WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Мутації cn і vg, локус adh і пристосованість генотипів drosophila melanogaster мeig (автореферат) - Реферат

Мутації cn і vg, локус adh і пристосованість генотипів drosophila melanogaster мeig (автореферат) - Реферат

ІНСТИТУТ УРОЛОГІЇ АМН УКРАЇНИ

КРИЖАНОВСЬКИЙ ІВАН ДМИТРОВИЧ

УДК 616.61-002.5:616.61-002.2]-036.12-059-07

Особливостіперебігутадіагностикипоєднаногоураженнянироктуберкульозомта хронічним неспецифічним пієлонефритом

14.01.06 –УРОЛОГІЯ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

КИЇВ - 2005

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі урології Дніпропетровської державної медичної академії МОЗ України

Науковий керівник: член - кореспондент АМН України, доктор медичних наук, професор Люлько Олексій Володимирович, Дніпропетровська державна медична академія МОЗ України, завідувач кафедри урології

Офіційні опоненти:

1. Доктор медичних наук Сакало Валерій Севастянович, Інститут урології АМН України, головний науковий співробітник;

2. Доктор медичних наук, професор Костєв Федір Іванович, Одеський державний медичний університет, завідувач кафедри урології та нефрології

Провідна установа: Донецький державний медичний університет, кафедра урології та оперативної нефрології, МОЗ України, м. Донецьк.

Захист дисертації відбудеться 14 березня 2005 р. об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.615.01 в Інституті урології АМН України за адресою: 04053, м. Київ, вул. Ю. Коцюбинського, 9-А.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту урології АМН України за адресою: 04053, м. Київ, вул. Ю. Коцюбинського, 9-А.

Автореферат розісланий 14 лютого 2005 р.

Вчений секретар спеціалізованої

вченої ради Д 26.615.01

доктор медичних наук Бойко М.І.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. У світі мікобактерією туберкульозу уражено біля 2 млрд. людей, щорічно захворюють клінічним туберкульозом близько 10 млн. людей (Васильев А.В., 2000; Вартанян Ф.Е., Шаховский К.П., 2002). За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я існує пандемія туберкульозу, на сесії Асамблеї Організації об'єднаних націй у квітні 1993 року туберкульоз визнано глобальною проблемою людства. Епідемія туберкульозу в Україні була зареєстрована у 1995 році і швидко стала медико - соціальною проблемою (Мельник В.М., 1999). Нині туберкульоз є поширеною інфекційною хворобою і причиною смерті більшої кількості пацієнтів, ніж решта інфекційних захворювань разом - 80,7% із цієї групи хворих. За останні 10 років захворюваність на туберкульоз зросла майже в 2, а смертність - в 2,5 рази (Фещенко Ю.І., 2001). За 1999 - 2000 рр. захворюваність усіма формами туберкульозу збільшилась на 4,8%, а порівняльно з 1990 р. приріст становить 30,7% рази (Фещенко Ю.І., 2001). Абсолютна більшість випадків - це повторна активація інфекції.

Захворюваність позалегеневим туберкульозом за останні роки збільшилась на 20,6% (Дорожкова И.Р., Круду В.Н., Попеску Т.Г., 1990; Фещенко Ю.І., 2001), причому ряд авторів стверджує, що кількість виявлених хворих позалегеневим туберкульозом становить лише 30% від дійсної кількості хворих (Беллендир Э.Н., 2001). Серед позалегеневих форм туберкульоз сечостатевих органів займає перше місце і становить в Україні 1,1 на 100000 населення (Фещенко Ю.І., 2001). Незважаючи на багаторічну історію вивчення туберкульозу досі не існує чіткої схеми диференційної діагностики, що у багатьох випадках призводить до великої кількості діагностичних помилок та значного відсотку ускладнень, включаючи хронічну ниркову недостатність (Ягофарова Р.К. и др., 1999). Діагностичні помилки при туберкульозі нирок зустрічаються у 30 - 40 % випадків. Як відомо, клінічні прояви нефротуберкульозу у багатьох випадках подібні до симптомів хронічного неспецифічного пієлонефриту. Несвоєчасна діагностика в таких випадках призводить до виникнення занедбаних та деструктивних форм хвороби, які зустрічаються у 80% хворих (Соколов В.А., Карташов М.В., Пивень А.И., 2001). Задача раннього виявлення туберкульозу нирок може бути вирішена тільки з умов високої кваліфікації лікаря та при наявності вірогідних методів діагностики та диференційної діагностики. У зв'язку зі схожістю клінічних проявів, диференційна діагностика туберкульозу та хронічного неспецифічного пієлонефриту у початкових стадіях захворювання є важким питанням. Загальновідомі клінічні, лабораторні та функціональні дослідження у більшості випадків малоінформативні або дозволяють виявити лише деструктивний процес, що зайшов далеко. Це набагато ускладнює діагностику специфічного процесу, бо приєднується вторинна флора, змінюється реакція сечі. Все це свідчить про те, що реальним шляхом підвищення ефективності медичної та соціальної реабілітації хворих на туберкульоз нирок є подальша розробка та використання у клінічній практиці комбінованих методів раннього виявлення захворювання, особливо при поєднанні захворювання з неспецифічним пієлонефритом.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана, як фрагмент науково - дослідної роботи Дніпропетровської державної медичної академії "Особливості діагностики, перебігу та лікування поєднаного ураження нирок туберкульозом та хронічним неспецифічним пієлонефритом", номер державної реєстрації 0102U006247.

Мета дослідження. Удосконалення диференційної діагностики нефротуберкульозу та підвищення діагностичних можливостей на ранніх етапах захворювання ізольованим нефротуберкульозом та при поєднаному ураженні нирок туберкульозом і хронічним неспецифічним пієлонефритом на підставі обґрунтування нового критерію ранньої діагностики нефротуберкульозу та диференційної діагностики при обстеженні хворих з клінікою запального захворювання нирок невстановленої етіології.

Задачі дослідження:

1. На основі клінічних досліджень дати порівняльну оцінку загальноприйнятим методам діагностики та диференційної діагностики туберкульозу нирок.

2. З'ясувати характер змін основних клінічних та лабораторних показників при поєднаному ураженні нирок туберкульозом та хронічним неспецифічним пієлонефритом у порівнянні з ізольованим ураженням цими патологічними процесами.

3. Дати порівняльну оцінку найбільш вірогідним показникам наявності та активності нефротуберкульозу.

4. Визначити діагностичні можливості традиційних методів дослідження у виявленні туберкульозу нирок.

5. Розробити комплекс діагностичних заходів, які дозволяють вірогідно диференціювати як ізольоване, так і поєднане ураження нирок нефротуберкульозом та хронічним неспецифічним пієлонефритом.

6. Обґрунтувати перспективне використання дистанційної інфрачервоної комп'ютерної термографії у діагностиці, диференційній діагностиці та контролю за активністю специфічного патологічного процесу та результатами лікування.

7. Розробити і впровадити в клінічну практику алгоритм дослідження хворих на нефротуберкульоз.

Об'єкт дослідження: хворі з клінікою запального захворювання нирок невстановленої етіології, пацієнти з підтвердженим поєднаним або ізольованим ураженням нирок туберкульозом та хронічним неспецифічним пієлонефритом.

Предмет дослідження: вивчення та порівняння клінічних, лабораторних, функціональних та морфологічних змін, що виявляються при обстеженні хворих з пієлонефритом неясного генеза з підозрою на нефротуберкульоз, розробка алгоритму діагностики нефротуберкульозу.

Методи дослідження: стан хворих оцінювався за результатами клініко - анамнестичного обстеження (скарги, анамнез, об'єктивне дослідження); клінічних (загальні дослідження крові та сечі, проби Нечипоренко, Зимницького) та біохімічних (нирковий комплекс, проба Реберга) лабораторних даних; ультразвукового сканування нирок, органів позаочеревинного простору, сечового міхура, передміхурової залози; мікроскопічних (дослідження пофарбованого за Цілем - Нільсеном мазка) та мікробіологічних (засіви на неспецифічні поживні середовища та середовища Левенштейна - Йенсена та ВКГ) досліджень сечі; результатів цистоскопічного і рентгенологічного (оглядова, екскреторна урографія, ретроградна та антеградна пієлоуретерографія, комп'ютерна томографія) досліджень; виконувались ПЛР сечі; використовувались традиційна туберкулінодіагностика (підшкірна туберкулінова проба) та туберкуліно - термографічна проба.

Наукова новизна одержаних результатів дослідження.

Вперше виявлені та прогностично оцінені критерії диференційної діагностики туберкульозу нирки, як ізольованого, так і у поєднанні з хронічним неспецифічним пієлонефритом; розроблені діагностичні таблиці прогностичних коефіцієнтів.

Вперше обґрунтовано значення туберкуліно – термографічної проби у диференційній діагностиці ізольованого туберкульозу нирки та при його поєднанні з хронічним неспецифічним пієлонефритом (Деклараційний пат. 57355 А України, МПК А61В10/00).

Підтверджено, що нові методики виявлення збудника туберкульозу у сечі (ПЛР сечі та її засів на поживне середовище ВКГ) відносяться до скринінгових.

Обґрунтовано та розроблено алгоритм ранньої діагностики туберкульозу нирки з визначенням етапності обстеження та обсягу необхідних заходів починаючи від долікарської медичної допомоги до спеціалізованого обласного протитуберкульозного закладу.

Вперше визначено відносні протипоказання до використання антибактеріальних засобів фторхінолонового ряду у хворих з хронічним пієлонефритом неясного генеза, через те, що неадекватні курси прийому таких препаратів можуть спричинити труднощі у діагностиці туберкульозу нирки.

Loading...

 
 

Цікаве