WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Діагностика і хірургічне лікування ізольованого та сполученого ехінококозу легень у дітей (автореферат) - Реферат

Діагностика і хірургічне лікування ізольованого та сполученого ехінококозу легень у дітей (автореферат) - Реферат

Особистий внесок дисертанта. Автором дисертації самостійно виконано клінічний етап дослідження ( обстежено 90 хворих на цукровий діабет типів 1 та 2, 10 здорових осіб, що склали контрольну групу), який полягав у підборі хворих, визначенні методів дослідження, аналізі результатів лабораторних та інструментальних методів дослідження. Розроблено алгоритм дослідження парціальних функцій нирок, визначення канальцевих дисфункцій при ДН відповідно до мети та завдань дослідження з використанням фотометричних і імуноферментних методів, які проводилися в лабораторії ХОКЦУН. Автором сформовано і проаналізовано комп'ютерну базу даних, отриманих під час виконання роботи, проведено статистичне опрацювання та науковий аналіз результатів, підготовку матеріалів дослідження до друку.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи оприлюднені на І національному з'їзді нефрологів України (Донецьк, 2001), на російсько-французькій школі – семінарі (Москва, 2002), на Всеросійській науково-практичній конференції "Нефрологія і діаліз" (Санкт-Петербург, 2003), на XIV республіканській науково-практичній нефрологічній конференції (Ужгород, 2003).

Публікації. Затемою дисертації опубліковано 9 наукових праць, з них 5 – у спеціальних виданнях, рекомендованих ВАК України, 4 - у матеріалах і тезах доповідей на з'їздах і конференціях, в тому числі 1 патент на корисну модель.

Структура дисертації. Текст дисертації викладено на 137 сторінках машинописного тексту і складається зі вступу, огляду літератури, результатів власних досліджень, висновків, практичних рекомендацій. Робота ілюстрована 35 таблицями (обсягом 15 сторінок) і 28 рисунками (обсягом 9 сторінок). Бібліографія містить 308 джерел літератури (93 - на кирилиці, 215 – на латиниці ) і складає 31 сторінку.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи досліджень. Дослідження проводилося серед хворих на ЦД, які перебували на лікуванні в нефрологічному відділенні обласного клінічного центру урології та нефрології, а також в ендокринологічному відділенні ОКБ і ендокринологічному відділенні міської лікарні №2.

Досліджено 90 хворих на ЦД (48 чоловіків і 42 жінки) у віці від 16 до 75 років. Діагноз був поставлений на підставі результатів клінічного та лабораторного досліджень. У 47 хворих був ЦД типу 1, у 43 хворих - цукровий діабет типу 2. У 45 хворих мікроальбумінурію не було діагностовано, мікроальбумінуричну стадію встановлено у 35 осіб. Протеїнурична стадія ДН була діагностована у 10 хворих. Тривалість захворювання на ЦД в обстежених хворих коливалася в широких межах: від 1 до 39 років, у середньому - 14, 5 років.

До контрольної групи було залучено 10 здорових осіб: 7 чоловіків і 3 жінки.

Залежно від типу ЦД хворі були розподілені на 2 групи. До 1 групи увійшли хворі на ЦД типу 1, у 2 групу – хворі на ЦД типу 2.

У 1 групі (хворі на ЦД типу 1) було 47 хворих - 26 чоловіків і 21 жінка. Вік хворих на момент дослідження становив від 16 до 56 років. Тривалість захворювання на ЦД варіювала від 1 до 39 років. Важка форма ЦД встановлена у 40 хворих, ЦД середньої тяжкості - у 7 хворих. Гіперглікемія була у всіх пацієнтів. Обтяжена спадковість - у 15 хворих.

До 2 групи увійшли хворі на ЦД типу 2. У цій групі було 43 особи - 22 чоловіка і 21 жінка. Вік хворих на момент дослідження складав від 48 до 75 років, тривалість захворювання на ЦД від 1 до 30 років. Важка форма ЦД відзначалася в 32 хворих, ЦД середньої тяжкості - в 11 хворих. Гіперглікемія була у всіх пацієнтів. Обтяжена спадковість відзначалася у 13 хворих.

Нами був проведений скринінг хворих на ЦД типу 1 і 2. У частини обстежених хворих була виявлена МАУ (30 мкг/мл - 200 мкг/мл). Цих пацієнтів ми розподілили до 2 підгрупи, де рівень мікроальбуміну був підвищений порівняно з контрольною групою. До 1 підгрупи увійшли хворі без МАУ, у яких рівень мікроальбуміну варіював від 2 до 25 мкг/мл. До 3 підгрупи були розподілено хворих з протеїнурією ( ≥ 0,5 г/л). Показники МАУ у контрольній групі коливались від 0 до 25 мкг/мл, в средньому становили 10,63,0 мкг/ мл.

У всіх хворих функція нирок була достатньою. Рівень креатиніну в крові варіював при ЦД типу 1 : у 1 підгрупі від 68 до 110 мкмоль/л, в середньому 81,252,63 мкмоль/л, у 2 підгрупі - від 62 до 98 мкмоль/л, в середньому 89,14,3 мкмоль/л, у 3 підгрупі - від 62 до 110 мкмоль/л, в середньому 87,711,7 мкмоль/л, а при ЦД типу 2 рівень креатиніну у 1 підгрупі коливався від 62 до 110 мкмоль/л, в середньому 84,85,8 мкмоль/л, у 2 підгрупі - від 62 до 110 мкмоль/л, в середньому 89,14,3 мкмоль/л, у 3 підгрупі - від 62 до 110 мкмоль/л, в середньому 85,811,7 мкмоль/л.

Обстеження включало використання загальноприйнятих клініко-лабораторних та інструментальних методів: анамнез, фізикальне обстеження, ЕКГ, рентгенологічні методи, загальні аналізи крові та сечі, аналіз сечі за Нечипоренком та Зимницьким, визначення добової протеїнурії, вмісту креатиніну, сечовини, білка, холестерину в крові (біохімічні методи), дослідження швидкості клубочкової фільтрації (ШКФ). Вміст 2 – мікроглобуліну в крові та сечі, мікроальбумінурія досліджувалися методом непрямого твердофазного імуноферментного аналізу (ELISA). Дослідження ферментів у сечі проводилося фотометричним методом. Роздільна та сумарна видільна функція нирок, уродинаміка, анатомічні особливості та топографія нирок досліджувалися методом динамічної екскреторної реносцинтиграфії.

АГ різного ступеня виявлена у 31 хворого на ЦД типу 1 та у всіх хворих на ЦД типу 2. При ЦД типу 1 систолічний тиск в 1 підгрупі в середньому становив 136,94,9 мм рт. ст., діастолічний тиск - 86,42,3 мм рт. ст. Систолічний тиск в 2 підгрупі в середньому становив 136,94,9 мм рт. ст., діастолічний тиск - 94,71,8 мм рт. ст. Середні показники систолічного тиску в 3 підгрупі в середньому становили 164,82,9 мм рт.ст., діастолічного тиску - 164,82,9 мм рт. ст.

При ЦД типу 2 систолічний тиск в 1 підгрупі в середньому становив 132,93,9 мм рт. ст., діастолічний тиск - 88,33,3 мм рт. ст. Систолічний тиск в 2 підгрупі в середньому становив 156,93,7 мм рт. ст., діастолічний тиск - 94,93,8 мм рт. ст. Середні показники систолічного тиску в 3 підгрупі в середньому становили 174,43,7 мм рт. ст., діастолічного тиску - 102,52,6 мм рт. ст.

Для дослідження стану тубулоінтерстиційних структур нирок вивчено екскрецію з сечею ферментів: N-ацетил--D-глюкозамінідази (НАГ), -глюкуронідази (β-ГЛ), -глутаміл трансферази (ГГТ), лужної фосфатази (ЛФ), лактат дегідрогенази (ЛДГ). Вибір ферментів для дослідження визначався за їхньою локалізацією в структурах епітеліальних клітин канальців: НАГ і β-ГЛ розміщуються в лізосомах, ЛФ і ГГТ – у мембранах ворсинчастої облямівки, ЛДГ – у цитоплазмі нефроцитів. Ці ферменти мають високу молекулярну масу і не можуть фільтруватися через неушкоджений нирковий фільтр, підвищення їхньої активності в сечі за відсутності протеїнурії розцінюється як ознака ушкодження канальців.

Рівень 2 – мікроглобуліну в сечі свідчить про здатність ниркового епітелію до реабсорбції; одночасне підвищення його вмісту в крові та сечі є, згідно з літературними даними, ознакою поєднаного тубулогломерулярного ушкодження.

Крім того, було досліджено кислотовидільну функцію нирок (рН сечі, ЕТ.К., амоніогенез ()), що також відтворює функціональний стан канальців.

Секреторна функція канальцевого епітелію оцінювалася за часом напіввиведення J 131 із нирок (Т 1/2), а клубочкова фільтрація - за часом початку максимальної активності (Tmax) за допомогою методу динамічної екскреторної реносцинтиграфії.

Визначення 2 - мікроглобуліну в крові та сечі здійснено за методом непрямого твердофазного імуноферментного аналізу, МАУ досліджували за допомогою конкурентного твердофазового імунофлюоресцентного аналізу.

Дослідження вмісту ферментів у сечі проводилося кількісними колориметричними методами, визначення НАГ, ГГТ і ЛДГ у сечі здійснено з використанням наборів „Ольвекс Діагностикум"(Росія), дослідження НАГ у сечі визначали фотометрично. Рівень β-глюкуронідази визначали також фотометрично, з використанням наборів "Sigma", активність ЛФ і ГГТ фотоелектрокалориметрично уніфікованим методом за "кінцевою крапкою", визначення активності ЛДГ проводилося кінетичним методом.

Loading...

 
 

Цікаве