WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Клініко-лабораторне обґрунтування вибору засобів профілактики карієсу зубів у підлітків Криму (автореферат) - Реферат

Клініко-лабораторне обґрунтування вибору засобів профілактики карієсу зубів у підлітків Криму (автореферат) - Реферат

Рис. 2. Вплив корвітину на рівень NO2Ї у досліджуваних тест-об'єктах тварин за умов ХГІК (пмоль/мг білка).

Рис. 3. Вплив корвітину на рівень NO3Ї у досліджуваних тест-об'єктах тварин за умов ХГІК (нмоль/мг білка).

В свою чергу, при інтенсивному утворенні пероксинітриту, що є можливим при ХГІК, не виключено перетворення радикалів NO2 і OH з утворенням не нітрат-аніону, а нітрит-аніону.

У підсистемі циклічних нуклеотидів за умов досліджуваної патології відмічено зниження концентрації цАМФ і цГМФ у всіх досліджуваних тест-об'єктах (рис.4), за винятком вмісту цГМФ у моноцитах, який також, як і вміст NO2Ї значно підвищився.

За даними (Ж.-К. Стокле та ін., 1998) при пошкодженні ендотелію експресія іNOS компенсує втрату еNOS і тому є захисним механізмом, послаблюючи рекрутування моноцитів і нейтрофільних гранулоцитів, обмежуючи запальний процес і суттєво попереджуючи гіперплазію інтіми. Проте у високій концентрації NO володіє цитотоксичною дією і здатністю викликати клітинний апоптоз, а пероксинітрит, що виникає при паралельному утворенні великих кількостей NO і O2Ї, чинить виражену прооксидантну дію.

печінка моноцити ендотеліоцити

Рис. 4. Вплив корвітину на рівень ЦН у досліджуваних тест-об'єктах за умов ХГІК (фмоль/мг білка).

Експресія іNOS у судинній стінці при запаленні супроводжується вивільненням великої кількості прозапальних ейкозаноїдів типу простагландинів Е2, F2α, простацикліну і є одним з механізмів прогресування запалення (Братусь В.В., 2003).

При системному запаленні відбувається пошкодження тканини печінки, яке супроводжується експресією іNOS (Тейлор Б.С. и др., 1998). NO, що продукується локально, захищає печінку від пошкодження. NO здійснює цитопротекторну дію і посилює кровотік у мікросудинах тільки при слабкій його генерації. При надлишку NO, який продукується іNOS, він здійснює цитотоксичну дію (Brett E. еt al., 1998).

Результати досліджень (Марков В.О. и др., 2002; Титова И.В. и др., 2004; Calabrese V. Et al., 2000; R.J. Van'T Hof, et al., 2000; Alderton W.K. et al., 2001) свідчать, що активація NO-синтази може служити причиною загибелі шляхом апоптозу макрофагів, тимоцитів, клітин підшлункової залози, клітин коркових нейронів, гладком'язових клітин і фібробластів. Підтвердеженням цитотоксичної дії NO при ХГІК служать результати електронно-мікроскопічних досліджень тканин печінки, моноцитів та ендотеліоцитів.

Дослідження тканин печінки модельної групи тварин за умов ХГІК виявили значні зміни ультраструктур синусоїдних гемокапілярів. В першу чергу це стосується того, що основна маса синусоїдних гемокапілярів перебувала в стані набряку, а їх просвіти були заповненені скупченнями електроннощільних еритроцитів неправильної форми, які, як правило, перебували в оточенні лапатих мас плазми крові, що представляли собою преципітати та коагуляти.

Ділянки синусоїдних гемокапілярів, які частково не зберігали цілісність своєї стінки, вміщували скупчення еритроцитів, які перебували в прямих контактах як між собою, так і з люмінальною поверхнею ендотеліальних клітин та моноцитів. Клітини Купфера мали дезорганізовану електронносвітлу цитоплазму, що наповнена аутофаголізосомами. До пошкоджених клітин, що знаходились в плазмі крові, часто прилягали дезорганізовані моноцити. Ядра моноцитів, клітин Купфера часто мали куполоподібні утворення, що свідчить про передапоптичні процеси (Аруин Л.И., 1998), індуковані імунокомплексним ураженням. Важливу роль у механізмах апоптозу у даному випадку може відігравати підвищена активність iNOS, яка ініціює токсичні ефекти NO через утворення пероксинітриту.

У моноцитах тварин з імунокомплексною патологією превалюють деструктивні процеси. Порушується цілісність мембрани клітин, збільшується оводненість цитоплазми. Спостерігається набухання і вакуолізація мітохондрій, що вміщують дезорганізовані кристи, значну кількість аутофаголізосом, мікроміхурців. Спостерігається набухання ядерної мембрани досліджуваних клітин із втратою її цілісності.

При дослідженні черевного відділу аорти тварин з ХГІК, встановлено, що внутрішній шар аорти модельних тварин в ряді місць був деендотелізований, на значних його ділянках представлений сплощеної форми дезорганізованими клітинами, плазматична мембрана яких була часто перервною та вміщувала дрібні депозити. Отримані дані свідчать про глибокі пошкодження та вказують на значні альтеративні впливи, що ініційовані хронічною гіперімунокомплексемією. Такі альтеруючі впливи на окремі ділянки внутрішньої оболонки приводять аж до некрозу та десквамації ендотеліальних клітин у просвіт артерії. Виявлена нами присутність депозитів у плазматичній мембрані пошкоджених ендотеліальних клітин може свідчити про патогенну дію імунних комплексів, які утворюються у великій кількості за умов довготривалого введення бичачого сироваткового альбуміну (БСА).

Питання терапії хронічного гіперімунокомплексного процесу є досить складним і суперечливим. Ми в експерименті намагались оцінити вплив на цей процес корвітину.

Вивчення впливу корвітину на імунологічні показники інтактних тварин показало, що даний препарат знижує рівні ЦІК усіх розмірів, особливо великих і малих, та показник гемолітичної активності сироватки крові, що свідчить про посилення елімінації ЦІК з кровоплину фагоцитуючими клітинами.

При дослідженні показників системи оксиду азоту за цих умов виявлено, що у тканині печінки і моноцитах достовірно підвищується активність сNOS, в ендотеліоцитах спостерігається лише тенденція до її підвищення. Паралельно з цим у тканині печінки відмічено достовірне підвищення вмісту NO3Ї. Частка NO2Ї у печінці та ендотеліоцитах у загальній сумі метаболітів зменшується. Це свідчить, що корвітин стимулює активність конститутивної ізоформи NO-синтази і підвищує продукцію нітрат-аніону у печінці, які забезпечують протікання фізіологічних функцій (Ванин А.Ф., 2000, Ивашкин В.Т., Драпкина О.М., 2000, Alderton W.K. et al., 2001).

Змін у вмісті ЦН у досліджуваних тест-об'єктах при введенні корвітину інтактним тваринам не виявлено, за винятком рівня цАМФ у моноцитах, який зріс у 1,6 рази (Р<0,05).

При дослідженні впливу корвітину на ультраструктуру тканин печінки, моноцитів та ендотеліоцитів інтактних тварин виявлено, що даний препарат забезпечує високого ступеня контурність плазматичних мембран клітин та субклітинних структур, що може вказувати на його мембранозберігаючу дію (Потапович А.И., Костюк В.А., 2003). Наявність в цитоплазмі гепатоцитів та ендотеліальних клітин великої кількості мітохондрій може свідчити про збільшення мітохондріального резерву та кількості мітохондрій, що беруть участь у виробленні АТФ та енергозабезпеченні клітин.

Введення корвітину тваринам з ХГІК приводить до зменшення продукції патогенних ЦІК та підвищення показника гемолітичної активності системи комплементу, що свідчить про корегуючий вплив препарату на імунологічні показники при досліджуваній патології.

При дослідженні показників системи NO і ЦН встановлено, що введення тваринам з ХГІК корвітину статистично достовірно нормалізує у досліджуваних тест-об'єктах підсистему оксиду азоту в основному за рахунок інгібування активності іNOS і, навпаки, активації сNOS, причому активність сNOS у ендотеліоцитах навіть значно перевищує норму. Необхідно відмітити, що одночасно під впливом корвітину нормалізується вміст NO3Ї в печінці і моноцитах та NO2Ї в ендотеліоцитах. З боку NO2Ї в печінці і моноцитах спостерігається тенденція до нормалізації, хоча рівень його достовірно відрізняється від контрольного. Що стосується NO3Ї в ендотеліоцитах, то під впливом препарату вміст його, як і активність сNOS, підвищується, значно переважаючи значення у інтактних тварин. Введення корвітину тваринам з імунокомплексною патологією веде до нормалізації вмісту і циклічних нуклеотидів у печінці, моноцитах і ендотеліоцитах.

Основним механізмом нормалізуючої дії корвітину на сигнальну систему NO – ЦН слід вважати результати імунологічних досліджень, які вказують на значну супресію генерації ЦІК за дії цього препарату на тварин з ХГІК. При цьому може мати місце зниження індукторів iNOS і цим може бути зумовлене зниження активності iNOS (Пархоменко А.Н. та ін., 2000) та зменшення утворення NO, що інгібує активність сNOS. Нормалізація вмісту ЦН за цих умов, на нашу думку, є вторинним ефектом дії корвітину на підсистему NO.

Нормалізація імунологічних і біохімічних показників при застосуванні корвітину у тварин з ХГІК супроводжувалась змінами і ультраструктури досліджуваних тест-об'єктів. Введення корвітину білим щурам з ХГІК позитивно вплинуло на стан синусоїдних гемокапілярів печінки. У всіх випадках вони були прохідними. На окремих ділянках синусоїдні гемокапіляри організовані ендотеліальними клітинами, а в інших – ендотеліальними клітинами та клітинами Купфера. У випадку, коли синусоїдні гемокапіляри утворені тільки ендотеліальними клітинами, їх просвіти вміщували скупчення еритроцитів, моноцитів, а також великих розмірів електронносвітлих малодиференційованих клітин. Такі малодиференціовані клітини мають велике ядерно-цитоплазматичне співвідношення, бобовидної форми ядро та нуклеонемної форми ядерце. У тих місцях, де відсутні ендотеліальні клітини, електронносвітлі малодиференційовані клітини частиною своєї поверхні переважно прилягали до плазматичної мембрани синусоїдального полюсу цитоплазми гепатоцитів. У ділянках синусоїдних гемокапілярів, що мали у своїй стінці частково присутні ендотеліальні клітини і клітини Купфера, плазма крові вміщувала лапаті маси, еритроцити, моноцити в поєднанні із тромбоцитами. Переважно найбільша частка такого поєднання тромбоцитів, моноцитів і лапатих мас припадала на об'єми синусоїдного гемокапіляра, який позбавлений ендотеліального покриття. Присутність моноцитів безпосередньо біля оголеного простору Діссе може вказувати на міграцію їх до зони пошкодження з подальшою участю у локалізації запального процесу і формуванні клітинної вистилки синусоїдних гемокапілярів та забезпечення їх відновлення. Що стосується синусоїдних гемокапілярів, стінка яких має ендотеліальні клітини та клітини Купфера, то їх просвіти розширені та вміщують поодинокі еритроцити, нейтрофільні гранулоцити, лімфоцити. Виявлені зміни свідчать, що застосування корвітину значною мірою сприяє відновленню оптимального стану клітинних та неклітинних структур синусоїдних гемокапілярів.

Loading...

 
 

Цікаве