WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Сорбційна терапія тяжких та хронічних розповсюджених дерматозів (автореферат) - Реферат

Сорбційна терапія тяжких та хронічних розповсюджених дерматозів (автореферат) - Реферат

При проведенні динамометричного дослідження аналізу підлягали показники сили і моменту сили розгиначив спини і м'язів передньої черевної стінки. При динамометрії м'язів спини середнє значення сили склало 125,5812,5 Н, момента сили 42,834,6 Нм; сила м'язів черевного пресу дорівнювала 168,616,75 Н, момент сили 67,846,24 Нм. Результати даного дослідження були неоднорідними. Так, показники сили м'язів спини варіювали в діапазоні від 28,2 Н до 379,7 Н. Також різноманітність даних спостерігалась і при реєстрації сили м'язів черевного пресу: від 33,7 Н до 398,8 Н.

При аналізі результатів проведеного дослідження нами не було виявлено залежності між силовими можливостями м'язових груп та періодом перебігу захворювання (р>0,05). У зв'язку з цим ми зробити висновок про те, що дані динамометричного дослідження не залежать від ступеня прояву патологічного процесу, а мають суворо індивідуальний характер і відображають стан м'язової системи кожного хворого.

В цілому, дані, отримані до початку відновлювального лікування, свідчать про однорідність контингенту хворих основної та контрольної груп, що підтверджувалося невірогідністю розходжень (р > 0, 05) при порівняльному аналізі експериментальних показників до початку лікування за показниками стану досліджуваних функціональних систем окремо в кожній групі тематичних хворих.

Четвертий розділ "Методика фізичної реабілітації хворих на поперековий остеохондроз" присвячений поданню власне методики фізичної реабілітації, обгрунтуванню застосування малоамплітудних вправ у поєднанні з розвантаженням хребта на профілакторі Євмінова (ПЄ), а також визначенню організаційних та методичних особливостей для даної категорії хворих.

Комплекс реабілітаційних заходів вміщував ЛФК на профілакторі Євмінова, фізіопроцедури (ампліпульс, магнітотерапія, електрофорез за показаннями) і масаж, які призначалися на фоні загального комплексу медикаментозного лікування. Курс стаціонарного лікування склав 21-28 днів.

Методика фізичної реабілітації передбачала щоденні індивідуальні заняття ЛФК з використанням малоамплітудних вправ (до 40% можливого об'єму рухів у біопарах) на ПЄ, який встановлений під кутом до горизонтальної площини (табл. 1).

Таблиця 1

Схематична характеристика методики фізичної реабілітації

Період перебігу хвороби

Гострий

Підгострий

Хронічний (ремісія)

Режим роботи

Щадний

Щадно-тренувальний

Тренувальний

Комплекс вправ

№ 1

№ 2

№ 3

Кут нахилу профілактора

10-20

15-20, 30-40

15-20, 60-80

Кількість вправ

2-4-5 впр.

5-7 впр.

6-10 впр.

Кількість статичних вправ

50-75%

25-50%

до 25%

Кількість малоамплітудних динамічних вправ

25-50%

50-75%

75-100%

Кількість повторів

4-6 раз

6-8 раз

8-10 раз

Тривалість заняття

5-15-25 хв.

25-30 хв.

35-45 хв.

Курс ЛФК складався з 21-28 занять, які проводились з 1-2 дня госпіталізації хворого у стаціонарі. Приступали до занять не раніше, ніж через 30 хвилин після призначених фізіотерапевтичних процедур і масажу. Процедуру ЛГ проводили 1 раз на день, тривалістю від 15 до 45 хвилин.

Критерієм допуску до занять за розробленою нами методикою був пробний тест, який полягав у визначенні реакції серцево-судинної системи у відповідь на заняття на ПЄ протягом 1 хвилини. Як інформативні критерії, що дозволяють здійснювати поточний лікарський контроль за функціонуванням системи кровообігу, використовували дані частоти серцевих скорочень та артеріального тиску. Для корегування навантаження в кожному занятті враховували суб'єктивні дані проявів больового синдрому.

Протягом перших 2-3 днів всі хворі починали відновлювальну терапію за щадним режимом з поступовим розширенням діапазону вправ, які відповідали призначеному режиму, що дозволяло досягти ефекту вироблення без загострення патологічного процесу. Перехід хворого з одного режиму в наступний залежав як від перебігу хвороби (ортопедо-неврологічний статус), так і від всіх супутніх захворювань та змін, які виникали у процесі лікування і враховувалися при проведенні поточного лікарняного контролю.

При проведенні експерименту нами був визначений оптимальний кут нахилу профілактора Євмінова (рис. 1) до горизонтальної площини, який дорівнював 15-20, обчислення якого проводилось з використанням чотирьохзначних таблиць В.М. Брадіса. При розширенні та ускладненні програми додавали вправи силового напряму з кутом 30–40 і 60-80. При призначенні кута нахилу враховувалась вага тіла хворого.

Організаційні особливості розробленої методики фізичної реабілітації:

  1. Мала площина використання – в вертикальному положенні ПЄ займає площину, яка дорівнює його підпірної частини (4 см). При находженні пацієнта на ПЄ потребується не більш 2 метрів горизонтальної площини (підлога) вперед та метра завширшки. Даний гімнастичний пристрій можна встановити практично у будь-якому приміщенні.

  2. Індивідуальний метод проведення заняття.

  3. Розминка вміщувала тільки виконання дихальних вправ і попередню підготовку верхнього плечового поясу до вихідного положення на ПЄ.

  4. Розширений діапазон показань до занять:

    • до занять допускались пацієнти в гострій стадії захворювання, навіть при наявності вираженого болю;

    • до занять допускались пацієнти з грижами міжхребцевих дисків і остеопорозом, коли будь-які компресуючі впливи мають травмуючий ефект;

    • до занять допускались пацієнти з такими супутніми захворюваннями: гіпертонія, гіпотонія, птоз внутрішніх органів, викривлення хребта, артрози суглобів.

Методичні особливості розробленої методики фізичної реабілітації:

  1. ЛГ вміщувала виконання вправ з малою амплітудою як статичного так і динамічного характеру (до 40% можливого об'єму рухів у біопарах).

  2. Досягався ефект поєднаної дії витяжіння з одночасною дозованою роботою без навантаження. Пацієнт не пасивно знаходиться у стані розвантаження, а виконує певний комплекс спеціально розроблених вправ, спрямований на стабілізацію і зміцнення м'язового корсета, що не призводить до „розбовтуваності" зв'язково-м'язового апарату. Причому у стані дистракції хворий знаходиться не тривалий час, а відбувається постійне чергування розтягнення хребта з поверненням до вихідного положення.

  3. Розроблені комплекси малоамплітудних вправ, які відповідають встановленим руховим режимам.

  4. Ускладнення навантаження відбувалося за рахунок збільшення кількості вправ і повторів, відсоткового співвідношення динамічних вправ відносно статичних, кута нахилу ПЄ, тривалості заняття.

  5. Дозування навантаження в занятті відбувалося під контролем больових відчуттів пацієнта. Виключаються положення і вправи, що викликають або підсилюють біль.

  6. Наявність полегшених вихідних положень: лежачі на спині, хват руками за рукоятки, ноги зігнуті в кульшових та колінних суглобах, стопи встановлені на ПЄ, на підлозі, чи на підставці стільці.

  7. Використання вібраційного колихання з методою досягнення ефекту розслаблення м'язів, психо-фізичної релаксації, та усунення м'зово-тонічних контрактур.

  8. Розроблено додаткові вправи і внесено необхідні корективи до методики реабілітації залежно від ряду супутніх захворювань.

П'ятий розділ "Динаміка клініко-функціональних показників у процесі реабілітації" присвячений оцінці ефективності запропонованої методики фізичної реабілітації.

У всіх хворих наприкінці курсу реабілітації спостерігається відсутність чи значене зниження вираженості больового синдрому як у попереково-крижовому відділі хребта, так і в нижніх кінцівках. При виписці скарги на біль в основній групі були відсутні у 47 хворих (83,9%), а в контрольній – у 18 осіб (72%).

Регрес больового синдрому супроводжувався зниженням м'язово-тонічних проявів, що клінічно проявлялося зменшенням виваженості симптома Лассега. Наприкінці лікування негативний симптом Лассега реєструвався у 89% хворих основної і у 72% осіб контрольної груп.

При проведенні термографії після лікування у порівнянні з вихідними даними спостерігалося зниження показників максимальної температури в ділянці поперекового відділу хребта в середньому до 36,34 0,09°С в основній і до 36,92 0,24°С у контрольній групі, а в ділянці нижніх кінцівок реєструвалося підвищення температури, що склало 29,80 0,48°С і 29,09 0,84°С відповідно. Синдром „термоаномалії" залишився у 2 пацієнтів контрольної групи (28,6% до поч.) іу 1 пацієнта основної (5% до поч.). При цьому в основній групі достовірність змін температури дорівнює р < 0,001, що вказує на більш інтенсивне відновлення кровотоку, зменшення запального процесу, нормалізацію рефлекторних вегето- судинних реакцій.

За даними РВГ правої та лівої нижньої кінцівки кількість хворих з різко підвищеним тонусом значно скоротилась: в основній групі на 6 осіб праворуч, на 7 ліворуч; а в контрольній на 1 та 1 особу відповідно. Після лікування тонус судин у нормі спостерігався в основній групі: праворуч у 22 пацієнтів (62,9%), ліворуч – у 19 (54,3%), а в контрольній – у 7(54%) і 5 (38,5%) осіб відповідно. Скоротилась кількість хворих і з наявністю асиметрії пульсового кровонаповнення. В основній групі асиметрія не реєструвалася праворуч у 13 (59% до поч.) осіб, ліворуч у 6 (75% до поч.), у контрольній 4 (40% до поч.) і 3 (50% до поч.) осіб відповідно.

Loading...

 
 

Цікаве