WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Попередження раннього рецидиву кровотечі у хворих старше 60 років з гострокровоточивою дуоденальною виразкою (експериментально-клінічне дослідження) ( - Реферат

Попередження раннього рецидиву кровотечі у хворих старше 60 років з гострокровоточивою дуоденальною виразкою (експериментально-клінічне дослідження) ( - Реферат

Статистична обробка результатів досліджень проводилася за традиційною методикою. Визначалися середні величини варіаційного ряду, вірогідність відмінностей результатів досліджень (Р), проведених на одній і двох різних групах з обчисленням t критерію за Стьюдентом. Відмінності між двома середніми величинами вважалися статистично вірогідними при значенні Р<0,05. Розраховувалися площі інсулінемії та глікемії в інтервалах часу від 0 до 30 хвилин і від 30 до 120 хвилин. Крім цього, використовувався парний і множинний кореляційний аналіз для багатьох ознак з метою виявлення взаємозв'язків між досліджуваними показниками. Результати оброблені на ПЕВМ IВМ РС/АТ за допомогою пакету статистичних програм. Розраховувалися критерії параметричної і непараметричної статистики (Стьюдента, Фішера, Пірсона, Вілкоксона).

Результати досліджень та їх обговорення.

Під спостереженням перебувало 175 пацієнтів: 145 хворих на ЦД 2 типу і 30 осіб з ПТГ. Серед обстежених чоловіків було 84 (48%), жінок — 91 (52%). Вік хворих становив від 32 до 65 років. Середній вік хворих на ЦД 2 типу становив 49,11,6 років, осіб з ПТГ — 42,41,7 років. Серед хворих на ЦД 2 типу у 31 (21,4%) тривалість захворювання не перевищувала одного року, у 49% — п'яти років, у 24,8% — десяти років, у 4,8% вона перевищувала 10 років. В осіб з ПТГ порушення вуглеводного обміну відзначалися впродовж 1–3 років. Відповідно до вітчизняної класифікації тяжкості ЦД і критеріїв компенсації [Єфімов А.С. та співавт., 1998], серед хворих на ЦД 2 типу було встановлений легкий перебіг у 81 (55,9%), а середньої важкості — у 64 (44,1%) осіб. Серед обстежених 70,3% хворих перебували у стані компенсації і 29,7% — субкомпенсації ЦД. Частина хворих на ЦД 2 типу отримувала пероральні цукрознижувальні препарати: тільки похідні сульфанілсечовини: глібенкламід (11 осіб), манініл (34), амарил (11), діабетон (8), сульфаніламіди (манініл) у поєднанні з бігуанідами (сіофор) – 8 осіб і бігуаніди (сіофор) – 17 осіб).

У значної частини хворих на ЦД 2 типу та осіб з ПТГ (94–64,8% і 17–56,7% — відповідно) відзначали наявність надлишкової маси тіла або ожиріння. Середній ріст хворих на ЦД 2 типу становив 167,71,8 см, осіб з ПТГ — 168,51,9 см. Середній показник маси тіла дорівнював відповідно 86,83,7 кг і 91,53,8 кг. Середня величина ІМТ становила серед хворих на ЦД 2 типу 30,80,8 кг/м2, для осіб з ПТГ — 32,50,7 кг/м2. Майже в половини хворих на ЦД 2 типу (69 осіб — 47,6%) в анамнезі встановлене поєднання декількох несприятливих чинників — генетичних, неврогенних, аліментарних і т.п.

Серед ускладнень у хворих на ЦД 2 типу найчастіше траплялися гіпертонічна хвороба та ІХС (32,4% і 12,4% відповідно), полінейропатії різного ступеня вираженості (18,6%), ураження печінки і жовчних шляхів (57,2%), інші хронічні захворювання системи травлення.

Для вивчення стану інсулярного апарату підшлункової залози у частини хворих на ЦД 2 типу і осіб з ПТГ здійснено дослідження базальної і стимульованої глікемії, інсулінемії та С-пептиду в процесі ГТТ. Проби крові брали з ліктьової вени з допомогою катетера до і через 30, 60 і 120 хвилин після навантаження глюкозою.

У групі здорових осіб рівень глікемії натще становив 4,20,2 ммоль/л, досягаючи максимального показника через 30 хвилин після навантаження глюкозою (6,20,2 ммоль/л), з подальшим поступовим зниженням до 120-ї хвилини до 4,50,2 ммоль/л. У хворих на ЦД 2 типу та осіб з ПТГ середні значення глікемії вірогідно перевищували показники в контрольній групі впродовж зазначених інтервалів (крім початкового рівня глікемії в осіб з ПТГ).

Середня величина глікемії при визначенні глікемічного профілю становила у хворих на ЦД 2 типу 7,80,13 ммоль/л, в осіб з ПТГ — 5,90,08 ммоль/л і вірогідно відрізнялася від показників у контрольній групі — 4,410,11 ммоль/л. При визначенні С-пептиду в групі здорових осіб його рівень перебував у межах від 548 до 824 пмоль/л (показники нормальних значень від 160 до 1100 пмоль/л) і в середньому становив 716,528,2 пмоль/л. У хворих на ЦД 2 типу рівень С-пептиду також перебував у межах нормальних значень, хоча на нижчому рівні (385,218,9 пмоль/л; Р<0,01). Початковий рівень інсулінемії в хворих на ЦД 2 типу в середньому становив 29,41,78 мкМО/мл, в осіб з ПТГ — 38,51,9 мкМО/мл, що вірогідно (Р<0,05) перевищувало базальний рівень інсуліну в контрольній групі (середній рівень інсуліну в крові становив 16,21,07 мкМО/мл).

Зниження базального та індукованого рівнів ІРІ встановлено у 22,5% хворих на ЦД 2 типу і у 6,7% осіб з ПТГ. Початковий і стимульований глюкозою рівень ІРІ перебував у нормальних межах у 27,5% хворих на ЦД 2 типу і 16,7% осіб з ПТГ, а в 50% хворих на діабет і 76,6% пацієнтів з ПТГ суттєво перевищував контрольні значення.

Індукований викид інсуліну в 44,3% хворих на ЦД 2 типу характеризувався відносно зниженою ранньою фазою інсулінової секреції, а у 22,5% — її відсутністю. У 43,3% осіб з ПТГ виявлено зниження ранньої фази секреції інсуліну, ще у 6,6% — її відсутність. Після прийому глюкози через 30 хвилин спостерігалося вірогідне підвищення секреції інсуліну як у здорових осіб, так і у хворих на ЦД 2 типу та осіб з ПТГ. Через 30 хвилин рівень ІРІ у здорових зростав до 37,03,6 мкМО/мл (330% до початкового), у хворих на ЦД 2 типу — до 49,23,7 мкМО/мл (175%), в осіб з ПТГ — до 64,33,77 (193,1%).

Зміни клінічних симптомів ЦД і супутніх захворювань під впливом курортного лікування. Під впливом курортного лікування з використанням мінеральної води "Збручанська" нами відзначена позитивна динаміка клінічних симптомів захворювання: у більшості хворих на ЦД 2 типу (97,2%) зникали спрага, сухість у роті, відчуття голоду, поліурія, свербіння шкіри, загальна слабість, швидка стомлюваність підвищена дратівливість і т.д. У 64,4% хворих на ЦД 2 типу відзначено зменшення маси тіла від 1 до 3 кг (у середньому 2,860,16 кг). У 53,3% осіб з ПТГ зменшення маси тіла становило 1–3 кг і в 16,7% — понад 3 кг (у середньому — 3,710,28 кг). Індекс маси тіла зменшився у хворих на ЦД 2 типу від 30,880,84 кг/м2 до 28,620,62 кг/м2 (Р=0,032), в осіб з ПТГ — від 32,540,73 кг/м2 до 30,210,69 кг/м2 (Р=0,041). Зникнення болю в ділянці серця встановлене в 41 з 48 хворих на ЦД 2 типу (85,4%), у 31 з 37 обстежених (83,8%) відзначена нормалізація підвищеного на початку лікування артеріального тиску. Поліпшення початково порушених електрокардіографічних ознак, притаманних для процесів реполяризації в міокарді, спостерігалося у 27 хворих на ЦД 2 типу (18,6%) і у 8 осіб з ПТГ (26,7%). У більшості обстежених хворих (93%) зникали або зменшувалися відзначені до цього порушення травної системи: біль в правому підребер'ї, в епігастральній ділянці, диспептичні явища.

Курортне лікування призвело до істотного поліпшення стану обмінних процесів. Внаслідок лікування відзначена позитивна динаміка показників вуглеводного обміну. Так, статистично вірогідне зниження гіперглікемії встановлене в 137 з 145 (95,5%) хворих на ЦД 2 типу, у 115 (79,3%) — до нормоглікемії. Спостерігалося також поліпшення глікемічного профілю серед хворих на ЦД 2 типу від 7,80,13 до 6,390,11 ммоль/л (P<0,05). Добова доза пероральних цукрознижувальних засобів, що становила на початку лікування 2,310,08 таблетки / добу, до кінця лікування вірогідно зменшувалася до 1,780,08 таблетки / добу. (Р<0,05). У групі з ПТГ рівень глюкози крові, визначений натще, залишався на попередньому рівні, а показники середнього глікемічного профілю помітно знижувалися від 5,90,07 до 5,230,06 ммоль/л (Р<0,05). На поліпшення стану вуглеводного обміну в хворих на ЦД 2 типу вказують позитивні зміни з боку вмісту глюкози в сечі. Зменшення показників глюкозурії спостерігалося в 138 з 145 (95,2%) хворих на ЦД 2 типу. У результаті курортного лікування в 78,6% хворих на ЦД 2 типу із субкомпенсованим діабетом наступила його компенсація.

Разом з тим, нами не відзначено вірогідної різниці показників глікемії та ліпідного обміну у хворих на ЦД 2 типу та осіб з ПТГ, які перебували під диспансерним спостереженням в Сатанівській дільничній лікарні і впродовж 24 днів не вживали мінеральної води "Збручанська".

Вплив мінеральної води "Збручанська" курорту Сатанів на функціональний стан β-клітин підшлункової залози в осіб з ПТГ і хворих на ЦД 2 типу. Нами вивчено адаптаційно-резервні можливості інсулінопродукуючого апарату підшлункової залози в осіб з ПТГ і хворих на ЦД 2 типу після курсового прийому мінеральної води "Збручанська". З цією метою нами обстежено 30 хворих (20 чоловіків, 10 жінок) з ПТГ віком від 32 до 48 років з надмірною (22 особи) і нормальною (8 осіб) масою тіла, а також 55 хворих на ЦД 2 типу (легка форма), які перебували на лікуванні у санаторії "Збруч". До першої контрольної групи увійшло 15 осіб без порушень вуглеводного обміну, до другої контрольної групи – 20 хворих на ЦД 2 типу та 8 осіб з ПТГ, які перебували під диспансерним спостереженням в Сатанівській дільничній лікарні і впродовж 24 днів не вживали вказану мінеральну воду.

Loading...

 
 

Цікаве