WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Серцевий міозин як автоантиген при розвитку дилятаційної кардіоміопатії (автореферат) - Реферат

Серцевий міозин як автоантиген при розвитку дилятаційної кардіоміопатії (автореферат) - Реферат

Комунікативний компонент включає певні здібності вчителя гуманітарних дисциплін, що характеризують його як гарного оратора, грамотного словесника, культурну людину. Загалом оцінювання мовленнєвої культури студента-гуманітарія враховує такі характеристики, як комунікативно-змістові (зміст мовлення), формально-мовні (якість мовлення) та прагматичні (уміння і навички, якими досягається вплив на аудиторію). Комунікативний компонент полягає в розвитку таких властивостей особистості вчителя, як комунікабельність, контактність та емоційна культура, що сприятимуть ефективному впливу на аудиторію. Комунікабельність учителя передбачає вміння бути товариським, розкутим, упевненим у спілкуванні. Контактність – уміння налагоджувати контакт з аудиторією, впливати на неї, створювати теплу психологічну атмосферу спілкування тощо. Емоційна культура вчителя – це прояв позитивних емоцій, що вказує на його гарний настрій, почуття захопленості, емоційний підйом, радість спілкування з учнями тощо.

Творчий компонент забезпечується такими характеристиками творчої діяльності, як творче мислення, ініціативність, багата уява, спостережливість, прагнення та вміння доводити творчі задуми до кінця, пошук нових способів діяльності тощо. Творчий компонент полягає в розвитку здібностей учителів до інноваційної діяльності, що розкриє багатство їхньої індивідуальності.

У зв'язку з тим, що неможливо визначити структуру індивідуального стилю діяльності кожного педагога, бо скільки вчителів – стільки й стилів роботи, нами було розроблено типологію індивідуального стилю професійної діяльності сучасного вчителя гуманітарних дисциплін, яка характеризується комбінаторними варіантами його структурних компонентів: стихійно-адаптивний, імітаційно-рольовий, ситуативно-модифікаційний, системно - моделюючий, інноваційно-пізнавальний та індивідуально-творчий. Кожен стиль у підсумковому аналізі є функцією взаємодії визначених складових компонентів стилю, які в кожному окремому стильовому типі характеризуються різним рівнем прояву.

Враховуючи той факт, що неможливо сформувати усталений стиль діяльності у студентів упродовж фахової підготовки через відсутність достатнього педагогічного досвіду, нами було визначено педагогічні умови ефективного формування індивідуального стилю професійної діяльності майбутніх учителів гуманітарних дисциплін на етапі їхнього професійного навчання: оновлення змісту навчальної інформації знаннями основ стильової поведінки вчителя; стимулювання майбутніх учителів гуманітарних дисциплін до досягнення успіху у професійно-педагогічній діяльності; залучення майбутніх учителів гуманітарних дисциплін до прояву власного творчого потенціалу з метою створення оптимальної системи особистісних дій; забезпечення майбутніх учителів гуманітарних дисциплін системою варіативних креативних завдань у процесі педагогічної практики.

У другому розділі "Експериментально-дослідна робота з формування індивідуального стилю професійної діяльності майбутніх учителів гуманітарних дисциплін" визначено критерії, показники, охарактеризовано рівні досліджуваного особистісно-професійного утворення, подано результати діагностичного, констатуючого та прикінцевого етапів педагогічного експерименту; висвітлено методику формування індивідуального стилю професійної діяльності майбутніх учителів гуманітарних дисциплін упродовж їхньої фахової підготовки.

Метою діагностичного етапу дослідження було: дослідити особливості та специфіку функціонування індивідуального стилю професійної діяльності сучасних учителів гуманітарних дисциплін; вивчити якісні і кількісні характеристики індивідуального стилю професійної діяльності майбутніх учителів гуманітарних дисциплін на етапі їхнього професійного навчання.

Насамперед було досліджено особливості реальної педагогічної ситуації з функціонування стильової поведінки сучасних учителів гуманітарного профілю за допомогою анкетування та аналізу їхніх продуктів діяльності. З цією метою було вивчено стилі їхньої діяльності за розробленою типологією індивідуального стилю професійної діяльності (ІСПД). Було виявлено, що найпоширенішим типом ІСПД є імітаційно-рольовий (37%), надалі ми визначили ситуативно-модифікаційний (25%), системно-моделюючий (14%), інноваційно-пізнавальний (11%), стихійно-адаптивний (8%) та індивідуально-творчий (5%).

Діагностика типового стилю професійної діяльності сучасних учителів гуманітарних дисциплін засвідчила, що його динаміка характеризується зрілістю педагогічної діяльності і впливом як зовнішніх, об'єктивних соціальних обставин, так і внутрішніх, ціннісних орієнтирів особистості. Водночас спостерігаються дві тенденції розвитку стилю діяльності вчителя гуманітарного профілю: збереження стандартної форми організації педагогічної діяльності та створення нових інноваційних методів і прийомів діяльності.

У дослідженні було визначено критерії і показники сформованості індивідуального стилю професійної діяльності майбутніх учителів гуманітарних дисциплін на етапі професійного навчання: 1) ціннісно-орієнтований критерій з такими показниками: професійна позиція, мотиваційна спрямованість і самопізнання; 2) комунікативно-орієнтований критерій з показниками: контактність, комунікабельність, емоційна культура; 3) інноваційно-орієнтований критерій з показниками: новаторство, творчий потенціал, педагогічна інтуїція.

Системний аналіз особливостей індивідуального стилю професійної діяльності майбутніх учителів гуманітарних дисциплін дозволив охарактеризувати рівні прояву досліджуваного професійно-особистісного утворення.

Низький рівень: майбутній учитель незацікавлений у роботі з учнями, він спрямований на задоволення власних потреб; рішення приймаються необмірковано, педагогічна ситуація не осмислюється, а педагогічна взаємодія характеризується формальним спілкуванням. Діяльність учителя здійснюється методом випробувань і помилок. Все вирішують обставини та певні педагогічні умови. Вчителю цього рівня притаманна низька варіативність дій. Стиль діяльності формується стихійно, суб'єкт пристосовується до професійних умов, а власні індивідуальні особливості або не використовуються, або зовсім подавляються.

Середній рівень: студент замислюється над своїми можливостями та перспективами їх реалізації. Він спрямований на педагогічну діяльність, але його бажання мінливі і залежать здебільшого від обставин. Майбутній фахівець намагається організувати продуктивну педагогічну взаємодію, встановити контакт з аудиторію, зацікавити її у важливості предмета мовлення, випробувати себе в різних формах організації навчально-виховного процесу, але під контролем інших. Студента занадто цікавить стороння думка, він не виходить у своїй діяльності за межі відомих йому правил та інструкцій, працюючи за підказками, перевіреними зразками і стандартами. Водночас не відбувається системного формування стилю діяльності. Цей процес характеризується фрагментальним проявом індивідуальності.

Достатній рівень: майбутній учитель характеризується визначеною професійною позицією, мотиваційною спрямованістю на ефективну педагогічну взаємодію. Він здатний дохідливо розтлумачити сутність і зміст предмета мовлення, схилити слухачів до виконання запропонованої програми. Спостерігається здатність до інноваційної діяльності, що проявляється в зацікавленості новітніми тенденціями та пошуку нових форм організації навчально-виховного процесу. Студент володіє системою самовпливу та основними принципами саморегуляції з метою створення нового адекватного стилю діяльності. Вибір поведінкового стилю здійснюється свідомо, на основі рефлексії власного досвіду. Індивідуальний стиль формується цілеспрямовано з орієнтацією на розвиток учня як творчої натури.

Високий рівень: студент характеризується професійною спрямованістю, бажанням організовувати теплу педагогічну взаємодію. Прояв позитивних емоцій вказує на почуття захопленості, емоційне піднесення, радість спілкування з учнями. Майбутній учитель проявляє творчу ініціативу та активність в організації різних форм навчально-виховного процесу; йому притаманні варіативне, оригінальне розв'язання педагогічних завдань, пошук нових творчих способів роботи. Студент майстерно володіє саморефлексією та саморегуляцією, оптимально застосовує творчий потенціал, активно використовує авторські технології, в нестандартних ситуаціях здатний забезпечити реалізацію адекватного стилю діяльності, знаходить нові ресурси. Майбутній учитель не чекає нових інструкцій, постійно пропонує свої ідеї, відстоює власні цінності з урахуванням можливостей як своїх, так і учнів.

Вивчення практики функціонування вітчизняної вищої школи переконливо засвідчило, що, з одного боку, нове покоління вчителів гуманітарного профілю чітко зорієнтовано на формування індивідуального стилю діяльності, значущість якого вони обумовлюють необхідністю ефективного професійного зростання. З іншого, – через недостатню обізнаність з особливостями становлення означеного феномена вони спрямовані на стихійний розвиток власної діяльності.

Так, результати констатуючого етапу дослідження переконливо засвідчили, що в розумінні сутності індивідуального стилю професійної діяльності між судженнями вчителів гуманітарних дисциплін і думкою студентів мають місце принципові розбіжності. Вчителі найчастіше ототожнюють сутність індивідуального стилю професійної діяльності з внутрішніми атрибутами ідеального образу вчителя освітнього закладу як знавця конкретної навчальної дисципліни і відповідної галузі науки, хорошого психолога, здатного зрозуміти особистість учня і створити відповідні умови її розвитку. Під індивідуальним стилем професійної діяльності вчителі-гуманітарії розуміли переважно індивідуально-психологічне утворення, взаємообумовлене компонентами та внутрішніми зв'язками, що підпорядковуються певним змінам та проявляються у професійному зростанні. Студенти, навпаки, в розумінні сутності індивідуального стилю професійної діяльності вчителя надавали значну перевагу зовнішньому прояву його індивідуальності (система способів, прийомів, методів діяльності).

Loading...

 
 

Цікаве