WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Мутації cn і vg, локус adh і пристосованість генотипів drosophila melanogaster мeig (автореферат) - Реферат

Мутації cn і vg, локус adh і пристосованість генотипів drosophila melanogaster мeig (автореферат) - Реферат

Практичне значення одержаних результатів. Розроблені та обґрунтовані діагностичні критерії і особливості перебігу нефротуберкульозу на ранніх етапах захворювання.

Розроблений і впроваджений спосіб діагностики туберкульозу нирок. Визначені ознаки захворювання, що відрізняють клініку ураження нирок туберкульозом поєднаним із хронічним неспецифічним пієлонефритом.

Розроблена і впроваджена в клініці лікувальна тактика, яка дозволяє своєчасно почати та отримати кращий ефект консервативного лікування.

Запропонована раціональна схема диференційної діагностики, що дозволить скоротити випадки діагностики занедбаних форм нефротуберкульозу.

Особистий внесок здобувача. Ідея дисертаційної роботи запропонована науковим керівником член - кор. АМН України, проф. О.В. Люлько, спільно сформульовані мета і завдання дисертації, обговорені і сформульовані висновки, практичні рекомендації. Результати наукових досліджень, що викладені в дисертації, отримані автором самостійно і ґрунтуються на самостійному аналізі первинного матеріалу. Накопичення первинного матеріалу проходило за особистою участю автора у виконанні, адаптації та удосконаленні методик дослідження хворих на нефротуберкульоз та хронічний пієлонефрит.

Здобувач спостерігав за станом пацієнтів, розробив і впровадив в практику методику диференційної діагностики та сучасний комплексний підхід до лікування хворих на нефротуберкульоз у поєднанні з неспецифічним пієлонефритом. Автором персонально проведено системний аналіз результатів, одержаних при дослідженні, написані всі розділи дисертації та запропоновані практичні рекомендації.

Інтерпретація одержаних результатів, формування наукових положень та висновки проводились спільно із науковим керівником.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації доповідались та обговорювались: 1) на ІІІ міжнародній медичній конференції молодих вчених "Медицина - здоров'я ХХІ сторіччя" (Дніпропетровськ, 2002); 2) міжнародній науково - практичній конференції "Динаміка наукових досліджень" (Дніпропетровськ, 2002); 3) на ІІІ з'їзді фтизіатрів та пульмонологів України (Київ, 2003); 4) на засіданнях осередку Дніпропетровської асоціації урологів України (Дніпропетровськ, 2001 - 2003 рр.).

Обсяг і структура дисертації. Дисертаційна робота виконана на 176 сторінках машинопису, ілюстрована 28 таблицями та 25 малюнками.

Складається із вступу, 5 розділів результатів власних досліджень, аналізу і узагальнення результатів дослідження, висновків, практичних рекомендацій, покажчика літератури, який включає 187 найменувань використаних літературних джерел.

Публікації. Наукові результати, отримані автором і викладені у дисертаційній роботі, повністю відображені у 8 опублікованих працях.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи дослідження. Дослідження проводилось серед пацієнтів, що знаходилися у 1995-2004 рр. на стаціонарному обстеженні та лікуванні в загальнохірургічному відділенні Дніпропетровського обласного комунального клінічного лікувально - профілактичного об'єднання "Фтизіатрія" у складі якого є 30 ліжок урологічного профілю. Для дослідження клінічних маніфестацій нефротуберкульозу, етапності та ефективності діагностичних і лікувальних процесів проведений ретроспективний аналіз історій хвороб пацієнтів з встановленим діагнозом нефротуберкульозу та хронічним неспецифічним пієлонефритом, які знаходились на диспансерному обліку та продовжували лікування. При доборі хворих перевага віддавалася пацієнтам V-А групи диспансерного обліку, насамперед хворим, в яких діагноз туберкульозу був встановлений вперше під час обстеження, у тому числі з виділенням мікобактерій. Для подальшого аналізу використані історії хвороби 206 пацієнтів, дані яких враховувалися в протоколах обстеження.

Проводилось вивчення скарг, анамнезу хвороби, даних об'єктивного дослідження, клінічних (загальні дослідження крові та сечі, проби Нечипоренко, Зимницького) та біохімічних (нирковий комплекс, проба Реберга) лабораторних даних; ультразвукового сканування нирок, органів позаочеревинного простору, сечового міхура, передміхурової залози; мікроскопічних (дослідження пофарбованого за Цілем - Нільсеном мазка) та мікробіологічних (засіви на неспецифічні поживні середовища та середовища Левенштейна - Йенсена та ВКГ) досліджень сечі; результатів цистоскопічного і рентгенологічного (оглядова, екскреторна урографія, ретроградна та антеградна пієлоуретерографія, комп'ютерна томографія) досліджень; виконувались ПЛР сечі; використовувались традиційна туберкулінодіагностика (підшкірна туберкулінова проба) та туберкуліно - термографічна проба. Всі тканини, що були вилучені під час операцій та матеріал, одержаний під час біопсії, вивчались патогістологічно. В роботі були використані архівні матеріали (у тому числі фотографічні) Дніпропетровського обласного патологоанатомічного бюро.

Для прогнозування імовірності туберкульозу нирок нами використовувалась теорема Байєса та послідовний прогностичний аналіз Вальда з урахуванням інформативності ознак, що була отримана при обрахуванні міри Кульбака.

Статистичну обробку даних проводили з використанням методів варіаційної статистики, реалізованих пакетом програм статистичного аналізу EXCEL-2000 для ПЕОМ. Оцінку достовірності відмінностей середніх та дисперсій проводили за критеріями Стьюдента, Фішера, Вілкоксона - Манна - Уітні. Для малих та неоднорідних груп при оцінюванні достовірності відмінностей використовували непараметричний критерій χ2, також був використаний метод описання одиничних випадків. Для оцінки причинно - наслідкових зв'язків застосовувались методи кореляційного і дисперсійного аналізів.

РЕЗУЛЬТАТИ ВЛАСНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Для визначення особливостей діагностики, перебігу та клінічних проявів туберкульозу нирок проаналізовані історії хвороби 206 пацієнтів. Пацієнти з підтвердженим нефротуберкульозом умовно розподілені на 3 клінічні групи: - з підтвердженим супутнім туберкульозу хронічним неспецифічним пієлонефритом (група І); - з ізольованим туберкульозом нирок (група ІI); - пацієнти з анамнестичними даними, що свідчать на користь супутнього або передуючого нефротуберкульозу хронічного неспецифічного пієлонефриту (група ІІІ); окремо виділені група пацієнтів з підтвердженим ізольованим хронічним неспецифічним пієлонефритом (група ІV). Розподіл хворих на клінічні групи представлений у таблиці 1.

Таблиця 1

Розподіл хворих на клінічні групи

групи

Назва групи

Кількість пацієнтів

хворих

%

І

Нефротуберкульоз з супутньою неспецифічною бактеріурією

76

36,9

ІІ

Нефротуберкульоз без супутньої неспецифічної бактеріурії

52

25,2

ІІІ

Нефротуберкульоз з "пієлонефритичним" анамнезом

56

27,2

ІV

Хронічний неспецифічний пієлонефрит

22

10,7

Всього хворих

206

100

Серед обстежених пацієнтів всіх клінічних груп незначно переважали жінки та мешканці міст. Це, окрім іншого, можна пояснити демографічною ситуацією, що склалася в України за даними офіційної державної статистики. Крім того, чинником відносного переважання місцевих жителів серед обстежених хворих може служити ще й найчастіше недостатній рівень діагностично - лікувальної роботи в сільській місцевості та економічні чинники, які стримують хворих своєчасно звертатись за спеціалізованою медичною допомогою.

Більшість обстежених нами хворих відносились до працездатного віку. Це свідчить про велике економічне значення розробки ранніх критеріїв діагностики та диференційної діагностики нефротуберкульозу, що могло б скоротити термін тимчасової втрати працездатності за рахунок зниження часу діагностичного процесу, більш ранньому початку специфічної терапії, скороченню термінів лікування та випадків виявлення занедбаних деструктивних форм, що потребують хірургічного лікування, тим самим збільшити кількість органозберігаючих хірургічних методик.

Серед хворих з підтвердженим нефротуберкульозом найбільш численною була група з супутньою неспецифічною бактеріурією - хворі з доведеним поєднаним ураженням нирок на момент обстеження. Таких хворих було 41,3%. Відомо, що нефротуберкульоз частіше розвивається на раніше скомпрометованому органі. Саме тому ми виділили групу хворих з підтвердженим нефротуберкульозом та з "пієлонефритичним анамнезом", у яких на момент обстеження не було неспецифічної бактеріурії або мікробне число не досягало 100000 мікробних тіл/ мл. Таких хворих було 30,4%. Таким чином, розповсюдженість поєднаного ураження серед хворих на доказаний нефротуберкульоз становить 71,7%. Менш ніж у 30% випадків виявляли ураження нирок туберкульозом без будь - яких ознак хронічного неспецифічного пієлонефриту. Поєднане ураження нирок туберкульозом та хронічним неспецифічним пієлонефритом вірогідно (р<0,05) частіше призводить до розвитку деструктивних форм туберкульозу, що можна підтвердити даними таблиці 2. Ізольований нефротуберкульоз частіше діагностується у недеструктивній (паренхіматозній) формі.

Таблиця 2

Loading...

 
 

Цікаве