WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Мутації cn і vg, локус adh і пристосованість генотипів drosophila melanogaster мeig (автореферат) - Реферат

Мутації cn і vg, локус adh і пристосованість генотипів drosophila melanogaster мeig (автореферат) - Реферат

Розмиті контури чашки

24

44,4

21

48,8

14

32,6

2

11,1

рIV

рIV

рIV

рI, рIІ, рIІІ

Чашка позбавлена структурної конфігурації

18

33,3

13

30,2

9

20,9

0

0

рIV

рIV

рIV

рI, рIІ, рIІІ

Чашку відтиснено

1

1,9

5

11,6

1

2,3

2

11,1

рIІ

рI

Форнікс згладжений

17

31,5

15

34,9

11

25,6

2

11,1

рIV

рIV

рI, рIІ

Форнікс "поїдений"

6

11,1

5

11,6

3

7,0

0

0

рIV

рIV

рI, рIІ

Порожнинне утворення

12

22,2

7

16,3

7

16,3

0

0

рIV

рIV

рIV

рI, рIІ, рIІІ

Порожнина поєднана з ЧМС

9

16,7

5

11,6

4

9,3

0

0

рIV

рIV

рIV

рI, рIІ, рIІІ

Зміни сечоводів

24

44,4

17

39,5

14

32,6

3

16,7

рIV

рIV

рI, рIІ

Всього обстежено

54

43

43

18

Примітка. рI, рIІ, рIІІ, рIV – вірогідність різниці (<0,05) показників у відповідних групах.

У загальному аналізі крові (таб. 4) звертало увагу вірогідне переважання випадків нормохромної анемії та прискорення ШОЕ серед хворих на нефротуберкульоз (р<0,05). Найгіршою картина була у хворих на нефротуберкульоз з супутньою неспецифічною бактеріурією, що можна пояснити поєднанням двох активних патологічних процесів у нирці - туберкульозу та хронічного неспецифічного пієлонефриту. Установлено, що в групі хворих з пієлонефритичним анамнезом неспецифічний пієлонефрит проявляє меншу активність ніж туберкульоз, але ті ж самі показники теж високі, хоча й менші ніж у хворих І групи. Лейкоцитоз у хворих на хронічний неспецифічний пієлонефрит не виявляється, а серед хворих на нефротуберкульоз виявляється переважно при поєднаному ураженні нирок (групи І та ІІІ). У хворих на ізольований нефротуберкульоз, навпаки, переважає гранична та справжня лейкопенія. Взагалі лейкопенія більш характерна для хворих на нефротуберкульоз, ніж для хворих на хронічний неспецифічний пієлонефрит. Лімфоцитоз, що вважався характерною ознакою туберкульозу, частіше зустрічається у хворих на хронічний пієлонефрит, а для ізольованого нефротуберкульозу характерний граничний лімфоцитоз.

Таблиця 4

Зміни показників загального аналізу крові

Ознака

І група

ІІ група

ІІІ група

ІV група

Абс.

%

Абс.

%

Абс.

%

Абс.

%

Нормохромна анемія

48

63,2

20

38,5

23

41,1

3

13,6

рIІ, рIІІ, рIV

рI, рIV

рI, рIV

рI, рIІ, рIІІ

Прискорення ШОЕ

30

39,5

9

17,3

17

30,4

1

4,5

рIІ, рIV

рI

рIV

рI, рIІІ

Лейкоцитоз (вище 9109/л)

9

11,8

3

5,8

7

12,5

0

0

рIV

рIV

рI, рIІІ

Лейкоцити (4,2-4,0109/л)

30

39,5

29

55,8

21

37,5

6

27,3

рIІІ, рIV

рIІ

рIІ

Всього обстежено

76

52

56

22

Примітка. рI, рIІ, рIІІ, рIV – вірогідність різниці (<0,05) показників у відповідних групах.

Для контролю показників функції нирок хворим виконували дослідження рівню залишкового азоту та сечовини, пробу Реберга, пробу Зимницького. При узагальненні результатів цих проб виявлено суттєве погіршення стану функції нирок серед хворих на підтверджений нефротуберкульоз у порівнянні з хворими на хронічний неспецифічний пієлонефрит та переважання хворих з поєднаним ураженням нирок (групи І та ІІІ). При відсутності суттєвих диференційних ознак нефротуберкульозу при обстеженні хворих, відмічається значне погіршення показників функції нирок при поєднаному ураженні нирки туберкульозом та хронічним неспецифічним пієлонефритом. Хронічна ниркова недостатність різних стадій при поєднаному ураженні майже вдвічі перевищує аналогічний показник при ізольованому нефротуберкульозі (61% та 31% хворих відповідно).

Єдиною диференційною ознакою (100% пацієнтів) ізольованого нефротуберкульозу на підставі загального аналізу сечі слід вважати стійку кислу реакцію сечі (р<0,05), що жодного разу не досягала 7,0 на протязі діагностики та лікування. Інверсія в нейтральну і, навіть, в лужну реакцію проходила тільки по мірі приєднання хронічного неспецифічного пієлонефриту, а саме неспецифічної флори. При цьому в групі з пієлонефритичним анамнезом рН<7,0 була по розповсюдженості близькою до групи з ізольованим нефротуберкульозом. Це можна пояснити також відсутністю супутньої неспецифічної флори або присутність її у кількості, що не досягала межі істинної бактеріурії. Серед інших змін у загальному аналізі сечі (таб. 5) протеїнурія, еритроцитурія, бактеріурія були найбільш характерними для хворих на нефротуберкульоз, ніж для хронічного неспецифічного пієлонефриту, із перевагою груп з супутньою неспецифічною бактеріурією та з пієлонефритичним анамнезом. Циліндрурія зустрічалась тільки серед хворих на нефротуберкульоз. Проба Нечипоренко показала з високою вірогідністю значне переважання І групи хворих над всіма групами з підтвердженим нефротуберкульозом зокрема, та пацієнтів з нефротуберкульозом над групою з хронічним неспецифічним пієлонефритом при визначенні кількості лейкоцитів (75%, 38,5%, 41,1%, 9,1% відповідно до груп), еритроцитів (51,3%, 34,6%, 35,7%, 22,7%) та активних лейкоцитів (65,8%, 55,8%, 51,8%, 13,6%).

Таблиця 5

Loading...

 
 

Цікаве