WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОрганізація виробництва, Трудове право України, Cоцзахист → Тритикале у весняній ланці зеленого конвеєра господарств - Реферат

Тритикале у весняній ланці зеленого конвеєра господарств - Реферат

Реферат на тему:

Тритикале у весняній ланці зеленого конвеєра господарств

Тритикале — нова в еволюційному відношенні культура. Історія його вирощування нараховує всього 110–115 років, тоді як озиму пшеницю та ячмінь вирощують упродовж 10 тисяч років. В останні 35–40 років, зі створенням перших сортів у колишньому Союзі та в низці зарубіжних країн — в Угорщині, Канаді, США та ін., з'явився практичний інтерес до цієї культури. Тритикале — це культура широкого призначення, зерно та зелену масу якої використовують і для годівлі тварин і птиці, і в хлібопеченні, і в кондитерській та спиртовій промисловостях. Тритикале успадкувало від жита і пшениці такі цінні якості, як висока продуктивність, зимостійкість, слабка уражуваність хворобами, придатність до вирощування на бідних щодо забезпечення елементами живлення грунтах. Виробництво продукції тваринництва перебуває у прямій залежності від забезпечення тварин кормами. Найдешевші прирости та надої молока одержують в період годівлі тварин зеленими кормами, надходження яких з ранньої весни і до пізньої осені може бути забезпечене лише в системі зеленого конвеєра. На жаль, останніми роками в господарствах зелений конвеєр або відсутній, або надто недосконалий. Одним із недоліків існуючих зелених конвеєрів є пізнє одержання зеленої маси весною, що, як правило припадає на середину травня, отже перший зелений корм тварини одержують з посівів озимого жита на зелений корм. Проте відомо, що озиме жито — це культура, яка не в змозі повною мірою забезпечити потреби тварин у зелених кормах у весняно-літній період через швидке грубіння зеленої маси після колосіння, що різко знижує її поїдання тваринами. Максимальний період використання озимого жита на зелений корм становить 7–10 днів. У виробничих умовах часто створюється така ситуація, що після використання озимого жита на зелений корм ще не настає укісна стиглість багаторічних трав (особливо в роки з холодними, затяжними веснами). У цей час зазвичай вимушено починають використовувати на зелений корм посіви цінної продовольчої культури — озимої пшениці, що недоцільно та економічно невигідно. Збираючи озиму пшеницю не на зерно, а на зелений корм, господарства непродуктивно використовують землю і не добирають близько 60% кормових одиниць та 25–30% перетравного протеїну. Використання тритикале з цією метою — перспективне, оскільки ця культура доповнює зелений конвеєр і забезпечує тварин високоякісним зеленим кормом саме в період між укосами озимого жита та першим укосом багаторічних трав. Завдяки плідній праці селекціонерів провідних селекційних центрів України останнім часом створені перспективні сорти тритикале, які вдало поєднали ряд господарсько цінних ознак обох батьківських форм, а саме: високий потенціал продуктивності (зерна і зеленої маси), зимостійкість і добру поживність. Тритикале активно нарощує зелену масу, що зумовлено передусім доброю облистяністю культури та високим фотосинтетичним потенціалом. Цінним є й те, що рослини тритикале під час вегетації довше зберігають зелений колір, а тому їх добре поїдають тварини протягом близько 12–20 днів (залежно від сорту) на відміну від озимого жита, зелена маса якого використовується в годівлі тварин не більш як один тиждень. Сьогодні є достатній набір сортів тритикале, різних за інтенсивністю формування зеленої маси для конкретних умов регіону, що дає змогу виключити з використання посіви озимої пшениці на зелений корм і навіть вивільнити частину площ посівів багаторічних трав першого укосу для заготівлі сіна на зимово-стійловий період. З метою вивчення продуктивності та інтенсивності нарощування зеленої маси за етапами органогенезу різних сортів тритикале нами були проведені дослідження в стаціонарному досліді лабораторії інтенсивних технологій зернових колосових культур та кукурудзи Інституту землеробства УААН (дослідне господарство "Чабани") та в стаціонарній кормовій сівозміні кафедри кормовиробництва та сільськогосподарської меліорації (Агрономічна дослідна станція Національного аграрного університету). Площа облікової ділянки — 25м2, повторність досліду — чотириразова. Норми висіву: 5 млн. шт./га схожих насінин для озимої пшениці і 4 млн. шт./га схожих насінин для тритикале і жита. Об'єктами досліджень були: сорти тритикале — АДМ 3/5, АДМ 9, АД 52, Поліський 4, Поліський 7, Мально, Ягуар, АД 15, АД 44, АД 45, АДП 2 та озима пшениця сорту Мирич і озиме жито Саратівське 6. Результати проведених досліджень показали залежність інтенсивності нарощування зеленої маси за етапами органогенезу як від видового та сортового складу, так і від технології вирощування та скоростиглості культури. Встановлено, що на IV етапі органогенезу найбільшу вегетативну масу (110 ц/га) сформував сорт озимого жита Саратівське 6. Досліджувані сорти тритикале були різними за інтенсивністю формування зеленої маси. Тритикале Амфідиплоїд 3/5 — це сорт селекції Інституту рослинництва ім. Юр'єва УААН, порівняно не новий, проте його й досьогодні вважають еталоном щодо зимостійкості і одним із перших, що після озимого жита відновлює вегетацію. Різниця в настанні фази початку виходу в трубку порівняно з озимим житом становила лише 2—3 дні, і він виявився серед досліджуваних сортів тритикале не лише ранньостиглим, а й найбільш високоврожайним (86,1 ц/га). На даному етапі органогенезу — це культура, яка за всіма показниками доповнює озиме жито. У процесі досліджень важливо було виявити сорти тритикале, які за темпами нарощування зеленої маси збігалися б з озимою пшеницею. Встановлено, що майже одночасно з озимою пшеницею настала укісна стиглість таких сортів, як АД 15, Ягуар та Мально. Сорти АД 15, АД 44, АД 45, Мально, Поліський 4 формували вегетативну масу в межах 70,0—80,1ц/га. Найменшу вегетативну масу на четвертому етапі органогенезу формували сорти АДМ 9 та Ягуар (відповідно, 43,2 і 45,1 ц/га). Посіви озимої пшениці сорту Мирич, так само як і жито, взяті за контроль, щодо формування зеленої маси займали проміжне положення серед сортів тритикале (65,3 ц/га). Культури вирощували за інтенсивною базовою технологією, яка передбачала, окрім основного внесення добрив, підживлення азотними добривами за етапами органогенезу. Підживлення, проведене на IV етапі органогенезу азотними добривами в дозі 60 кг/га д.р., забезпечило інтенсивне наростання зеленої маси всіх сортів та культур. На VI етапі органогенезу (початок колосіння — колосіння) вегетативна маса озимого жита становила 430 ц/га, що майже в 4 рази більше, ніж на попередньому етапі. Сорти тритикале АДМ 9 та Ягуар, які на VI етапі органогенезу мали найнижчу врожайність зеленої маси, за цей період збільшили її в 5,7—6,2 раза, і вона становила 259–266 ц/га. Слід зазначити, що сорт тритикале АД 3/5 і на IV етапі органогенезу відзначився найбільшим наростанням вегетативної маси (340 ц/га) серед сортів тритикале. На другому місці за формуванням вегетативної маси виявився сорт АД 52 (325 ц/га) і дещо поступився йому сорт тритикале АД 15 (300 ц/га). Зазначений VI етап органогенезу — це фактично період укісної стиглості культур. Озима пшениця на цьому етапі формувала меншу вегетативну масу (183 ц/га) порівняно з усіма сортами тритикале. Найменшу вегетативну масу серед сортів тритикале формували сорти АДП 2 та Мально (220 ц/га). Через те що тритикале можна використовувати і в більш пізні строки вегетації, ми продовжували спостереження та обліки і на VIII етапі органогенезу. Саме VIII етап органогенезу був етапом максимального формування вегетативної маси рослинами. Це період цвітіння — початок наливу зерна. Дослідженнями встановлено, що цінними для використання в ланках зеленого конвеєра наприкінці весняного періоду є високорослі сорти селекції Інституту рослинництва ім. Юр'єва та сорти селекції Інституту землеробства УААН Поліський 7 та Поліський 10, які не вилягають і майже до збирання зерна тритикале мають зелену соломину, придатну для використання в годівлі тварин. Аналогічними цінними якостями відзначився і сорт АДП 2, одержаний в Маслівському радгоспі-технікумі. Заслуговує на увагу сорт Поліський 10, який забезпечив урожай зеленої маси до 686 ц/га, і, що не менш важливо, масова частка листя в структурі зеленого корму становила 30—31%, тоді як у рослин озимого жита — лише 10—15%. Проведені дослідження дали змогу розробити модель поліпшеної весняної ланки зеленого конвеєра порівняно з традиційною (див. рис.) — за рахунок добору сортів тритикале, різних за інтенсивністю нарощування зеленої маси. За рахунок дібраних сортів тритикале цілком реальним є виведення з використання посівів озимої пшениці на зелений корм та використання частини посівів багаторічних трав першого укосу для заготівлі сіна. Водночас період використання зеленої маси у весняний період зростає на 10—15 днів.

Loading...

 
 

Цікаве