WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Стан імуної реактивності та фетоплацентарного бар'єру при герпесвірусних інфекціях (автореферат) - Реферат

Стан імуної реактивності та фетоплацентарного бар'єру при герпесвірусних інфекціях (автореферат) - Реферат

Також було показано, що метилування карбоксильних груп впливає на структуру вузла, спричиняючи тільки зростання енергії комплексоутворення.

Щодо специфіки координації, то енергія утворення комплексів Hg[МГК• Cl• H2O], Hg[ДГК• Cl• H2O] і Hg[ТГК• Cl• H2O] становила відповідно 376, 385 і 390 Кдж/моль. Схожість величин обумовлювалась тотожною будовою координаційного вузла в комплексах іона ртуті з МГК, ДГК і ТГК, а невеликі розбіжності можна пояснити реалізацією додаткових Ван-дер-Ваальсових взаємодій між центральним іоном і атомами кисню гідроксильних груп піранозних кілець, карбоксили яких не беруть участі в комплексоутворенні.

Забезпечити додаткову координацію центрального іона за рахунок карбоксильних чи гідроксильних груп другого піранозного кільця неможливо через стеричні ускладнення, які у свою чергу пов'язані з великими витратами енергії, що перевищують виграш за рахунок комплексоутворення. Це підтверджується енергіями утворення комплексів типу 1:2 Hg[(МГК)2], Hg[(ДГК)2] і Hg[(ТГК)2], які майже вдвічі перевищували енергії утворення комплексів типу 1:1 – відповідно 746, 755 і 750 Кдж/моль.

Отже, часткове метилування карбоксильних груп залишків галактуронової кислоти, з одного боку, зменшує кількість можливих місць зв'язування, а з іншого боку спричиняє збільшення кислотності карбоксильних груп, що залишилися неетерифікованими. Це у свою чергу сприяє зростанню міцності зв'язування гідратованих іонів металів. В утворенні комплексу з гідратованими іонами ртуті беруть участь тільки гідроксильні групи залишків галактуронової кислоти. Додаткова координація центрального іона з утворенням хімічного зв'язку з карбоксилами чи гідроксилами сусідніх піранозних кілець неможлива через стеричні утруднення.

Дослідження впливу пектину на розподіл та виведення ртуті з урахуванням вікових особливостей проводились на білих безпородних щурах-самцях у два етапи. При введенні хлориду ртуті (ІІ) у дозі 1/50 і 1/100 ЛД50 спостерігалось підвищення маси тіла тварин усіх груп, яке сягало свого максимуму на третій (доза HgCl2 1/50 ЛД50) або другий (доза HgCl2 1/100 ЛД50) тиждень з подальшим спаданням. При цьому в обох випадках маса тіла щурів, які на фоні дії токсиканту одержували буряковий пектин (БП), була вищою, ніж у групі щурів, яка одержувала тільки хлорид ртуті (ІІ).

При дослідженні вмісту ртуті в крові та органах для групи, що одержувала БП та HgCl2 в дозі 1/100 ЛД50, було відзначене зростання концентрації з першого до другого тижня з подальшою стабілізацією, при цьому кількість ртуті в крові була нижчою, ніж у групи, яка не одержувала БП (таблиця 2).

Таблиця 2. Вміст ртуті в крові (мг/л) та органах (мкг/г) щурів при дії хлориду ртуті в дозі 1/100 та 1/50 ЛД50, (Mm)

Терміни введення

Доза

1/100 ЛД50

1/50 ЛД50

Контроль

Ртуть

Ртуть+БП

Контроль

Ртуть

Ртуть+БП

Кров

1 тиждень

0,0050,002

0,0170,007

0,0100,002

0,0060,001

0,0080,003

0,0050,001

2 тиждень

0,0090,002

0,0210,003

0,0200,009

0,0090,001

0,0180,007

0,0520,015

5 тиждень

0,0110,003

0,0260,006

0,0200,005

0,0140,003

0,0200,009

0,0170,002

Печінка

1 тиждень

0,010,002

0,430,09

0,290,07

0,010,003

0,790,11

0,990,33

2 тиждень

0,0210,001

0,860,16

0,670,07

0,0280,001

1,810,43

1,720,15

5 тиждень

0,0250,001

0,630,02

0,580,07

0,0310,002

2,020,64

0,900,14

Нирки

1 тиждень

0,0090,002

7,571,00

6,760,77

0,010,003

7,751,17

7,811,03

2 тиждень

0,350,05

18,831,25

17,610,86

0,350,05

26,202,90

25,802,36

5 тиждень

0,390,05

20,343,07

18,070,96

0,390,05

17,931,38

17,570,68

Дещо інша картина була одержана при дії ртуті в дозі 1/50 ЛД50. У групи щурів, що одержували БП на другий тиждень, спостерігалось різке підвищення вмісту ртуті, при цьому подібна картина була характерна для печінки та нирок. У той же час це не постерігалось у групі, яка не одержувала пектин. Крім того, виявлене накопичення ртуті у печінці знову ж таки з максимумом на другий тиждень у всіх досліджуваних групах. Виявлено тенденцію до зниження рівня ртуті у печінці в групі щурів, що одержували пектини. Невелике зниження вмісту ртуті спостерігалось у групі, що одержувала БП порівняно з групою, яка одержувала тільки хлорид ртуті в дозі 1/100 ЛД50, тоді як для дози 1/50 ЛД50 таких змін виявлено не було.

Щодо вмісту SH-груп, то позитивний вплив пектину відзначався перш за все на вмісті небілкових SH-груп як у печінці, так і в нирках, при цьому найкращі результати досягались на другий тиждень експерименту. Такої дії не було виявлено для загальних SH-груп.

Аналізуючи вказані дані, слід не лише відзначити результати, пов'язані з ефективністю пектину, але й підкреслити, що зміни функціональних (реактивних) груп клітинних протеїнів (у даному разі сульфгідрильних) має місце й при вельми малих дозах введеної в організм ртуті. Це зайвий раз підкреслює концепцію токсичного впливу малих доз.

При внутрішньочеревному введенні хлориду ртуті (ІІ) у дозі 1/50 ЛД50 протягом 5 тижнів у тварин спостерігались гемодинамічні порушення, відзначалась зерниста дистрофія цитоплазми гепатоцитів, клітин епітелію звивистих канальців нирок, вираженість яких зростає зі збільшенням терміну спостереження. За даними морфометрії адаптаційні процеси у печінці виражені слабко, про що свідчить достовірне збільшення числа гепатоцитів у полі зору. У селезінці в динаміці дії збільшується повнокров'я, а функціональний стан є низьким (зменшення розмірів лімфатичних вузликів). Додавання пектину посилює адаптаційні процеси в органах. При введенні хлориду ртуті у дозі 1/100 ЛД50 адаптаційні процеси у печінці розвинуті слабко, про що свідчить збільшення числа гепатоцитів у полі зору, незначне зменшення числа двоядерних та багатоядерцевих клітин. Поруч з тим введення препарату спричиняло появу дрібноосередкової дистрофії цитоплазми гепатоцитів, клітин епітелію звивистих канальців нирок. У селезінці у динаміці спостереження відзначалось повнокров'я, а також незначне посилення функціональної активності. Додавання пектину спричиняло посилення адаптаційно-пристосувальних процесів у печінці, зменшення ступеню вираженості дистрофічних змін (печінка, нирки) та гемодинамічних розладів (печінка, нирки, селезінка).

В експерименті з урахуванням вікових аспектів та застосуванням трьох різних пектинів – бурякового (БП), яблучного (ЯП), пектин-вітамінного драже (ПВД), маса тіла молодих щурів достовірно збільшувалась з перебігом досліду, тоді як у щурів середного й старшого віку реєструвались декілька піків – перший відповідно на 5 і 6 тиждень та другий – на 8 тиждень. При цьому в усіх групах тварин маса тіла знижувалась на 9-й тиждень. Всі „пектинові групи", як правило, посідали проміжне положення між контрольною групою і групою щурів, які одержували тільки хлорид ртуті (ІІ). Для поведінкових реакцій також було характерне проміжне положення всіх „пектинових" груп між контролем та групою, що одержувала хлорид ртуті (ІІ).

Loading...

 
 

Цікаве