WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Стан імуної реактивності та фетоплацентарного бар'єру при герпесвірусних інфекціях (автореферат) - Реферат

Стан імуної реактивності та фетоплацентарного бар'єру при герпесвірусних інфекціях (автореферат) - Реферат

Дослідження з встановлення ефективності застосування водних пектинових екстрактів як речовин, що проявляють цитопротекторну дію стосовно токсичного впливу сполук ртуті проводили в два етапи. Спочатку перевіряли відсутність цитотоксичної дії самих досліджуваних пектинових екстрактів, а потім вивчали їх можливу цитопротекторну дію щодо токсичного впливу хлориду ртуті. При цьому живильне середовище, в якому в стандартних умовах культивувалась культура клітин, заміщали середовищем, що містило в 1 мл 0,1 мл певного екстракту та концентрації хлориду ртуті (ІІ) 15,6 і 7,8 мкг/мл, які у передніх дослідах були визначені як такі, що мають цитотоксичну дію. Контролем була культура клітин із відповідною концентрацією хлориду ртуті.

Розрахунки цитопатичних концентрацій хлориду ртуті проводились методом пробітаналізу, що використовує спосіб найменших квадратів з розрахунком регресивного рівняння (Прозоровский В.Б., 1962).

Квантово-хімічні розрахунки взаємодії іону ртуті з карбоксильними групами залишків -D-галактуронової кислоти проведені методом функціонала щільності (DFT) за програмою GAMESS з використанням функціоналу B3LYP, що включає градієнтні поправки до обмінного функціонала, а також функціонал LYP з нелокальними кореляціями. Такий підхід відповідає стандартному базису LANL2DZ для атомів вуглецю і кисню.

При дослідженні поведінкових реакцій використовувалася експериментальна установка "ЛАБІРИНТ" згідно методики М.А. Навакатікяна і Л.Л. Платонова (1968).

Дослідження вмісту сульфгідрильних груп в органах піддослідних тварин проводилися з початковою гомогенізацією тканини, а надалі використовували окремі методи для вимірювання загальних та небілкових сульфгідрильних груп (Sedlak J., Lindsay R.H., 1968).

Атомно-абсорбційне визначення вмісту ртуті у крові та органах експериментальних тварин проводилось за допомогою ртуть-гідридної приставки (метод „холодної пари") на приладі фірми "Perkin-Elmer 5100-Z PC".

Патогістологічні дослідження розпочинались з фіксації органів (печінка, нирки) декапітованих тварин в 10% нейтральному формаліні. Додатково проводили фіксацію окремих шматочків печінки в кальцій-формоловому фіксаторі Беккера для гістохімічного виявлення ліпідів, а також в рідині Карнуа для виявлення в печінці глікогену. Гістологічну і гістохімічну характеристику функціонального стану печінки доповнювали даними морфометрії, де проводили підрахунок числа гепатоцитів, двоядерних і багатоядерцевих клітин в 20 полях зору (Галицкая В.А., 1983). Достовірність відмінностей середньої величини дослідних і контрольної груп обчислювали за t-критерієм Стьюдента.

Результати досліджень та їх обговорення. Оцінка цитотоксичної дії хлориду ртуті (ІІ) та цитопротекторної дії пектинових екстрактів. Визначення цитотоксичної активності хлориду ртуті показало, що найбільший відсоток цитопатичних змін спостерігався при концентраціях 15,6 та 7,8 мкг/мл, тому вивчення цитопротекторної дії пектинових екстрактів здійснювалось саме для цих концентрацій.

У результаті було встановлено, що цитопротекторна дія спадає у ряді: морквяний > яблучний > буряковий пектинові екстракти. Так, морквяний пектиновий екстракт зменшував цитотоксичність хлориду ртуті в концентрації 15,6 мкг/мл з 79,671,20% до 71,332,03% (p<0,05), а в концентрації 7,8 мкг/мл з 34,671,20% до 30,000,58% (p<0,05). Відповідно яблучний пектиновий екстракт – в концентрації 15,6 мкг/мл з 79,671,20% до 74,670,88% (p<0,05), а в концентрації 7,8 мкг/мл – з 34,671,20% до 31,670,88%; тоді як буряковий – у концентрації 15,6 мкг/мл з 79,671,20% до 76,331,45%, а в концентрації 7,8 мкг/мл – з 34,671,20% до 32,00,58% (таблиця 1). Таким чином, можна дійти висновку, що екстракти пектинових препаратів виявляють різний ступінь вираженості протекторної дії стосовно токсичного впливу хлориду ртуті.

Таблиця 1. Визначення цитопротекторних властивостей пектинових екстрактів

Досліджувана група

Відсотки цитопатичних змін, Mm

Контроль

0

HgCl2,15,6 мкг/мл

79,671,20

HgCl2, 7,8 мкг/мл

34,671,20

HgCl2,15,6 мкг/мл + морквяний пектиновий екстракт

71,332,03*

HgCl2, 7,8 мкг/мл + морквяний пектиновий екстракт

30,000,58*

HgCl2,15,6 мкг/мл + буряковий пектиновий екстракт

76,331,45

HgCl2, 7,8 мкг/мл + буряковий пектиновий екстракт

32,00,58

HgCl2,15,6 мкг/мл + яблучний пектиновий екстракт

74,670,88*

HgCl2, 7,8 мкг/мл + яблучний пектиновий екстракт

31,670,88

* - дані достовірні стосовно групи, яка одержувала хлорид ртуті (p<0,05).

Цілком вірогідно, що такий позитивний вплив пектинових екстрактів може пояснюватись взаємодією іону ртуті з карбоксильними групами полігалактуронових кислот пектинів у водному розчині ще до надходження у мембрану клітин. Для обґрунтування цієї гіпотези були проведені квантово-хімічні розрахунки. Наявність у молекулах полігалактуронових кислот карбоксильної групи чітко визначає структуру координаційного вузла комплексу, проте й структурні гідроксильні групи можуть бути потенційними місцями зв'язування катіонів металів

На рис. 1. показана нумерація атомів у молекулі дигалактуронової кислоти (ДГК), що звичайно використовується в подібного роду розрахунках, відповідно до рекомендацій комісії ІUPAC з біохімічної номенклатури. У молекулі моногалактуронової кислоти (МГК) для діедричного кута , що визначає орієнтацію карбоксильної групи (кут О(5) – С(5) – С(6) – О(7)), знайдено два значення (140- 150) з різницею енергій відповідних конфігурацій  3,3 кдж/моль. Взаємна орієнтація двох піранозних кілець у молекулі ДГК відносно одне одного визначається двома торсійними кутами  = О(5/) – С(1/) –О(4) – С(4) і  = С(1/) – О(4) – С(4) – С(5), рівноважні значення яких складають 76 і 103 відповідно при  = 140. Значення  = 76,  = 103 і  = 140 використовувалися при побудові молекул полігалактуронових кислот з великою кількістю тригалактуронових кислот (ТГК). Ці ж величини кутів застосовувалися і для молекул, які одержувались з неметилованих форм молекул полігалактуронових кислот шляхом заміни атома водню карбоксильних груп на групи СН3.

Для комплексів іонів ртуті Hg2+ найбільше характерно координаційне число 4 незалежно від природи протиіону. Таким був обраний аніон хлору, виходячи з міркувань зручності та подальших експериментальних досліджень на тваринах, де використовувався хлорид ртуті (ІІ). З урахуванням того, що аніон Cl− у комплексних сполуках ртуті входить у внутрішню координаційну сферу, при підрахунку енергії комплексоутворення в системі „сполука ртуті + полігалактуронова кислота" необхідно враховувати наявність у розчині іонів Hg(H2O)2++, що утворять разом з протиіонами сполуку Hg[(H2O)2Cl2], структура якої наведена на рис. 2.

2

7′

6′

Рис. 1. Конфігурація рівноважної структури молекули дигалактуронової кислоти, нумерація атомів у ній і задавання діедричного і торсійних кутів та

Рис. 2. Рівноважна структура комплексуHg[H2OCl)2]

Якщо моно- і полісахариди, які не містять карбоксильних груп, утворять з d-металами, до яких відноситься ртуть, найбільш стійкі комплекси з аксіально-екваторіально-аксіальною орієнтацією трьох послідовно розташованих гідроксильних груп у ліганді, то у випадку полігалактуронових кислот ситуація трохи складніше. З одного боку, наявність у молекулах полігалактуронових кислот карбоксильної групи немов би заздалегідь визначає структуру координаційного вузла комплексу, однак при цьому стає неясною роль структурних гідроксильних груп, що можуть бути потенційними місцями зв'язування катіонів металів. Задавання як вихідних структур, комплексів з розташуванням іонів ртуті в околі різних гідроксильних груп молекули МГК щоразу приводило в результаті оптимізації до системи, наведеної на рис. 3.

Рис. 3. Конфігурація рівноважної структури комплексу іону ртуті з МГК у водному розчині

З рис. 3. випливає, що в комплексі Hg[МГК• Cl• H2O] іон ртуті зберігає своє координаційне число 4 із плоскою будовою координаційного вузла, а атоми кисню карбоксильної групи витісняють молекулу води й аніон хлору з внутрішньої координаційної сфери комплексу Hg[(H2O• Cl)2], утворюючи при цьому систему типу 1:1. Комплекси зі структурою Hg[МГК• (H2O)2] і Hg[МГК• Cl2] виявилися менш стійкими.


 
 

Цікаве

Загрузка...