WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Діяльність академіка В.Г.Дроботька в контексті розвитку мікробіологічної науки в Україні (1885-1966) (автореферат) - Реферат

Діяльність академіка В.Г.Дроботька в контексті розвитку мікробіологічної науки в Україні (1885-1966) (автореферат) - Реферат

Проведення терапевтично-профілактичних міроприємств позитивно впливало на основні показники серцевої діяльності плода. Рівень БЧСС плода знаходився в межах 120-160 уд/хв (в середньому, 146,76,5 уд/хв). У значній кількості спостережень відмічалося підвищення амплітуди і частоти осциляцій, відповідно, 5,40,4 уд/хв і 6,30,6 уд/хв (р<0,05). На низці КТГ були присутніми тривалі ділянки хвилеподібного типу варіабельності ЧСС плода. Середня кількість акцелерацій за 20 хв спостереження складала 4,20,4. Амплітуда прискорень ЧСС плода дорівнювала 18,32,5 уд/хв, тривалість – 26,42,8 с. Лише зрідка реєструвалися низькоамплітудні короткочасні децелерації. Оцінка КТГ за шкалою W.Fischer et al. (1976) складала 7,60,4 бали.

Відмічалося підвищення тонусу та рухової активності плода. При ультразвуковому дослідженні протягом 30-хвилинного спостереження реєструвалися, в середньому, 4,60,4 ГР плода. Після виконання рухів плід негайно повертався до стану флексії, його хребет та кінцівки приймали згинальне положення. У більшості випадків (78%) відмічені епізоди постійних ДР плода тривалістю від 30 до 60 с. Оцінка біофізичного профілю плода за шкалою A.Vintzileos et al. (1983) складала 8,50,4 бали.

В усіх без виключення випадках у вагітних основної групи спостереження після завершення допологової підготовки мала місце достатня біологічна готовність материнського організму до пологів, наявність зрілої шийки матки, сформованої родової домінанти.

Первісники пологів (опускання передлеглої частини плода, збільшення секреції з піхви, наявність болючості понизу живота та попереку) плавно переходили в прелімінарний період. Прелімінарний період характеризувався рідкими, слабкими переймоподібними болями внизу живота та поперековій ділянці. При гістерографії виявлялися великі та малі (сегментарні) скорочення матки. Великі скорочення матки реєструвалися через 10-12 хв, їх тривалість не перевищувала 30-40с. Спостерігався швидкий підйом хвилі скорочення з подальшим повільним її спадом. Відмічалося переважання амплітуди скорочень дна і тіла над нижнім сегментом матки.

Координовані скорочення матки сприяли формуванню нижнього сегменту, вкороченню шийки матки. Середня тривалість прелімінарного періоду складала 7,81,5 год. При цьому добовий ритм сну та часу, коли вагітна не спить, не порушувався. Надалі відмічалося поступове посилення та прискорення скорочень матки і перехід їх у регулярну родову діяльність. По мірі прогресування пологів спостерігалося згладжування та розкриття шийки матки. Тривалість латентної фази першого періоду пологів складала 6,50,3 год. При цьому відмічалося розкриття шийки матки з середньою швидкістю 0,33 см/год. В активну фазу першого періоду пологів число перейм за 10 хв сягало 3,60,5, тривалість – 70,43,8 с, амплітуда – 15,31,7 мм. Інтервал між переймами дорівнював 103,85,1 с. Відношення часу скорочення до часу розслаблення складало 0,7. Як правило, скорочення матки відбувалися за типом „трійного нисхідного градієнту". Швидкість розкриття шийки матки складала 2,30,3 см/год.

При появі вираженої болючості перейм (переважно у фазі швидкого підйому) застосовували інгаляційні або наркотичні анальгетики в поєднанні з седативними та спазмолітичними засобами (закис азоту, промедол – 20-40 мг, димедрол – 20 мг, но-шпа – 40 мг, ізоверин – 50 мг). Проводили комплекс міроприємств, спрямованих на збільшення оксигенації плода і нормалізацію його метаболізму (інгаляції кисню, введення глюкози, вітаміну С, кокарбоксилази, АТФ, курантилу).

Інтранатальний моніторинг ЧСС плода показав, що в більшості випадків пологовий стрес знаходився в рамках адаптивних можливостей організму плода. БЧСС складала, в середньому, 154,24,6 уд/хв. Спостерігався як ундулюючий, так і хвилеподібний тип варіабельності ЧСС плода (амплітуда осциляцій – 5,20,3 уд/хв, частота – 5,40,4 уд/хв). У відповідь на маткові скорочення реєструвалися середньої важкості (24,82,6 уд/хв) та тривалості (63,23,1 с) ранні децелерації. Оцінка інтранатальної КТГ за шкалою H.-B.Krebs et al. (1979) склала 7,40,3 бали.

В той же час, у 12% роділь основної групи спостереження мала місце пролонгація активної фази І періоду пологів. Швидкість розкриття шийки матки складала <1,3 см/год. Спостерігались рідкі (1,90,3 за 10 хв) низькоамплітудні (7,20,4 мм) нетривалі (38,60,6 с) скорочення матки. Інтервал між переймами складав 300,98,2 с. Відношення часу скорочення до часу розслаблення дорівнювало 0,1.

З метою об'єктивізації оцінки пологової діяльності виявилося доцільним визначати показник активності матки (ПАМ), оснований на вирахуванні сумарної інтенсивності перейм (ІП). ІП вираховується як результат множення максимальної амплітуди перейми (мм) на її тривалість (с). ПАМ визначається на підставі дослідження 10-хвилинного відрізка топографічної кривої за

формулою:

Проведені дослідження показали, що величина ПАМ 15-8 ум.од. свідчить про наявність помірної, 7-4 ум.од. – середнього ступеня і менше 4 ум.од. – вираженої гіпоактивності матки. В основній групі спостереження виражена СПД мала місце у 4%, середнього ступеня – у 6% і помірна – у 2% випадків. ПАМ при СПД в середньому складав 5,20,3 ум.од.

Порушення активності матки обумовлювали характерні зміни серцевої діяльності та рухової активності плода. Проведені дослідження показали, що основним параметром КТГ, достовірно реагуючим на прогресування ступеня важкості СПД, є амплітуда миттєвих осциляцій ЧСС плода. При важкій формі СПД, що призводила до затяжних пологів, як правило, спостерігався силентний тип варіабельності (амплітуда осциляцій не більше 3 уд/хв). Крім того, характерною була для вираженої СПД наявність окремих, а іноді коротких періодів ДР плода. Відомо, що в нормі у інтранатальному періоді біофізична активність плода відсутня (Л.Г. Сичинава, О.Т. Шраер, 1992). Реєстрація при СПД фетальної рухової активності свідчить про розлади адаптації плода до стресу пологового акту.

При встановленні діагнозу СПД приступали до здійснення комплексу лікувальних міроприємств. При втомленні роділлі, відсутності загрозливого стану плода, загрози інфікування надавали відпочинок шляхом медикаментозного сну-відпочинку (промедол 2% - 1,0 мл, піпольфен 2,5% - 1,0 мл, натрію оксибутират – 50 мг на 1 кг маси тіла). Для енергетичного забезпечення організму в пологах вводили вітаміни (аскорбінова кислота – 300 мг, тіаміну бромід – 100 мг), 40 мл 40% розчину глюкози, 10 мл 10% розчину глюконату кальцію. З метою сенсибілізації матки до окситотичних препаратів застосовували фолікулін або естрадіол-дипропіонат (20-30 тис.ОД). При розкритті маткового зіву на 4-5 см вскривали плідний міхур. Контролювали функцію сечового міхура та кишківника.

Підсилення родової діяльності проводили за допомогою ПГF2б (ензапросту). Довенне введення препарату (5 мг у 500 мл ізотонічного розчину натрію хлориду) проводили зі швидкістю 15-20 крапель за хвилину протягом 30 хв, надалі швидкість введення залишали попередньою або збільшували залежно від одержуваного ефекту.

Проведені дослідження показали, що при застосуванні ензапросту відмічалося помірне збільшення частоти (2,40,4 за 10 хв), тривалості (46,83,2 с) і амплітуди перейм (9,31,4 мм). Інтервал між переймами складав 218,36,7 с. Відношення часу скорочення до часу розслаблення дорівнювало 0,2. ПАМ складав, в середньому, 10,20,5 ум.од. При цьому темп розкриття шийки матки, швидкість просування передлеглої частини плода були явно недостатніми. Виникала небезпека затяжних пологів, інтранатального пошкодження плода.

У цьому зв'язку додатково була здійснена електростимуляція матки. Дослідження, проведені Л.Б.Маркіним та В.В.Стародуб (1991) показують, що електродія не має негативного впливу на матково-плацентарний кровообіг, рівень оксигенації плода. Електростимуляція проводилась за допомогою апарату „Утеростим-1" через біполярний електрод, розташований на задній губі шийки матки. Прямокутний монополярний електричний струм частотою 2 кГц подавався протягом 90-120 хв в автоматичному режимі при чергуванні посилок та пауз по 60 с. Сила струму підбиралась індивідуально з урахуванням суб'єктивних відчуттів роділлі і не перевищувала 4-6 мА.

Через 30-40 хв від початку електропідсилення відмічалося зростання амплітуди (13,21,8 мм), тривалості (66,72,9 с) і частоти перейм (3,10,4 за 10 хв). Інтервал між переймами складав 134,24,7 с. Відношення часу скорочення і часу розслаблення дорівнювало 0,5. Скоротлива діяльність матки характеризувалася наявністю феномену „домінанти дна і трійного нисхідного градієнту". Зростала швидкість розкриття шийки матки, просування передлеглої частини плода по родовому каналу.

Loading...

 
 

Цікаве