WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Використання низькомолекулярних гепаринів у хворих на діабетичну нефропатію (автореферат) - Реферат

Використання низькомолекулярних гепаринів у хворих на діабетичну нефропатію (автореферат) - Реферат

Публікації. За темою дисертації опубліковано 16 наукових праць, з них 8 - статті в наукових журналах і 1 - у збірнику наукових праць, затверджених ВАК України, 7 робіт у вигляді тез матеріалів з'їздів, конференцій і симпозіумів, запропоновано 2 рацпропозиції, складений 1 інформаційний лист.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається з вступу, огляду літератури, чотирьох розділів власних досліджень, аналізу та узагальнення результатів дослідження, списку використаних літературних джерел. Роботу викладено на 138 сторінках машинописного тексту, вона містить 16 таблиць та 19 малюнків, які займають 24 сторінки. Список використаної літератури нараховує 224 джерела, з них 179 – українською та російською мовою, 45 – іноземних авторів.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження хворих на ГХП. Основну групу обстежених склали 164 хворих, що знаходилися на лікуванні в клініці за період 1993-2003 рр з приводу ГХП. З них жінок було – 135 (82,3 %), чоловіків -29 (17,7 %), віком від 34 до 72 років. Переважав вік понад 50 років. Оперативне лікування з використанням відеоендоскопічної техніки проведено 116 хворим (70,7 %), що склало 2,6 % від загальної кількості (4406) відеоендоскопічних втручань, виконаних за цей термін хворим з патологією жовчновивідних шляхів. Для кращої ілюстрації співставлених результатів оперативного лікування, всі розрахунки наведені відносно групи з 116 оперованих хворих. Іншим 48 (29,3 %) хворим проводилося комплексне консервативне лікування.

На початку своєї роботи користувалися класифікацією ГХП І.І.Затєвахіна, Л.Б.Крилова, Б.У.Сабірова (1986) (табл.1), побудованою за клініко-морфологічними ознаками, перебігом і важкістю захворювання. Переважали хворі, що поступали у перші 12 годин від початку захворювання (92 – 79,3 %) з легким (56 – 60,9 % хворих), середньої важкості (32 – 34,8 % хворих) та тяжким (4 – 4,3 % хворих) станом.

Таблиця 1

Класифікація ГХП І.І.Затевахіна, Л.Б. Крилова, Б.У. Сабірова (1986)

За перебігом захворювання

За клініко-морфологічними ознаками

За важкістю захворювання

  1. Первинно гострий;

2. Загострення хронічного рецидивного

Катаральний холецистопанкреатит (гострий набряк ПЗ і катаральний холецистит; гострий набряк ПЗ і хронічний холецистит)

Легкий, рідко середньої важкості

Деструктивний панкреатохолецистит (гострий набряк ПЗ і деструктивний холецистит)

Середньої важкості, рідше тяжкий

Деструктивний холецистопанкреатит (панкреонекроз і катаральний холецистит; панкреонекроз і хронічний холецистит; панкреонекроз і деструктивний холецистит)

Середньої важкості чи тяжкий

При легкому перебігу ГХП (спостерігався у 61 хворого) ураження ЖМ і ПЗ не виходило за межі катарального запалення. У хворих були відсутні ознаки запалення очеревини, значної інтоксикації без виражених системних розладів. Холецистопанкреатит із середнім і тяжким станом (відзначений відповідно у 43 і 12 хворих) протікав переважно з ознаками місцевого і розповсюдженого перитоніту за рахунок деструктивного (флегмонозного, некротичного) ураження одного чи одночасно двох органів (ЖМ та ПЗ). В цій групі хворих спостерігалася виражена інтоксикація, яка викликала важкі гемодинамічні, метаболічні, імунні та респіраторні зрушення. При середній важкості ГХП поліорганна недостатність носила, як правило, субкомпенсований або навіть компенсований характер. При важкій формі наступала декомпенсація системних розладів.

Супутня патологія виявлена у 102 хворих (87,9 %), причому у половині з них констатовано декілька супутніх захворювань. Характер її був такий: ішемічна хвороба серця, кардіосклероз Н1-Н2 (77 хворих - 66,4 %), гіпертонічна хвороба (46 - 39,7 %), церебральний атеросклероз (32 - 27,6 %), ожиріння (29 - 25 %), гастродуоденіт, виразкова хвороба шлунка та 12-палої кишки з рубцевим стенозом (24 - 20,7 %), хронічний бронхіт, емфізема легень, бронхіальна астма (21 - 18,1 %), цукровий діабет (12 - 10,3 %), хронічний пієлонефрит (4 - 3,4 %), інша патологія (4 - 3,4 %).

Окрім загальноклінічного обстеження для встановлення діагнозу ГХП надавали значення деяким біохімічним показникам – білірубіну крові (при підвищенні понад 10 % від верхньої нормальної межі), підвищенню рівня амілази сечі, крові та випоту з черевної порожнини (що утримується понад 1 добу), рівню амінотрансфераз (аспартат- та аланінамінотрансферази), лужної фосфатази; даним ультразвукового дослідження (УЗД) – наявності калькульозу ЖМ або загальної жовчної протоки, розширенню загальної жовчної протоки (понад 10,0 мм). Саме ці ознаки, в порівнянні з групою хворих на калькульозний холецистит (n=300), були визнані статистично достовірними (Р<0,05) серед інших критеріїв на доопераційному етапі обстеження. Крім цього, всім хворим виконували фіброезофагогастродуоденоскопію, а при необхідності – внутрішньовенну холецистохолангіографію, комп'ютерну томографію. Передопераційна внутрішньовенна холецистохолангіографія проводилася нами на початку дослідження (до 1996 р.) для уточнення стану жовчновивідних шляхів і виконана 10 пацієнтам. В подальшому від даного дослідження ми відмовилися на користь більш інформативної інтраопераційної холангіографії (ІХГ) у хворих з показаннями до оперативного лікування. До виконання передопераційної ретроградної панкреатохолангіографії у хворих на ГХП ми відносились стримано в зв'язку з можливим прогресуванням панкреатиту, або холангіту (Cotton P.B. et al., 1991; Шаповальянц С.Г., 1996; Уханов А.П., 1998; Бабенков Г.Д. и соавт., 2000). ІХГ виконана у 69 пацієнтів на ГХП, фістулографія в післяопераційному періоді виконана у 46 хворих.

В загальному передопераційне обстеження вирішувало наступні завдання: оцінку загального стану хворого, верифікацію діагнозу, уточнення топіко-морфологічної характеристики ЖМ, периміхурового простору, оцінку стану позапечінкових жовчних шляхів, ПЗ, перипанкреатичної і заочеревинної клітковини. Одним із завдань цього обстеження було також встановлення показів для самого оперативного втручання. Разом з цим відеолапароскопія, як операційний діагностичний засіб, у деяких затруднених ситуаціях має вирішальне діагностичне значення. Так, у 4 хворих під час цього дослідження була виявлена наявність випоту в черевній порожнині, набряк і випинання передньої стінки сальникової сумки, деструктивні зміни в стінці ЖМ, що сприяло вибору показів до оперативного втручання. Разом з цим, лапароскопія не дозволяє іноді провести ранню диференціальну діагностику між набряковими і некротичними змінами в ПЗ і безпосередньо оглянути орган, що також було встановлено іншими дослідниками (Мошковський Г.Ю., Ничитайло М.Ю., Крижевський В.В. і співавт., 2002).

Лікування хворих на ГХП з застосуванням відеоендоскопічної техніки. Вивчення даних обстеження і результатів лікування пацієнтів основної клінічної групи (164 хворих), що надійшли в екстреному порядку з приводу ГХП показало, що клінічна картина захворювання була надзвичайно варіабельною та залежала від сукупності багатьох моментів, таких як тривалість анамнезу, наявність каменів і інфекції в ЖМ та жовчних шляхах, жовтяниці, функціональних і морфологічних змін сфінктера Одді, дистальних відділів загальної жовчної і панкреатичної проток, порушень у дванадцятипалій кишці і навколишніх тканинах. В залежності від клінічного перебігу захворювання і виявлених особливостей його розвитку ми розподілили пацієнтів основної групи на окремі підгрупи і сформулювали доцільність такого розподілу на підставі розбіжностей, в першу чергу, тактичних підходів.

З загального числа хворих, що ми спостерігали у 48 пацієнтів на підставі комплексного дослідження були виявлені ознаки запального характеру в ЖМ і ПЗ при відсутності конкрементів і деструктивних змін. Усім цим пацієнтам проведене успішне комплексне консервативне лікування з акцентом на антибактеріальну терапію. Вибір антибактеріальних препаратів для лікування інфекційних уражень жовчновивідних шляхів і підшлункової залози проводили на підставі вивчення спектру збудників інфекцій жовчновивідних шляхів в Донецькому регіоні і чутливості до них сучасних антибіотиків за даними бактеріологічної лабораторії ДОКТМО Донецької області. Варто помітити, що в 9 з цих пацієнтів в процесі обстеження в дуоденальному вмісті виявлені лямблії. Ці пацієнти поряд з комплексним консервативним лікуванням одержували противопаразитарні препарати (орнідазол, мератин, ворміл) і виписані із значним поліпшенням для подальшого диспансерного нагляду.

Loading...

 
 

Цікаве