WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Конструювання ґендерних ідентичностей в дискурсах реклами (автореферат) - Реферат

Конструювання ґендерних ідентичностей в дискурсах реклами (автореферат) - Реферат

Особистий внесок здобувача. Автором самостійно виконано роботу з першоджерелами та всі етапи експериментальної частини дисертаційної роботи, включаючи планування етапів дослідження та безпосереднє проведення експериментальних досліджень. Аналіз матеріалу, статистична обробка отриманих результатів, написання основних положень та висновків роботи також виконано дисертантом самостійно.

Апробація результатів роботи. Основні положення та висновки дисертаційної роботи доповідались на: науково–практичній конференції молодих вчених "Від фундаментальних досліджень до прогресу в терапії" (Харків, Україна, 1–2 жовтня 2003 р.); Second international symposium "Smooth muscle physiology and biophysics" (Київ, Україна, 28–31 жовтня 2003 р.); V Українській конференції молодих вчених, присвяченій пам`яті академіка В.В. Фролькіса (Київ, Україна, 23 січня 2004 р.); IX Всеросійській школі–семінарі з міжнародною участю "Экспериментальная и клиническая физиология дыхания" (Санкт–Петербург, Росія, 1–5 березня 2004 р.).

Публікації. За матеріалами досліджень опубліковано 7 робіт, з яких 5 - статі у фахових журналах та 2 - тези доповідей.

Об`єм та структура дисертації. Дисертація викладена на 137 сторінках машинописного тексту та складається із вступу, огляду літератури, матеріалів та методів досліджень, 6 глав з результатами досліджень та їх обговорення, заключення, висновків та списку використаних джерел. Робота ілюстрована 37 рисунками, містить 1 таблицю. Бібліографія включає 271 джерел, в тому числі 250 іноземних авторів.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи досліджень. Об`єкти досліджень. Об'єктом досліджень були ізольовані кільцеві сегменти правої та лівої легеневих артерій та грудної аорти 62 дорослих щурів лінії Wistar обох статей масою 250 – 300 г, які утримувались на стандартному раціоні у віварії інституту. Грудна аорта була обрана в якості об'єкту порівняння, оскільки є судиною системного кола кровообігу морфологічно та функціонально найбільше подібною до великих легеневих артерій. Тварини були евтоназовані шляхом декапітації із наступним знекровленням.

Розчини та речовини. Базовим розчином, що використовувався для препарування та суперфузії судинних сегментів, був стандартний розчин Кребсу наступного складу у мМ/л: NaCl – 133; NaHCO3 – 6,3; KCl – 4,7; MgCl2 х 6Н2О – 1,05; NaH2PO4 – 1,38; CaCl2 – 2,75; глюкоза – 7,82; HEPES – 10. рН розчину Кребсу складав 7,3 – 7,4. Для приготування розчину використовували хімічно чисті солі компанії Sigma (США). В дослідах були використані наступні речовини: артерінол (норадреналін, НА), ацетилхолін, 2-деокси-D-глюкоза (ДОГ), 18-гліциретинова кислота (18-ГК), монойодацетат (МІА), піруват (ПІР), сапонін (всі Sigma, США), мезатон (Здоров`я, Україна), ліпін (Здоров`я, Україна).

Методика реєстрації скоротливої активності ізольованих судинних препаратів. В дослідах тензометрично реєстрували зміни тонусу ізольованих судинних препаратів в режимі, що наближався до ізометричного за допомогою ємнісних датчиків напруження. Запис скоротливої активності ізольованих судинних препаратів здійснювали на папері за допомогою багатоканального фізіографу "Cole Parmer" (США).

Виділені грудну аорту та легеневі артерії звільняли від сполучної тканини та нарізали на кільцеві сегменти шириною 1 – 2 мм та внутрішнім діаметром 1,5 – 2 мм, після чого залишали у розчині Кребсу при кімнатній температурі на 45 – 60 хв. Після цього їх розміщували у суперфузійній плексигласовій камері об'ємом 0,5 мл із проточним розчином Кребсу, де закріплювали на двох сталевих гачках, один з яких був стаціонарно вмонтований до стінки камери, а інший - поєднано із штоком тензодатчику. Після цього судинні сегменти підлягали пасивному розтягненню із силою 400 мг для препаратів легеневих артерій та 2000 мг для препаратів грудної аорти. Судинні сегменти в камері суперфузувалися за допомогою 4-х канального перистальтичного насосу IPS ISM 930 "Ismatec" (Німеччина) розчином Кребсу із постійною температурою 37С аерованим газовою сумішшю 21 % – O2, 5 % – CO2 та 74 % – N2.

Після витримування у суперфузійній камері протягом 40 – 60 хвилин починали періодичну стимуляцію судинних препаратів шляхом деполяризації клітинної мембрани ГМК за допомогою гіперкалієвого буферного розчину із вмістом іонів K+ 60 мМ до отримання стабільних скоротливих відповідей. Дослідження скоротливих реакцій проводились на фоні попереднього скорочення ГМК норадреналіном в концентрації 3х10-7 M. З метою перевірки цілісності ендотеліального шару на початку кожного експерименту попередньо скорочені норадреналіном судинні сегменти підлягали аплікації ацетилхоліну (3х10-7 M). Руйнування ендотеліального шару здійснювали хімічним шляхом за допомогою п'ятихвилинної аплікації сапоніну в концентрації 0,1 мг/мл.

Методика отримання розчинів із зниженим рО2. Для отримання розчинів із зниженим вмістом О2 використовували газову суміш, що містила 5% – CO2 та 95% – N2. Буферний розчин барботували газовою сумішшю в закритій пластиковій ємності об'ємом 300 мл протягом 15 хв. рО2 буферного розчину при цьому знижувався з 135 – 145 мм рт. ст. до 10 – 20 мм рт. ст. рН гіпоксичних розчинів складав 7,3 – 7,4. Отриманий гіпоксичний розчин подавали в робочу камеру по суперфузійній системі. рО2 вимірювали за допомогою вимірювача розчиненого кисню Inolab Multi Level 1 "WTW" (Німеччина).

Методи математичного аналізу отриманих результатів. Усі результати представлені у вигляді середнього арифметичного (М) та стандартної похибки середнього (m) для певної вибірки (n). Всі розрахунки проводились у відносних одиницях, як відсоток від значення амплітуди тонічного напруження судинного сегменту створеного норадреналіном (3х10-7 М). Вірогідність різниці середніх значень досліджуваних показників оцінювали за t–критерієм Ст`юдента. Зміни вважали статистично вірогідними при P0,05. Всі розрахунки проводили з використанням комп'ютерних програм EXEL 5.0 та Origin 6.1.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

Вплив гіпоксії на тонус гладеньких м'язів стінки легеневих артерій та аорти щурів. Зниження рО2 перфузійного буферного розчину до 30 – 35 мм рт. ст. викликало двофазну скоротливу реакцію препаратів легеневої артерії щурів, яка складалася зі швидкого транзиторного скорочення з амплітудою 45,55,3 % від рівня вихідного тонусу створеного дією НА в концентрації 3х10-7 М та наступного повільного розслаблення, що складало 44,67,7 % (n=13) (рис. 1, А). На відміну від легеневих артерій, сегменти грудної аорти щура відповідали на дію гіпоксії (рО2=10 – 20 мм рт. ст.) розслабленням, яке складало 64,36,6 % від рівня тонусу, створеного НА в концентрації 3х10-7 М (n=13) (рис. 1, Б).

Вплив деендотелізації на розвиток гіпоксичних реакцій гладеньких м'язів стінки легеневих артерій та грудної аорти щурів. Деендотелізація судинних сегментів легеневих артерій призводила до зникнення їх констрикторної реакції у відповідь на гіпоксію та розвитку дилатації, амплітуда якої складала 33,95,1 % (n=9, р0,05) (рис. 3, Б). Деендотелізовані препарати аорти також реагували на гіпоксію дилатацією, величина якої не відрізнялась від величини гіпоксичних реакцій інтактних препаратів (82,84,2 %; n=9, р0,05) (рис. 4, Б).

Зникнення констрикторної реакції у відповідь на гіпоксію в деендотелізованих судинних сегментах легеневих артерій свідчить, що розвиток ГЛВ залежить від ендотелію. Відсутність змін у розслабленні ГМК сегментів аорти на гіпоксію після їх деендотелізації також може свідчити про те, що ендотелій є ланкою, яка зумовлює відмінність реакцій легеневих та системних артерій на гіпоксію. При цьому, автентичною реакцією ГМК як легеневих, так і системних артерій на гіпоксію є розслаблення, тоді, як гіпоксична констрикція ГМК стінки інтактних легеневих артерій є наслідком впливу гіпоксії на ендотелій та зумовлена змінами його моделюючого впливу на ГМК.

Рис. 1. Скоротливі реакції гладеньких м'язів ізольованих препаратів легеневої артерії (А)та аорти (Б) щура під дією гіпоксії (рО2=10-20 мм рт. ст.) на фоні попереднього скорочення норадреналіном (НА, 3х10-7 М).

Вплив блокади міоендотеліального електричного зв'язку на розвиток гіпоксичних реакцій гладеньких м'язів стінки легеневих артерій та грудної аорти щурів. Відомо, що ендотеліальні й гладеньком`язові клітини утворюють між собою щільні міоендотеліальні контакти [S.L. Sandow et al., 2000]. Зміни мембранного потенціалу ендотеліоцитів можуть електротонічно передаватися через ці контакти на мембрану ГМК [G.G. Emerson, S.S. Segal, 2000]. З метою з'ясування участі електричних сигналів від ендотелію до ГМК в розвитку скоротливих реакцій легеневих артерій та грудної аорти на гіпоксію, ми застосували блокаду міоендотеліального електричного зв'язку за допомогою 18-гліциретиновоїкислоти. Попередня 15-ти хвилинна аплікація 18-гліциретиновоїкислоти (2х10-5 М) викликала зменшення амплітуди транзиторної констрикторної реакції попередньо скорочених НА (3х10-7 М) ізольованих сегментів легеневих артерій на гіпоксію (рис. 2, А). Величина транзиторної гіпоксичної констрикції препаратів легеневих артерій при цьому складала 7,65,8 % (n=16, p0,05). Амплітуда наступної релаксації складала 19,95,9 % (n=16, p0,05).

Loading...

 
 

Цікаве