WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Шляхи оптимізації діагностики та лікування постхолецистектомічного синдрому (автореферат) - Реферат

Шляхи оптимізації діагностики та лікування постхолецистектомічного синдрому (автореферат) - Реферат

Застосовували наступний лікувальний спосіб:

Інгаляції актовегіну проводили офіцинальним розчином актовегіну, додаючи до 2 мл розчину препарату 2-3 мл дистильованої води, протягом 10 – 15 хвилин (апарат "Туман 1"). Процедури ультразвукової терапії проводили за допомогою апарата "УЗТ-I" за авторською методикою Шеіної А.І., що включала в себе послідовне лабільне паравертебральне озвучування шийно-грудного відділу хребта, потім - в ділянці 6 – 7 межреберій до

середньої під пахової лінії та в завершенні - надключичних ділянок,

потужністю 0,2 і 0,4 Вт/см2, по 2 хвилини на поле. Загальний час процедури складав 12 хвилин. Озвучування проводили через 30-40 хвилин після інгаляції актовегіну.

Курс лікування хворих з ГЗЧМТ, струсом головного мозку включав проведення інгаляцій актовегіну з наступним озвучуванням грудної клітини кожен день протягом 7-10 днів. В перші 7 днів хворі ретельно дотримувались ліжкового режиму і отримували синдромну медикаментозну терапію. У відділення фізіотерапії хворих направляли з 7 – 12 дня захворювання.

Результати дослідження. Аналіз клінічного стану досліджуваних показав, що хворі, які спостерігались, були госпіталізовані в нейрохірургічний стаціонар з ГЗЧМТ, первинним дифузним ураженням у вигляді струсу головного мозку переважно прискорено-повільного виду ураження.

Всі хворі при поступленні в стаціонар відмічали наявність короткочасної втрати свідомості та головного болю. У третини з них головний біль носив інтенсивний дифузний характер, у 2/3 він був локалізований переважно в потилочній ділянці чи лобно-скоряній зоні. Більша частина хворих спостерігала поряд з цим запаморочення, слабкість, порушення сну. У третини пацієнтів ці синдроми доповнювались нудотою, одноразовою блювотою, амнезією та вестибулярними розладами. Характерно також присутність у досліджуваних осіб вегетативних розладів у вигляді пітливості, серцебиття. Разом з цим, у 15-20% осіб відмічались також зміни рівня артеріального тиску, біль в ділянці сердя та початкові ознаки недостатності кровообігу у вигляді задухи, акроціаноза, посилення нічного діурезу, периферичних набряків.

Таким чином, у більшості хворих зі струсом головного мозку в гострий період спостерігалась поліморфна клініко-неврологічна симптоматика, яка у всіх супроводжувалась наявністю астенічного та лікворно-гіпертензіонного та у третини досліджуваних – вестибуло-атактичного синдромів.

Результати інструментального обстеження хворих показали, що у 80,3% з них спостерігались рентгенологічні та Ехо-ЕС ознаки внутрішньочерепної гіпертензії. У 82,7% пацієнтів окулістом виявлені ознаки ангіопатії судин сетківки по гіпертонічному типу. При цьому рівень систолічного і діастолічного артеріального тиску був підвищений лише у 20% досліджуваних, що характеризує особливості регуляції судинного тонусу, стану центральної і мозкової гемодинаміки у хворих ГЗЧМТ. Мозкова гемодинаміка у даної категорії пацієнтів характеризувалася РЕГ ознаками в більшості дистонічного типу.

У 37,2% хворих виявлені ЕЕГ ознаки у вигляді нерівномірності амплітуд і періодів α-хвиль та зниження частоти α -ритма; у 16% осіб - поява гострих хвиль і комплексів: гостро-повільна хвиля в центрально-скроневих ділянках.

У чверті хворих були зареєстровані ознаки гіпертрофії міокарда лівого шлуночка з його дисфункцією по систолічному типу, яка доповнювалась порушеннями периферичного кровообігу у половини з них. У 14% – 19 % хворих відзначалась брадікардія, у 9%-16% - тахікардія, що можливо обумовлено наявністю у ряда осіб попередньої кардіологічної патології.

Результати разової плацебо клінічно пацієнти перенесли без особливих суб'єктивних відчуттів. Об'єктивно у хворих спостерігалось деяке збільшення реографічного індекса РЕГ обох півкуль головного мозку без суттєвих змін рівня дикротичного та діастоличного індексів, тенденційне зниження артеріального тиску та частоти серцевого ритму, фракції викиду шлуночків, збільшення амплітуди периферичної реовазограми.

Процедури ультразвуку хворі також клінічно перенесли добре. При дії ультразвуку на зону грудної клітини 29 пацієнтів (83%) відзначили відчуття легкого тепла в ділянці озвучування. Побічних реакцій або нестерпності лікувальної процедури у хворих, які підлягали обстеженню, не було зареєстровано.

Одна процедура паравертебрального озвучування шийно-грудного відділу хребта ультразвуком в безперервному режимі та потужністю 0,2 Вт/см2 по 6 хвилин з кожного боку і озвучування грудної клітини по авторській методиці Шеіної А.І. викликала зниження дикротичного і діастолічного індексів РЕГ, більш виразне праворуч та більш значуще після озвучування грудної клітини.

Однак у осіб з ГЗЧМТ після паравертебрального озвучування тенденційно знизились рівні систолічного і діастоличного артеріального тиску (відповідно на 7,4 % и 6,7 %, р > 0,05), ударного об'єму крові (на 6,6 %, р > 0,05), фракції викиду лівого та правого шлуночків, частоти серцевих скорочень. У порівнянні з цим, озвучування грудної клітини у хворих, що спостерігаються в середньому підвищувало рівень систолічного артеріального тиску (на 7 %) і фракції викиду лівого шлуночка (від 54,4 1,1 до 60,2 0,98, р < 0,05), ударного об'єму, достовірно знижувало значення діастолічного артеріального тиску (на 13%, р< 0,05). Фракція викиду правого шлуночка після озвучування паравертебральных зон зменшилась в середньому від 44,4 1,5 до 41,7 1,1 (р > 0,05), а після процедури ультразвуку на ділянку грудної клітини – від 44,4 1,5 до 49,1 1,2 (р < 0,05), що може свідчити про покращення у даної категорії хворих легеневого кровообігу. Рівень об'ємного периферичного

кровообігу знизився після першого варіанта терапії і не змінився суттєво після озвучування грудної клітини, що проявилось у тенденційній зміні амплітуди периферичної реовазограми гомілок у досліджуваних хворих.

Процедури інфузії актовегіну в формі розчину для інфузій у флаконах по 250 мл (2 г сухої речовини) впродовж 2-х годин та інгаляції 2 мл офіцинального розчину актовегіну та 2-3 мл дистильованої води впродовж 10-15 хвилин добре клінічно переносились хворими. Разом з цим, 2 пацієнта після інфузії відзначили появу серцебиття, відчуття "жару" в кінцівках, колючу біль у серці. На РЕГ після інфузії актовегіну спостерігалось достовірне зниження дикротичного і діастолічного індексів, більш праворуч, без суттєвих змін амплітуди систолічної хвилі. У порівнянні з цим, одна інгаляція актовегіну також викликала зміни рівня мозкового кровообігу того ж напрямку, але менш виразні кількісно.

М
ал.1. Зміни параметрів РЕГ після разової дії актовегіну при парентеральному та інгаляційному шляхах введення.

Центральна гемодинаміка після інфузії препарата змінювалась у вигляді підвищення рівня систолічного (на 9,6%), зниження діастолічного (на 11,8%) артеріального тиску, прискорення серцевого ритму в середньому на 12%. Одна

і
нгаляція препарата викликала головним чином однонаправлені зміни параметрів, но меньшого ступеня виразності. Однак, в порівнянні з ефектами інфузії, інгаляція актовегіну не прискорювала серцевий ритм, викликала більш значимі зміни з боку скоротливої здатності правого шлуночка. Зміни стану периферичного кровообігу були більшими після дії інфузії препарата в порівнянні з відсутністю периферичної дії інгаляції, що проявилось у підвищенні амплітуди систолічної хвилі РВГ на 43,5% праворуч й на 29,4%, - ліворуч у порівнянні з їх вихідними значеннями.

Мал. 2. Зміни параметрів церебральної гемодинаміки після інфузії та інгаляції актовегіну в порівнянні.

Послідовну разову дію інгаляції актовегіну і процедури ультразвукової терапії хворі клінічно також перенесли добре.

Результати РЕГ показали, що середні значення реографічного систолічного індекса після однієї інгаляції актовегіну не змінились, а після послідуючої процедури ультразвука збільшились від 0,095 0,009 до 0,099 0,011 (р < 0,05) та від 0,054  0,015 до 0,057  0,01 (р < 0,05) праворуч і ліворуч відповідно. Значення дикротичного і діастолічного індексів РЕГ праворуч і ліворуч зменшились достовірно після послідовної дії інгаляції актовегіну та ультразвуку.

Поряд з цим, після інгаляції актовегіну у досліджуваних хворих спостерігалось підвищення систолічного артеріального тиску від 113,8  1,12 до 120,7  1,5 мм рт ст (р < 0,05) і зниження діастолічного артеріального тиску від 74,3  1,14 до 71,9  0,99 мм рт ст (р < 0,05); достовірно збільшились значення фракції викиду шлуночків і ударний об'єм.

Наступна процедура ультразвука викликала головним чином однонаправлені гемодинамічні ефекти. Але при цьому, озвучування грудної клітини після інгаляції актовегіну викликала достовірну зміну скоротливої здатності міокарда правого шлуночка, мабуть за рахунок потенціювання дії на легеневий кровообіг. Звертає увагу на себе відсутність значущих змін серцевого ритму після ультразвукової терапії на фоні тенденційного його прискорення після інгаляції актовегіну у досліджуваних хворих.

Курсове лікування розробленим способом фізикофармакотерапії хворі перенесли досить добре. Відмов від призначеної терапії чи нестерпності призначеного лікування не було. Разом з цим, у 28% осіб контрольної групи були зареєстровані побічні реакції фармакотерапії, чверть пацієнтів контрольної групи приймали препарати нерегулярно, 2 хворих (8%) – відмовились від медикаментозної терапії.


 
 

Цікаве

Загрузка...