WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Діагностика та лікування хронічних інфекцій сечової системи у жінок репродуктивного віку (автореферат) - Реферат

Діагностика та лікування хронічних інфекцій сечової системи у жінок репродуктивного віку (автореферат) - Реферат

Становлення людської особистості, його початкові стадії вивчались Г.С. Костюком. Самосвідомість як об'єкт психологічних досліджень розглядається в роботах П.Р.Чамати. На його думку, самосвідомість як усвідомлення людиною самої себе, своїх вчинків, прагнень, думок, переживань виявляється в самоствердженні, самооцінці, самоконтролі, саморегуляції, самодисципліні особистості. Г.С. Костюком розроблено також загальну характеристику психології розуміння як процесу мислення, спрямованого на розкриття історичних зв'язків об'єктів один з одним, розкрито роль в цьому процесі мотивації.

Вивчення взаємозв'язку відчуття зі сприйманням та місця сприймання в сукупному процесі мислення постало як одне з головних завдань психології того часу і започаткувало нову галузь психологічних досліджень  психофізіологію. В Україні серед таких досліджень вирізняється вивчення механізму сприймання часу (Д.Г. Елькін).

Матеріали, наведені в третьому розділі "Павловська сесія" 1950 р. в Москві і фізіологічні дослідження в Україні", доводять, що "павловська сесія" стала ганебним явищем в історії фізіології в СРСР. Вона проходила в умовах тотальної політизації в країні. Найтрагічнішою виявилася ситуація, що склалась в біології в 30-50-х роках ХХ століття, кульмінацією якої стало проведення в серпні 1948 р. сесії Всесоюзної академії сільськогосподарських наук ім. Леніна. Після сесії почалися переслідування і розправи, жертвами яких стали також вчені, які працювали в Україні (І.М. Поляков, С. Делоне). В науковій пресі з'явились роботи, позбавлені наукового змісту, зокрема роботи О.Б. Лепешинської, які нібито розкривали новий спосіб утворення клітин із безструктурної речовини. Наслідком цих подій стала втрата радянською біологією адекватних методологічних позицій щодо генетики, клітинної теорії та онтогенезу організму.

Приклад з перебудовою генетики та цитології поставив на чергу реорганізацію за такою ж схемою й інших галузей природознавства. Жереб випав на фізіологію, психологію і медичну науку. З ініціативи Сталіна провадилась підготовка до організації дискусії стосовно вчення І.П.Павлова про вищу нервову діяльність. Для цього була призначена на 1950 р. Об'єднана сесія АН і АМН СРСР. В атмосфері ідеологічної нетерпимості і тотального тиску, характерних для періоду культу особистості, павловському вченню про вищу нервову діяльність було надано особливого політичного сенсу. Проведенню сесії передувала низка подій, пов'язаних з ім'ям видатного фізіолога  Об'єднана сесія АН і АМН СРСР, Всесоюзного та Московського товариства фізіологів, біохіміків та фармакологів, присвячена 10-річчю від дня смерті І.П. Павлова (1948) і сесія, присвячена 100-річчю з дня народження І.П. Павлова (1949).

Восени 1949 р. і взимку 1950 р. в СРСР проводилось виявлення науковців, які були незадоволені своїм статусом. Метою цієї підготовки було формування майбутньої активної групи для боротьби "проти вільнодумства" в фізіологічній науці та проти прибічників "реакційної буржуазної науки". Особливо гостро велась боротьба проти Л.А. Орбелі. В цей час проти нього вдалось налаштувати деяких крупних фізіологів павловського напрямку - О.Г. Іванова-Смоленського, Е.А. Асратяна, П.С. Купалова, Л.М. Федорова, Г.В. Фольборта, М.О. Усіевича, І.П. Разенкова і деяких інших.

В Україні в ці часи відділом науки ЦК КП(б)У велась ретельна робота по виявленню "лженауковців" серед фізіологів. Це здійснювала спеціальна комісія, створена за дорученням ЦК КП(б)У. В архівах збереглися План роботи даної комісії і Довідка про стан науково-дослідної роботи з фізіології в УРСР (ЦДАВОВУУ Ф.342, оп.14, од.зб. 3602). Директорів науково-дослідних інститутів було зобов'язано надіслати у Відділ науки ЦК КП(б)У відповідні відомості про наукових співробітників в галузі фізіології, в яких звітувалось щодо впровадження ними в дослідницьку роботу павловського фізіологічного напрямку. На засіданнях Президії АН УРСР неодноразово розглядалось питання розвитку фізіології.

В червні-липні 1950 року в Москві проходила наукова сесія, присвячена проблемам фізіологічного вчення академіка І.П.Павлова. Дві академії – АН і АМН СРСР – виступили в ролі виконавців вказівок ЦК ВКП(б). На сесії критики зазнали Л.А. Орбелі, П.К. Анохін, Л.С. Штерн, І.С. Бериташвілі, О.Д. Сперанський, Є.Б. Бабський. Як основну провину всім "антипавловцям" було інкриміновано "інакомислення", що нібито проявилось у збоченні з павловського шляху і у розгортанні самостійних досліджень, започаткуванні своїх власних наукових шкіл. Їх звинувачували також у низькопоклонстві перед Заходом і у недостатньо глибокому володінні методологією діалектичного матеріалізму. Прозвучала критика щодо існуючих підручників з фізіології О.Г. Гінецинського, О.В. Лебединського, Є.Б. Бабського за ігнорування основ павловської фізіології. Концепція оптико-вегетативної нервової системи, висунута українським академіком Г.І. Маркеловим, була названа ворожою павловському вченню.

"Антипавловці" намагалися дещо виправдатись перед науковою громадськістю, частково визнаючи помилковість своїх позицій. Але назагал учасники сесії проявили, на жаль, неспроможність об'єктивно усвідомити власну ганебну роль у цькуванні талановитих вчених.

Відлунням всесоюзної "павловської сесії" стала Наукова сесія АН УРСР за участю робітників охорони здоров'я, присвячена питанням фізіологічного вчення І.П.Павлова в республіці, яка відбулась в Києві 1-3 листопада 1950 р. Вона теж була скликана з ініціативи партійного керівництва та за стандартним сценарієм, що був звичний на той час. Звинувачувальні доповіді були доручені президенту АН УРСР О.В. Палладіну, академіку В.П. Протопопову і члену-кореспонденту АН УРСР Г.В.Фольборту. Відзначивши досягнення українських дослідників в різних галузях фізіології, доповідачі зупинились на недоліках. Причому висвітлення недоліків звелось до звинувачення чотирьох вчених – Д.С. Воронцова, М.М. Губергрица, Г.І. Маркелова, Є.Б. Бабського та напрямків досліджень інститутів – Інституту клінічної фізіології ім. акад. О.О. Богомольця, Науково-дослідного інституту фізіології Київського державного університету, Інституту експериментальної біології і патології ім. акад. О.О. Богомольця, а також кафедри фізіології Харківського університету і кафедри фізіології Інституту фізичної культури.

Електрофізіологічні дослідження Д.С. Воронцова були оцінені як безперспективні, які позбавлені павловської спрямованості, оскільки проводились лише на нервово-м'язовому препараті та спинному мозку жаби. Теоретичні засади Д.С. Воронцова були названі ідеалістичними. Д.С. Воронцов впевнено і з почуттям власної гідності відповідав на критику опонентів. Він рішуче заявив, що буде і надалі займатися дослідженнями нервових процесів. Витримка, несхитність у власних наукових позиціях, наукова принциповість дозволили Д.С. Воронцову продовжувати свої електрофізіологічні дослідження.

М.М. Губергріца звинуватили в ігноруванні ідей Павлова і Боткіна про нервізм та намаганні побудувати свою особливу концепцію вегетативної системи. В публікаціях Г.І. Маркелова вбачалось недооцінку ідей І.П. Павлова про керівну роль кори головного мозку, і підкреслювалось у зв'язку з цим, що концепція Маркелова потребує перегляду.

Є.Б. Бабський теж став мішенню для звинувачень. Його погляди було визнано хибними, його виступ на сесії в Москві з приводу підручників оцінено як помилковий і несамокритичний. Досить демагогічно наголошувалось, що винуватцем відставання в роботі української Академії та організації на неналежному рівні дослідницької роботи в галузі фізіології був саме Є.Б. Бабський. Але безглуздість такого роду обвинувачень неважко виявити: Є.Б. Бабський працював в Києві лише впродовж останніх 1,5 років, а відразу ж після московської Об'єднаної сесії постановою Президії його було звільнено з керівної роботи.

Разом з огульною критикою фізіології на сесії було висунуто обвинувачення на адресу психологів. Існуючий підручник з психології Г.С. Костюка був визнаний невідповідним значенню павловської концепції вищої нервової діяльності як основи матеріалістичної психології. Г.С. Костюк, як і всі звинувачувані, вимушений був визнати свої помилки.

Loading...

 
 

Цікаве