WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Діагностика та хірургічне лікування псевдокіст підшлункової залози (автореферат) - Реферат

Діагностика та хірургічне лікування псевдокіст підшлункової залози (автореферат) - Реферат

Іншим інтраопераційним ускладненням була кровотеча. Сильна кровотеча відмічена у 1 (0,6 %) хворих першої групи і у 10 (9,3 %) осіб – другої групи.

При відшаруванні слизової оболонки від хряща перегородки розриви одного її листка виникли у 1 (0,6 %) хворого першої групи і у 10 (9,3%) – другої. При виписці із стаціонару перфорація перегородки залишилась у 3 (2,8 %) хворих другої групи. В першій групі при виписці з стаціонару перфорація перегородки була у 1 (0,6 %) хворого.

В післяопераційний період мали місце такі ускладнення. В перші години після операцій у 3 (2,8 %) хворих другої групи часто просочувалась кров'ю пращоподібна пов'язка. Після вилучення турунд з носа кровотеча спостерігалась у 2 (1,8 %) пацієнтів також другої групи. Їм довелося виконати повторну тампонаду носа. Кровотеч, які загрожували б життю хворого, ми не відмітили.

Утворення гематоми між листками перегородки носа визначено у 1 (0,9%) пацієнта другої групи. Гематома з'явилась на другий день після вилучення турунд з носа і була ліквідована розведенням країв операційного розтину, вилученням згустків крові з наступною тампонадою носа. У 1(0,9 %) хворого другої групи спостерігали різкий набряк перегородки носа через 2 дні після вилучення турунд. Зроблено розведення країв по розрізу, кровотечі не було. Під впливом судиннозвужувальних середників, десенсибілізувальної терапії ускладнення було швидко ліквідоване.

З інфекційних ускладнень після резекції перегородки носа ми відмітили "післяопераційну" ангіну, яка виникла у 1 (0,6 %) хворого першої і у 3 (2,8 %) другої групи.

У 2 (1,8 %) осіб другої групи на другий день після операції виник гострий фарингіт, у 1 (0,9 %) пацієнта другої групи виник кон'юнктивіт. У 1 (0,9 %) хворого другої групи в першу добу після операції відмічались нудота і блювання. У 1 (0,6 %) пацієнта після ощадливої операції виник гострий катаральний середній отит. При виписці з стаціонару у 1 (0,6 %) хворого першої групи і у 3 (2,8 %) осіб другої групи залишилась перфорація перегородки носа.

Віддалені ускладнення хірургічних втручань на перегородці носа проаналізовані у 170 хворих (96 першої і 74 другої групи).

Флотація перегородки відмічена у 2 (2,7 %) оперованих за Кіліаном. Причиною флотації перегородки у цих хворих виявилась тонка перегородка, залишення більшої частини кістково-хрящового остова в результаті радикального вилучення хряща і кістки.

У 1 (1,04 %) пацієнта першої групи ми спостерігали рецидив викривлення перегородки носа.

У 1 (1,04 %) першої групи спостерігалась у віддалений період гіперкорекція перегородки, тобто, згин її в протилежну сторону. Гіперкорекція перегородки другої групи виявлена 9 (12,2 %) хворих. У віддалений період сухість в носі відмічана у 11 (14,8 %) хворих другої групи. З них у 5 осіб вона супроводжувалась утворенням кірок. У осіб першої групи незначна сухість в носі відмічена у 1 (1,04 %) хворого. У нього до хірургічного втручання було різке кутоподібне викривлення перегородки з явищами субатрофії слизової оболонки.

Перфорація перегородки носа у віддалений період відмічена у 5 (6,7%) хворих другої групи і у 1 (1,04 %) – першої.

У віддалений період періодичні носові кровотечі ми відмітили у 2 (2,7 %) пацієнтів другої групи.

Гіперплазію слизової оболонки нижніх носових раковин ми спостерігали у 1 (1,3 %) оперованих за методом Кіліана. Утворення синехій в порожнині носа відмічено у 2 (2,7 %) хворих після операцій за Кіліаном. Причиною утворення синехій виявилось травмування слизової оболонки при тампонаді носа.

При виписці з стаціонару (найближчий післяопераційний період) рівне положення перегородки носа мало місце у 98,7 % хворих першої і у 88,9 % хворих другої групи. Перегородка виявилась дещо відхилена в сторону булої деформації у 1,28 % хворих першої групи і у 8,3 % - другої. Гіперкорекція перегородки у пацієнтів першої групи не зареєстрована. У осіб другої групи вона мала місце в 2,8 % спостережень.

Відновлення носового дихання отримано в 83,4 % спостережень у хворих першої групи і в 73,2 % - другої. Покращення дихання мало місце у першій групі у 16,0 % спостережень, у другій – в 23,1 %. Дихання через ніс не змінилось в – 0,6 % спостережень у хворих першої і в 3,7 % - другої групи (Рис.).

Відновлення нюху наступило у 87,2 % хворих першої і у 64,0 % - другої групи. Покращення нюху зареєстровано у 10,2 % пацієнтів першої і у 26,8 % - другої групи. Нюх не змінився в 2,6 % спостережень у пацієнтів першої і у 9,2 % - другої групи.

Рис. Зміна дихальної функції носа за даними ринопневмометрії у віддалений період


Спостерігалось підвищення рухової активності слизової оболонки носа в обох групах хворих, однак вого більш виражено в першій групі. До операцій рухова активність слизової оболонки в першій групі складала 39,0 2,0, після хірургічних втручань 36,0 3,0 (Р<0,05), в другій групі – відповідно38,0 1,9 і 37,0 3,0 (Р<0,05).

рН виділень з носа в обох групах була збільшена, причому більш вираженим воно виявилось у осіб другої групи. Якщо в першій групі рН дорівнювала до операцій 7,1 0,3, після операцій 7,4 0,4 (Р < 0,05), то в другій групі відповідно 7,0 0,2 і 8,1 0,4 (Р < 0,05) . Отже, після радикальних операцій рН частіше зрушується в сторону лужної реакції, ніж після ощадливих операцій.

Температура слизової оболонки носа підвищувалась в обох групах хворих, але більш це виражено в осіб другої групи, ніж першої. Якщо до операцій в осіб першої групи температура слизової оболонки носа була 31,1 1,9оС, після операцій 34,0 1,0оС (Р<0,05), то у пацієнтів другої групи – відповідно 31,4 2,0оС і 35,0 1,0оС (Р<0,05).

Спостерігались суттєві зрушення в сторону зменшення кількості нейтрофілів і клітин циліндричного епітелію в обох групах хворих в порівнянні з доопераційними даними (Р<0,05), але в меншій мірі це виражено у осіб другої групи, ніж у пацієнтів першої групи.

Підвищена видільна функція носа мала місце в 23,8% осіб першої групи і в 37,5% хворих другої групи. Нормальна видільна функція відмічена у 69,1% хворих першої і у 62,5% другої групи. Зниження видільної функції носа у хворих першої групи виявилось в 7,1 % випадків.

Нормальна чутливість слизової оболонки носа мала місце в першій групі в 80,1 % випадків, в другій – також в 80,4 %. Знижена чутливість відмічена в 7,1 % в першій і у 8,3% в другій групі, підвищеною вона виявилась у 9,5 % осіб першої і у 8,3 % пацієнтів другої групи.

Спостерігались ще виражені зміни реографічної характеристики гемодинаміки в порівнянні з нормою. При порівнянні цих даних з такими до операції можна побачити, що показники гемодинаміки в найближчий післяопераційний період ще суттєво не відрізняються від вихідного рівня (Р>0,05), хоча у осіб другої групи вони більш виражені. Ці зрушення пояснюються тим, що при радикальній підслизовій резекції перегородки носа руйнуються м'які тканини з розташованими в них судинними структурами, в результаті чого виникає підслизовий крововилив, тромбоз судин і венозний застій. Все це веде до розвитку реактивних процесів як в судинній системі, так і в тканинах слизової оболонки носа, що проявляється погіршенням розладів функції носа в перші дні, які відрізняються від таких, що виникли після ощадливих хірургічних втручань.

У віддалений період проаналізовані наслідки 170 операцій. Строки спостереження від 2 до 10 років. З першої групи обстежено 96 осіб, з другої – 74. Рівна перегородка носа мала місце в 95,84 % спостережень в першій і в 54,0 % - в другій групі. Перегородка виявилась дещо відхиленою в сторону булої деформації у хворих першої в 3,12 % випадків, а у осіб другої групи – в 33,8 %. Гіперкорекція перегородки мала місце в 1,04 % спостережень в першій групі і в 12,2 % - в другій.

Відновлення носового дихання частіше спостерігалось у хворих першої групи (в 88,56 % спостережень), ніж у осіб другої групи (64,9 %). Покращення носового дихання було в 10.4 % спостережень у осіб першої групи і в 25,7 % - другої. Дихання не змінилось відповідно – у 1,04 % і 9,4 % хворих.

Відновлення нюху наступило у 91,7 % хворих першої і у 68,9 % - другої групи. Покращення нюху зареєстровано в 6,2 % спостережень в першій групі і в 18,9 % - в другій, нюх не змінився – відповідно в 2,1 % і 12,2 % спостережень.

У віддалений період дослідження рухової функції слизової оболонки носа, концентрації водневих іонів (рН) слизової оболонки носа, калориферної функції, риноцитологічне дослідження, видільної функції слизової оболонки, чутливості слизової оболонки носа, гемодинаміки тканин носа проведено у 54 хворих (34 першої і 20 другої групи).

Loading...

 
 

Цікаве