WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Екологічні особливості формування комплексів підстилкових безхребетних лісових біогеоценозів степової зони України (автореферат) - Реферат

Екологічні особливості формування комплексів підстилкових безхребетних лісових біогеоценозів степової зони України (автореферат) - Реферат

Результати дослідження впроваджені у практику роботи Донецького МШВД №1 та ОШВД, Дніпропетровського ОШВД, Сумського ОШВД, Луганського ОШВД; використовуються в навчально-методичному процесі на кафедрах дерматовенерології Сумського державного університету та Дніпропетровської державної медичної академії.

Особистий внесок здобувача.

Здобувачем складено програму дослідження, визначені його мета і задачі. Самостійно здійснено аналіз літературних джерел, проведено клінічне обстеження та підбір груп хворих (порівняльних та основної), їх лікування та вторинну профілактику рецидивів. Значну кількість лабораторних досліджень зроблено автором або за її безпосередньою участю. Дисертант провела статистичний аналіз показників клінічних та лабораторних досліджень в порівняльних та основній групах хворих, написала усі розділи роботи, самостійно обґрунтувала висновки та практичні рекомендації.

Апробація результатів дисертації.

Матеріали дисертації оприлюднено й обговорено на: Республіканських науково-практичних конференціях: "Токсидермії та алергічні захворювання шкіри" (Київ, 2002 р.), "Нові методи діагностики, лікування та профілактики в ендокринології" (Вінниця, 2003 р.), "Сучасні проблеми клінічної та теоретичної медицини" (Суми, 2003 р.), "Захворювання та вікові особливості шкіри, їх генетична детермінованість" (Київ, 2003 р.), "Косметологія – складова дерматології" (Київ, 2003 р.); обласних науково-практичних конференціях медичного факультету Сумського державного університету (Суми, 2000 р.) та Сумського осередку Української асоціації лікарів-дерматологів (Суми, 2001 р.); науково-практичних конференціях з міжнародною участю: "Клінічна фармакологія метаболічних коректорів та взаємодія ліків в клінічній практиці" (Вінниця, 2002 р.), "Актуальні проблеми підготовки фахівців з фізичної реабілітації в ХХІ столітті" (Суми, 2003 р.), "Сучасні проблеми дерматовенерології і косметології" (Полтава, 2003 р.); першому з'їзді алергологів України (Київ, 2002 р.). Матеріали дослідження увійшли до реєстру нововведень МОЗ України (Реєстри №28/18/03 та 29/18/03 „Графічне ведення щоденника історії хвороби", "Методика хронотерапії та хронопрофілактики хронічних дерматозів" // РЕЄСТР галузевих нововведень (Випуск 18-19). – Київ, 2003).

Публікація результатів дослідження.

За матеріалами дисертації опубліковано 10 друкованих праць, 7 статей – у спеціалізованих медичних виданнях, рекомендованих ВАК України (5 – у моноавторстві), тез доповідей 3 (2 - у моноавторстві) у збірниках матеріалів наукових конференцій та з'їздів.

Обсяг та структура дисертації.

Дисертаційна робота викладена українською мовою на 153 сторінках машинописного тексту. Робота складається зі вступу, огляду літератури, основної частини, аналізу та обговорення отриманих результатів, висновків, практичних рекомендацій, списку використаних джерел: загальна кількість – 270, із них – 187 кирилицею (роботи авторів України та країн СНД), 83 – латиною (роботи авторів далекого зарубіжжя); ілюстрована 7 таблицями (з них 1 займає дві сторінки) та 28 рисунками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи дослідження.

Під спостереженням знаходилось 120 хворих на атопічний дерматит (АтД), осіб чоловічої статі 55 (45,8%), жіночої – 65 (54,2) у віці від 16 до 40 років. В усіх хворих до та після лікування під час комплексного загального клініко-лабораторного обстеження з'ясовувались скарги, анамнестичні дані життя та розвитку хвороби, визначались симптоми клінічного огляду, проводились загальні лабораторні дослідження крові, сечі, калу, вміст IgE у крові. У 80 з них (осіб чоловічої статі: 32 – 40%, жіночої 48 – 60%) імуноферментним та радіоімунним методом досліджувався вміст у крові цитокінів (IL1, IL6, IFNγ, TNFα, IL10, IL2, IL4, IL8), ПГЕ2, АКТГ, Кр. Контролем служили показники досліджень у 20 здорових осіб (чоловіків – 10, жінок – 10 у віці від 16 до 25 років) – фізіологічне значення (норма).

Для імуноферментних досліджень використовувались діагностичні набори фірм Amersham International plc (Англія) та „Pro Con" (Росія), для радіоімунних – фірм Pharmacia Diagnostigs (Швеція) та ORIS (Франція); відповідно кількісні значення показників імуноферментних досліджень визначались на ридері PR 2100 SANOFI DIAGNOSTIGS PASTEUR (Франція), радіоімунних – за допомогою лічильника гама-імпульсів „Gamma" (Угорщина). Статистична обробка досліджених показників клінічних та лабораторних обстежень проводилась за допомогою відповідних прикладних програм „Office Professional 2000" фірми Microsoft Corporation.

Результати роботи та їх обговорення.

Діагноз АтД обґрунтовувався з урахуванням стандартів, які прийняті в Україні [Калюжна Л.Д. та співав., 2002] та за її межами у відношенні до цього захворювання: наявність трьох обов'язкових (ускладнений генетичний алергологічний анамнез, хронічний рецидивуючий перебіг дерматозу, підвищений рівень IgE в крові) та додаткових (сухість шкіри, симптоми „атопічного обличчя", фолікулярний гіперкератоз та ін.) критеріїв. Всі пацієнти хворіли тривалий час, неодноразово отримували традиційне лікування, але процес постійно супроводжувався рецидивами.

У всіх хворих відмічався свербіж шкіри, різноманітні порушення ПФС – психофізіологічного стану (емоційна лабільність, іпохондричні скарги та ін.), розлади спання (що є клінічними ознаками порушення фізіологічного біоритму „сон-неспання").

У 29 (24,2%) хворих на шкірі обличчя, шиї, ліктьових та колінних згинів, тулуба переважно спостерігались запальні інфільтрати шкіри, лущення, багаточисленні кірки, інколи – мокнуття (еритематозно-сквамозна форма АтД).

У 35 (29,1%) на тих же ділянках шкіри, а також на згинальних поверхнях кінцівок, а інколи – і на волосистій частині голови, ділянки гіперемованої з лущенням шкіри в осередках ушкодження зливались між собою, а також мали місце екскоріації, кірки, дрібний папульозний висип (еритематозно-сквамозна форма з ліхеніфікацією).

У 47 (39,2%) пацієнтів переважна локалізація висипки відмічалась в ділянках тильної поверхні кистей та підколінних ямок, а також на задній поверхні шиї; в цих місцях шкіра була гіперемована, суха та ліхеніфікована з наявністю дрібних ліхеноїдних папул (ліхеноїдна форма АтД).

У 9 (7,5%) процес переважно локалізувався на розгинальних поверхнях кінцівок з наявністю пруригінозних папул та великої кількості екскоріацій і кірок (пруригінозна форма АтД).

З додаткових атопічних ознак ушкодження шкіри у 38 (31,7%) хворих відмічались симптоми "атопічного обличчя" (гіперпігментація та деяка інфільтрація нижніх вік з наявністю додаткової складки, обламування брів на їх зовнішній третині, хейліт або периоральна ліхеніфікація, сіруватий відтінок шкіри обличчя). У 45 (37,5%) виявлялись ділянки гіпер- або гіпопігментації шкіри, перш за все у верхній частині тулуба. Практично у всіх хворих відмічалась сухість шкіри, у 56 (46,7%) – фолікулярний кератоз, у 23 (19,2%) – ксероз або іхтіоз.

У 44 (36,7%) хворих на місцях інтенсивного розчухування відмічалась болючість та гіперемія запальних вузликів, або наявність фолікулітів, фліктеноподібних елементів, жовтуватих кірок (тобто процес ускладнювався піодермією). У окремих пацієнтів (у 5 – 4,2%) відмічались прояви периорального кандидозу.

Переважно у хворих з ускладненим піодермією процесом спостерігалось помірне збільшення периферійних (ліктьових, пахвових) лімфатичних вузлів.

Місцевий дермографізм у більшості хворих (у 99 – 82,5%) був білим та стійким, у решти – змішаним.

При загальному аналізі крові виявлені незначні відхилення від вікової норми еритроцитів та лейкоцитів, практично у всіх пацієнтів відмічалась еозинофілія (від 8 до 16%), підвищення рівня IgE (у середньому у 16,2 рази – р<0,001).

Найбільш частою супутньою патологією, що виявлялась у хворих на АтД, були захворювання ШКТ (у 82 – 68,3%) та дихання (у 40 – 33,3%), ЛОР-органів та зубів (у 63 – 52,5%), причому у одного хворого нерідко спостерігались змішані форми цієї патології.

Проведений аналіз свідчить про те, що у всіх обстежених нами хворих діагноз атопічного дерматиту відповідав стандартам діагностики цього захворювання, що розроблені в Україні та за її межами (основні та додаткові клінічні ознаки, дані анамнезу та лабораторного обстеження).

В той же час, при визначенні ступеня тяжкості клінічних ознак та перебігу АтД з урахуванням відповідних стандартів діагностики (індекси SCORAD, клінічний індекс атопії та ін.) ми використовували власну розробку (Реєстр МОЗ України №28/18/03. – Київ, 2003), яка дозволяє комплексно кількісно оцінити в умовних балах (у.б.) клінічні ознаки захворювання (симптоми ушкодження шкіри, порушення ПФС та спання) і його перебіг (наявність та ступінь проявів рецидивів і ремісій).

Для достовірності порівняння показників клінічних та лабораторних обстежень кількісна оцінка відповідних змін уніфікувалась. При цьому:

- ступінь тяжкості клінічних ознак та перебігу АтД оцінювався як „високий" (3 у.б.), коли у хворих при прогредієнтному з швидким прогресуванням перебігу захворювання, з частими рецидивами тривалістю 2 і більше місяців відмічались: інтенсивний свербіж шкіри (на протязі усієї доби), виразні невротичні реакції, значні розлади сну, висипка займала більше 70% площі шкіри, ремісії після лікування були короткочасними; такий ступінь тяжкості був у 48 (40%) обстежених хворих;

- ступінь тяжкості клінічних ознак та перебігу АтД оцінювався як „середній" (2 у.б.), коли у хворих при прогредієнтному перебігу захворювання з повільним прогресуванням та тривалістю рецидивів до 2 місяців кожний (з частотою меншою, ніж у хворих з 3 у.б.) відмічались приступи свербежу (4 і більше на добу, тривалістю не менше години кожний) з помірно вираженими невротичними реакціями та незначними розладами сну, висипка займала від 30 до 70% площі шкіри, тривалість ремісій – від 2 до 3 місяців на рік; такий ступінь тяжкості АтД був у 72 (60%) обстежених хворих;

Loading...

 
 

Цікаве