункцією ЛШ, у яких ЛГ, очевидно, носила змішаний характер (як пре- так і посткапілярний).

Властивість інгібіторів АПФ покращувати виживання та фізичний стан хворих з „чистою" ІХС з систолічною СН та справляти помірний позитивний вплив на показники систолічної функції ЛШ відома.

Вочевидь, в силу тяжкості свого стану, всі включені в наше дослідження пацієнти з поєднаною патологією цієї групи, виконували наші рекомендації та регулярно приймали призначене лікування, тому, з врахуванням етичних причин, група порівняння в цій частині нашої роботи була відсутня.

Одержані результати показали, що комплексна терапія хворих на ПТЕЛГ та ІХС із змішаною ЛГ та систолічною недостатністю як правого, так і лівого шлуночків, справляла такий же по направленості позитивний ефект на морфо-функціональний стан серця, як і в попередній групі хворих на ПТЕЛГ з „чистою" прекапілярною ЛГ.

Це проявлялось в зниженні СТЛА (на 17,99%) та ЗЛСО (на 15,5%), діаметру ПШ (на 12,6%), товщини вільної стінки ПШ (на 19,1%), збільшення ФУ ПШ (на 33,5%), % спадіння НПВ на вдосі ( на 40,0%, всі p<0,05). Одночасно одержані позитивні зсуви показників систолічної функції та ремоделювання ЛШ: покращання його систолічного спорожнення, про що свідчили зниження КСІ (на 21,0%), збільшення ФВ (на 17,0%), покращення скорочувальної властивості міокарда за даними кінцево-систолічного індекса КСТ/КСО (на 23,4%, всі p<0,05).

При порівнянні вираженості ефективності комплексної терапії периферійними вазодилататорами хворих на ПТЕЛГ із супутньою ІХС в залежності від вираженості систолічної дисфункції ЛШ (рис. 6.1), виявилось, що у більш тяжких по ЛШ недостатності хворих із змішаною ЛГ, вона справляла більш значний позитивний вплив на ЗЛСО (рис.3) та товщину вільної стінки ПШ (p<0,05). Це сприяло більш значному збільшенню ФУ ПШ (на 33,5% у хворих ІІ групи проти 6,47% у хворих ІА групи, p<0,01) та відсотку спадіння НПВ на глибокому вдосі (відповідно 40,0% проти 30,1%, p<0,01).

Більш виражений ефект у хворих ІІ групи, в порівнянні з групою ІА, відмічався і по відношенню до показників морфо-функційного стану ЛШ. Це проявлялося в більш значному зменшенні КСІ (на 20,9% у хворих ІІ групи проти 15,4% у хворих ІА групи, p<0,05), збільшенні ФВ ЛШ (відповідно на 16,9% проти 6,1%, p<0,01) та індекса скоротливості міокарда ЛШ – КСТ/КСО (його збільшення відповідно на 23,4% проти 7,1%, p<0,01). Слід відмітити, що позитивний ефект на діастолічну дисфункцію ПШ відмічався тільки в ІІ групі та був відсутнім в ІА.

Отримані результати переконливо доводять ефективність патогенетично обгрунтованої комплексної терапії антагоністами кальцію дигідропіридинового ряду та інгібіторами АПФ у хворих з ПТЕЛГ в поєднанні з ІХС, незалежно від систолічної функції ЛШ, що дозволяє рекомендувати її поширене застосування в клінічній практиці.

Loading...

 
 

Цікаве