WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Діагностика та лікування хронічних інфекцій сечової системи у жінок репродуктивного віку (автореферат) - Реферат

Діагностика та лікування хронічних інфекцій сечової системи у жінок репродуктивного віку (автореферат) - Реферат

Впродовж певного часу панувала викривлена оцінка ролі "павловської сесії" в розвитку вітчизняної фізіології. Так, К.А. Ланге і Е.Н. Свєтайло 13 в цілому позитивно характеризують цю сесію, зазначаючи, що підсумки сесії 1950 р. відіграли значну роль у подальшому розвитку мережі фізіологічних інститутів, лабораторій, кафедр. В.Я. Александров14 дав точну оцінку подіям в біології 40-50 років ХХ століття. Він відзначив, що подібно до сесії ВАСГНІЛ (1948), було намагання реорганізувати і фізіологію. Рішення "павловській сесії" він оцінив як "розгром фізіології". Таку думку підтримали й інші дослідники 80-90-х рр15.

Аналіз літератури щодо історії розвитку фізіології нервової системи і ролі в ньому "павловської сесії", показав, що з досліджуваної теми існують лише окремі роботи, в них вісвітлюються деякі аспекти цього розвитку в Україні в 40-60-х роках ХХ століття, але їм часом властиві специфічні риси історіографічних праць написаних у той період. Відсутні роботи, які б характеризували роль українських вчених у подоланні кризи фізіологічної науки і звільненні від наслідків "павловської сесії".

Джерельна база дослідження: наукове дослідження здійснено на основі монографій, публікацій, розміщених у центральних, республіканських фахових журналах та

10. Дупленко Ю.К. Последствия "сессии двух академий" на Украине // Физиологический журнал СССР. – 1990, Т.76, № 12. – С.1759-1762 11. Павлов Т.Д. Основное в учении И.П. Павлова в свете диалектического материализма. – М.: Из-во иностранной литературы, 1958. – 224С. 12. Парин В.В. Авторитет фактов //Литературная газета. 1962. 24 февраля. – С.2-4 13. Физиологические науки в СССР: Становление, развитие, перспективы / отв.ред. Н.П. Бехтерева. – Л., 1988. – 479 С.14. Александров В.Я. Трудные годы советской биологии: Записки современника. – СПб: Наука, 1992. – 262С. 15. Григорян Н.А. Третья Всесоюзная конференция по истории физиологических наук (30 октября – 3 ноября 1989 г., Верджини-Гурджаани ГССР) //Журнал высшей нервной деятельности. – 1990, Т.40, № 3. – С.601-603

газетах, збірниках праць наукових установ, стенограм сесій та нарад. Використано матеріали фондів Інституту архівознавства НБУ ім. В.І. Вернадського, архіву Президії НАНУ, Центрального державного архіву вищих органів влади і управління України, іменному архіві М.Й. Бабської, Архіву РАН.

Другий розділ "Стан досліджень з фізіології нервової системи в Україні в 40-х рр. ХХ століття" окреслює досягнення, здобуті в цій галузі в 40-х роках ХХ століття. В Україні пріоритетними напрямками дослідження були вивчення процесів збудження та гальмування в умовах функціонального напруження головного та спинного мозку – адаптації до тривалих подразнень хімічними, електричними подразниками та до умов високої температури середовища (О.Б.Фельдман). Вивчено роль центральної нервової системи в процесах акомодації (П.Є.Моцний).

В кінці 40-х років ХХ століття на основі власних спостережень Д.С. Воронцовим було теоретично обгрунтовано механізми процесу збудження, що було на рівні світових досягнень в електрофізіології. Згідно з цим обгрунтуванням збудливість обумовлена наявністю на поверхні збудливих клітин протоплазматичної напівпроникної мембрани – подразнюючого апарата клітини. Подразнення тканин електричним струмом призводить до деполяризації мембрани, виникає короткочасний високоамплітудний потенціал дії, який потім подразнює сусідні ділянки тканини, забезпечуючи таким чином розповсюдження збудження. Мембранна теорія Д.С. Воронцова щодо генези біоелектричних явищ споріднена концепції А.Л. Ходжкіна і А.Ф. Хакслі, які встановили, що під час збудження нервового волокна виникає значне підвищення проникності мембрани волокна для іонів натрію.

Фундаментальні дослідження з нервово-м'язової фізіології в 40-х роках ХХ століття проведені в Україні Д.С. Воронцовим та його школою. Вивчено основні властивості нервового процесу, які визначають його роль в координаційній діяльності нервової системи. Досліджено механізм передачі збудження з нервового на м'язове волокно (П.М. Сєрков). Процеси адаптації до електричного струму під впливом різних фізичних та хімічних чинників, діючих на периферичний нерв дослідив П.Г.Костюк. В ці роки П.М. Сєрков розробив методику ізолювання окремих волокон скелетного м'язу жаби і реєстрації скорочення цих волокон.

Функцію вегетативної нервової системи і її роль у регуляції життєвих процесів та розвитку патологічних реакцій вивчав М.М. Губергріц. Передусім вивчались взаємовідносини вегетативної нервової системи (парасимпатичного та симпатичного відділів) і внутрішнього середовища організму.

Особливо важливі дослідження з фізіології вегетативної нервової системи були виконані під керівництвом Г.І. Маркелова в фізіологічній лабораторії Одеського психоневрологічного інституту. Саме в цьому колективі досліджено зв'язки гіпоталамуса і вегетативної нервової системи, з одного боку, та кори великих півкуль головного мозку, з іншого, вивчено вплив світлового режиму на регуляцію функцій різних органів. На основі отриманих даних Г.І. Маркелов розробив уявлення про оптико-вегетативну систему та її значення в організмі тварин та людини. Згідно з цією концепцією, око, гіпоталамус, гіпофіз і структури симпатичної нервової системи тісно функціонально пов'язані. Імпульси, які виникають в сітківці під впливом світла, поступають не тільки в кору мозку, але й в гіпоталамус і тим самим через вегетативну нервову систему впливають на функціонування внутрішніх органів.

Розвиток фізіології вищої нервової діяльності в Україні в 40-х рр. ХХ століття пов'язаний з діяльністю представників школи І.П.Павлова – Г.В.Фольборта, Є.І.Синельникова, В.О.Трошихіна, а також В.М.Бехтєрєва – В.П.Протопопова, О.Є.Хильченко, П.В.Бірюковича.

В 40-х роках значних успіхів було досягнуто у вивченні питання про природу стомлення та відновлення. Ці дослідження, проведені Г.В.Фольбортом та його співробітниками – Е.І.Алєксєнцевою, Н.К.Зольниковою, А.А.Крамовою, І.І.Семерніною та ін. на кафедрі нормальної фізіології Харківського медінституту, мали виняткове значення для розвитку загальної фізіології, а в подальшому – для фізіології вищої нервової діяльності. Розробка проблеми розпочалась з дослідження процесів виснаження та відновлення функцій залозистої тканини, а саме – слинних залоз. Пізніше ці процеси вивчались на інших травних залозах, на скелетних м'язах та серці, а також при функціонуванні нейронів. Виявилось, що закономірності, знайдені на секреторних та м'язових клітинах, спостерігаються і в діяльності нервових клітин.

Значний внесок у розвиток фізіології вищої нервової діяльності зроблено В.П. Протопоповим та його учнями. Були проведені фундаментальні дослідження з вивчення складних форм поведінки у вищих тварин в умовах природного експерименту. Протопопов виявив деякі нові риси, властиві саме руховій реакції переборення перешкод і утворенню навичок у тварин. А.Є. Хільченко та Л.І. Уланова встановили, що у нижчих та вищих мавп утворення навичок проходить за подібною ж схемою, але у вищих мавп значно швидше.

Одночасно з розробкою питань утворення складних умовних рефлексів В.П. Протопоповим та його співробітниками було досліджено проблеми походження у філогенезі процесів генералізації та абстракції. А.Є. Хільченко вперше довів можливість утворення у собак і мавп умовної реакції на відносні ознаки подразників (наприклад, "більше-менше").

Цінним внеском у вивчення фізіології вищої нервової діяльності стали роботи, виконані в Інституті фізіології тварин Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка у відділі фізіології центральної нервової системи і вищої нервової діяльності, створеному в 1945 році. за участю І.С. Розенталя, представника павловської школи, який був науковим консультантом відділу. Він спрямував роботу відділу на дослідження аналітико-синтетичної діяльності кори великих півкуль головного мозку, механізмів внутрішнього (коркового) гальмування і типології вищої нервової діяльності. А.І. Ємченко, який очолив відділ, досліджував орієнтацію тварин та людини в просторі ( "Фактори простору і часу в умовнорефлекторній діяльності").

Стан психологічної науки в Україні в середині ХХ століття зобов'язаний, перш за все, науковим досягненням в галузі природничих наук, зокрема працям І.П. Павлова з фізіології вищої нервової діяльності і обумовлений суспільно-політичною ситуацією, що склалася в країні завдяки адміністративно-командній системі управління. Визначальною рисою розвитку української психології в загальному контексті радянської психології 40-х років є підпорядкування єдиним теоретичним принципам, обумовлене перебудовою психологічної науки на марксистсько-ленінських засадах. Це знайшло своє відображення в посібниках з психології, що було видано в ті роки, зокрема Г.С. Костюка та С.Л. Рубінштейна.

Loading...

 
 

Цікаве