WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Мутації cn і vg, локус adh і пристосованість генотипів drosophila melanogaster мeig (автореферат) - Реферат

Мутації cn і vg, локус adh і пристосованість генотипів drosophila melanogaster мeig (автореферат) - Реферат

Встановлено, що у групі хворих з негативною оцінкою вогнищевої реакції на підшкірну туберкулінову пробу середній показник ΔТ становив 0,950,070 С, для показників сумнівної реакції - 1,070,060 С, а для показників позитивної реакції - 1,230,030 С. Тобто зростання ΔТ в межах +1,00 С свідчить про негативну вогнищеву реакцію на підшкірне введення туберкуліну, що дозволяє трактувати туберкулін - провокаційну пробу, як негативну та відносити хворих до групи з пониженою вірогідністю нефротуберкульозу. Якщо реєструється зростання показника ΔТ в межах +1,0-1,20 С, то вогнищева реакція вважається сумнівною за результатами ТТП і хворий підлягає поглибленому обстеженню або диспансерному нагляду з повторними обстеженнями. Якщо реєструється зростання показника ΔТ до +1,20 С або вище - вогнищева реакція за даними ТТП вважається позитивною. Отримані високі діагностичні результати: точність - 89,8%, чутливість складає - 84%, специфічність - 95,8%, прогностична цінність позитивного результату - 95,5%, а негативного результату - 85,2%, відтворюваність ТТП - 80,8%.

Враховуючи складність комплексної оцінки клінічних ознак, що були виявлені під час обстеження хворих з підозрою на нефротуберкульоз, нами розроблені та апробовані на діагностичних хворих алгоритм диференційної діагностики та таблиця прогностичних коефіцієнтів. Вони дозволили більш продуктивно оцінювати стан хворих та формувати групи ризику встановлення діагнозу, як ізольованого нефротуберкульозу, так і поєднаного ураження нирок туберкульозом та хронічним неспецифічним пієлонефритом. Використання алгоритму діагностики з використанням прогностичних коефіцієнтів дозволило направляти хворих з пієлонефритом неясного генеза на обстеження до спеціалізованого фтизіоурологічного стаціонару та підтверджувати діагноз нефротуберкульозу на ранніх стадіях захворювання, коли не було виявлено деструктивних змін нирки та не визначались зміни функціонального стану органу.

Доведено, що у хворих групи підвищеного ризику встановлення діагнозу туберкульозу нирок за результатами визначення сумарного прогностичного коефіцієнту використання антибактеріальних засобів, які можуть впливати на специфічний запальний процес (антибіотики фторхінолонового ряду, макроліди та ін.) до закінчення поглибленого обстеження з метою виключення нефротуберкульозу є недоцільним. Невиправдане призначення цих антибактеріальних засобів призводить до ускладнення та збільшення терміну діагностики туберкульозу нирки, виникненню резистентних форм збудника, поширенню деструктивних форм захворювання, погіршенню результатів лікування та, через перелічене, до значного погіршення економічного стану питання.

ВИСНОВКИ

1. Поєднання нефротуберкульозу з хронічним неспецифічним пієлонефритом зустрічається у 71,7% випадків, призводить до ускладнення клінічної картини, збільшення тривалості та помилковості діагностики, стає чинником несприятливого прогнозу захворювання за рахунок розвитку деструктивних форм.

2. Особливістю розвитку туберкульозу нирок на фоні вторинних уражень є патогенетично обумовлена прогресуюча втрата їх функції (61% при поєднаному ураженні нирки та 31% при ізольованому нефротуберкульозі), що свідчить про неспроможність існуючих методів ранньої діагностики та лікування.

3. Виявлені зміни при традиційному клініко-лабораторному обстеженні хворих з нефротуберкульозом не мають вирішального значення у постановці діагнозу туберкульозного ураження нирки, але дають додаткову інформацію, яка дозволяє запідозрити туберкульоз та скоригувати діагноз. Найбільш розповсюдженим збудником вторинних уражень нирок при нефротуберкульозі є грамнегативна флора.

4. Найбільш точним та інформативним способом діагностики нефротуберкульозу є мікробіологічний метод виявлення збудника захворювання у сечі з використанням поживного середовища Левенштейна - Йенсена (47,4-57,7% в різних групах); найменш чутливим методом виявлення мікобактеріурії є мікроскопія мазка, пофарбованого за Циль-Нільсеном (жодного хворого). Нові методи виявлення збудника (засів сечі на середовище ВКГ та ПЛР сечі) є методами експрес-діагностики, але для встановлення остаточного діагнозу та початку специфічного лікування потребують підтвердження іншими діагностичними методиками.

5. При наявності попередніх змін у сечовому осаді, традиційні критерії оцінювання вогнищевої реакції при проведенні підшкірних туберкулінових проб недостатньо інформативні ("сумнівна або відсутня" реакція зареєстрована у 69-84,4%) і не дозволяють встановити діагноз нефротуберкульозу. Для підвищення ефективності підшкірних туберкулінових проб при оцінюванні вогнищевої реакції слід використовувати запропоновану туберкулін - термографічну пробу; визначення активності туберкульозного процесу забезпечує комплексна оцінка туберкулінової проби та результатів клініко - лабораторних досліджень.

6. У хворих групи ризику використання антибактеріальних засобів, які можуть впливати на специфічний запальний процес (антибіотики фторхінолонового ряду, макроліди та ін.) є недоцільним.

7. Розроблено алгоритм диференційної діагностики туберкульозу нирок з використанням діагностичних таблиць прогностичних коефіцієнтів, який сприяє ранній діагностиці та своєчасному початку специфічного лікування, що є шляхом підвищення ефективності медичної і соціальної реабілітації хворих.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. В умовах епідемії туберкульозу лікарі загально - лікувальної мережі повинні проводити детальне обстеження хворих з метою виключення специфічної природи запального процесу, особливо у пацієнтів, що можуть бути віднесені до груп ризику.

2. При обстеженні хворих груп ризику для виключення туберкульозного ураження нирок необхідно використати весь спектр діагностичних методик, як традиційних, так і нових (ПЛР сечі, туберкуліно - термографічна проба та ін.).

3. Для запобігання діагностичних помилок обстежувати хворих слід із урахуванням етапності діагностики за запропонованим алгоритмом діагностики та застосовуючи діагностичні таблиці прогностичних коефіцієнтів.

4. При обстеженні хворих на пієлонефрит неясного генеза, незалежно від виявлення неспецифічної бактеріурії та позитивного результату лікування неспецифічними лікарськими засобами, необхідно виключати нефротуберкульоз з урахуванням розповсюдженості поєднаного ураження нирок туберкульозом та хронічним неспецифічним пієлонефритом; негативний результат мікроскопії мазка сечі пофарбованого за Циль-Нільсеном не дозволяє виключити нефротуберкульоз.

5. Стійка піурія, що не піддається лікуванню неспецифічною антибактеріальною терапією потребує ретельного обстеження з метою виключення або підтвердження нефротуберкульозу.

6. При туберкульозі нирки не завжди відбувається виділення мікобактерій у сечу - навіть найбільш чутливі проби виявляють мікобактеріурію у 70 - 75%, тому, при встановленні діагнозу необхідно використовувати інформацію різних методик дослідження.

7. Для виявлення мікобактеріурії поряд з використанням традиційних методів виявлення збудника слід широко використовувати методи експрес - діагностики.

8. Комплексний підхід до діагностичного процесу, наявність "фтизіонастороженості" та використання традиційних та нових діагностичних технологій дозволять своєчасно встановити діагноз нефротуберкульозу та почати специфічне лікування, що буде сприяти обмеженню виникнення занедбаних розповсюджених деструктивних форм туберкульозу нирки.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Крижановський І.Д. Ізольований туберкульоз нирки та його поєднання з хронічним неспецифічним пієлонефритом / Урологія. - 2000. - № 3. - С. 82 - 87.

2. Крижановський І.Д. Поєднання туберкульозу нирки із хронічним неспецифічним пієлонефритом / Урологія. - 2001. - № 3. - С. 19 - 23.

3. Крижановський І.Д. Поєднання туберкульозу нирки та хронічного неспецифічного пієлонефриту // Тези міжнародної конференції студентів та молодих вчених. Дніпропетровськ. - 2002. - С. 65.

4. Крижановський І.Д. Хронічний неспецифічний пієлонефрит у хворих на туберкульоз нирок // Матеріали міжнародної науково - практичної конференції. Дніпропетровськ. - 2002. - Т. 5. - С. 14 - 16.

5. Деклараційний пат. 57355 А України, МПК А61В10/00. Спосіб діагностики туберкульозу нирки / І.Д. Крижановський, Ф.Й. Кулікова (Україна); Дніпропетровська державна медична академія (Україна). -№2002097190; Заявл. 04.09.02; Опубл. 16.06.03 / Бюл. № 6. (загальний внесок здобувача - 90%).

6. Крижановський І.Д. Оцінювання вогнищевої реакції при проведенні проби Коха у хворих ізольованим нефротуберкульозом та при поєднаному ураженні нирок туберкульозом та хронічним неспецифічним пієлонефритом // Матеріали ІІІ з'їзду фтизіатрів і пульмонологів України. - Український пульмонологічний журнал. - 2003. - № 3. - С. 226.

7. Крижановський І.Д. Існуючі методики діагностики та диференційної діагностики сечового туберкульозу / Урологія. - 2003. - № 3. - С. 83 - 90.

8. Крижановський І.Д. Туберкулін - термографічна проба як допоміжний критерій оцінювання вогнищевої реакції при диференційній діагностиці нефротуберкульозу у хворих з хронічним пієлонефритом неясного генеза / Урологія. - 2003. - № 4. - С. 41 - 46.

АНОТАЦІЯ

Loading...

 
 

Цікаве