WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Функціональні ускладнення нижніх сечових шляхів та їх корекція при хірургічному та консервативному лікуванні хворих на доброякісну гіперплазію передмі - Реферат

Функціональні ускладнення нижніх сечових шляхів та їх корекція при хірургічному та консервативному лікуванні хворих на доброякісну гіперплазію передмі - Реферат

Клінічний діагноз ХКР встановлювали на основі скарг, даних анамнезу, результатів ЛОР-обстеження, ендоскопії порожнини носа, акустичної ринометрії та визначення транспортної функції миготливого епітелію. Стан слизової оболонки порожнини носа додатково оцінювали за рівнем мікробного обсіменіння, факторів місцевого та системного імунітету. Для виключення патології з боку навколоносових пазух проводилась ультразвукова діагностика або рентгенографія пазух.

Лабораторні дослідження включали методи клінічної та експериментальної імунології, біохімії та мікробіології. З імунологічних методів використовували наступні:

- визначення числа Т та В-лімфоцитів у крові (основний метод –визначення числа розеткоутворюючих клітин з моноклональними антитілами проти CD2 і CD20 на носії);

- дослідження рівня сироваткових імуноглобулінів і секреторної та мономерної форм імуноглобуліну А в секреті з ротової частини глотки (за методом радіальної імунодифузії у модифікації Simmons (1971));

- визначення циркулюючих імунних комплексів у сироватці крові проводили у відповідності до інструктивного викладення Ю.А. Гриневича та О.М. Алверова (1981);

- дослідження фагоцитарної активності нейтрофілів крові.Основні методичні прийоми виконували у відповідності до матеріалів О.В. Караулової та співавторів (1986);

- визначення інтенсивності антитілоутворення в слизовій оболонці імунофлюоресцентним методом (Kubitzа, 1968; О.Ф.Мельников та співавт., 1998);

- дослідження IgE-гіперчутливості.

Загальний рівень імуноглобуліну класу Е визначали за допомогою імуноферментних наборів у відповідності з інструкціями-настановами, реєстрацію активності реакції проводили з використанням аналізатора типа АИФ-0,1 Ц (Бєларусь). Результат визначали в кЕ/л.

При визначенні клітинного складу ротоглоткового секрету орієнтувалися на визначення епітеліальних клітин, нейтрофільних лейкоцитів і лімфоцитів згідно рекомендацій О.В.Дюміна, В.Д.Драгомирецького та співавторів (1990).

Дослідження вмісту цитокінів в сироватці крові проводили імуноферментним методом згідно з інструкціями до використання наборів (Про-кон, СПб, Росія та Diaclone, Франція).

  • Активність антитілогенезу у селезінці експериментальних тварин визначали за методом локального гемолізу в гелі (Jerne, Nordin, 1963).

  • Рівень мікроелементу цинку визначали за допомогою біохімічного набору фірми "Santinelli" (Італія).

  • Моделювання ХКР у тварин проводили за методом Д.І Заболотного і О.Ф. Мельникова (2004).

Мікробіологічне дослідження мазків з порожнини носа та глотки проводилось на початку, в процесі лікування та після його закінчення. Дослідження включало оцінку якісного та кількісного складу мікрофлори слизової оболонки порожнини носа та глотки. Мазки та виділення з порожнини носа хворих спочатку висівали на 5% кров'яний агар для визначення стрептококів, нейсерій та ентерококів, на середовище Ендо – для виявлення грам негативних бактерій, середовище Сабуро – для ідентифікації грибкової флори та на жовчно-сольовий агар для визначення стафілококів. В подальшому культури, що виросли на селективних середовищах, ідентифікували за біохімічними властивостями та визначали у відповідності до міжнародних стандартів.

Статистичні та аналітичні методи обробки матеріалу були використані у відповідності до сучасних вимог до медично-біологічних досліджень (Р.М. Гланц, 2000).

При статистичному аналізі використовували непараметричні критерії - точний метод Фішера та критерій "U", а при порівнянні відсоткових співвідношень – -метод кутового перетворювання за Фішером (Е.В. Гублер, 1978; Lienert, Nienert, Netter, 1987).

Препарати, які використовувались при виконанні роботи. В роботі використовували препарат нестероїдної протизапальної дії "Ереспал" (фенспирид), який застосовували у таблетованій формі згідно рекомендаціям виробника (фірма "Серв'є", Франція). В якості імуномодуляторів використовували Тимоген (Україна, ДХФЗ) і поліоксидоній (Росія). В групі порівняння для лікування хворих на ХКР застосовували краплі "Полідекса за фенілефрином" виробництва "Laboratories du Docteur E. Bouchara" (Франція).

Результати досліджень. В результаті проведених клініко-лабораторних досліджень показано, що найбільш виражені клінічні прояви хронічного риніту (тривалість загострення, тривалість ремісії, спектр скарг та інш.) були в тих випадках, коли ХКР поєднувався з різними захворюваннями верхніх дихальних шляхів. Особливо рельєфно це проявлялось при поєднанні ХКР з хронічним тонзилітом, пародонти том і хронічним фарингітом. Ці дані погоджуються з результатами досліджень А.Н. Ареф'євої та співавторів (1999), Д.Д. Заболотної (2002) при дослідженні особливостей клінічного перебігу ХКР в поєднанні з хронічним декомпенсованим тонзилітом.

Для визначення патогенетично значущих відхилень у стані імунологічних механізмів захисту та адаптації у хворих на ХКР було проведено тестування стану місцевого та системного імунітету і факторів неспецифічної резистентності між групами хворих з наявністю додаткових захворювань і без таких. З урахуванням отриманих клінічних результатів порівнювали групи ХКР, ХКР + хронічний тонзиліт, ХКР + хронічний пародонтит.

Проведені дослідження вказують на те, що запальний процес у слизовій оболонці порожнини носа розгортається при вираженій імунологічній недостатності як локального, так і системного характеру. Наявність супутніх захворювань (хронічного тонзиліту та хронічного пародонтиту) супроводжується більш глибокими проявами депресії локального та системного імунітету, зокрема, вірогідним підвищення вмісту у сироватці крові прозапальних та зниженням вмісту протизапальних цитокінів у порівнянні з показниками імунітету у хворих на ХКР без супутньої патології (рис. 1).

Рис. 1. Вміст протизапальних цитокінів у сироватці крові здорових донорів (К), хворих на хронічний катаральний риніт без супутньої патології (ХКР) та при поєднанні з хронічним тонзилітом і парадонтитом (ХКР+).

В з'язку з отриманими даними логічно вважати, що ефективність терапії осіб з ХКР, який в 78% сполучається з інфекційно-запальними захворюваннями дихальних шляхів іншої локалізації, може бути значно підвищена при одночасному лікуванні усіх запальних процесів з використанням нових нестероїдних протизапальних препаратів. Одним з найбільш перспективних і сучасних препаратів є "Ереспал" (фенспирид), особливостями дії якого, окрім спазмолітичного та протизапального ефекту, зв'язаних з його здатністю інгібувати вплив гістаміну, зменшувати лейкоцитарну інфільтрацію, знижувати ексудацію та вихід простагландинів, тромбоксанів і лейкотриєнів, є здатність знижувати проникність судин слизової оболонки дихальних шляхів, інгібувати продукцію медіаторів запалення, перш за все ФНО-α, блокувати адренергічні рецептори в тканинах (Lima et al., 1988).

Однак даних про вплив цього препарату на механізми клітинних і гуморальних реакцій імунітету знайти не вдалось, в зв'язку з чим нами були проведені експериментальні дослідження на нормальних і мунодефіцитних тваринах і показано, що ереспал навіть у дозах, близьких до терапевтичних, був спроможний інгібувати утворення антитіл у нормальних, хоча не поглиблював знижений рівень у імунодефіцитних тварин. Реакції клітинного типу у тварин під впливом ереспалу змінювалися мало.

В зв'язку з отриманими даними в експерименті, які вказують на можливий інгібуючий вплив препарату на основі механізми захисту слизової оболонки – утворення антитіл, а також даних клінічно-імунологічних досліджень про зниження синтезу антитіл структурами слизової оболонки при ХКР і зниження кількості антитіл до мікробних антигенів у крові, особливо при поєднанні ХКР з іншими патологічними процесами (О.Ф. Мельников и соавт., 1999; О.Ф. Мельников, Д.И. Заболотный, 2002, 2003, 2004; О.Л. Купчик, 2001, Д.Д. Заболотна, 2002; Є.В. Потапов, 2003), а також беручи до уваги наявність вторинного імунодефіциту при вказаних станах за іншими складовими імунної відповіді, такими як цитокіновий дисбаланс, активність природних кілерів (В.В. Кіщук, 2001; Д.Д. Заболотна, 2002; С.М. Пухлик и соавт., 2003), вважалось доцільним провести пошук імуностимулюючого препарату з широким спектром дії.

В умовах експерименту була апробована імуномодулююча дія нового високомолекулярного імуномодулятора хімічної природи – поліоксидонію та низькомолекулярного тимоміметика – тимогену на зміни реакції імунітету при їх застосуванні разом з ереспалом. Отримані результати вказують на те, що поліоксидоній більш ефективно, ніж тимоген, відновлював інгібований ереспалом антитілогенез (рис. 2) і підсилював прояви реакції природженого імунітету – фагоцитарну активність та активність цитолітичних лімфоцитів.

Рис. 2. Вплив поєднаного застосування ереспалу та імуномодуляторів на антитілогенез у імунодефіцитних тварин.

Примітка: 1 – імунізовані нормальні тварини; 2 – імунізовані імунодефіцитні тварини; 3 – імунодефіцитні тварини + ереспал; 4 – імунодефіцитні тварини + ереспал + поліоксидоній; 5 – імунодефіцитні тварини + ереспал + тимоген.

Loading...

 
 

Цікаве