WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Мембранні глікопротеїни клітин за умов апоптозу: виявлення, характеристика, біомедичні аспекти дослідження (автореферат) - Реферат

Мембранні глікопротеїни клітин за умов апоптозу: виявлення, характеристика, біомедичні аспекти дослідження (автореферат) - Реферат

За умов пролонгованого впливу опромінення клітини зазнають тривалого оксидативного стресу і, відповідно, реагують зміною ефективності роботи системи АОЗ (Барабой В.А. и др., 1997; Геруш І.В. та ін., 1999; Erden M. et al., 1984). Ефекти, які простежуються в живих організмах після припинення дії іонізуючої радіації, достатньо не з'ясовані, що стало передумовою для дослідження ензиматичної складової антиоксидантної системи у пострадіаційний період.

Тривале опромінення щурів у щодобовій дозі 1 сГр зумовлювало зниження СОД активності в ЕН впродовж експерименту (рис. 1, А). У клітинах ЕР та ГМР зафіксовано активацію СОД за дози опромінення 20 сГр на 83 та 418%; вірогідне зниження її активності щодо контролю виявлено лише за дози 30 сГр в ЕР. Наведені закономірності свідчать про вагоміший внесок СОД у знешкодження О2˙‾ за умов радіаційного стресу в клітинах кісткового мозку, аніж в ЕН, що ймовірно, пов'язано з активацією біосинтезу ізоформ СОД, що мають вищу радіорезистентність.

С

инергістом СОД у клітині є каталаза, яка запобігає накопиченню пероксиду водню. У вибраному діапазоні доз виявлено підвищення її активності у КМ (10 та 30 сГр). В ЕН активація каталази зафіксована лише за дози 10 сГр (на 148%), надалі фазу початкової стимуляції змінило пригнічення активності (20 - 30 сГр), що, ймовірно, є наслідком інгібуючої дії О2˙‾ на фоні низької СОД активності (рис. 1, Б).

Рис. 1. Зміни СОД (А) та каталазної (Б) активності за умов іонізуючого випромінювання (10-30-та доби) та у пострадіаційний період (40-60-та доби).

Підвищення ГПО активності виявлено на 10- та 30-ту доби у всіх досліджуваних клітинах. Максимальні значення ензиму виявлено на початковому етапі опромінення (10 сГр), що перевищує контроль на 555 (ЕН), 110 (ЕР) та 81% (ГМР) (рис. 2, А). Дані з вивчення ГР корелюють зі змінами ГПО активності, що свідчить про узгодженість дії глутатіонзалежних ензимів (рис. 2, Б).

Рис. 2. Зміни ГПО (А) та ГР (Б) активності за умов іонізуючого випромінювання (10 - 30-та доби) та у пострадіаційний період(40 - 60-та доби).

Отже, змінам активності ензимів АОЗ у клітинах з високою радіочутливістю за впливу малих доз іонізуючої радіації притаманний нелінійний коливний характер. Дія екстремальних факторів, таких як опромінення, зумовлює підсилення меж коливання завдяки реалізації різних механізмів, у тому числі й біосинтезу ізоформ ензимів (Гусев В.А. и др., 1980). Після припинення впливу радіації, коли сумарна доза опромінення становила 30 сГр, зафіксовано високу активність ензимів АОЗ, що, ймовірно, пов'язане з регенеративними процесами у тонкому кишківнику та підсиленням викиду у кров молодих клітин і, відповідно, утворенням у клітинах-попередниках ізоформ, які мають більшу питому активність.

Вітамін Е в корекції метаболічних порушень за хронічного впливу іонізуючого випромінювання низької інтенсивності. Дослідження показників, які характеризують стан мембранних структур підтвердили коригувальний вплив вітаміну Е за умов пролонгованого впливу іонізуючого випромінювання у щодобовій дозі 1 сГр (табл. 3).

Таблиця 3

Вміст дієнових кон'югатів в ентероцитах та клітинах кісткового мозку за умов іонізуючого випромінювання та вітаміну Е (нмольмг-1 білка, M m).

Тривалість досліду, доби

Тип клітин

ЕН

ГМР

ЕР

контроль

194,118,3

(n = 9)

154,916,0

(n = 7)

72,62,1

(n = 6)

Опромінення (n = 6)

10-та

53,211,1

245,624,0*

55,32,0

20-та

309,814,3*

155,013,1

104,19,4*

30-та

269,616,0*

284,125,9*

153,910,8*

Введення α-ТФА опроміненим тваринам (n = 5)

10-та

115,912,7***

87,06,2***

138,66,8***

20-та

158,19,4***

113,610,9*

171,215,0***

30-та

82,53,0***

204,318,7***

82,53,1**

Введення α-ТФАС6 опроміненим тваринам

10-та

154,012,5**

(n = 8)

91,44,2***

(n = 7)

99,74,6***

(n = 6)

20-та

169,211,4***

(n = 6)

205,918,7***

(n = 6)

186,028,9**

(n = 6)

30-та

92,37,1***

(n = 6)

77,17,5***

(n = 7)

98,110,0**

(n = 6)

Примітка. Тут і далі: 1. * - різниця вірогідна порівняно з контролем (Р<0,05); 2. ** - різниця вірогідна порівняно з опроміненням (Р<0,05).

З'ясовано, що введення фармакопейного α-ТФА опромінюваним тваринам сприяло зниженню вмісту дієнових кон'югатів в ЕН на термінальних етапах експерименту – на 20 - 30-ту доби щодо опромінення, а на 30-ту добу і щодо контролю. Показано пригнічення інтенсивності утворення ТБК-позитивних продуктів на 20 - 30-ту доби, відповідно, на 69 та 46% (Р<0,05), що свідчить про кореляцію накопичення ранніх та кінцевих продуктів ПОЛ. У КМ зниження вмісту дієнових кон'югатів зафіксовано лише у клітинах ЕР (30-та доба). Концентрація кінцевих продуктів ПОЛ знижувалася у ГМР на 30-ту добу (на 56%), а в ЕР – на 20 - 30-ту доби (на 76 та 71%), порівняно з цим же показником за умов опромінення. Використання α-ТФАС6 зумовлювало зниження концентрації ранніх продуктів ПОЛ в ЕН на 20 - 30-ту доби, відповідно на 61 та 66% порівняно з опроміненням. Вірогідне зниження вмісту кінцевих продуктів зафіксовано лише на 20-ту добу (на 55%). У клітинах ГМР кісткового мозку рівень ліпідних гідропероксидів знижувався, за умов введення α-ТФАС6 на 10-ту та 30-ту доби, а в ЕР – на 30-ту добу експерименту порівняно з цим же показником при опроміненні без введення вітаміну (табл. 3).

Зниження концентрації ТБК-позитивних продуктів у КМ виявлене на термінальних етапах експерименту: в ЕР – на 30-ту добу (на 73%), а в ГМР – на 20 - 30-ту доби (відповідно, на 66 та 63%) порівняно з опроміненням. Антиоксидантна дія фармакопейного α-ТФА та α-ТФАС6 ефективніше реалізується на ранніх етапах процесу ПОЛ – на стадії утворення дієнових кон'югатів. Характер дії вітаміну Е у тонкому кишківнику та КМ є неоднаковим, що, ймовірно, пов'язане зі швидкістю його транспортування та особливостями розподілення у різних тканинах.

Встановлено підвищення СОД активності в ЕН на 10- та 20-ту доби (відповідно на 163 та 71%) щодо опромінення, причому, на 20-ту добу зафіксовано наближення її до контролю. У клітинах ГМР та ЕР її активність знижувалася на 20-ту добу, як щодо контролю, так і щодо опромінення. Застосування α-ТФАС6, зумовлювало активацію СОД в ЕН (10 - 20-та доби), відповідно, на 246 та 296% і в клітинах ГМР на 154% (10-та доба) щодо опромінення (рис. 3).

Рис. 3. СОД активність в ентероцитах та клітинах кісткового мозку за умов іонізуючого випромінювання та вітаміну Е.

За дії іонізуючого випромінювання та препаратів вітаміну Е (α-ТФА і α-ТФАС6) зафіксовано підвищення каталазної активності в ЕН на 10-ту добу, відповідно, на 265 та 41%, порівняно з контролем. У клітинах ГМР активність ензиму зростала на 30-ту добу експерименту: на 81% (за дії α-ТФА) та на 78% (за дії α-ТФАС6). У клітинах ЕР фармакопейний α-ТФА зумовлював нормалізацію каталазної активності на 20-ту добу, застосування α-ТФАС6 зумовлювало її зниження порівняно з опроміненням впродовж експерименту.

Введення α-ТФА, незважаючи на дію іонізуючої радіації, практично нормалізувало ГПО активність в ЕН на 20 - 30-ту доби, а його коротколанцюгового похідного – на 30-ту добу. У клітинах КМ наближення активності досліджуваного ензиму до контрольних значень виявлено за умов застосування α-ТФА (10-та доба), а також на 10-ту та 30-ту доби у разі введення α-ТФАС6 (рис. 4).

Рис. 4. ГПО активність в ентероцитах та клітинах кісткового мозку за умов іонізуючого випромінювання та вітаміну Е.

Отже, α-ТФАС6, подібно до α-ТФА, виявляє антиоксидантні властивості за умов опромінення у щодобовій дозі 1 сГр, попереджуючи накопичення продуктів ПОЛ, проте останній має вираженішу активність. Коригувальний вплив α-ТФА на процеси ПОЛ виявлявся починаючи з ранніх етапів експерименту, що, ймовірно, зумовлене ефективною інтеграцією його в біліпідний шар мембрани завдяки наявності довгого бічного ланцюга. Вкорочення останнього знижує можливість взаємодії з біліпідним шаром мембран, тому вплив α-ТФАС6 менш ефективний та виявляється на пізніших етапах експерименту.

Loading...

 
 

Цікаве