WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Стан імуної реактивності та фетоплацентарного бар'єру при герпесвірусних інфекціях (автореферат) - Реферат

Стан імуної реактивності та фетоплацентарного бар'єру при герпесвірусних інфекціях (автореферат) - Реферат

Особистий внесок здобувача. Здобувачем проведено ретельний патентно-інформаційний пошук на етапах планування роботи. При подальшому проведенні досліджень здобувач був безпосереднім виконавцем експериментальної роботи з визначення токсичної дії ртуті та оцінки ефективності пектинових препаратів та узагальнення результатів досліджень. Ним також проведено статистичну обробку даних, проаналізовано та інтерпретовано результати токсикологічних, фізико-хімічних, біохімічних, морфологічних, квантово-хімічних досліджень як в лабораторіях Інституту медицини праці АМН України, так і в лабораторіях Буковинської державної медичної академії та Інституту хімії поверхні НАН України.

Апробація роботи. Матеріали дисертаційної роботи були повідомлені та обговорені у доповідях на конференціях молодих вчених Інституту медицини праці АМН України (2000-2002), в матеріалах на конференціях Fogarty Environmental Research Forum (Lviv, 1997), 1st International Conference on Children Health and Environment (Amsterdam, 1998), VII Конгресі світової федерації українських лікарських товариств (Ужгород, 1998), 10th International Symposium on Trace Elements in Man and Animal (Evian, France, 1999), І та ІІ з'їздах токсикологів України (Київ, 2001, 2004), Сьомій Міжнародній науково-технічній конференції "Пріоритетні напрями впровадження в харчову промисловість сучасних технологій, обладнання і нових видів продуктів оздоровчого та спеціального призначення" (Київ, 2001), Науковій конференції „Актуальні проблеми профілактичної медицини" (Львів, 2002), Науково-практичній конференції „Актуальні питання гігієни та екологічної безпеки України" (Київ, 2002), International Symposium "Industrial Toxicology '03", (Bratislava, 2003), ІІ з'їзді токсикологів Росії (Москва, 2003), The 2nd Asian International Conference on Ecotoxicology and Environmental Safety (Songkla, Thailand, 2004).

Публікації. За темою дисертаційної роботи опубліковано 23 наукових праці, у тому числі 5 статей у наукових фахових журналах за переліком ВАК України та інших країн, 4 – у збірниках наукових праць, 14 – у тезах конгресів, з'їздів і конференцій.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, огляду літератури, опису методів досліджень, 4 розділів власних досліджень та їх обговорення, висновків, списку використаної літератури з 230 найменувань, додатку. Повний обсяг дисертації складає 131 сторінку, вона містить 19 таблиць, 36 малюнків.

Основний зміст роботи

Матеріали та методи досліджень. Під час вибору речовин керувались такими міркуваннями: ртуть є представником важких металів – глобальних забруднювачів та шкідливих факторів виробничого середовища, присутність яких у навколишньому середовищі представляє пряму загрозу здоров'ю людини; крім того, ртуть є елементом, який за сучасними уявленнями не несе певної біологічної функції, тобто не є біоелементом, і наявність ртуті в організмі на рівнях, що перевищують фонові, найчастіше співпадає з порушенням нормальних процесів метаболізму; хлорид ртуті (ІІ) має високі показники гострої токсичності та вираженості кумулятивних властивостей. Ще одним важливим чинником є те, що з хімічної точки зору неорганічні похідні ртуті (ІІ), навіть за наявності аніону сильної кислоти, не є іонними сполуками (їхню формулу найправильніше записати у вигляді [HgCl2]0), а утворюють ковалентні зв'язки між ртуттю та лігандом. Саме тому токсичність ртуті і розглядається у зв'язку зі здатністю іону ртуті до комплексоутворення. При цьому вибір саме хлориду ртуті (ІІ) обумовлений тим, що ця сполука є однією з найбільш використовуваних та токсичних неорганічних похідних ртуті, і свого часу саме вона була об'єктом досліджень при обґрунтуванні групового нормативу неорганічних сполук ртуті у повітрі робочої зони (Трахтенберг И.М. и др., 1981).

Внутрішньочеревний шлях введення токсичних речовин у найбільшому ступені забезпечує точність дозування, тому міжлабораторні відмінності у значеннях ЛД50 при ньому мінімальні (Коршун М.Н., 1989). У результаті попередніх досліджень, проведених у лабораторії (Кундиев Ю.И. и др. 1996), показано, що хлорид ртуті (ІІ) у дозах 1/100 – 1/300 ЛД50 при внутрішньочеревному введенні статевозрілим щурам середнього віку призводить до розвитку адаптаційних зсувів у системі регулювання рівня цукру в крові та неспецифічної антимікробної несприйнятливості за показниками фагоцитарної активності нейтрофілів та опсонізуючій активності сироватки крові. Зазначені зрушення мали місце після 30-45-кратного введення речовин піддослідним тваринам.

Що стосується тестів, за допомогою яких планувалося вивчати зсуви в організмі піддослідних тварин в експерименті, то вони мали відображати реакцію життєво важливих складних системних функцій організму – вміст металу в крові та органах, а також стан реактивних груп, біохімічні зсуви, морфологічні прояви і зміни цих показників внаслідок впливу пектинів. Оскільки маса тіла та поведінкові реакції є показниками, які інтегрально віддзеркалюють функціональний стан організму, вони також вивчались в експерименті, але дослідження поведінкових реакцій проводилось тільки в експерименті з урахуванням вікових аспектів.

Таким чином, два основних експерименти були проведені на щурах з інтраперитонеальним введенням водного розчину хлориду ртуті (ІІ) у різних дозах. Так, в експерименті, де досліджувались різні види пектинів, у тому числі, у віковому аспекті, доза становила 1/150 середньосмертельної (0,2 мг/кг), а сам експеримент охопив термін 70 діб (50 введень по п'ять введень речовини протягом тижня). Другий експеримент тривав 35 діб (25 введень), при цьому дози становили 1/100 (0,3 мг/кг) та 1/50 ЛД50 (0,6 мг/кг). Вибір саме таких доз пов'язаний із задачами конкретних досліджень. Якщо у першому експерименті використовувалась доза, яка мала б викликати певні зсуви і спричинити видимі прояви ближче до завершення експерименту, то у другому випадку слід було враховувати кінетику розподілу ртуті, зокрема відому двокамерну модель (Безель В.С. и др., 1979). Крім того, доза 1/100 ЛД50 покликана була змоделювати вплив ртуті у відносно невеликій концентрації (тут передбачалась ефективна дія пектинів), тоді як доза 1/50 ЛД50 з урахуванням 25 введень була зорієнтована на моделювання хронічної ртутної інтоксикації (у цьому разі передбачалось, що пектини могли і не виявити такої ж ефективності, як за впливу невеликих доз речовини).

Інші експерименти були покликані встановити можливу цитопротекторну дію пектинових препаратів, а також допомогти з'ясувати механізм взаємодії іонів ртуті з карбоксильними групами полігалактуронових кислот пектинів.

Цитотоксична дія хлориду ртуті вивчалась методом двократних серійних розведень на перещеплюваній культурі клітин HeLa (карцинома шийки матки), яка була вирощена в стандартних умовах і утворювала моношар. Вибір даної культури клітин обумовлений її високою чутливістю до дії різноманітних хімічних речовин, достатньо високим ступенем відтворення отриманих результатів, походженням з клітин організму людини, порівняною легкістю культивування, а також позитивними результатами її попереднього використання при вивченні цитотоксичної дії цілого ряду сполук. Живильне середовище, в якому культивувалися клітини (середовище 199 – 45 %, середовище Ігла МЕМ – 45 %, ембріональна теляча сироватка – 10 %), заміщали середовищем, яке містило хлорид ртуті (ІІ) в концентраціях від 1,95 мкг/мл до 500 мкг/мл. Кожне розведення хімічного агенту досліджувалось у 3 паралельних серіях. Контролем служили клітини в середовищі без хімічної сполуки. Культуру клітин з внесеними концентраціями хлориду ртуті культивували впродовж 3 діб у термостаті при температурі 37 °С (Методические рекомендации по работе с клеточными культурами и средами, 1975).

Цитотоксична активність хлориду ртуті (ІІ) оцінювалась мікроскопічно за допомогою інвертованого мікроскопу. Облік проводився впродовж 2-3 діб після інкубації культури клітин з токсикантом у стандартних умовах.

Loading...

 
 

Цікаве