WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Конструювання ґендерних ідентичностей в дискурсах реклами (автореферат) - Реферат

Конструювання ґендерних ідентичностей в дискурсах реклами (автореферат) - Реферат

Гіпоксична дилатація сегментів грудної аорти на фоні блокади міоендотеліального електричного зв'язку попередньою аплікацією 18-гліциретиновоїкислоти (2х10-5 М) реверсувала на транзиторну констрикцію з амплітудою 18,87,6 % (n=10, p0,05) (рис. 2, Б) з наступним розслабленням, величина якого складала 69,312,5 % (n=10, p0,05).

Отримані результати свідчать про те, що констрикторна відповідь ГМК легеневих артерій на гіпоксію є багатокомпонентною. Значну її частину формують електричні сигнали від ендотелію до ГМК. Таким сигналом може бути деполяризація плазматичної мембрани ендотеліоцитів під дією гіпоксії, що поширюється на мембрану ГМК легеневих артерій за участю міоендотеліальних електричних зв'язків та є наслідком пригнічення активності К+–каналів плазматичної мембрани ендотеліоцитів [J. Lopez-Barneo et al., 2004].

При виключенні ендотеліального електричного компоненту констрикторної гіпоксичної реакції незначне зростання тонусу судинної стінки під дією гіпоксії, яке ми реєстрували, може бути наслідком дії як гуморальних ендотеліальних факторів [R.M. Leach et al., 2001], так і власне міогенних механізмів [O.O. Pavlova et al., 2003], які можуть складати інші компоненти гіпоксичної легеневої вазоконстрикції.

Рис. 2. Вплив 18-гліциретинової кислоти (18-ГК, 2х10-5 М) на розвиток викликаних гіпоксією (рО2=10-20 мм рт. ст.) скоротливих реакцій гладеньких м'язів інтактних ізольованих препаратів легеневих артерій (А, n=13-16) та аорти (Б, n=10-13) щурів. Тонус препаратів представлений у відсотках від рівня тонусу, створеного норадреналіном (3х10-7 М).  - р0,05.

Як видно із результатів цих досліджень, гіпоксична дилатація аорти також може формуватися під дією електричних сигналів від ендотеліоцитів до ГМК. Подібність за динамікою та амплітудою констрикторних гіпоксичних реакцій легеневих артерій та аорти в присутності 18-гліциретинової кислоти може слугувати свідченням провідної ролі ендотеліальнихелектричних сигналів у формуванні напрямку гіпоксичної відповіді стінки судин легеневого та системного кіл кровообігу.

Вплив блокади гліколізу на розвиток гіпоксичних реакцій гладеньких м'язів стінки артерій легеневого та системного кіл кровообігу. Попередня 20-ти хвилинна одночасна аплікація селективних блокаторів гліколізу МІА (10-5 М) та ДОГ (10-3 М) в комбінації з піруватом (10-3 М) викликала реверсію транзиторної гіпоксичної констрикції інтактних препаратів легеневих артерій на дилататорну з амплітудою 70,68,2 % (n=9, p0,05) (рис. 3, А). Попередня 20-ти хвилинна аплікація МІА (10-5 М) в комбінації із піруватом (10-3 М), викликала реверсію гіпоксичної констрикторної відповіді інтактних препаратів легеневих артерій на дилататорну, величина якої складала 67,67,1 % (n=11, p0,05) відносно рівня тонусу препаратів, створеного НА (3х10-7 М) (рис. 3, А). На відміну від цього, попередня 20-ти хвилинна блокада гліколізу ДОГ (10-3 М) в комбінації із піруватом (10-3 М) не впливала на розвиток гіпоксичної констрикторної реакції попередньо скорочених НА інтактних препаратів легеневих артерій. Величина транзиторної констрикторної та наступної дилататорної реакцій у відповідь на гіпоксію складала при цьому 37,08,0 % й 32,196,4 % (n=11) відповідно, та не відрізнялась від амплітуди гіпоксичних реакцій, зареєстрованих на препаратах не оброблених ДОГ (p0,05) (рис. 3, A).

Рис. 3. Вплив монойодацетату (МІА, 10-5 М) та 2-деоксі-D-глюкози (ДОГ, 10-3 М) застосованих в комбінації з піруватом (10-3 М) на розвиток викликаних гіпоксією (рО2=10-20 мм рт. ст.) скоротливих реакцій гладеньких м'язів інтактних (А, n=9-13) та деендотелізованих (Б, n=9-13) препаратів легеневих артерій щурів. Тонус препаратів представлений у відсотках від рівня тонусу, створеного норадреналіном (3х10-7 М).  - р0,05.

Результати цих досліджень свідчать про те, що селективна блокада гліколізу МІА ефективно усуває ГЛВ. Той факт, що ДОГ не впливає на розвиток гіпоксичної констрикції легеневих артерій може бути пов'язаний з дією проміжних продуктів гліколізу, які утворюються на ділянці між ланками, в яких МІА та ДОГ пригнічують гліколіз. Оскільки ДОГ є селективним блокатором фосфоглюкоізомерази, а МІА – гліцеральдегід-3-фосфатдегідрогенази, то таким проміжним продуктом гліколізу, що здатний впливати на розвиток ГЛВ може бути фруктозо-1,6-дифосфат [T.M. Jurgens, C.D. Hardin, 1996; D.R. Finder, C.D. Hardin, 1999].

Аплікація МІА не впливала на гіпоксичні реакції попередньо скорочених НА деендотелізованих препаратів легеневих артерій, які відповідали на гіпоксію дилатацією з амплітудою 62,45,8 % (n=9, p0,05) (рис. 3, Б). Так само аплікація МІА не впливала на гіпоксичну транзиторну констрикцію попередньо скорочених НА інтактних препаратів легеневих артерій за умов блокади міоендотеліального електричного зв'язку 18-гліциретиновоюкислотою (2х10-5 М). Амплітуда транзиторної констрикторної відповіді препаратів легеневих артерій на гіпоксію складала при цьому 8,42,8 % (n=8, p0,05). Амплітуда наступної релаксації складала 17,37,8 % (n=8, p0,05).

Отримані нами результати свідчать про те, що гіпоксична легенева вазоконстрикція пов'язана із гліколізом, оскільки його блокада в інтактних препаратах легеневих артерій повністю відміняє констрикторну реакцію на гіпоксію. Однак той факт, що МІА не впливає на гіпоксичні реакції деендотелізованих легеневих артерій може бути свідченням того, що в підтриманні ГЛВ приймають участь пов'язані із гліколізом метаболічні зсуви в ендотеліальних клітинах.

Рис. 4.Вплив монойодацетату (МІА, 10-5 М) та 2-деоксі-D-глюкози (ДОГ, 10-3 М) в комбінації з піруватом (10-3 М) на розвиток викликаних гіпоксією (рО2=10-20 мм рт. ст.) скоротливих реакцій гладеньких м'язів інтактних (А, n=8-13) та деендотелізованих (Б, n=8-13) препаратів аорти щурів. Тонус препаратів представлений у відсотках від рівня тонусу, створеного норадреналіном у концентрації 3х10-7 М.

Застосування 18-гліциретинової кислоти показує також, що гліколіз залучений у формування міоендотеліальних електричних сигналів, які можуть виникати під дією гіпоксії в ендотелії, зумовлюючи констрикторний вплив ендотелію на стінку легеневих артерій під дією гіпоксії, можливо за рахунок деполяризації їх плазмолеми. Участь гліколізу у формуванні деполяризаційних сигналів на мембрані ендотеліоцитів легеневих артерій може полягати у змінах внутрішньоклітинної концентрації АТФ, які впливають на активність потенціал–залежних К+–каналів [S.L. Archer, E. Michelakis, 2002] або АТФ–чутливих К+–каналів [A. Olschewski et al., 2002]. Разом з цим, наші дані свідчать про те, що ендотеліальний компонент ГЛВ, який пов`язаний із гуморальним впливом ендотелію на ГМК частково також може залежати від гліколізу.

Інтактні препарати грудної аорти, попередньо скорочені НА (3х10-7 М) в присутності МІА (10-5 М) в комбінації з піруватом (10-3 М) відповідали на гіпоксію розслабленням з амплітудою 73,43,8 % (n=8) яка не відрізнялась від величини гіпоксичної реакції препаратів не оброблених МІА (p0,05) (рис. 4, А). Селективна блокада гліколізу ДОГ (10-3 М) в комбінації з піруватом (10-3 М) також не впливала на розвиток гіпоксичної дилататорної реакції препаратів аорти, амплітуда якої становила 91,44,3 % (n=8, p0,05) (рис. 4, А). Одночасна аплікація МІА та ДОГ в комбінації з піруватом не впливала на гіпоксичну дилатацію препаратів аорти (рис. 4, А). Величина дилататорної реакції становила при цьому 69,42,4 % (n=12, p0,05). Ці результати свідчать про те, що розслаблення ГМК стінки системних судин під дією гіпоксії не залежить від гліколізу. Деендотелізовані препарати грудної аорти в присутності МІА та пірувату увідповідь на гіпоксію також реагували розслабленням, яке складало 79,78,4 % та не відрізнялось від амплітуди гіпоксичної реакції інтактних препаратів (n=9, p0,05) (рис. 4, Б). МІА також не впливав на розвиток викликаної гіпоксією транзиторної вазоконстрикції інтактних препаратів аорти в присутності 18-гліциретинової кислоти, величина якої становила 7,011,7 % (n=6, p0,05) із наступним розслабленням амплітудою 100,00,0 % (n=6, p0,05).

Таким чином, результати цих досліджень свідчать про те, що розслаблення ГМК аорти під дією гіпоксії, на відміну від гіпоксичної констрикції легеневих артерій, не залежить від гліколізу. Отже, гліколіз не приймає участі у механізмах формування гіпоксичної дилатації, які можуть бути пов`язані із впливом ендотелію на тонус ГМК, принаймні з гуморальним. Разом з тим, ці дані показують, що саме гліколіз може бути тим фактором, який сприяє формування деполяризації ендотеліоцитів легеневих артерій під дією гіпоксії, і тим самим визначає відмінність гіпоксичних реакцій легеневих та системних судин.


 
 

Цікаве

Загрузка...