WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Формування інформаційної культури студентів технічних спеціальностей у вищих навчальних закладах (автореферат) - Реферат

Формування інформаційної культури студентів технічних спеціальностей у вищих навчальних закладах (автореферат) - Реферат

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація пов'язана із держбюджетним дослідженням кафедри філософії та соціології Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка „Роль гуманітарних ідей в процесі пошуку моделі економічної, політичної та культурної інтеграції України" (№0198U002640), в якому автор є виконавцем.

Мета і завдання дослідження. Метою даної дисертаційної роботи є розробка концепції етнокультурної специфіки Донбасу як регіону України, аналіз історії становлення і розвитку його етнічної структури та культурної специфіки й визначення можливості використання накопиченого соціологічного знання для розробки стратегії регіонального розвитку нашої країни.

Поставлена мета передбачає вирішення таких головних завдань:

  • проаналізувати стан наукової розробленості регіональної проблематики в сучасній соціології, з'ясувати пізнавальні можливості соціології регіонів та її місце в структурі сучасного соціологічного знання;

  • з'ясувати сутність регіонального ренесансу в сучасному світі, його зв'язок з глобалізацією та переходом до постіндустріального суспільства;

  • виявити ступінь розробленості в соціології теорії етносу та можливості його застосування до аналізу етнічних процесів на регіональному рівні;

  • проаналізувати особливості етнічної структури Донбасу, приймаючи до уваги як історію її формування, так і сьогоднішній стан та тенденції розвитку;

  • розкрити роль цінностей в розвитку регіональних етнотериторіальних спільнот і з'ясувати специфіку ціннісного світу мешканців Донбасу;

  • науково обґрунтувати розуміння регіону як комунікативної спільноти і з'ясувати у зв'язку з цим мовну ситуацію в Донбасі;

  • з'ясувати специфіку інформаційного поля Донбасу, проаналізувати взаємодію головних суб'єктів процесу масової комунікації в регіоні (влада, засновники ЗМІ, редакції, аудиторії);

  • проаналізувати культурну обумовленість головних форм самоорганізації мешканців Донбасу в період соціальної трансформації;

  • розкрити значення соціологічного аналізу регіонального життя для вироблення регіональної політики України, яка б зробила регіональну різноманітність фактором ефективного розвитку нашої країни.

Об'єктом дослідження є регіональна спільнота Донбасу як регіону України.

Предметом дослідження – процеси формування та розвитку етнічної структури та культурних характеристик регіональної спільноти мешканців Донбасу.

Методи дослідження. По-перше, це теоретичні методи, які застосувалися для визначення засадничих теоретико-методологічних позицій дослідження (методи системно-структурного та функціонального аналізу) та для узагальнення результатів емпіричних досліджень (інституціональний аналіз, класифікаційний аналіз, каузальний та телеономічний аналізи, моделювання, аналіз та синтез, аналогії, герменевтичний аналіз). По-друге, це методи отримання та обробки емпіричної соціологічної інформації. Значне місце в зборі первинної соціологічної інформації посідали такі опитувальні методи як стандартизоване інтерв'ю та роздавальне анкетування. Вони використовувалися при вивченні співвідношення ідентичностей, ціннісних орієнтацій мешканців Донбасу, ставлення до різних ЗМІ та ін. При вивченні масової комунікації використовувався метод контент-аналізу регіональних ЗМІ. Комп'ютерна обробка даних здійснювалася за допомогою програм ОСА та SPSS.

Вивчення форм самоорганізації мешканців Донбасу здійснювалося за допомогою комбінування кількісних (масове опитування методом стандартизованих інтерв'ю за місцем проживання) та якісних (фокусовані групові інтерв'ю) методів.

Наукова новизна одержаних результатів. У дисертації вперше у вітчизняній соціологічній літературірозроблено цілісну концепцію, яка пояснює етнокультурну специфіку Донбасу та його місце в регіональній системі України. Запропоноване нове розуміння предмету соціології регіонів як спеціальної соціологічної теорії.

У межах здійсненого дослідження одержано результати, які мають наукову новизну:

  • вперше у вітчизняній соціологічній науці проаналізовано просторовий виклик, перед яким зараз опинилася соціологія. Його сутність полягає у поєднанні процесів глобалізації та регіоналізації, що ведуть до проблематизації багатьох сторін життя національних держав. Показані причини методологічних ускладнень, які заважають соціології адекватно відповісти на нього. Позапросторовість методологічних настанов соціології пояснюється теоретичним рефлексом індустріалізму;

  • вперше обґрунтовано підхід до соціології регіонів як до спеціальної соціологічної дисципліни, яка вивчає просторові локалізації суспільних практик і виникнення в цих процесах територіальних спільнот. Вона покликана також дати теоретичні моделі регіональних систем, з'ясувавши роль в процесі їх формування та розвитку примордіальних та суб'єктивних факторів;

  • вперше введено до соціологічної науки підхід до розуміння регіонів як історичних утворень, пов'язаних з націями. Регіони виступають головними субнаціональними одиницями, а тому отримують інтерпретацію в теорії нації. Існування націй пов'язане з виникненням регіональних систем. Виникнення нових регіонів чи еволюція старих пов'язані зі змінами в регіональних системах;

  • вперше обґрунтовано положення, що етнічне життя індустріальних суспільств обумовлене регіональним поділом націй. Це дало можливість уточнити деякі аспекти теорії етносу. Етнос розглядається як соціальна спільнота, що існує завдяки обмінним процесам, які розгортаються в площині повсякденності та отримують легітимацію через діалектику профанного й сакрального, маючи своєю метою відтворення людини як цілісної особистості. В регіонах виникають свої світи повсякденності;

  • доведено, що етнос розв'язує парадокс комунікації, який виникає як комунікаційне буття герменевтичного кола, об'єднуючи індивідуальних суб'єктів в колективний суб'єкт. Коли виникають нації, то багато аспектів парадоксу комунікації розв'язуються саме на регіональному рівні. Національна культура існує через свою інтерпретацію в регіонах;

  • обґрунтовано, що виникнення Донбасу як особливого регіону було пов'язано на початковому етапі зі змінами в просторовій системі Російської імперії. Після реформи 1861 р. виник соціальний механізм, який спрямовував міграційні потоки з українських та російських губерній в Донбас. Саме в другій половині XIX ст. Донбас перетворився на окремий український регіон;

  • показано, що специфіка етнічної структури Донбасу пов'язана з близькістю між українцями та росіянами, що виникла історично і породила синтетичні явища в культурі регіону. Запропоновано ядерний елемент етнічної структури Донбасу визначати терміном „домінуюча етнічна коаліція;

  • обґрунтовано новий підхід до цінностей, згідно з яким цінності існують як реальність, об'єктивна відносно окремих індивідів. Це – ідеальний план реально існуючого суспільства, проекти задоволення суспільних потреб, чи конструктивні принципи побудови суспільства, форми діяльності, які ведуть до бажаного наслідку, задовольняючи суспільні потреби. Ціннісна реальність за своєю суттю телеологічно організована. Ціннісна реальність проявляється через систему символів, але не тотожна їй. В ціннісній свідомості цінності тільки знаходять більш чи менш адекватне вираження;

  • показано, що ціннісна свідомість жителів Донбасу, як і всієї України, суперечлива. З одного боку, позитивним смислом наділяються ті соціальні інституції, які пов'язані зі спільним благом, а, з іншого боку, центром ціннісного світу є мала група, яку кожен намагається центрувати на себе. На регіональному рівні здійснюється інтерпретація загальноукраїнської ціннісної системи. В Донбасі як цінність осмислюється сама специфіка регіону, а, отже, наявність українсько-російської домінуючої етнічної коаліції та двомовності;

  • обґрунтовано погляд на регіон як на комунікативну спільноту, вивчення якої передбачає з'ясування мовної ситуації та стану масової комунікації;

  • виявлено, що масова комунікація є атрибутивним інститутом нації. Саме ЗМІ забезпечують духовну єдність націй, постійну вторинну соціалізацію їх членів та функціонування громадської думки як суспільного інституту. Структура масової комунікації багато в чому залежить від внутрішніх поділів нації, тому для її існування потрібні як загальнонаціональні, так і регіональні ЗМІ;

  • показано, що в цілому стан регіональних ЗМІ в Донбасі не сприяє справжньому регіональному дискурсу. В них майже не обговорюються специфіка регіону, міжрегіональні та міжетнічні стосунки. Аудиторія ставиться до ЗМІ утилітарно-споживацьки. Населення Донбасу не вбачає в авторах публікацій в місцевих ЗМІ духовних авторитетів. Це багато в чому залишає регіональну спільноту Донбасу "спільнотою в собі";

  • доведено, що форми самоорганізації регіональної спільноти обумовлені її культурними характеристиками. Запропоновано дуалістичну модель культурного геному жителів Донбасу. З її допомогою сучасний стан регіональної спільноти Донбасу пояснюється тим, що процес суспільної трансформації був підготовленим і збігся з фазовим переходом від домінування цінностей макрорівня до домінування цінностей мікрорівня. Це легітимізувало індивідуалізм та гедонізм, відкриваючи шлях як до фамілізму, так і до клієнтелізму. Отже, одні й ті ж культурні зрушення лежать в основі самоорганізації і елітних груп, і народних мас регіону.

Loading...

 
 

Цікаве