WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Корекція змін мінеральної щільності кісткової тканини в опечених хворих (автореферат) - Реферат

Корекція змін мінеральної щільності кісткової тканини в опечених хворих (автореферат) - Реферат

Статистична обробка матеріалу проводилась на персональному комп'ютері з використанням табличного редактора "Microsoft Excel".

Результати власних досліджень та їх обговорення. У обстежених хворих на РА виявлено достовірне підвищення індексів (больового, суглобового та припухлості), що свідчило про значне ураження суглобів. Спостерігалась значна тривалість часу ранкової скутості суглобів, високі показники тесту Лі та Стендфорської анкети. Встановлено, що у хворих на РА з ураженням серця перебіг РА більш агресивний, показники активності запального процесу – вміст С-реактивного білку (СРБ) та швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ) перевищують нормальні величини в 3-4 рази.

Досить різноманітними виявилися скарги хворих на ураження серця. Кардіалгії мали 63 (67%) пацієнта, серцебиття - 21 (22%), задишку після фізичного навантаження - 65 (69%). При об'єктивному обстеженні приглушеність серцевих тонів визначалась у 61 (64%) хворих, систолічний шум – у 51 (54%).

За даними ЕКГ гіпертрофію лівого шлуночка у хворих на РА з ураженням серця встановлено у 39 (41,5%) випадках, лівого передсердя – у 7 (7,4%), порушення серцевого ритму за типом екстрасистолії – у 60 (63,8%), миготливої аритмії – у 7 (7,4%), блокада лівої ніжки пучка Гіса – у 9 (9,5%), блокада правої ніжки пучка Гіса - у 12 (12,7%), атріовентрикулярна блокада І ступеню – у 5 (5,3%), дифузні зміни міокарду - у 62 (65,9%).

У хворих на РА з ураженням серця виявлено збільшення КСР на 22,6% (р<0,01), КДР на 5,9% (р<0,05) та відповідно показників об'єму порожнини лівого шлуночку - КСО на 63,2% (р<0,001) та КДО на 12,6% (р<0,01). Отримані результати ехокардіографії (ЕхоКГ) свідчать про зниження скоротливої здатності лівого шлуночку, що підтверджувалось зниженням УО на 13,7% (р<0,05), ФВ - на 23,4% (р<0,001), ΔS - на 28,1% (р<0,02) (табл. 2).

Таблиця 2

ЕХО-КГ показники внутрішньосерцевої гемодинаміки у хворих на РА (Mm)

Показник

Практично здорові особи (n=20)

Хворі на РА з ураженням серця (n=94)

р1

Хворі на РА без ураження серця (n=26)

Р2

КСР, см

3,270,15

4,010,18

р<0,01

3,300,20

р<0,5

КДР, см

5,110,11

5,410,10

р<0,05

5,100,16

р<0,5

КСО, мл

43,162,74

70,413,06

р<0,001

44,132,85

р<0,5

КДО, мл

126,044,35

141,913,85

р<0,01

123,85,16

р<0,5

УО, мл

82,883,61

71,53,46

р<0,05

79,64,02

р<0,5

ФВ, %

65,752,74

50,352,51

р<0,001

62,12,63

р<0,5

ΔS, %

36,02,59

25,873,14

р<0,02

35,22,76

р<0,5

Примітки:

1. р1- вірогідність помилки різниці між показниками хворих на РА з ураженням серця та практично здорових осіб;

2. р2- вірогідність помилки різниці між показниками хворих на РА без ураження серця та практично здорових осіб.

Згідно даних ЕхоКГ, збільшення товщини задньої стінки лівого шлуночку та міжшлуночкової перегородки виявлено у 65 (69,1%) хворих, розширення та ущільнення аорти – у 19 (29,2%); ущільнення мітрального та аортального клапанів – відповідно у 48 (51,0%) та 42 (44,6%). У 12 (12,7%) хворих виявлено ознаки ексудативного перикардиту.

У хворих на РА з ураженням серця виявлений імунодефіцит Т-ланки імунітету із зниженою CD8+Т-лімфоцитною активністю, що підтверджувалось достовірним зниженням вмісту загальних Т-лімфоцитів на 30,5% (р<0,001), CD8+Т-лімфоцитів на 28,4% (р<0,05) з одночасним підвищенням вмісту CD4+Т-лімфоцитів на 16,9% (р<0,05). Відповідно до виявлених змін субпопуляцій Т-лімфоцитів спостерігалось підвищення імунорегуляторного індексу (ІРІ) на 63,6% (р<0,001). Виявлений приріст вмісту В-лімфоцитів на 39% (р<0,01), і зниження кількості лімфоцитів на 23,9% (р<0,01).

Встановлено значну активацію процесів ПОЛ, що підтверджувалось підвищенням вмісту МДА на 44,2% (р<0,05), ДК на 53,8% (р<0,001). Ліпопероксидація відбувалася на тлі пригнічення ферментів АОЗ, що підтверджувалось зниженням активності каталази на 10,4% (р<0,001), СОД на 27,4% (р<0,05) та підвищенням концентрації церулоплазміну в сироватці крові на 79,4% (р<0,001). Про рівень ендогенної інтоксикації свідчило збільшення вмісту середніх молекул в сироватці крові на 16,7% (р<0,001).

Аналіз кореляційних взаємовідносин виявив тісний обернений зв'язок між клініко-лабораторними показниками (суглобовий індекс, ШОЕ, СРБ) та фракцією викиду (ФВ) (відповідно р0,02; р0,01; р0,001), що свідчить про тісну залежність ураження серця від активності РА.

Встановлений прямий зв'язок між вмістом МДА, ДК та церулоплазміну і КСР (р0,01) та зворотній - з показником ФВ (відповідно р0,05; р0,01; р0,001). Виявлений зворотній зв'язок між геометричним показником лівого шлуночка (КСР) з вмістом Т-лімфоцитів (р0,05), Т-супресорів (р0,05) та прямий зв'язок з Т-хелперами (р0,05) та вмістом ЦІК (р0,01). Кореляційний аналіз виявив також прямий зв'язок між показниками гуморального імунітету імуноглобулінами класів М та G та КСР лівого шлуночку (відповідно р0,01).

При вивченні взаємозв'язку показників ендогенної інтоксикації та активності РА встановлений прямий кореляційний зв'язок між концентрацією молекул середньої маси та показниками суглобового індексу, ШОЕ та СРБ (відповідно р0,05). При дослідженні взаємозв'язку з показниками внутрішньосерцевої гемодинаміки встановлений прямий сильний зв'язок з показником КСР (р0,01) та зворотній зв'язок (р0,01) з показником ФВ. Встановлений прямий кореляційний зв'язок з показниками ліпопероксидації МДА, ДК, СГЕ (відповідно р0,05) та обернений зв'язок з показниками активності антиоксидантних ферментів СОД та каталази (відповідно р0,05).

Оцінку ефективності різних методів лікування проводили за результатами обстеження хворих на РА до лікування, через 1 та 6 місяців від початку терапії.

Аналіз динаміки клінічних проявів та лабораторних показників у хворих через 1 місяць від початку терапії під впливом запропонованих схем лікування виявив позитивні зміни, особливо у хворих VI групи. У обстежених цієї групи встановлено зменшення індексів - больового, суглобового та припухлості на 50,1% (р<0,001), 43,3% (р<0,001), 43,8% (р<0,001), часу ранкової скутості суглобів на 33% (р<0,001), загальної кількості балів за тестом Лі на 50,2% (р<0,001) та Стенфордської анкети на 39% (р<0,001), зниження ШОЕ та СРБ на 37,6% (р<0,001) та 49,8% (р<0,001) порівняно з відповідними показниками до лікування.

Через 6 місяців від початку лікування клінічні показники суглобового синдрому переконливо регресували у всіх групах. У хворих ІІІ групи зменшився больовий індекс на 30,9% (р<0,001), суглобовий - на 38,8% (р<0,001), припухлості - на 38,8% (р<0,01), час ранкової скутості - на 36,7% (р<0,001). Виявлене незначне погіршення функціональної здатності уражених суглобів за Стендфорською анкетою та тестом Лі. На тлі позитивної динаміки клінічних проявів спостерігалось зниження ШОЕ на 32,7% (р<0,001) та концентрації СРБ на 41,9% (р<0,001). Лікування з включенням в схему окремо ентеросгелю або циклоферону посилювало зміни клініко-лабораторних показників активності процесу, але в найбільшому ступені це проявилося при проведенні традиційної терапії з одночасним застосуванням ентеросгелю та циклоферону, про що свідчило зменшення індексів - больового на 56,4% (р<0,001), суглобового - на 54,4% (р<0,001), припухлості на 49,2% (р<0,001), часу ранкової скутості уражених суглобів на 59,4% (р<0,001), покращення функціональних показників суглобів за тестом Лі – на 59% (р<0,001) та Стендфорської анкети - на 53,4% (р<0,001), зниження ШОЕ на 59,2% (р<0,001) та концентрації СРБ на 67,7% (р<0,001).

Комплексний порівняльний аналіз ефективності лікування кардіальних проявів РА показав, що відносна кількість хворих в яких клінічні та інструментальні прояви уражень серця нормалізувались була найбільшою у хворих V та VІ груп. Кардіалгії зникли у 70,8% хворих VІ групи, та лише у 30,4% ІІІ групи. Ліквідовані порушення ритму у 39,1% хворих ІІІ групи, 34,7% ІV групи, 45,8% V групи, 45,8% VІ групи.

Оцінюючи стан внутрішньосерцевої гемодинаміки при проведенні лікування за традиційною схемою базисними препаратами кардіопротекторного впливу не було виявлено. Паралельно з позитивною динамікою об'ємних параметрів відзначено підвищення ФВ лівого шлуночка у хворих V групи на 9,5% (р<0,05), у хворих VІ групи на 24,9% (р<0,001), що досягло нормальних значень.

Після 1-місячного курсу лікування у хворих ІІІ групи встановлено тенденцію до пригнічення активності ПОЛ і збільшення концентрації молекул середньої маси, що свідчить про токсичний вплив засобів базисної терапії. У хворих ІV та Vгруп спостерігалось зниження концентрації МДА відповідно на 24,2% (р<0,001) та 26,5% (р<0,001), а відсотку гемолізу еритроцитів на 22,4% (р<0,01) та 17,7% (р<0,02). При спільному застосуванні в комплексній терапії ентеросгелю та циклоферону (VІ група) виявлено найбільший антиоксидантний та детоксикуючий ефекти, про що свідчило зниження концентрації МДА - на 24,7% (р<0,01), ДК - на 19,6% (р<0,001) та СГЕ - на 10,4% (р<0,001) на тлі підвищення активності СОД на 21,6 % (р<0,001), зменшення концентрації церулоплазміну - на 57,3%(р<0,001) та середніх молекул - на 10,3% (р<0,001).

При аналізі динаміки імунних показників через 1 та 6 місяців від початку лікування встановлено, що у хворих ІІІ групи зберігається дисбаланс Т-клітинної та гуморальної ланок імунітету. Отримана короткочасна (протягом 1 місяця) корекція Т-клітинного дисбалансу у хворих ІV групи із збільшенням кількості CD8+Т-лімфоцитів на 19,4% (р<0,001), та зниженням ІРІ на 23,7% (р<0,001). Показник IgG через 1 місяць зменшився на 12,7% (р<0,01), а за 6 місяців – на 9% (р<0,01). Застосування циклоферону (V група) забезпечило помірний імуномодулюючий ефект терапії протягом 6 місяців, з нормалізацією рівня CD4+Т-лімфоцитів та підвищенням вмісту CD8+Т-лімфоцитів на 20,4% (Р<0,001), що зумовило зменшення ІРІ на 27,4% (р<0,001). Відзначено зменшення концентрації імуноглобуліну (Ig) М на 25,2% (р<0,001) та IgА на 14,2% (р<0,001).

У VІ групи обстежених позитивні зміни імунного статусу під впливом лікування були найбільш суттєвими. Через місяць після лікування виявлена нормалізація показників субпопуляцій: загальних Т-лімфоцитів, CD8+Т-лімфоцитів, CD4+Т-лімфоцитів та імунорегуляторного індексу. Встановлено зниження IgG на 28,5% (р<0,001), IgА на27,8% (р<0,001), IgМ - на 30,2% (р<0,001), ЦІК – на 29,4% (р<0,001). Через 6 місяців коригуючий вплив на імунну систему зберігався: зменшилась кількість лімфоцитів на 30,1% (р<0,001), CD8+Т-лімфоцитів – на 24,5% (р<0,001), ІРІ – на 29,8% (р<0,001), збільшився рівень CD4+Т-лімфоцитів на 12,3% (р<0,001). Залишалися суттєвими і позитивні зміни гуморальної ланки імунітету: зниження IgG на 19,0% (р<0,001), IgА та IgМ відповідно на 9,5% (р<0,01) та 25,8% (р<0,001), рівня ЦІК – на 26,9% (р<0,01).

Аналіз результатів дослідження дозволив нам серед багатьох використаних показників визначити декілька таких, які за своєю інформативністю та інтегральністю щодо клінічних проявів захворювання і змін вивчених ланок гомеостазу можна вважати критеріями тяжкості ревматоїдного процесу, ступеню ураження серця а також ефективності лікування.

Loading...

 
 

Цікаве