WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Клініко-лабораторна характеристика захворювань нирок із синдромом гематурії у дітей (автореферат) - Реферат

Клініко-лабораторна характеристика захворювань нирок із синдромом гематурії у дітей (автореферат) - Реферат

Отже, створення позитивної емоційно-психологічної атмосфери на заняттях і постійне включення студентів у процес спілкування мають сприяти формуванню їхньої емпатійної культури.

У другому розділі дисертації – "Експериментальна перевірка педагогічних умов формування емпатійної культури майбутнього лікаря" – розкриваються загальні питання організації та проведення педагогічного експерименту, аналізуються його результати.

З метою перевірки гіпотези щодо педагогічних умов формування емпатійної культури студентів було проведено педагогічний експеримент, у якому брали участь студенти 1-2 курсів Харківського державного медичного університету (1262 осіб), студенти Харківського базового медичного училища № 1 (96 осіб) та 125 лікарів у процесі післядипломної підготовки.

Для проведення експерименту було обрано експериментальну групу, в якій прослідковували динаміку сформованості рівнів емпатійної культури майбутніх лікарів на основі встановлених критеріїв.

У дослідженні ми відмовилися від традиційного використання порівнянь з контрольною групою, бо вважаємо, що діагностика в системі особистісно орієнтованої освіти має фіксувати особистісний прогрес кожного студента, "наскільки він просунувся у своєму розвитку в порівнянні з попереднім знанням" (О.Бондаревська), виявляти характер і величину його просування в розвитку з допомогою зіставлення їх з результатами попередніх діагностичних перевірок того ж студента (Л.Фрідман).

Валідність експериментальної групи доведено методом рангової кореляції зі Спірменом. За допомогою критерію Персона (Х2) виявлено групи, що мають близькі вихідні дані.

Необхідно зазначити, що експеримент проходив у природних умовах, не порушуючи логіки та ходу навчального процесу. У ході експерименту встановлювалися правомірність, дієвість і ефективність педагогічних умов формування емпатійної культури майбутнього лікаря в процесі занять, що, в свою чергу, сприяло вдосконаленню його професійної підготовки.

Констатуючий експеримент було зорієнтовано на виявлення знань з проблем емпатії і спілкування, ступеня розуміння студентами гуманістичного сенсу вчинків і прагнення володіти моральними нормами гуманної поведінки, уміння здійснювати їхню рефлексію на основі системи засобів діагностичного характеру. Успішно виконали завдання тільки 18% опитаних першокурсників і 19% – другого курсу. Студенти прагнули відкидати або ігнорувати чужі переживання, якщо вони їм неприємні, емоційні прояви в них вибіркові; тільки 13% осіб могли розкрити і зрозуміти внутрішній світ іншої людини. Лише 8,0% опитаних студентів першого і 3% другого курсів знайомі з емпатією і знають, як її виявляти в різних ситуаціях. На основі аналізу отриманих даних визначили 4 підгрупи студентів з різним рівнем сформованості емпатійної культури.

До підгрупи А віднесли студентів, які постійно прагнули до взаємодії, поводили себе тактовно, активно набували знань з проблеми емпатії, з власної ініціативи надавали допомогу іншим; у спілкуванні вміло реагували на настрій співрозмовника; добрі і чуйні, гостро переживають конфлікти, уміють заохочувати, підтримувати, сприяти; мають добре розвинене вміння розуміти внутрішній світ партнера, почувати його емоційний стан, читати в очах горе, розпач, турботливі й уважні, володіють засобами вербального і невербального спілкування (лише 1% таких студентів виявили на першому курсі).

До підгрупи В віднесли студентів, які виявляли прагнення до взаємодії ситуативно, а також великодушних і схильних багато вибачати людям; до своїх співрозмовників ставляться зі щирим інтересом; їм подобається "читати" їхні обличчя, "заглядати" в їхнє майбутнє; емоційні, чуйні, товариські, швидко встановлюють контакт з іншими людьми і знаходять спільну мову; виявляють щиросердність; намагаються не допускати конфлікту, шукають і знаходять компромісні рішення; добре переносять критику на свою адресу; в оцінці подій більше довіряють своїм почуттям та інтуїції, ніж аналітичним висновкам; експансивні; люблять людей і виявляють щирість стосовно них; мають розвинені комунікативні вміння; постійно потребують соціального схвалення своїх дій (Таких студентів було 5% на першому і 6% – на другому курсах).

До підгрупи С віднесли студентів, у яких всі емоційні прояви перебувають під контролем; відсутня розкутість в них почуттів заважає повноцінному сприйняттю й розумінню співрозмовника; виявляють жалісливу байдужість, віддаленість від подій, що відбуваються; емоційні прояви у вчинках своїх товаришів є часом їм незрозумілими; мають утруднення в установленні контактів з іншими людьми; у спілкуванні уважні, намагаються зрозуміти більше, ніж сказано словами, але втрачають терпіння з надмірного вияву почуттів співрозмовником (Таких студентів на першому курсі 88%, на другому – 92%).

До підгрупи Д віднесли студентів, у яких емпатійні тенденції особистості не розвинуті: неадекватна емоційна експресія, інтровертність, стриманість, егоцентричність; повністю відсутня потреба в емоційному прояві своїх почуттів; не мають бажання обговорювати взаємні почуття, що виникають через страх утратити контроль над розвитком відносин з іншою людиною; часто відчувають почуття скутості і дискомфорту в спілкуванні; самооцінка не сформована; здатність до рефлексії і корекції відсутня; утрудняються першими почати розмову, тримаються окремо; відсутні знання з проблем емпатії (6% на першому курсі, 2% – на другому).

Виходячи з отриманих даних, організували формуючий експеримент, який передбачає формування емпатійної культури на мотиваційному, когнітивно-процесуальному, контрольно-оцінному етапах.

Реалізація мотиваційного етапу вимагала коригування змісту занять з іноземної мови, психології, медичної етики з точки зору орієнтації на емпатійні поняття, емпатійну поведінку, підготовку студентів до майбутньої професійної діяльності.

Основною метою етапу була орієнтація майбутніх лікарів на визнання людини найвищою цінністю, розвиток інтересу до професійної діяльності та моральної й емпатійної проблематики, а також на формування пізнавальної потреби у спілкуванні; розвиток прагнення давати явищам самостійну критичну оцінку; виховання добросовісного ставлення до обов'язків, навчання та діяльності, якісне її виконання. Для цього використовували позитивну оцінку дій та вчинків, досягнутих результатів діяльності, різні види завдань (вікторина "Чому Ви обрали професію лікаря?", вправа "Хто Я?", знайомство з біографіями видатних медиків, Гіппократа і його клятвою; підготовка "Моделі особистості лікаря" та ін.), створювали сприятливий емоційно-психологічний клімат на заняттях, ситуації успіху в діяльності. За допомогою анкетування та бесід установили, що до експерименту в підгрупі А мали інтерес до занять з іноземної мови 61%, а після експерименту – 93%, у підгрупі В відповідно 29% і 55%, а в підгрупі С – 9% і 47%, у підгрупі Д – 9% і 36%. Відчуття внутрішнього задоволення від спілкування та допомоги іншим людям мали в підгрупі А до експерименту 63%, а після експерименту – 86%, у підгрупі В відповідно 33% і 67%, у підгрупі С – 8% і 43%, у підгрупі Д – 7% і 39%. Ціннісні орієнтації студентів також змінилися: ставитися до людини як до цінності, прислухатися до неї, постійно допомагати їй вважають за потрібне 98% студентів підгрупи А (до експерименту – 83%), 76% студентів підгрупи В (до експерименту – 42%) і 55% студентів підгрупи С (до експерименту – 24%), 36% студентів підгрупи Д (до експерименту – 18%).

Вважаємо, що одержані результати можна пояснити тим, що в процесі занять постійно акцентувалася увага на необхідності й доцільності взаєморозуміння, чуйності, вияву позитивних емоцій і вміння слухати співрозмовника, здійснювалася орієнтація на розвиток інтересу до емпатійної діяльності.

На другому етапі процесу формування емпатійної культури – когнітивно-процесуальному – прагнули до розвитку всіх компонентів. Метою етапу була організація діяльності й поведінки майбутнього лікаря на основі засвоєних знань з проблем емпатії, спілкування і гуманізму; предметом аналізу ставали власні переживання, котрі сприяли вмінню бачити з боку свій емоційний образ і співвідносити його з конкретною ситуацією та конкретними людьми; а також знайомили студентів з основами комунікативної культури, навчали розрізняти й інтерпретувати інтоновані мовні звороти, виявляти загальні мотиви поведінки партнерів у спілкуванні і допомагали намітити план самовдосконалення. На заняттях створювалась така емоційно-психологічна атмосфера, яка передбачала пошук рішень у гуманістично зорієнтованій діалогічній формі, постійному співробітництві викладача і студентів у процесі спільного переживання моральних цінностей.

Loading...

 
 

Цікаве