WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Формування інформаційної культури студентів технічних спеціальностей у вищих навчальних закладах (автореферат) - Реферат

Формування інформаційної культури студентів технічних спеціальностей у вищих навчальних закладах (автореферат) - Реферат

Результати як наших досліджень, так і досліджень інших українських соціологів дозволяють стверджувати, що регіональна ідентифікація мешканців Луганщини вписана в їх загальноукраїнську ідентифікацію. Саме тому, навіть усвідомлюючи наявність суперечностей з таким регіоном як Галичина, донбасівці демонструють прагнення до компромісу. Образ цілісної України для значної їх частини – момент внутрішнього "Я". Отже, усвідомлення жителями Донбасу специфіки своєї етнотериторіальної спільноти при збалансованій регіональній політиці центральної влади не несе загрози цілісності України. За результатами опитування 2004 р. в Луганській області (опитано 1220 чол.; вибірка квотна за статтю, віком, освітою та місцем проживання) видно, що у мешканців Луганщини регіональна ідентичність слідує відразу за загальноукраїнською ідентичністю (без ідентитету "громадянин України" не мислять себе 44,1% респондентів, без ідентитету "житель Донбасу" - 37,9%).

У третьому розділі „Цінності та ціннісна свідомість: Донбас в загальноукраїнському контексті" розглядаються цінності як момент регіонального етнокультурного життя. В цьому розділі запропоновано нове розуміння цінностей, досліджено еволюцію ціннісної свідомості мешканців Донбасу в контексті змін ціннісних орієнтирів населення України в цілому. Висновки розділу спираються на результати емпіричних досліджень як автора, так і інших українських соціологів.

В певному значенні ціннісна система є "сутністю" тієї чи іншої культури, що пронизує та об'єднує її технологічну, соціонормативну й символічну сфери. Вивчення культури з соціологічної точки зору неможливе без вивчення цінностей суспільства та ціннісних орієнтацій різних соціальних груп. А отже, без цього неможливий і кваліфікований розгляд процесів, з якими пов'язане існування етнічної, етнотериторіальної чи субетнічної спільнот.

Соцієтальні цінності існують як реальність, об'єктивна відносно окремих індивідів. Суспільство існує завдяки тому, що задовольняються його потреби як цілісності. Це й створює структурні та функціональні підвалини його незалежності як системи. Цінності - це проекти задоволення суспільних потреб. Варто підкреслити, що мова йде не про потреби, а про проекти їх задоволення. Безумовно, реальна діяльність коливається відносно цих проектів, але так чи інакше змушена їм відповідати. Якщо ці проекти взагалі не реалізовуються, то суспільство гине разом з усіма своїми членами, або ж ці члени розсіюються серед інших суспільств. Так, у самій сукупній суспільній діяльності відбувається об'єктивне оцінювання. Ціннісна реальність є реальністю структурною, а отже їй властиві певні слідування. А це означає, що сама ціннісна система діє в напряму своєї самоузгодженості.

Цінності – ідеальні утворення, які відіграють роль породжуючих моделей (за О.Ф.Лосєвим) по відношенню до емпіричної соціальної реальності. На цій підставі цінності часом ототожнюють з символами. Символ – центральний елемент знакової системи культури того чи іншого суспільства. Хоча символ ближче за всі поняття стоїть до поняття цінності, проте він не цінність, а її знакове вираження. Воно може бути більш чи менш вдалим. Разом з тим, оперуючи з символами можна не тільки виражати цінності, але й впливати на них.

Проблема ускладнюється завдяки тому, що історичні суспільства внутрішньо розколоті, суперечливі. Класи, верстви, прошарки, етнічні та регіональні спільноти мають свої ціннісні системи. Без них вони не могли б існувати як окремі суспільні групи. Але обов'язково повинні існувати ціннісні системи, які не дають суперечливому суспільству знищити себе. Отже, вивчення регіону передбачає вивчення спільного та відмінного в ціннісній свідомості його жителів.

Більш-менш надійні дані для характеристики ціннісної свідомості громадян України ми маємо, починаючи з 1960-х років, коли в Радянському Союзі почала відроджуватися соціологія. Еволюція ціннісної свідомості нашої країни в 1960 – 1980-ті рр. може бути описана як рух від домінування соцієтальних цінностей до домінування цінностей малих груп. Катастрофі соціалізму передував його ціннісний крах. Якщо радянська соціалістична система почала з ствердження класової системи цінностей як монопольної в суспільстві, то до свого фіналу вона підходила в стані відмирання тих цінностей, які забезпечували макроідентифікацію суспільства. Якщо попередні покоління радянських людей смисл життя могли сприймати як об'єктивно заданий, то тепер громадяни СРСР опинилися перед втратою смисложиттєвих орієнтирів. У суспільстві запанував ритуалізм, який прикривав цинічний нігілізм. Радянське суспільство втратило ціннісний каркас. Розколотість його нормативної системи продукувала дисфункції. Стан ціннісної свідомості мав своїм наслідком те, що великі маси людей могли об'єднуватися лише на негативній основі.

Наявний емпіричний матеріал дозволяє поставити питання про динаміку ціннісного сприйняття соціального часу та простору в масовій свідомості кризової доби. Мабуть, ціннісне сприйняття соціального часу можна описати як рух по траєкторії, близькій до кола. Так, ще в кінці 70-х – на початку 80-х років у значної частини населення виникає стійке незадоволення рівнем свого життя, порушеннями соціальної справедливості. Спочатку ці настрої не супроводжуються відкритим запереченням шляху, яким йшла країна після 1917 р. Це було притаманно тільки руху дисидентів. Більшість же мешканців України, як і Радянського Союзу взагалі, ще схильні були сприймати соціальний час, в якому живуть, як такий, що рухається в позитивному напрямі. Часовий континуум розглядається як продукт Жовтневої революції. Тому загальновизнаним був дихотомічний поділ при сприйнятті історії країни: "до революції" – "після революції". Для сприйняття соціального часу була властива ціннісна асиметрія. Правда, це зовсім не означає, що плин соціального часу у радянській культурній моделі був спокійним. Навпаки, колективна пам'ять зберігала образи його збурень, відхилень, прискорень та уповільнень. Під час перебудови склалося нігілістичне сприйняття соціального часу радянського суспільства як відхилення від загальносвітового соціального часу. Звідціля розповсюдження уявлень про необхідність "повернення в світову цивілізацію". Був підготовлений ґрунт для розриву часової безперервності. Відкрився простір для дії дуальних моделей розвитку культури.

Після отримання Україною незалежності в культурному осмисленні соціального часу можна знайти, з одного боку, прагнення ствердити абсолютний розрив з більшою частиною минулого. Але, з іншого боку, тут же присутнє постійне намагання зв'язати нитку часу з тих історичних епізодів, які пов'язані з моментами незалежності України. Якщо в період застою у великої кількості громадян нашої країни виникло відчуття зупинки стріли соціального часу, то зараз з нею трапилося взагалі щось інше. Час втратив цілісність. Він розколовся на час більшості та час меншості з протилежними ціннісними забарвленнями.

Можна зробити висновок, що й соціальний простір у масовій свідомості жителів України взагалі і мешканців Донбасу зокрема відображається як ціннісно неоднорідний. Позитивними рисами наділяються ті його складові, які пов'язані з задоволенням спільних інтересів, з духовністю та суспільним порядком. Негативними ж рисами наділяються складові, де на перше місце вийшли приватні інтереси, які задовольняються за рахунок всього суспільства. Судячи з динаміки рейтингів владних структур, у нашій країні ці інституції до 2005 р. потрапляли в негативно забарвлену частину соціального простору. В цьому плані оціночні реакції населення Донбасу не відрізняються від відповідних реакцій населення України в цілому. Можна говорити тільки про більш глибоку фрустрацію мешканців старопромислового регіону в період суспільної кризи. Але це не якісні, а кількісні відмінності.

Аналіз ціннісних уявлень свідчить про те, що в період суспільної кризи для масової ціннісної свідомості були притаманні ті ж характеристики, які склалися під час застою. Її фокусом залишалися малі групи. В цьому відношенні наші громадяни не були ні індивідуалістами в класичному розумінні слова, ні власне колективістами.

В суспільній свідомості мешканців Донбасу ще на початку 1990-х років виник ціннісний розкол по лінії "соціалізм-капіталізм", який зберігає свою дієвість до цього часу. Внаслідок цього суперечливо оцінюються такі явище як соціальне розшарування, поява багатих людей. Позитивна оцінка приватного успіху, багатства великою кількістю людей сприймається як інверсія "нормальних" цінностей. Разом з тим, більшість мешканців Донбасу впевнені, що саме багатство в сучасному суспільстві перетворилося на мірило успішності людського життя. Але ця впевненість веде до виникнення ціннісного конфлікту між групою згодних зі справедливістю такого стану речей та групою тих, хто вважає необхідним перебудувати таке суспільство на інших ціннісних засадах.

Loading...

 
 

Цікаве