WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Діагностика та хірургічне лікування псевдокіст підшлункової залози (автореферат) - Реферат

Діагностика та хірургічне лікування псевдокіст підшлункової залози (автореферат) - Реферат

При шипах перегородки проводимо хрестоподібний розріз через верхівку шипа, в ділянці його відшаровуємо слизову оболонку з охрястям і окістям, хрящову частину шипа вилучаємо за допомогою скальпеля, кісткову - збиваємо долотом до рівня з рівною перегородкою. Листки слизової оболонки з охрястям і окістям укладаємо на місце. В тих випадках, коли на перегородці є два шипи чи гребені на відстані один від одного, то кожний з них вилучається окремо.

Вивих переднього краю чотирикутного хряща усуваємо наступним чином. Проводимо розтин шкіри по краю вивиху, вивільняємо з м'яких тканин край вивихнутого хряща. З цією метою відшаровуємо м'які тканини дозаду і трохи допереду. Вилучаємо невелику смужку хряща шириною 5 мм. Після вилучення смужки хряща ми вилучаємо дві смужки м'яких тканин (одну з переднього і одну з заднього краю розтину). На розтин накладаємо 2-3 шовкових чи кетгутових швів, якими стягуємо м'які тканини і таким чином покриваємо оголений хрящ. Вилучення смужок м'яких тканин проводимо для того, щоб не утворився "мішок" на місці вилученої смужки хряща.

Однак вивих переднього краю чотирикутного хряща ізольовано зустрічається виключно рідко. На 264 випадки деформацій перегородки носа ми зустріли його лише 5 разів.Частіше він комбінується з дугоподібним викривленням перегородки в ту чи іншу сторону. В цих випадках застосовуємо наступну тактику. Проводимо розтин шкіри по краю вивиху чотирикутного хряща, вивільняємо з м'ких тканин передню частину вивихнутого хряща шириною 5 мм і резекуємо. На розтин шкіри накладаємо 2-3 шовкових чи кетгутових швів. Слід відмітити, що накладаємо шви на розтин тільки при вивиху перегородки, в інших випадках накладання швів на розтин вважаємо зайвим. На стороні викривлення перегородки біля його початку, але не ближче 5 мм до краю передньої частини хряща, що резекується, проводимо другий вертикальний розріз слизової оболонки з охрястям, відшаровуємо її на протязі викривленого хрящового відділу перегородки, за описаним вище методом хрящ мобілізуємо і встановлюємо в серединне положення.

У випадках потовщення хрящового відділу перегородки ми вважаємо більш доцільним в фізіологічному відношенні вдаватись до стоншення перегородки, ніж до підслизової резекції її. Проводимо вертикальний розтин слизової оболонки з охрястям на 5 мм дозаду від переднього краю чотирикутного хряща з лівої сторони, як більш зручної для хірурга, відшаровуємо слизову оболонку з охрястям з цієї ж сторони і скальпелем стоншуємо хрящ, після чого слизову оболонку з охрястям укладаємо на місце. Розтин хряща, відшарування слизово-охрястного клаптя з другої сторони перегородки і вилучення хряща не проводимо.

При комбінованих деформаціях перегородки носа ми поступаємо наступним чином. Якщо є дугоподібне викривлення з наявністю гребеня з тієї ж сторони перегородки, то спочатку вилучаємо гребінь розтином слизової оболонки з охрястям і окістям за описаною вище методикою. Потім проводимо вертикальний розріз слизової оболонки з охрястям на стороні викривлення, відступивши на 5 мм дозаду від переднього краю чотирикутного хряща, відшаровуємо слизову оболонку з охрястям, мобілізуємо хрящову частину перегородки декількома надрізами і встановлюємо в серединне положення. Усунення гребеня з одного вертикального розтину при такій ситуації без розриву слизової оболонки в ділянці гребеня, як правило, не завжди вдається, тому краще вилучати гребінь окремо з розтину на верхівці гребеня. Якщо з однієї сторони перегородки є дугоподібне викривлення, а з іншої гребінь, то наявний гребінь також не дає можливості відшарувати його з вертикального розрізу викривленої сторони перегородки. При такій ситуації вилучаємо гребінь за описаним вище методом. Затим проводимо вертикальний розріз слизової оболонки з охрястям з іншої сторони з таким розрахунком, щоб розріз утворився біля початку викривлення, але не ближче ніж на 5 мм від переднього краю перегородки. Відшаровуємо м'які тканини перегородки на всьому протязі викривлення тільки з однієї сторони, затим кількома розтинами хряща його мобілізуємо і встановлюємо в серединне положення.

Після закінчення операції і встановлення в серединному положенні листків слизової оболонки з охрястям і окістям по обидві сторони перегородки вводимо по одній пластинці (з відбіленої рентгеноплівки) із заокругленими кутами, які притискаємо до перегородки введенням в кожну половину носа марлевої чи ватної кульки, після чого накладаємо пращеподібну пов'язку на ніс. Розміри пластинок підбираємо індивідуально в залежності від величини порожнини носа. Вони можуть бути 6х2 см, 5х1,5см, 4х1,5 см. В тих випадках, коли м΄які тканини перегородки відшаровуємо з однієї сторони, вводиться одна пластинка тільки з цієї сторони. На одному кінці пластинки проробляється отвір для проведення шовкової нитки, довжина якоі 6-7 см, що призначається для полегшення вилучення пластинок з носової порожнини. Кінці нитки зв΄язуються між собою. Пластинки вводять таким чином, щоб кінець з ниткою був звернений до входу в ніс. Затим вводять марлеві або ватні кульки, після чого нитку вкладають на дно порожнини носа. Притискуючи перегородку з обох сторін, пластинки і марлеві (ватні) кульки забезпечують добру фіксацію її в серединному положенні, роблять вилучення їх малоболючим і нетравматичним, усувають кровотечу при вилученні їх, попереджують утворення синехій в післяопераційний період. Дана методика фіксації листків перегородки носа застосована у 164 хворих, у інших 100 пацієнтів виконана звичайна марлева петльова тампонада носової порожнини.

Пластинки вилучаємо на наступний день після вилучення марлевих (ватних) кульок, тобто через 48 годин після операції.

Ми рекомендуємо наступну методику ведення післяопераційного періоду після вилучення пластинок з носа. З метою профілактики післяопераційної інфекції слід уникати протирання носової порожнини зондом з ватою. Кров'янисті виділення з носа вилучають маленькими (довжиною 1,5-2 см) стерильними марлевими турундами за допомогою пінцета, суворо дотримуючись правил асептики. Для усунення явищ "післяопераційного" риніту, який звичайно розвивається на другий день після вилучення пластинок з носа, використовуємо судиннозвужувальні середники шляхом змащування слизової оболонки носа стерильною марлевою турундою, змоченою 0,1% розчином адреналіну, або закрапування в ніс санорину, галазоліну чи інших препратів цієї групи.

При утворенні кров'янистих кірок в порожнині носа, що настає на 4-5 день після операції, місцево призначаємо рослинні олії. При цьому щоденно закрапуємо в ніс персикову олію, евкаліптову олію чи на кілька хвилин закладаємо невеликі марлеві турунди, просочені цими оліями. При вираженому набряку слизової оболонки носа алергійного генезу закладаємо в порожнину носа турунди, просочені оксикортом, синаларом або локакортеном.

Вказане місцеве лікування в післяопераційний період було застосовано у 216 хворих, у інших 48 – використовувались препарати Піносолу (у 22 осіб у вигляді крапель, у 26 – у вигляді крему). Препарат Піносол краплі в ніс закрапували по 3-4 краплі через носові отвори на слизову оболонку носової порожнини 3 рази на день протягом 5-7 днів.

Застосування препарату Піносол крем в ніс здійснювалось 3 рази на добу шляхом нанесення його на слизову оболонку порожнини носа за допомогою турунд, просочених гелем Піносол, з подальшим їх витягуванням через 20 хв. Препарат застосовували також протягом 5-7 днів.

Порівняльна оцінка ефективності методів хірургічної корекції деформацій перегородки носа.

Термін перебування хворих в стаціонарі після операцій у 83 (53,2%) хворих першої і у 32 (29,6%) другої групи склав від 3 до 7 днів. 69 (44,2%) пацієнтів першої і у 70 (64,8%) другої групи знаходились в стаціонарі від 8 до 10 днів. У 4 (2,6%) пацієнтів першої і у 6 (5,6%) осіб другої групи період госпітального лікування був більш тривалий.

Інтраопераційні ускладнення зустрілись наступні. При уведенні новокаїну в перегородку носа – короткочасний біль голови в тім'яній і потиличній ділянках спостерігався у 1 (0,6 %) хворих першої групи і у 3 (2,8 %) пацієнтів другої групи. При введенні анестетика у 1 (0,6 %) пацієнта першої групи відмічено поблідніння, запаморочення голови, потемніння в очах, серцебиття. У 1 (0,9 %) хворого другої групи з'явився біль голови і серцебиття під час змащування слизової оболонки носа розчином дикаїну з адреналіном, що, вірогідно, можна пояснити токсичним впливом дикаїну.

Loading...

 
 

Цікаве