WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Серцевий міозин як автоантиген при розвитку дилятаційної кардіоміопатії (автореферат) - Реферат

Серцевий міозин як автоантиген при розвитку дилятаційної кардіоміопатії (автореферат) - Реферат

Практична значущість дослідження полягає в тому, що розроблено й апробовано методику формування індивідуального стилю професійної діяльності майбутніх учителів гуманітарних дисциплін; спецкурс "Основи стильової поведінки сучасного вчителя" та навчально-методичний посібник з означеного курсу.

Результати дослідження впроваджено в навчально-виховний процес Одеського педагогічного коледжу (протокол № 208 від 2 грудня 2004 року), Ізмаїльського державного гуманітарного університету (протокол № 17 від 8 грудня 2004 року) і Одеського національного університету імені І.І.Мечникова (протокол № 1 від 3 вересня 2004 року).

Достовірність результатів дослідження забезпечується теоретико-методологічним обґрунтуванням основних понять, систематичним аналізом теоретичного матеріалу, використанням комплексу взаємообумовлених методів дослідження, що відповідали його цілям, предмету та завданням, експериментальною перевіркою гіпотези, зіставленням кількісного та якісного аналізу експериментальних даних.

Апробація результатів дослідження. Основні положення, висновки, результати дослідження доповідалися на міжнародних (м.Київ,2004; м.Одеса,2004) та регіональних (м.Одеса,2003,2004) науково-методичних конференціях, обговорювалися на щорічних аспірантських семінарах у Південноукраїнському державному педагогічному університеті імені К.Д.Ушинського (м.Одеса). Отримані результати опубліковано в 9 публікаціях автора, з яких 5 статей - у фахових виданнях України.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, двох розділів, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг диертації складає 175 сторінок. Робота ілюстрована 13 таблицями, 1 діаграмою, 1 малюнком. Список використаних джерел охоплює 154 найменування, додатки складають 22 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено об'єкт, предмет, мету, гіпотезу, завдання, методологічні й теоретичні засади дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичну й практичну значущість, а також структуру дисертації.

У першому розділі "Теоретико-методологічні засади індивідуального стилю професійної діяльності майбутніх учителів гуманітарних дисциплін" проаналізовано вітчизняну й зарубіжну наукову літературу з проблеми індивідуального стилю професійної діяльності особистості; визначено й науково обґрунтовано сутність і структуру поняття "індивідуальний стиль професійної діяльності вчителя гуманітарних дисциплін", а також педагогічні умови формування означеного феномена.

Аналіз наукових джерел щодо проблематики індивідуального стилю професійної діяльності особистості засвідчив, що це питання по-різному досліджувалось як у вітчизняних, так і в зарубіжних роботах. Водночас необхідно зазначити, що дослідження з індивідуального стилю діяльності інтенсивніше проводились у психологічній сфері на відміну від інших галузей науки. У психології поняття "стиль" першим використав А.Адлер (1927, 1929), засновник індивідуальної психології як напряму у психоаналізі. Класичними з проблеми стилю стали роботи також Г. Олпорта, Д.Ройса та Е.Поула.

Аналізуючи особливості дослідження індивідуального стилю діяльності зарубіжними фахівцями, необхідно зазначити, що вони характеризувалися особистісним підходом до означеної проблеми, який дозволив розкрити та описати інструментальну й компенсаторну функції стилю, взаємовплив стилю на особистісні структури і поведінку. Натомість у дослідженнях не розглядалася залежність індивідуального стилю від вимог довкілля, своєрідності діяльності, тобто не усвідомлювався зворотний вплив діяльності, життєвих умов на формування особистості.

Аналіз різноманітних вітчизняних досліджень щодо трактування поняття індивідуального стилю, дозволив систематизувати їх за загальними концепціями. Означені підходи умовно поділено на три групи.

У першій групі підходів стиль розглядається як індивідуально-своєрідна система особистості, обумовлена особливостями її нервової системи та особистісними характеристиками, а класифікації, що входять до означеної групи, побудовані на внутрішніх умовах індивідуального стилю діяльності.

У вітчизняній психології проблема індивідуального стилю діяльності розглядається насамперед у контексті загальної теорії діяльності. Одним з перших дав визначення стилю Б.М.Теплов, який аналізував його як спосіб успішного виконання діяльності, що залежить від здібностей людини. Автор зазначав, що здатність людини до того чи іншого виду діяльності зумовлена її певними індивідуально-психологічними здібностями та їх різноманітним синтезом. Означені положення було відбито в експериментальних дослідженнях Е.А.Голубєвої, C.А.Гільманова, В.Д.Небиліцина, які засвідчили, що індивідуальний стиль діяльності може мати пристосувальне значення у процесі оволодіння професійними навичками.

Друга група підходів розглядає стиль у межах опису людської діяльності з погляду характеристики способу її здійснення як сукупності компонентів діяльності. Класичним для вітчизняної концепції індивідуального стилю виявився підхід, обумовлений В.С.Мерліним і Є.А.Клімовим, який визначає стиль не як окремі властивості або особливості активності індивідуальності, а як систему типологічно зумовлених засобів і прийомів діяльності. Водночас успішність діяльності виступає ознакою сформованості стилю, а неуспішність - ознакою стихійно сформованого та типологічно неадекватного стилю.

Щодо педагогічного керівництва, то вчені (Н.В.Бордовська, І.А.Зязюн, А.А.Реан) виокремлюють такі стилі діяльності й виховання, як авторитарний, демократичний, ліберальний, засадами яких стало дослідження Курта Левіна. В авторитарному стилі характерна тенденція до жорсткого управління і контролю. Авторитарний учитель здійснює самоуправління і не допускає ніякої ініціативи з боку учнів. У демократичному стилі оцінюється не особистість, а факти. Демократичний учитель дозволяє учням висловлювати власні думки і розвиватися. Ліберальний стиль розглядають як відсутність активної участі педагога в управлінні процесом навчання і виховання.

Підходи третьої групи акцентують увагу на переосмисленні класичних теорій щодо поняття індивідуального стилю з метою визначення структурного інструментарію стилів різних видів діяльності. В означеній групі підходів стиль розглядається як сукупність різних індивідуальних якостей і системи способів діяльності (К.А.Абульханова-Славська, А.К.Маркова, Н.Я.Ніконова, О.П.Саннікова, М.Р.Щукін). Так, А.К.Маркова і Н.Я.Ніконова заклали в основу свого підходу щодо розгляду індивідуального стилю діяльності поєднання змістових і формально-динамічних характеристик, вони підкреслили їх взаємовплив у педагогічній роботі вчителя. Змістова характеристика включає орієнтацію вчителя переважно на процес або результат своєї праці. До динамічних характеристик автори віднесли гнучкість, стійкість, переключення, а до результативності – рівень знань, інтерес учнів до предмета. О.П.Саннікова зазначає, що істинна майстерність у будь-якій діяльності, зокрема педагогічній, досягається у створенні такого стилю діяльності, який базується на індивідуальних психологічних характеристиках особистості. На думку І.А.Зязюна, стиль - це усталена система способів і прийомів, які використовує вчитель у педагогічній взаємодії, що залежить від особистісних якостей педагога і параметрів педагогічної ситуації. І.П.Підласий відносить поняття індивідуального стилю діяльності до структури професійного потенціалу педагога, який складається з професійної підготовки, творчості педагога, його професіоналізму та педагогічної культури.

Аналіз психолого-педагогічної літератури дозволив визначити сутність індивідуального стилю професійної діяльності вчителя. Під індивідуальним стилем професійної діяльності вчителя ми розуміємо своєрідний прояв його особистості в педагогічній діяльності через усталену систему засобів і прийомів, що утворюють особистісну систему дій. Щодо структури індивідуального стилю професійної діяльності майбутнього вчителя гуманітарних дисциплін, то, як нам убачається, вона складається з таких компонентів: мотиваційний, комунікативний і творчий.

Мотиваційний компонент передбачає бажання вчителя працювати в обраній сфері, його інтерес до взаємодії з учасниками педагогічного процесу. Означений компонент містить: визначену професійну позицію, мотиваційну спрямованість та самопізнання вчителя. Визначена професійна позиція вчителя передбачає зацікавленість специфікою педагогічної сфери. Мотиваційна спрямованість педагога є його стійкою мотивацією на продуктивну педагогічну взаємодію, формування особистості учня засобами своєї навчальної дисципліни, досягнення ефективної результативності. Самопізнання вчителя розглядається як визначення самооцінки власної особистості з метою самоствердження у професійній діяльності.

Loading...

 
 

Цікаве