WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Стан імуної реактивності та фетоплацентарного бар'єру при герпесвірусних інфекціях (автореферат) - Реферат

Стан імуної реактивності та фетоплацентарного бар'єру при герпесвірусних інфекціях (автореферат) - Реферат

При введенні хлориду ртуті (ІІ) в тканині печінки контрольних щурів залежно від віку тварин (залежність обернено пропорційна) простежується невелике зниження вмісту як загальних SH-груп, так і небілкових. Водночас в тканині нирок було виявлено найвище значення у групи тварин середнього віку порівняно з контрольними тваринами як старого, так і молодого віку.

При введенні в організм тварин хлориду ртуті (ІІ) спостерігалися різноспрямовані зміни вмісту загальних SH-груп залежно від віку тварин (таблиця 3). Так, якщо у старших щурів простежувалося достовірне підвищення вмісту загальних SH-груп порівняно з контрольними величинами, у групи тварин середнього віку – тенденція до збільшення вмісту SH-груп, то у молодих – незначне зниження вмісту загальних SH-груп, що характерне для дії ртуті, при цьому подібна тенденція у змінах зберігалась і для БП. Натомість додавання ЯП і ПВД викликало достовірне зниження вмісту загальних SH-груп в тканині печінки у старших щурів на фоні підвищення небілкових, у тварин середнього віку і молодих – вміст загальних SH-груп залишався в межах контрольних величин.

Таблиця 3. Вміст SH-груп в тканині печінки та нирок, мкг/100г тканини (Mm)

Серія досліду

загальні SH-групи

небілкові SH-групи

молоді

середні

старші

молоді

середні

старші

Печінка

Контроль

43,41,01

34,40,27

33,71,57

17,00,76

14,60,67

14,00,91

HgCl2 1/150 ЛД50

42,51,52

38,11,65*

40,82,13

19,41,30

14,60,93

17,51,32

HgCl2 + БП

40,71,54

41,41,76*

42,41,08*

17,10,79

14,70,61

16,70,50

HgCl2 + ЯП

43,31,49

35,63,40

27,31,12*

17,40,64

18,70,93

16,21,27

HgCl2 + ПВД

40,91,63

43,30,62*

26,21,40*

16,60,12

23,00,88*

16,11,15

Нирки

Контроль

24,61,02

31,40,42

25,70,62

15,61,29

24,05,0

15,60,95

HgCl2 1/150 ЛД50

29,71,13

28,71,10

26,61,27

17,41,96

16,80,91

13,90,96

HgCl2 + БП

28,30,6

30,00,84

25,91,25

17,20,62

18,41,34

13,90,88

HgCl2 + ЯП

28,20,45

30,50,66

20,91,05

16,70,62

19,11,15

25,20,87

HgCl2 + ПВД

29,31,09

31,20,99

21,61,09

18,20,99

19,21,43

28,31,64

Примітка. * – дані достовірні щодо контролю (p<0,05).

При введенні хлориду ртуті (ІІ) тваринам у старших щурів вміст загальних SH-груп у нирках залишався на рівні контрольних значень, у середнього віку – спостерігалася тенденція до зниження, а у молодих – до збільшення даного показника. Кількість небілкових SH-груп трохи знижувалася у старших тварин, була достовірно знижена – у середнього віку, і підвищена – у молодих. Аналогічні зміни, але у меншому ступені, були відзначені і при додаванні в корм тварин БП. При дії ЯП і ПВД у старших тварин було виявлено зниження вмісту загальних SH-груп і збільшення небілкових, у щурів середнього віку – вміст загальних SH-груп залишався в межах контрольних величин, а небілкових знижувалося, у молодих – незначне збільшення рівня загальних сульфгідрильних груп супроводжувалося незначним зростанням вмісту і небілкових SH-сполук.

Концентрація ртуті поступово зростала в крові молодих щурів, при цьому найбільша кількість ртуті зареєстрована у крові молодих щурів (0,0930,022 мг/л), а найменша – у старших (0,0370,015 мг/л). Спостерігалося також достовірне зниження рівня ртуті у крові молодих і старших щурів, котрі одержували всі три види пектинів порівняно з дослідною групою, що одержувала тільки ртуть та тенденція до зниження – у крові щурів середнього віку. Цікаво, що саме у крові тварин середньої вікової групи при призначенні пектинів було виявлено найменшу кількість ртуті (на рівні 0,007-0,008 мг/л залежно від виду пектину), тоді як у молодих і старших ця кількість була приблизно однаковою.

Також було виявлене накопичення ртуті у печінці тварин всіх досліджуваних груп, що було достовірним (Р0,05) стосовно контролю, причому у молодих щурів кількість ртуті у печінці (0,2580,048 мкг/г) у декілька разів перевищувала аналогічні показники тварин середнього (0,0850,037 мкг/г) і старшого віку (0,0810,001 мкг/г). Призначення пектинових препаратів сприяло зменшенню кількості ртуті у печінці, проте у незначних кількостях.

Дещо неоднозначні результати отримані при дослідженні вмісту ртуті у нирках. З одного боку, спостерігалось достовірне накопичення ртуті у нирках молодих (12,9591,322 мкг/г), середніх (10,3032,055 мкг/г) та старших (14,2022,263 мкг/г) щурів, що у 20-25 разів перевищувало контрольні величини, а з другого – картина дії пектинів суттєво відрізнялась. Так, впадає в око тенденція до збільшення вмісту ртуті у нирках молодих щурів при дії ЯП (18,1230,841 мкг/г) та ПВД (18,8381,553 мкг/г) та незначне зниження вмісту ртуті при дії БП (11,8551,062 мкг/г). У щурів середнього віку при дії всіх трьох пектинів спостерігалось зниження вмісту ртуті (відповідно для БП, ЯП та ПВД – 9,3990,740; 7,7670,677; 8,2830,484 мкг/г), а у старших на тлі суттєвого зростання порівняно з чистим контролем при введенні хлориду ртуті (ІІ) відзначалось також і суттєве зниження вмісту ртуті при дії пектинів, особливо БП (3,9370,681 мкг/г). Таке зниження при дії БП контрастує з даними морфологічних досліджень.

Патогістологічні дослідження показали, що при введенні хлориду ртуті осередкові дистрофічні зміни в цитоплазмі гепатоцитів (каламутне набухання) виявилися у щурів всіх вікових груп. Такий стан гепатоцитів є по суті пристосувальною реакцією цитоплазми на дану дію, воно не спричиняє за собою недостатності органу, а може лише свідчити про зниження окислювальних процесів внутрішньоклітинного дихання. Використання морфометричного методу дослідження дозволило виявити адаптаційні процеси в печінці щурів і особливості функціонального стану інтактної печінки, печінки після введення щурам хлориду ртуті (ІІ) і в умовах додавання до їхнього раціону різних пектинових препаратів. Так, при введенні хлориду ртуті знайдено достовірне збільшення (щодо контролю) кількості гепатоцитів в полі зору у тварин всіх вікових груп на фоні малої зміни кількості двоядерних і багатоядерцевих клітин. Це, можливо, свідчить про адаптаційні процеси в печінці, що найхарактерніше виявляється у молодих щурів. При додаванні пектинових препаратів адаптаційні процеси в печінці здійснювалися головним чином за рахунок гіпертрофії гепатоцитів, що виявляється зменшенням їх кількості в полі зору на фоні малого числа диплоїдних клітин.

Висновки

  1. На основі квантово-хімічних розрахунків установлено, що в утворенні комплексу з гідратованими іонами ртуті беруть участь тільки карбоксильні групи залишків галактуронової кислоти. Додаткова координація центрального іона з утворенням хімічного зв'язку з карбоксилами чи гідроксилами сусідніх піранозних кілець неможлива через стеричні утруднення. Найміцніші галактуронати ртуті утворяться при входженні в першу координаційну сферу карбоксильних груп, що належать різним молекулам полігалактуронових кислот.

  2. У дослідженнях invivo, проведених на білих щурах-самцях, введення хлориду ртуті (ІІ) у дозі 1/50 та 1/100 ЛД50 призводило до накопичення металу у крові та органах, що супроводжувалось біохімічними та морфологічними зсувами. Фази накопичення узгоджуються з двокамерною моделлю. Додавання до раціону щурів бурякового пектину чинило протекторний ефект різного ступеню ефективності залежно від дози. Найбільш виражений ефект виявлявся при дозі 1/100 ЛД50 HgCl2, що підтверджує дію пектину саме як профілактичного засобу при дії малих доз важких металів.

  3. У дослідженнях invitro, проведених на культурі клітини HeLa, водні екстракти пектинових препаратів (буряковий, морквяний, яблучний) виявляють з різним ступенем вираженості протекторну дію стосовно цитотоксичного впливу хлориду ртуті (ІІ). Такий позитивний вплив може пояснюватись взаємодією іону ртуті з карбоксильними групами полігалактуронових кислот пектинів у водному розчині ще до надходження ртуті у мембрану клітин.

  4. Виявлені певні вікові особливості дії хлориду ртуті (ІІ) у дозі 1/150 ЛД50 та протекторної дії пектинових препаратів за показниками вмісту ртуті в крові та органах, а також результатами біохімічних та морфологічних досліджень. Буряковий пектин за переважною більшістю показників виявився найефективнішим для щурів середньої вікової групи, тоді як для щурів старшої вікової групи найефективнішим виявилося пектин-вітамінне драже, що може пояснюватись неспецифічним характером дії за рахунок впливу біологічно активних речовин (вітамінів, ессенціальних мікроелементів) як складників композиції, на загальні реакції організмового рівню.

  5. Значимість та доцільність отриманих експериментальних даних про ефективність дії пектинів як засобів біологічної профілактики мікромеркуріалізм узгоджуються з даними спостережень над контингентами осіб (у клініці та безпосередньо у виробничих умовах), що стикались у процесі професійної діяльності зі ртуттю у концентраціях переважно на рівні сотих та тисячних мг/м3.

  6. Конкретні рекомендації щодо дослідження вмісту ртуті та використання різних видів пектинових композицій, зокрема дозування, рекомендації щодо певних вікових груп, знайшли відбиття у розроблених і переданих на затвердження у МОЗ України Методичних вказівок щодо визначення ртуті в об'єктах довкілля та біосередовищах, застосування пектинових препаратів для профілактики виробничо обумовленої патології у робітників промислових підприємств та Інформаційних листах, затверджених в установленому порядку.

Loading...

 
 

Цікаве