WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Механізми ураження захисного слизового бар'єру при дуоденальній виразці в сполученні з пролапсом мітрального клапану у студентів (автореферат) - Реферат

Механізми ураження захисного слизового бар'єру при дуоденальній виразці в сполученні з пролапсом мітрального клапану у студентів (автореферат) - Реферат

При повторному обстеженні звертає на себе увагу зниження частки остеопорозу серед дітей з ХБ від 11,43 до 8,71 %. Зменшення частки діагностованого остеопорозу пов'язане із переходом його в остеопатію менш вираженого ступеня, а саме, половина дітей з остеопорозом покращила результати денситометрії в межах остеопенії ІІІ ступеня під впливом проведеного лікування. Величина насичення поперекових хребців мінералами у дітей цієї групи становила (5,41 0,82) г, площа хребців – (8,35 0,34) см2. Величини ВМС та лінійні розміри хребців у даної групи хворих істотно знижені (p < 0,05) від аналогічних у дітей як із остеопатіями, так і у дітей без них. Проаналізувавши отримані результати, причиною недостатнього ефекту лікування, ймовірно, у одному з випадків є низький приріст кісткової щільності (0,9 % на рік), у другому – особливості перебігу бронхіту у пацієнта (захворювання перебігає у поєднанні із соматогенним нанізмом), і, хоча темпи насичення кісткової тканини мінералами у хворого в межах фізіологічного (7,8 % в рік), цього є недостатньо для купірування остеопенії.

Дослідження стану системного імунітету проводилось в період ремісії бронхіту в терміні від 4 місяців до 2 років після першого обстеження. Переважна більшість батьків пацієнтів, не залежно від форми бронхіту, відмічали покращення загального стану (при РБ - 94,12 %, при ХБ - 93,75 %). У групі обстежених спостерігається істотне зниження частоти загострень бронхіту на тлі прийому циклоферону: у дітей з ХБ переважають 2 - 3 рази на рік (41,18 %), у дітей з РБ 1 - 2 загострення на рік (50,00 %). Оскільки у більшості випадків ГРВІ провокують загострення запального процесу в бронхах, вивчалось вплив циклоферону на частоту інфікування респіраторними вірусами у групах обстежених. До лікування типовими для РБ були частота ГРВІ 4 - 6 рази на рік (50,98 %), тоді як для ХБ – 2 - 4 рази на рік (57,69 %), поряд із цим достатньо часто (28,85 %) у пацієнтів з ХБ трапляється 4-6 епізодів захворюваності респіраторними вірусами на рік. Встановлено істотне переважання 1 - 2 епізодів ГРВІ у дітей з ХБ (50,00 %) і 2 - 3 разів на рік – у дітей з РБ (64,71 %) підгруп. Звертає на себе увагу високий відсоток дітей, які потребували спостереження та лікування бронхіту лише в амбулаторних умовах ( при РБ - 76,47 %, при ХБ - 62,50 %). Купірування загострення бронхіту без використання антибактеріальних препаратів свідчить про покращення клінічного перебігу бронхіту. Лише 11,76 % дітей з РБ та 18,75 % з ХБ отримували антибактеріальні засоби під час загострення запального процесу в бронхах, що переконливо свідчать про підвищення неспецифічного імунного захисту у дітей з РБ та ХБ.

В цілому, після проведеної імунологічної корекції, відмічається достовірне підвищення усіх складових клітинного імунітету (p < 0,001), які до лікування були істотно знижені. В процесі обстеження встановлено достовірне підвищення CD3, хоча навіть і в період ремісії не відмічалось нормалізації кількості загальних Т-клітин, кількість яких істотно різнилась від аналогічних у групі контролю (p < 0,001) незалежно від форми бронхіту. У дітей з РБ та ХБ відмічалась нормалізація кількості в периферичній крові CD72, CD16 та CD4 у порівнянні з результатами, отриманими в контрольній групі. Що стосується Т-супресорної популяції, то було встановлено її підвищення у порівнянні з вихідними даними, але вони утримувались зниженими порівняно з контролем (p < 0,001). Зміни в гуморальній ланці імунітету після проведеної імунологічної корекції у обстежених полягали насамперед у істотному підвищенні Ig G (p < 0,001), не залежно від форми бронхіту. Рівень Ig G при РБ та ХБ після лікування істотно перевищував аналогічний показник у групи контролю (p < 0,001). Важливим моментом впливу циклоферону на гуморальну ланку було достовірне підвищення Ig A при ХБ при його тенденції до підвищення при РБ, що досягли фізіологічної концентрації (p > 0,05). Відмічено достовірне зниження Ig M при РБ при його тенденції до зниження при ХБ, порівнюючи з вихідними значеннями. Рівні Ig M при РБ та ХБ істотно знижувались у порівнянні з контрольною групою (p < 0,01). Отримані результати свідчать про виражений імуномодулюючий ефект циклоферону, який полягає у нормалізації показників клітинної ланки імунітету та активації синтезу Ig G та Ig A, які мають вирішальне значення для тривалості досягнутої ремісії.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та запропоноване нове вирішення актуального наукового завдання – підвищення ефективності діагностики та лікування бронхітів, що перебігають на тлі остеопенії шляхом виділення інформативних клініко-лабораторних та інструментальних методів діагностики захворювання і удосконалення методів патогенетичної терапії. Доведена ефективність модифікованих схем лікування бронхітів в залежності від характеру порушень окремих ланок гомеостазу.

  1. Загострення рецидивного чи хронічного бронхітів у дітей вирізняються клінічними особливостями та лабораторними критеріями активності запального процесу:

а) у випадку рецидивного бронхіту клінічно домінує респіраторний синдром, який супроводжується у 31,4 % випадків запальними змінами в периферичній крові, підвищеним рівнем кріоглобулінів (p < 0,05), максимально високим вмістом гострофазового білка запалення – церулоплазміну (p < 0,001);

б) у хворих з хронічним бронхітом загострення клінічно представлено трьома провідними синдромами: респіраторним, дихальної недостатності, хронічної інтоксикації, які доповнюються високими значеннями кріоглобулінів в крові (p < 0,001) у поєднанні з низькою інформативністю показників периферичної крові (лейкоцитоз у 28,8 %).

  1. Поширеність остеопатій серед дітей із бронхітами рівномірна (РБ – 50,0 %, ХБ – 40,0 %), однак тривалий, клінічно тяжчий хронічний перебіг, який зумовлений органічними змінами шарів бронхів, спонукає до виникнення глибшого дефіциту мінералізації кісткової тканини із порушенням лінійних розмірів поперекових хребців. Свідченням цього є діагностовані при хронічному бронхіті остеопенія І-ІІІ ступеня (20,00 %) та остеопороз (11,43 %), попри наявну остеопенію лише І-ІІ ступеня при РБ.

  2. Виявлений дисбаланс провідних ланок гомеостазу, який, незалежно від клінічного варіанту бронхіту проявлявся вторинним імунодефіцитом клітинної ланки імунітету, високою активністю запального компоненту (достовірне підвищення рівнів оксипроліну і румалонових антитіл), та істотним зниженням активності лужної фосфатази. На відміну від рецидивного бронхіту, при хронічному виявлені порушення системи гомеостазу доповнювались дисімуноглобулінемію (зниження рівнів імуноглобулінів класів М і А, p < 0,05) на тлі гіпокальційемії. Відмінною особливістю дисбалансу системи гомеостазу при рецидивному бронхіті була висока інтенсивність запального компоненту, яка оцінювалась за рівнем церулоплазміну крові (p < 0,001).

  3. Комплексну терапію рецидивного та хронічного бронхітів, що перебігають на тлі остеопенії, слід доповнювати кальцеміном, що сприяє покращенню стану мінералізації кісткової тканини, стабілізації обміну сполучної тканини. Діагностований вторинний імунодефіцит клітинної ланки імунітету ІІ ступеня при відсутності остеопенії потребує призначення імунокорегуючого препарату – циклоферону.

  4. Катамнестичне спостереження за дітьми із рецидивним та хронічним бронхітами, які отримували модифіковані схеми лікування, виявило досягнення добрих клінічних результатів, стабілізацію показників сполучнотканинного обміну і темпи прибавлення мінеральної щільності кісток. Натомість, серед пацієнтів, які отримували традиційну терапію, у випадку хронічного бронхіту зросла частка остеопенії.

Loading...

 
 

Цікаве