WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОрганізація виробництва, Трудове право України, Cоцзахист → Трансгенні рослини та природний світ - Реферат

Трансгенні рослини та природний світ - Реферат

Реферат на тему:

Трансгенні рослини та природний світ

Нещодавно була відкрита можливість змінювати рослини безпосереднім перенесенням генів у їхні хромосоми. 1953 року Уотсон і Крік першими відкрили структуру подвійної спіралі генетичного матеріалу — ДНК. Знадобилося ще десять років для розкриття генетичного коду та правильного розуміння відмінностей між генетикою бактерій, рослин і тварин. У 1973 р. Бойєр і Коен першими успішно вмонтували ген із бактерії в клітини незв'язаних видів організмів — в африканську кігтисту жабу.

Нещодавно була відкрита можливість змінювати рослини безпосереднім перенесенням генів у їхні хромосоми. 1953 року Уотсон і Крік першими відкрили структуру подвійної спіралі генетичного матеріалу — ДНК. Знадобилося ще десять років для розкриття генетичного коду та правильного розуміння відмінностей між генетикою бактерій, рослин і тварин. У 1973 р. Бойєр і Коен першими успішно вмонтували ген із бактерії в клітини незв'язаних видів організмів — в африканську кігтисту жабу. Протягом наступних кількох років вважали, що створення таких трансгенних організмів навряд чи можливе для рослин. Але вже у 80-ті роки ХХ століття було розроблено відповідні методи, а на початку 90-х провели перші польові випробування трансгенних рослин.

Коли вперше опанували можливість створення трансгенних організмів, вчені, стурбовані можливими негативними наслідками своїх відкриттів, започаткували низку конференцій та експериментів для з'ясування, чи створюють розроблені методи якусь унікальну загрозу людині або іншим видам. Наслідком більш ніж тридцятирічних дискусій, експериментів і спостережень стало усвідомлення науковим суспільством, що методи самі не створюють таких загроз. Якщо якісь проблеми виникатимуть, то лише внаслідок властивостей самих організмів, а не методів, якими їх було створено. Багато з наших ліків і практично всі сири й пиво виробляють з допомогою трансгенних організмів, і нас не хвилюють негативні впливи цих продуктів, але, хоч як це дивно, виникла загальна стурбованість щодо трансгенних культур.

Багато наукових установ, включаючи американську Національну академію наук і академії наук багатьох інших країн: Китаю, Індії, Бразилії, Мексики, Великої Британії, Академії наук країн, що розвиваються (TWAS), та Папська академія наук, — всі дійшли висновку, що застосування цих методів не несе загрози здоров'ю людей або життєвим процесам на Землі і що немає жодних особливих рис трансгенних рослин або тварин, які створюють особливу загрозу.

Хоча деякі продукти харчування не є безпечними для споживання, в трансгенних продуктах харчування немає нічого особливого, що викликало б стурбованість. Незважаючи на те, що сотні мільйонів людей споживали їх понад десятиліття, не було зареєстровано жодного випадку проблем зі здоров'ям. Загалом трансгенні рослини випробовують значно ретельніше, ніж ті, що одержали внаслідок традиційної селекції, і ймовірність створення ризикованих продуктів є однаковою.

Оскільки методи створення трансгенних рослин не являють особливої загрози, доцільно проаналізувати, які переваги мають ГМР і які екологічні ризики можуть бути пов'язані з ними в разі використання в сільському господарстві.

Великою перевагою є суттєве зменшення використання пестицидів. Уже у 2000 р., завдяки тому, що висівали ГМ-сою, олійний ріпак (канола), бавовник та кукурудзу, використання пестицидів зменшилося на 22,3 млн кг, і в наступні роки скорочення тривало. У всьому світі зареєстровано майже 500 тис. випадків отруєння пестицидами, з яких 5 тис. смертельні. Тільки в США щороку реєструють близько 110 тис. випадків отруєння пестицидами та 10 тис. випадків раку, спричиненого пестицидами. Близько 35% продуктів харчування в американських супермаркетах містять сліди пестицидів, яких всі хотіли б уникнути. На полях нашої країни пестициди щороку стають причиною смерті 70 млн птахів і мільярдів як шкідливих, так і корисних комах.

Тож зрозуміло, що вже досягнуті скорочення їхнього використання є важливим позитивним внеском у здоров'я екосистем, де ці культури вирощують.

За іронією, з огляду на широкий спротив вирощуванню трансгенних рослин у Європі, вигоди для довкілля та здоров'я людей від такої технології тут були б навіть більшими, ніж у США. В цьому зв'язку підраховано, що, якби половина кукурудзи, олійного ріпаку, цукрових буряків та бавовнику, вирощуваних у Європі, були генетично модифікованими задля опору шкідникам, потреба в пестицидах негайно скоротилася б на 14,5 млн кг (4,5 млн кг у діючих речовинах).

Скорочення на 7,5 млн га культур, оброблених пестицидами, внаслідок використання ГМ-культур зекономило б близько 20,5 млн л дизельного палива та запобігло б викиду в атмосферу 73 тис. т двоокису вуглецю. Разом з іншими методами зменшення внесення добрив і пестицидів (наприклад, інтегрований захист рослин) використання трансгенних культур може гарантувати великі вигоди для нашого стабільного продуктивного сільського господарства.

Висувався аргумент, що використання трансгенних організмів зменшило б загальну генетичну змінність відповідних рослин. Насправді ж, саме масове індустріальне сільське господарство призводить до такого скорочення. Трансгенна технологія є нейтральною до масштабів виробництва, і окремі лінії конкретних культур (у США вирощують понад 800 ліній сої) можна модифікувати тими ж самими генами задля досягнення бажаних характеристик.

Решта екологічних наслідків вирощування трансгенних культур, які ми розглянемо, стосуватиметься результатів їхньої гібридизації з дикими родичами та можливостей самих трансгенних культур або таких гібридів ставати бур'янами на полях чи поширюватися в природні середовища.

По-перше, важливо пам'ятати, що споріднені види рослин постійно гібридизуються між собою, і наявність трансгенів в одного з батьків не справляє позитивного чи негативного впливу на таку гібридизацію. По-друге, зрозуміло, що поширення трансгенів не відбудеться без тісно споріднених видів. У цьому зв'язку заборона на вирощування трансгенних кукурудзи та сої в Європі не має об'єктивного підгрунтя, як і нинішні судові позови щодо вирощування люцерни в США: у названих випадках немає диких видів, з якими ці культури могли б гібридизуватися. Кукурудза та соя не репродукуються без участі людини, вони не мають родичів у Європі, і ми вже знаємо, що трансгенні рослини не загрожують здоров'ю. Тож чому триває заборона? Немає жодного раціонального пояснення забороні вирощування трансгенної кукурудзи в Європі.

А як розглядати ситуацію, в якій дикі родичі ростуть поблизу сільгоспкультур, пов'язаних з ними або вирощених із них? У такому разі трансгени, безумовно, можуть переноситися до диких популяцій, якщо вони здатні схрещуватися з ними. Наприклад, трансгенний олійний ріпак або цукрові буряки, які вирощують у Європі, трансгенна кукурудза в Мексиці чи трансгенний соняшник у США, безперечно, мають можливість переносити гени до диких популяцій. Якими в цьому разі можуть бути наслідки?

Результати залежатимуть не від самого процесу або від того, що тут наявні трансгени, а від властивостей окремих гібридів. Наприклад, якщо теосинти — дикі родичі, з яких було виведено кукурудзу в Мексиці, — отримають гени стійкості до деяких комах-шкідників, вони зможуть краще виживати, ніж інші. Якщо вони одержать гени стійкості до гербіцидів, ці гени можуть зберігатися в популяціях, якщо гербіцид і далі використовуватимуть на популяціях теосинтів; в іншому випадку вони зникнуть, як і всі гени, що не дають селективної переваги організму, який їх має. Тільки-но поліпшені сорти кукурудзи завезли до Мексики або лінії кукурудзи переміщали між регіонами, характеристики місцевих сортів у нових областях почали змінюватися. Отже, поліпшена змінність кукурудзи змінюватиметься залежно від вибору місцевих виробників кукурудзи. Трансгени не змінюють ці зв'язки та не "псують чистоту" швидкозмінних популяцій, в які вони можуть бути перенесені. У всіх випадках цікавим є не перенесення трансгенів у дикі популяції, а риси, що їх переносять ці трансгени. Говорити про перенесення трансгенів як про якусь форму інфекційної хвороби — неправильно і контрпродуктивно, і це часто може призводити до заперечення переваг, пов'язаних із такими методами розведення, для тих, хто їх найбільше потребує. Рух трансгенів від одного набору рослин до іншого сам по собі нічого не означає: цікаві характеристики генів. Блокування такого руху є безглуздим, якщо тільки не буде доведено, що самі гени шкідливі.

Чи можуть якісь генетично змінені рослини стати бур'янами безпосередньо або внаслідок гібридизації? Знову ж таки, в самих характеристиках ГМ-процесів немає нічого, що створювало б загрозу. В обох випадках з канолою (олійний ріпак) та цукровими буряками в Європі було створено лінії, стійкі до широко використовуваних гербіцидів, але такі лінії регулярно створюються саме там, де використовують ці гербіциди. У США, якщо рис модифікують стійким до гербіцидів, тоді червоний рис — дикий родич, — який є небажаним бур'яном на рисових полях, теж може стати стійким, що, безумовно, створить проблему, як і у разі нозокоміального зараження людей стійкими до антибіотиків бактеріями. Зі стійкими лініями потрібно боротися альтернативними методами. Якщо рослини є трансгенними чи виведеними селекційно стійкими до гербіцидів або шкідників, вони є перманентною рисою довкілля, в якому ростуть (чинник, що може сприяти появі стійких ліній, сильніший, ніж у випадках, коли пестициди використовують час від часу).

Loading...

 
 

Цікаве