WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Конструювання ґендерних ідентичностей в дискурсах реклами (автореферат) - Реферат

Конструювання ґендерних ідентичностей в дискурсах реклами (автореферат) - Реферат

Вплив блокади електронно-транспортного ланцюгу (ЕТЛ) на розвиток гіпоксичних реакцій гладеньких м'язів стінки артерій легеневого та системного кіл кровообігу. Зміни судинного тонусу під дією гіпоксії можуть бути опосередковані механізмом, незалежним від функціонування ЕТЛ, як джерела аеробного енергоутворення. При цьому в ролі гіпоксичних сенсорів можуть виступати оксидази мітохондріального ЕТЛ, через підсилення утворення РВК, які у свою чергу розглядаються, як вторинні посередники гіпоксичної дії на судинну стінку [R.D. Jones et al., 2000; G.B. Waypa et al., 2001]. З метою з`ясування ролі ЕТЛ у формуванні гіпоксичних реакцій стінки магістральних артерій легеневого та системного кіл кровообігу ми досліджували вплив блокатору ЕТЛ ротенону на розвиток гіпоксичних реакцій стінки ізольованих препаратів легеневих артерій та грудної аорти щурів.

Аплікація ротенону в концентрації 2х10-8 М викликала зниження тонусу стінки інтактних препаратів легеневих артерій з амплітудою 45,16,6 % (n=9) від рівня вихідного тонусу, створеного дією НА (3х10-7 М). Попередня 20-и хвилинна блокада ЕТЛ ротеноном (2х10-8 М) викликала зникнення гіпоксичної констрикторної відповіді інтактних препаратів легеневих артерій та розвиток дилатації з амплітудою 50,23,6 % (n=8, p0,05) (Рис. 5, А).

Рис. 5. Вплив ротенону (2х10-8 М) на розвиток викликаних гіпоксією (рО2=10-20 мм рт. ст.) скоротливих реакцій гладеньких м'язів ізольованих препаратів легеневих артерій (А, n=8-13) та аорти (Б, n=8-13) щурів. Тонус препаратів представлений у відсотках від рівня тонусу, створеного норадреналіном у концентрації 3х10-7 М.  - р0,05.

Аналогічним чином за умов блокади ротеноном ЕТЛ реагували на гіпоксію деендотелізовані препарати легеневих артерій. Амплітуда дилататорних реакцій при цьому не змінювалась у порівнянні із амплітудою гіпоксичних реакцій деендотелізованих препаратів за відсутності ротенону, та становила 44,62,6 % (n=6, p0,05). Попередня 20-хвилинна аплікація ротенону разом із блокатором міоендотеліального електричного зв'язку 18-гліциретиновою кислотою (2х10-5 М) також призводила до зникнення констрикції інтактнихпрепаратів легеневих артерій під дією гіпоксії. Амплітуда дилататорних відповідей становила при цьому 53,49,6 % (n=8, p0,05) (Рис. 6, А).

Результати цієї серії досліджень свідчать про те, що розвиток ГЛВ залежить від ЕТЛ, оскільки ротенон викликає реверсію констрикторної гіпоксичної реакції легеневих артерій на дилататорну. Разом з тим, ми можемо бачити, що гіпоксичне розслаблення ГМК легеневих артерій в присутності ротенону зберігається як за умов деендотелізації, так і за умов блокади міоендотеліального електричного зв'язку. Ці дані є свідченням того, що ЕТЛ залучений у процеси формування як гуморальної ендотеліальної компоненти ГЛВ, так і електричних сигналів, що можуть виникати на мембрані ендотеліоцитів під дією гіпоксії та поширюватись по міоендотеліальному електричному зв'язку на мембрану ГМК, викликаючи їх скорочення.

Залучення ЕТЛ до розвитку гіпоксичних констрикторних реакцій легеневих артерій може бути наслідком зростання за гіпоксичних умов відношення НАДН/НАД+, що призводить до стану, коли, проксимальні ділянки ЕТЛ, як правило, повністю відновлені, тоді як частина флавопротеїдів та цитохромна ділянка залишаються в значній мірі окисленими [B.M. Babior, 2004].

Рис. 6. Вплив ротенону (2х10-8 М) на розвиток викликаних гіпоксією (рО2=10-20 мм рт. ст.) скоротливих реакцій гладеньких м'язів ізольованих препаратів легеневих артерій (А, n=8-13) та аорти (Б, n=8-13) щурів в присутності 18-гліциретинової кислоти (18-ГК, 2х10-5 М). Тонус препаратів представлений у відсотках від рівня тонусу, створеного норадреналіном (3х10-7 М).  - р0,05.

Зміни цитозольного окисно–відновного стану в наслідок послаблення окислення НАДН із накопиченням відновлених агентів викликає зростання утворення РВК, які здатні впливати на мембранний потенціал клітини [A. Olschewski et al., 2004]. За цих умов джерелом РВК можуть ставати О2–чутливі оксидази проксимального відділу ЕТЛ [G.B. Waypa et al., 2001], зокрема, його комплекс ІІІ [S. Raha et al., 2000]. РВК, що можуть утворюватися в ендотеліоцитах під дією гіпоксії здатні викликати деполяризацію їх плазматичної мембрани внаслідок пригнічення потенціал–залежних К+–каналів [S.L. Archer et al., 2004].

Попередня 20-и хвилинна аплікація ротенону (2х10-8 М) зменшувала амплітуду дилататорних реакцій інтактних препаратів аорти у відповідь на зниження рівня оксигенації буферного розчину. Амплітуда гіпоксичного розслаблення ГМК становила при цьому 42,65,0 % (n=9, p0,05) (Рис. 5, Б). Ротенон також зменшував амплітуду дилататорних гіпоксичних реакцій деендотелізованих препаратів аорти під дією гіпоксії (58,95,1 %, n=9, p0,05). Разом з тим, блокада ротеноном ЕТЛ на фоні блокади міоендотеліального електричного зв`язку 18-гліциретиновою кислотою (2х10-5 М) призводила до зменшення амплітуди гіпоксичних дилататорних реакцій, яка при цьому також відрізнялась від амплітуди гіпоксичних реакцій інтактних препаратів аорти, не оброблених ротеноном. Амплітуда вазодилатації становила при цьому 33,22,8 % (n=6, p0,05) (Рис. 6, Б). Результати цих досліджень свідчать про те, що як і констрикторна реакція легеневих артерій, гіпоксична дилатація аорти частково може опосередковуватись ЕТЛ, оскільки зменшується в присутності ротенону. Разом з тим, дані, отримані на деендотелізованих та оброблених 18-гліциретиновою кислотою препаратах аорти свідчать про те, що гіпоксична системна вазодилатація залежить від ЕТЛ лише у ГМК.

Вплив фосфатидилхолінових ліпосом на розвиток гіпоксичної легеневої вазоконстрикції.

Як показали результати досліджень, викладені у попередньому розділі, до розвитку ГЛВ також залучений ЕТЛ. Його участь у цьому процесі може бути опосередкована насамперед дією РВК, джерелом яких за гіпоксичних умов може виступати ЕТЛ [N.S. Chandel, P.T. Schumacher, 2000; G.B. Waypa et al., 2000]. Виходячи з цього положення, інгібіторний вплив ротенону на розвиток ГЛВ, який показано нами, може бути пов`язаний із пригніченням утворення РВК внаслідок блокування ЕТЛ. Відомо, що одним із проявів оксидативного стресу в клітині є дестабілізація реактивними кисневими радикалами мембранних структур, та зміна внаслідок цього їх функціонального стану [F. Simon et al., 2004;M.J. Oursler et al., 2005]. З метою дослідження можливих шляхів усунення цих ушкоджень через підсилення утворення РВК, а також для встановлення можливості дії РВК на клітинну мембрану ГМК легеневих артерій за умов гіпоксії, нами були застосовані фосфатидилхолінові ліпосоми (ФХЛ, препарат Ліпін).

Рис. 7.Вплив фосфатидилхолінових ліпосом (ФХЛ, 50 мкг/мл) на розвиток викликаних гіпоксією (рО2=10-20 мм рт. ст.) скоротливих реакцій ізольованих препаратів легеневих артерій щурів. Тонус препаратів представлений у відсотках від рівня тонусу, створеного норадреналіном (3х10-7 М).  - р0,05; n=13-15.

Як відомо, ФХЛ завдяки своїм мембранопротекторним властивостям здатні відновлювати функції клітинної мембрани, що ушкоджується внаслідок підсилення вільнорадикальних процесів при гіпоксії, тобто є потужними антиоксидантами [В.П. Пожаров и др., 1990; А.В. Стефанов и др., 1996].

Попередня 20-ти хвилиннааплікація ФХЛ в концентрації 50 мкг/мл в наших дослідах призводила до зникнення констрикторної відповіді ГМК ізольованих препаратів легеневих артерій на гіпоксію (рис. 7). Величина дилататорної реакції становила при цьому 32,86,0 % (n=15, p0,05). Отримані результати свідчать про те, що ФХЛ попереджують розвиток констрикторної реакції легеневих артерій у відповідь на гіпоксію і таким чином можуть розглядатися як можливий ефективний засіб фармакологічної корекції ГЛВ.

З іншого боку, ці дані можуть свідчити про активну роль ЕТЛ у розвитку констрикторної реакції гладеньких м'язів легеневих артерій на гіпоксію за можливою участю мембрано-ушкоджуючої дії РВК.

ЗАКЛЮЧЕННЯ

Як свідчать результати наших досліджень та дані інших дослідників, констрикторна реакція легеневих артерій, що лежить в основі розвитку ессенціальної гіпоксичної легеневої гіпертензії є притаманною артеріям легеневого кола кровообігу. Як нами показано в експериментальних умовах, ГЛВ носить характер швидкого транзиторного вазоспазму з наступним падінням судинного тонусу (див. рис. 1, А). Ця властивість підкреслюється нашими дослідженнями на аорті, де спостерігається розвиток дилататорної гіпоксичної реакції (див. рис. 1, Б). Наші дослідження показують, що розвиток ГЛВ повністю залежить від ендотелію, оскільки не відтворюється після деендотелізації легеневих артерій (див. рис. 3, Б). При цьому, механізми ГЛВ, які пов`язані з ендотелієм, повністю визначають різницю у гіпоксичних реакціях судин легеневого та системного кіл кровообігу.

За нашими даними, модулюючий вплив ендотелію на тонус ГМК легеневих артерій при гіпоксії, так само як і аорти, є багатокомпонентним і складається принаймні з двох основних компонентів гуморальної та електричної природи. Застосування нами селективної блокади міоендотеліального електричного зв'язку 18-гліциретиновою кислотою свідчать про участь електричних сигналів від ендотелію до ГМК у формуванні гіпоксичної реакції стінки судин легеневого та системного кіл кровообігу (див. рис. 2). Електричні сигнали, що можуть виникати під дією гіпоксії на плазматичній мембрані ендотеліоцитів легеневих артерій та поширюватись на мембрану ГМК за участю міоендотеліального електричного зв`язку, є головним компонентом розвитку ГЛВ. Про центральну роль ендотелію у визначенні різноспрямованості гіпоксичних реакцій судин легеневого та системного кіл кровообігу, також свідчать наші дані про те, що автентичною реакцією на гіпоксію ГМК артерій обох кіл кровообігу є їх розслаблення (див. рис. 3, Б та рис. 4, Б).

Loading...

 
 

Цікаве