WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Використання низькомолекулярних гепаринів у хворих на діабетичну нефропатію (автореферат) - Реферат

Використання низькомолекулярних гепаринів у хворих на діабетичну нефропатію (автореферат) - Реферат

Як контроль за перебігом захворювання, крім об'єктивного огляду та проведення УЗД в динаміці, вивчали деяки біохімічні показники. Найбільш достовірними критеріями з вивчених, виявилися показники рівня амілази крові й амілази в різних середовищах (випіт, сеча, жовч), вміст лейкоцитів, білірубіну і лужної фосфатази крові. Відзначено, що з усіх показників раніше за все нормалізується вміст амілази у сечі (у середньому до кінця 2-ї доби), а вміст амілази в жовчі та випоті зберігається в середньому до 5 доби, що пов'язано з залишковим запальним процесом у підшлунковій залозі. У свою чергу це диктує необхідність контролю рівня амілаз у цих середовищах і збереження дренажів у сальниковій сумці і продовження зовнішнього дренування холедоха на триваліший термін, незважаючи на нормалізацію вмісту ферменту в сечі. Наближення рівня вмісту білірубіну і лейкоцитів крові до нормального відбувалося в середньому до кінця 3-ої доби. Рівень лужної фосфатази наближався до норми в середьому до 5 доби. Найповільніше нормалізувалися показники амінотрансфераз, підвищення вмісту АЛТ і АСТ зберігалося у низки хворих і на час виписки (у середньому до 0,760,12 ммоль/(годл) і 0,650,14 ммоль/(годл) відповідно). Нормалізація показників у більшості пацієнтов наступала у віддаленому періоді.

Лікування хворих на ГХП до впровадження відеоендоскопічної техніки. Для порівняльного аналізу результатів лікування була використана група з 92 хворих на ГХП, оперованих лапаротомним способом за період 1983 - 1992 рр. З загальної кількості хворих жінок було 69 (75,0%), чоловіків - 23 (25,0%). Вік пацієнтів коливався від 36 до 72 років. Також як і в основній групі переважали пацієнти віком понад 50 років. За перебігом захворювання легкий перебіг ГХП спостерігався у 45 (48,9 %) хворих, середньої важкості - у 33 (35,8 %) хворих, важкий - у 14 (15,3 %), що відповідає співвідношенню хворих за станом і в основній групі. Характер виконаних оперативних втручань у контрольній групі наданий у таблиці 3.

У хворих з катаральною формою ГХП не було необхідності в виконанні негайного оперативного втручання. Консервативна терапія в переважній більшості випадків дозволяла ліквідувати гострі явища протягом 7-10 діб. Консервативна терапія в контрольній групі проводилась згідно загальноприйнятого обсягу заходів, спрямованого на боротьбу з гіповолемією, інтоксикацією, мікроциркуляторними порушеннями, інфекцією, ацидозом, за винятком деяких сучасних препаратів (сандостатин, деяких антибіотиків, Н2-блокаторів, інгібіторів протонної помпи, препаратів гідроксиетилкрохмалю, засобів для парентерального харчування), що з'явилися після 1992 року.

Таблиця 3

Оперативні втручання, виконані у хворих на ГХП без відеоендоскопічної техніки

Назва оперативного втручання

Кількість хворих, n=92

Абс.

Відн.

Холецистектомія + холедохостомія + дренування сальникової сумки

51

55,4 %

Холецистостомія + дренування сальникової сумки; другий етап – холецистектомія + холедохолітотомія + ХДА+ холедохостомія

7

7,6 %

Холецистектомія + холедохолітотомія + ХДА+ холедохостомія + дренування сальникової сумки

5

5,4 %

Холецистостомія + дренування сальникової сумки; другий етап – холецистектомія + холедохостомія

5

5,4 %

Холецистостомія + дренування сальникової сумки; другий етап – холецистектомія + холедохолітотомія + холедохостомія

5

5,4 %

Холецистектомія + холедохолітотомія + холедохостомія + дренування сальникової сумки

4

4,3 %

Холецистектомія + дренування сальникової сумки

3

3,3 %

Холецистектомія + холедохостомія + дренування сальникової сумки; другий етап – некректомія ПЗ

3

3,3 %

Трансдуоденальна папілосфінктеротомія + холецистектомія + холедохостомія + дренування сальникової сумки

3

3,3 %

Холецистектомія + холедохостомія + марсупіалізація ПЗ

2

2,2 %

Холецистектомія + холедохотомія + ділятація великого дуоденального сосочка + холедохостомія + дренування сальникової сумки

2

2,2 %

Холецистектомія + холедохостомія; другий етап – розкриття абсцесу ПЗ

1

1,1 %

Холецистектомія + холедохостомія + абдомінізація ПЗ

1

1,1 %

Провідним у лікуванні деструктивного ГХП треба визнати оперативний метод. Однак, попередньо, з перших хвилин надходження необхідно провести весь комплекс консервативних заходів. Лікування хворих з цією формою ГХП представляло непросте завдання. З одного боку, наявність деструктивних змін у ЖМ вимагає його видалення, як джерела інтоксикації і загрози розвитку перитоніту, з іншого боку, лапаротомія, особливо при гострому набряку ПЗ, різко погіршує перебіг процесу. Обсяг оперативного втручання треба було вирішувати індивідуально з урахуванням стану хворого й операційних знахідок.

Взагалі слід зазначити, що до впровадження відеоендоскопічної техніки (1983-1992 рр.) в підходах до лікування ГХП переважала активно-вичікувальна тактика, суть якої полягала в наступному: застосовувалася інтенсивна консервативна терапія, паралельно проводилося обстеження пацієнтів. Лише при прогресуванні запального процесу і відсутності ефекту від консервативної терапії виконували невідкладне оперативне втручання.

Результати та аналіз дослідження. Ускладнення під час операції в основної групі (116 хворих) спостерігали у 2-х хворих у зв'язку з кровотечею з міхурової артерії, що було ліквідовано додатковим кліпуванням. У ранньому післяопераційному періоді відзначені 3 ускладнення: у 1 хворого - кровотеча із ложі вилученого ЖМ, у 1 – витікання жовчі із ложі вилученого ЖМ, у 1 хворого - неспроможність холедохостомічного катетеру (усі ці ускладнення усунуті відеоендоскопічно при релапароскопії додатковим кліпуванням і коагуляцією ложі). Гнійні ускладнення у вигляді абсцесу післяопераційної рани (в зоні порту, через який видалявся ЖМ) відзначені у 2-х хворих, лігатурна нориця у 1 хворого (з моменту застосування контейнерів для вилучення ЖМ цих ускладнень практично не спостерігали). В віддаленому післяопераційному періоді у 2-ох хворих утворилася грижа в ділянці пупкового порту, через який видаляли ЖМ. В загальному післяопераційні ускладнення відзначені у 10 (8,6 %) хворих. Останні роки для профілактики розвитку вентральних післяопераційних гриж видаляємо ЖМ через епігастральний порт (Раціоналізаторська пропозиція № 5934 від 19.03.2001, ДонДМУ ім. М.Горького).

В основній групі середня тривалість госпіталізації склала 17,3 2,6 днів. Померло в цій групі 6 хворих (5,2 %). У 4-х померлих пацієнтів після відеоендоскопії довелося здійснити конверсію. Одному хворому виконана лапаротомія в зв'язку з наявністью вираженого біляміхурового інфільтрату та неможливості лапароскопічної деривації жовчі, причина смерті - тромбоемболія легеневої артерії (набрякова форма панкреатиту). У одного хворого для ліквідації крупного холедохолітіазу змушені були перейти на традиційне втручання (виконана холедохолітотомія), у 2-ох хворих з тубулярним стенозом холедоху після конверсії накладений ХДА. Ці хворі померли від розвитку поліорганної недостатності, прогресування панкреонекрозу. Причинами смерті двох хворих, оперованих із застосуванням відеоендоскопічних методик, була гостра серцево-судинна та печінково-ниркова недостатність (1 пацієнт з набряковою формою панкреатиту), прогресування панкреонекрозу і розвиток заочеревинної флегмони (1 хворий).

До впровадження відеоендоскопічної техніки у контрольній групі (92 хворих) післяопераційні ускладнення виникли у 24 хворих (26,1 %): неспроможність дренажу холедоха - 6 хворих, нагноєння в рані - у 6, міжпетельні та піддіафрагмальні абсцеси - у 3, пневмонії - у 3, тромбоемболічні ускладнення - у 2, арозивна кровотеча з ПЗ - у 1 хворого, кровотеча з міхурової артерії - у 1, евентрація - у 1, розвиток холангіту - у 1 хворого.

Loading...

 
 

Цікаве