WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Біостратиграфія середньо- та верхньоміоценових відкладів південної україни за остракодами (автореферат) - Реферат

Біостратиграфія середньо- та верхньоміоценових відкладів південної україни за остракодами (автореферат) - Реферат

Залежно від правового статусу, умов господарювання, джерел фінансування та функціональної ролі в складі системи ОЗ виділяються такі типи організацій:

1. Установи як правило державної та комунальної форм власності, що знаходяться повністю на державному фінансуванні та установи, витрати яких покриваються не тільки бюджетними, але й деякою мірою спеціальними коштами, отриманими від реалізації платних послуг. Їх діяльність спрямована на продукування загальнодоступних, гарантованих Конституцією благ. Таке джерело фінансування, як надходження від реалізації додаткових платних послуг, у даному випадку можна розглядати не тільки в якості економічно вимушеного заходу, але і як орієнтацію даного закладу на нововведення, активність та ініціативу. Перелічені організації не можуть розвиватися на чисто комерційній основі. Ринкові механізми господарювання тут виконують допоміжну роль і можливості їх впровадження обмежені.

2. Установи та підприємства різноманітних форм власності, що, розвиваючись переважно за рахунок власних коштів, часто підтримуються державою (у такому випадку державна допомога надходить у формі дотацій) та здебільшого у багатьох країнах світу мають характер некомерційних організацій. Вони мобільніші у виборі характеру послуг, більш пристосовані до ринкових умов і здатні самостійно поповнювати власний бюджет. Проте, враховуючи значну собівартість створюваних благ та високу значущість для суспільства, їх розвиток пов'язаний зі створенням ефективних важелів державної підтримки, що підтверджується світовою практикою.

3. Установи та підприємства здебільшого недержавної форми власності, що працюють на засадах самофінансування, не одержують бюджетних коштів і мають яскраво виражену комерційну спрямованість. Саме для цих закладів найбільш пристосований ринковий механізм, використання законів якого є запорукою виживання та успішного розвитку на майбутнє.

Розвиток ОЗ як відкритої системи визначається наявністю численних відносин і дією багатьох чинників на макро- мезо- та мікрорівнях. На макроекономічному рівні відносини виникають у рамках національної економіки в цілому та представлені силами ширшого соціального плану, що створюють загальні умови функціонування ОЗ. У першу чергу, це тип і стан економіки, демографічна ситуація та особливості розселення населення, специфіка соціокультурного середовища тощо.

На мезоекономічному рівні досліджуються зв'язки в середині ОЗ як системи, що складається з цілого ряду виробництв і спеціалізацій, об'єднаних спільним функціональним завданням – забезпечення охорони та укріплення здоров'я населення. До чинників мезорівня відносяться, наприклад, різноманітні державні органи, ділові фірми та окремі особи, які забезпечують організації ОЗ необхідними трудовими, матеріальними та фінансовими ресурсами (навчальні заклади, центри зайнятості, органи реєстрації, ліцензування, банки тощо), а також посередницькі та державні структури, що сприяють ефективному просуванню медичних послуг на ринку і виконують інформаційну, консультативну, регулюючу й інші функції (різноманітні асоціації, рекламні, маркетингові служби). Важливими факторами виступають споживачі та конкуренти. Слід зазначити, що в системі ОЗ конкурентне середовище обмежене за своїми можливостями; конкуренція доповнюється співіснуванням (потенційна конкуренція) та співробітництвом (наприклад, спільне використання медичного обладнання).

Мікроекономічний рівень охоплює діяльність окремого лікувально-профілактичного закладу, підприємства, його ланок і структур. Чинники мікросередовища впливають на рівні окремої організації та безпосередньо визначають умови її функціонування.

Трансформаційні процеси в медицині пов'язані зі зміною характеру відносин між суб'єктами ОЗ із переважно адміністративних до переважно економічних; переходом від прямого фінансування медичних закладів до фінансування медичної допомоги на основі відповідних нормативів витрат; розширенням джерел фінансування системи ОЗ шляхом залучення особистих коштів громадян (ДМС, пряма оплата медичних послуг); зміною економічного статусу суб'єктів надання медичних послуг на основі формування приватного сектора та часткової комерціалізації ОЗ; зміною ролі держави, яка виступає гарантом загальнодоступного безкоштовного медичного обслуговування через систему закупівель медичних послуг для найменш соціально захищених категорій населення, організатором профілактичних заходів і наукових досліджень.

Відносини на ринку медичних послуг являють собою процес купівлі – продажу за участі виробника, посередника та споживача. Відомі різноманітні підходи до організації їхньої взаємодії. Серед сформованих моделей ОЗ можна виділити моделі, засновані на соціальному ОМС (модель Бісмарка), та засновані переважно на загальному бюджетному фінансуванні (модель Беверіджа). Нині країни з названими моделями знаходяться в стадії часткового реформування національних систем ОЗ з метою посилення страхових засад.

Серед моделей ОЗ, що знаходяться у перехідній стадії, можна виділити моделі, які відносно недавно стали реформувати механізм фінансування з переважно страхового до переважно бюджетного (головним чином, середземноморські країни), та системи ОЗ пострадянських країн, які історично були засновані на моделі Семашко та здійснюють повний або частковий перехід до страхових механізмів фінансування. Вибір найбільш оптимальної для умов України моделі має першочергове значення при опрацюванні основних напрямів реформування ОЗ.

Як свідчать результати аналізу, жодна з розглянутих моделей в чистому вигляді не є прийнятною для України. Державна політика має бути спрямована на формування трансформаційної моделі, що найбільш відповідає соціально-економічним реаліям України. При цьому головним завданням є створення механізмів впливу населення на якість медичних послуг і, тим самим, орієнтація галузі на задоволення індивідуальних інтересів громадян при збереженні механізмів солідарної участі в оплаті медичної допомоги.

У розділі 2 „Особливості та проблеми функціонування системи охорони здоров'я України" проаналізовано правову базу, визначено основні характеристики та тенденції розвитку вітчизняної системи ОЗ, у тому числі її фінансового, інфраструктурного, матеріально-технічного і кадрового потенціалу, оцінено вплив рівня здоров'я населення на національну економіку.

Здоров'я населення, або суспільне здоров'я, складається зі здоров'я кожного окремого громадянина суспільства, тобто визначається здатністю людини вносити свій внесок у забезпеченість і підвищення особистого благополуччя та благополуччя держави в цілому. Суспільне здоров'я завжди чітко відображає соціально-економічні та суспільно-політичні умови, в яких живе населення. Дослідження показують, що державна політика в сфері ОЗ нації повинна характеризуватись, головним чином, результатами аналізу медико-демографічної ситуації, показниками здоров'я, захворюваності, показниками фінансування галузі, що впливають на зміну суспільного здоров'я.

Впродовж останнього десятиліття для України характерне значне погіршення стану здоров'я населення. Показник умовного здоров'я, який відображає питому вагу осіб, визнаних умовно здоровими в загальній кількості населення, зменшився з 62,6% у 1990 р. до 34,2% – в 2003 р. Негативну динаміку має захворюваність за більшістю класів хвороб: протягом згадуваного періоду частота появи хвороб крові та кровотворних органів збільшилася в 2 рази, хвороб системи кровообігу – в 1,9 разу, сечостатевої системи, вад розвитку – в 1,5 разу.

В регіональному розрізі показник кількості уперше зареєстрованих випадків захворювань на 100 тис. населення коливався від 51,6 тис. в Сумській області до 93,6 тис. у м. Києві при середньоукраїнському рівні 68,4 тис. Високу захворюваність у столиці можна пояснити наявністю тут медичних закладів загальнодержавного значення, де реєструються хворі з усіх регіонів країни. Загалом вищий рівень захворюваності характерний, з одного боку, для індустріально розвинутих регіонів, з іншого, – для депресивних регіонів із низьким рівнем розвитку інфраструктури ОЗ (Волинська, Івано-Франківська, Чернігівська, Вінницька області).

Достовірно не доказано наявність істотної залежності між величиною витрат на медицину та здоров'ям нації. При високому рівні соціально-економічного розвитку країни вона, як свідчать дослідження, є незначною і становить близько 10–15%, тоді як генетична схильність до тих чи інших захворювань – 15–20%, якість життя, стан навколишнього середовища, повноцінне харчування та загальна культура людини – 60–65%. Однак у країнах із перехідною економікою кореляція є значно вищою, що пояснюється браком фінансових ресурсів для забезпечення мінімально необхідних матеріальних умов і технічних нововведень для розвитку ОЗ.

У 2003 р. видатки на ОЗ склали 3,7% ВВП (12,8% видатків Зведеного бюджету). В грошовому виразі витрачено 9708,2 млн. грн., що задовольняє мінімальні потреби ОЗ на 45-50%. Загалом на соціально-культурні заходи витрачено 52,4% бюджету, що вказує на брак резерву для перерозподілу коштів на користь галузі.

Loading...

 
 

Цікаве