WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Сучасні підходи до оперативного лікування варикоцеле (автореферат) - Реферат

Сучасні підходи до оперативного лікування варикоцеле (автореферат) - Реферат

Експериментальним шляхом виявлений факт нелінійності електричної ємності ліпідних включень стінок судин людини, отже, рідиннокристалічні включення атеросклеротичних уражень є нелінійними діелектриками, тобто здатні накопичувати електричний заряд до певного максимуму з наступним розвитком електричного пробою діелектричного шару.

Флексоелектричний ефект, описаний для рідиннокристалічного стану матерії (K.F.Riley, M.P.Hobson, S.J.Bence, 2002), обумовлений зміною поверхневої щільності заряду системи орієнтованих дипольних молекул, що пов'язаний з дією стеричних сил, що втримують пучок разом. З макроскопічної крапки зору розглянутий феномен проявляється у виникненні в шарі рідкого кристала електричного поля при деформації. Виникнення й дія флексоелектричного генератора імпульсів можна описати якісно в рамках моделі напівсферичного конденсатора за умови, що дипольні моменти молекул рідиннокристалічних ліпідів орієнтовані в напрямку перпендикулярному стінці судини. Під дією пульсової хвилі напівсферична поверхня бляшки прогинається, що приводе, внаслідок ФЕЕ, до додаткової зміни електричного заряду на поверхні бляшки.

Таким чином, можна припустити, що в умовах життєдіяльності дотримані всі умови для виникнення ФЕЕ в атеросклеротичній бляшці, що є додатковим чинником, який перетворює ліпідні включення судинної стінки в ефективний генератор імпульсів електричного поля і діє на принципі перетворення енергії кровотоку, що рухається, в різницю потенціалів у стінці судини, ураженої атеросклерозом.

Відповідно до даних літератури (Р.Плонси, Р.Барр,1991), мінімальна величина електричного заряду, достатня для розвитку скорочення гладкої мускулатури становить 0,35 Кл/м. Мінімальна розрахункова величина електричного заряду, що може накопичуватися в ліпідному ядрі атеросклеротичної бляшки становить 0,5.102 Кл/м. Отже, можна припустити, що процес поляризації ліпідного ядра атеросклеротичної бляшки відбувається до певної межі, при якому в результаті орієнтаціонної самоорганізації дипольних молекул рідиннокристалічних ліпідів накопичується електричний заряд, величина якого достатня для розвитку скорочення гладком'язової тканини.

Вивчення результатів тонкошарової хроматографії ліпідного екстракту плазми крові та участків судинної стіки продемонструвало, що в крові й артеріальній стінці хворих атеросклерозом виявлені достовірні розходження в частковому вмісті різних фракцій ліпідів. Частковий вміст ВХС у плазмі крові становить 54,17  2,13, а в судинній стінці 29,66  1,54 (P<0,01). Частковий вміст ЕХС у плазмі крові становить 8,96  0,77, а в судинній стінці 24,74  2,7 (P<0,01). Частковий вміст ВЖК у плазмі крові становить 13,21  1,13, а в судинній стінці 7,16  0,68 (P<0,01). Частковий вміст ТГ у плазмі крові становить 5,47  0,5, а в судинній стінці 20,43  2,58 (P<0,01). Достовірні відмінності в частковому вмісті ФЛ у плазмі крові 17,88  2,3 і судинній стінці 16,37  1,54 не виявлені.

Цікавим представляється тої факт, що частковий вміст загального ХС у судинній стінці вірогідно нижче, ніж у плазмі крові. Однак розходження між ВХС і ЕХС неоднозначні. У порівнянні із плазмою в судинній стінці на стадії фіброзної бляшки переважає частковий вміст естерифікованого ХС, що веде до збільшення КЕ в кілька разів, і, безумовно, впливає на фазові переходи ліпідів в області атеросклеротичних уражень. Значна переваги часткового вмісту ЕХС у судинній стінці можна пояснити більш високою активністю процесу внутрішньоклітинної естерифікації, що здійснюється при участі мембрано-зв'язаного ферменту АХАТ.

Криві залежності електричної ємності зразків судинної стінки від прикладеної напруженості електричного поля представлені трьома основними типами, які характеризуються різною величиною електричного заряду. В 67% випадків, в групі зразків з рівним вмістом ВХС і ЕХС у судинній стінці, після різкого наростання ємності, відбувається зміна напрямку росту кривій. При цьому величина електричного заряду до перемикання становила 0,06  0,008 х 10-4Кл (P<0,05), і 0,45  0,06 х 10-4Кл (P<0,05) після перемикання. У пацієнтів з високим частковим вмістом ВХС криві мали дзеркально відбиту форму, а саме, крапка максимуму трансформувалася в крапку мінімуму. Величина електричного заряду в пацієнтів даної групи становила 0,038  0,008 х 10-4Кл (P<0,05) до перемикання, і 0,188  0,012 х 10-4Кл (P<0,05) після перемикання. Останній тип кривих характеризувався відсутністю крапки зміни знака заряду. Величина електричного заряду в пацієнтів цієї групи становила 0,0005  0,00001х10-4Кл (P<0,05) до перемикання, і 0,125  0,036х10-4Кл (P<0,05) після перемикання.

Вивчення хімічного складу складних ліпідних сумішей у групах зразків з різною формою графіків ВФХ указує на наявність достовірної різниці в у частковому вмісті ліпідних фракцій у зразках судинної стінки. Частковий вміст ВХС у зразках пацієнтів з першою формою графіків ВФХ становив 28,69  1,98, ЕХС – 26,49  3,04, ФЛ – 15,09  2,24, ТГ-19,8  2,59, ВЖК – 6,61  0,76. Частковий вміст ВХС у зразках пацієнтів з другою формою графіків ВФХ становив 35,99  5,57, ЕХС –8,35  1,19 (P<0,01), ФЛ – 12,59  4,6, ТГ-35,97  6,63 (P<0,01) , ВЖК – 4,56  0,56. Частковий вміст ВХС у зразках пацієнтів з третьою формою графіків ВФХ становив 34,92  10,92, ЕХС – 34,36  7,44 (P<0,01), ФЛ – 14,51  3,24, ТГ - 6,05  1,38 (P<0,01) , ВЖК – 5,26  0,93.

В дослідженні продемонстрована залежність кристалофізичних властивостей препаратів судинної стінки людини при атеросклерозі від їх кристалохімічних властивостей. Аналіз кореляційних взаємовідносин між величиною електричного заряду, що накопичувався на пластинах конденсатора, при вивченні зразків судинної стінки виявив наявність позитивного кореляційного зв'язку практично з усіма складовими багатокомпонентної ліпідної суміші, однак найбільшою мірою з частковим вмістом ЕХС (r=0,44; P<0,01) і негативного кореляційного зв'язку з частковим вмістом ВХС (r= -0,3; P<0,05).

Величина електричного заряду, що накопичувався на пластинах конденсатора при вимірі вольт-фарадних характеристик ліпідного екстракту плазми крові складала 0,371  0,038х 10-6 Кл до перемикання й 2,95  0,321х 10-6 Кл після перемикання. Аналіз кореляційної залежності між частковим вмістом різних фракцій ліпідів плазми крові й величиною електричного заряду показав наявність прямої кореляційної залежності (r=0,57; P<0,01) між величиною заряду й частковим вмістом ЕХС та частковим вмістом ВХС (r=-0,5; P<0,01). Отже, кристалофізичні властивості плазми крові визначаються їх кристалохімічними властивостями.

Проведений кореляційний аналіз між величиною електричного заряду, що накопичується на пластинах конденсатора при вимірі вольт-фарадних характеристик зразків судинної стінки й величиною електричного заряду ліпідного екстракту плазми крові продемонстрував наявність прямої кореляційної залежності між цими показниками (r=0,36, P<0,01 до перемикання; r=0,53, P<0,01 після перемикання). Таким чином, можна зробити висновок про те, що електричні властивості рідиннокристалічних ліпідів плазми крові відповідають електричним властивостям ліпідних рідиннокристалічних включень артеріальної стінки.

В результаті проведеного дослідження запропонована концепція, відповідно до якої розвиток спазму коронарних артерій при вазоспастичній стенокардії може бути обумовлений електричним впливом на гладком'язові клітки медії. Представлена крапка зору перебуває в руслі подань про зв'язок вазоспастичної стенокардії й атеросклерозу й не виявляє протиріч з накопиченими на цей момент численними фактами.

Loading...

 
 

Цікаве