WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Хірургічні аспекти профілактики та лікування пору-шень функцій печінки та нирок при перитоніті (автореферат) - Реферат

Хірургічні аспекти профілактики та лікування пору-шень функцій печінки та нирок при перитоніті (автореферат) - Реферат

Таблиця 1.

Розходження у відсотках між частотою рецепторів до лектинів у випадках з інвазією і без інвазії судин у різних типах раку шлунка.

Тип раку

WGA

PNA

HPA

SNA

LAL

SBA

VAL

LCA

Кишко

вий

+7,7

+35

-16,7

-13,9

+19,4

+14,4

+5,4

-12,5

Дифуз

ний

-23,6

+50

-5,9

+5,8

+31,6

+13,2

+43,7

-1,3

Зміша

ний

-11,1

-22,2

+20

-12,5

+6,4

+2,3

-4,1

+62

Аналіз якісного складу вуглеводних специфичностей у муцині за допомогою лектинної гістохімії виявив гетерогенність пухлинних клітин по кількості рецепторів до лектинів у них. Часто знаходилася висока частота випадків з низьким змістом окремих вуглеводних детермінант у пухлинних клітинах, що не дозволяло установити розходження між гістологічними типами раку шлунка. Тому, окрім загальної частоти рецепторів до лектинів у пухлинних клітинах виділені випадки з їх високим змістом. Встановлено істотні розходження частоти випадків з високим змістом рецепторів до лектину виноградного слимака (HPA – галактоз- і

глюкозамінспецифичного) між дифузним типом (72,7%) з одного боку та кишковим (35%) і змішаним (33,3%) з іншого, а також і до іншого галактозоспецифичного лектину сої (SBA) між дифузним (64,3%) і змішаним (66,7%) з одного боку та кишковим типом (35%) з іншого. Виявлені також значні розходження по частоті випадків з високим змістом рецепторів до фукозоспецифичного лектину "Золотого дощу" (LAL) у дифузному раку (68,4%) з одного боку та кишковому (35,3%) і змішаному (25%) з іншого. Можливо припустити, що присутність цих вуглеводних детермінант (галактози та фукози) у великих кількостях у секреті пухлинних клітин сприяє інфільтративному росту таких пухлин.

При зіставленні частоти рецепторів до лектинів у пухлинних клітинах у випадках з інвазією судин та без неї, також була встановлена роль фукози в цьому процесі, особливо у випадках дифузного, трохи менше кишкового типу раку шлунка. Такого зв'язку з інвазією судин немає між наявністю рецепторів до лектину виноградного слимака (HPA), слабкий зв'язок при наявності рецепторів до галактозоспецифичного лектину сої, і виразний зв'язок з наявністю рецепторів до арахісу (PNA - галактозоспецифичний) як у дифузному, так і в небагато меншому ступені кишковому типі рака, а також з галактозоспецифичним лектином омели (VAL) у дифузному раку (див. табл. 1). Отже, має місце розходження по частоті зв'язування пухлинних клітин з лектинами при інвазії в стінку шлунка (інфільтративному зрості) та інвазії судин. Причому ці розходження можуть бути дуже тонкими, наприклад, не тільки наявність якого-небудь одного вуглеводу галактози, але його зв'язок з іншими сусідніми вуглеводними детермінантами відіграють роль у цьому процесі.

Таким чином, виявленні розходження між дифузним та кишковим типами раку шлунка в наявності у складі муцина пухлинних клітин високого змісту деяких галактозутримуваючих вуглеводів (що пов'язано з HPA, SBA), а також фукозоутримуваючим. Також встановлено зв'язок частоти інвазії судин у стінці шлунка з наявністю в муцині фукози, а також галактози, які зв'язані з PNA, VAL. Отже, вуглеводний склад муцину може впливати на інфільтративний характер росту пухлини .

У дифузному типі раку значно частіше зустрічалися випадки з інвазією судин та метастазуванням (34,7%), аніж у кишковому типу раку шлунка (20,3%), у змішаному типу інвазія судин та метастази зустрічалися в 43,3%. При кишковому раку відсоток випадків з інвазією та метастазуванням незначно відрізнявся у чоловіків та жінок (26,2% і 23,8% відповідно), при дифузному типі раку розходження були більш знчні - у чоловіків 50% і у жінок - 62,4%, при змішаному типу раку відповідно 31,5% і 60%. Отже, можна припустити, що дифузний та змішаний рак у жінок має більш високі інвазивні властивості в порівнянні з пухлиною у чоловіків, та більш інвазивні в порівнянні з раком кишкового типу.

Частота інвазії судин у пухлині залежить як від гістологічного типу раку, збільшуючись від кишкового типу (20,3%) до дифузного типу (34,7%) та змішаного (43,3%), так і від макроскопічної форми раку шлунка, зростаючи від вузла (12,9%) до виразки (31%) та інфільтративної форми (37%).

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення актуальної наукової задачі – формоутворення раку шлунка, яке пов'язане з гістологічними особливостями пухлини (макро- та мікроскопічні кореляції). Проведене дослідження вперше встановило важливу залежність макроскопічної форми раку шлунка від ряду гістологічних особливостей його: гістологічної гетерогенності, кількості та характеру строми, кількості, локалізації та складу слизового секрету в пухлинних клітинах.

1. Існує залежність між макроскопічною формою та гістологічним типом раку шлунка. Кишковий тип раку шлунка частіше має екзофітну форму вузла чи виразки (87% випадків), дифузний тип раку шлунка частіше зростає ендофітно у формі інфільтрату чи інфільтративно-виразковій (80%). Рідкісні ендофітні пухлини кишкового типу та екзофітні форми дифузного типу раку часто виявляють гістологічну гетерогенність (66,7% і 73,7% відповідно).

2. Макроскопічна форма, характер зростання раку шлунка залежать від виразності клітинного атипизму, секреції слизу пухлинними клітинами: у екзофітно зростаючих пухлинах частота високої секреції муцину склала 22,2%, у ендофітних – 76,5%. У ендофітно зростаючих пухлинах дуже часто спостерігається порушення полярного диференціювання клітин (96,5%) з виходом слизу у строму, в екзофітних пухлинах така картина виявлена лише тільки у 24,1%.

3. В основних типах та формах раку шлунка є розходження по вуглеводному складу муцину, що виявляється методом лектинної гістохімії. У дифузному, звичайно ендофітно зростаючому раку, частіше, ніж у кишковому, звичайно зростаючому екзофітно, зустрічається висока та помірна кількість рецепторів до лектину виноградного слимака (HPA - 72,7% і 35,3% відповідно), "Золотого дощу" (LAL - 64,3% і 35% відповідно), у меншому ступені сочевиці (LCA) та бузини чорної (SNA).

4. Макроскопічна форма раку шлунка пов'язана з кількістю строми в пухлині. Екзофітно зростаючи пухлини (вузол або виразка) в більшості випадків (79,4%) мають від малої до помірної кількості строми, ендофітні пухлини в переважній більшості випадків (83,7%) мають велику кількість строми в підслизовій основі.

5. Функційно активне судинне русло в екзофітних пухлинах мало значні відміни між центром пухлини, де невелика довжина, та зростання його на периферії пухлини, в ендофітно зростаючих пухлинах не має різниці довжина судин у різних

Loading...

 
 

Цікаве