WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОрганізація виробництва, Трудове право України, Cоцзахист → Технологія ущільненого вирощування сої з кукурудзою на силос - Реферат

Технологія ущільненого вирощування сої з кукурудзою на силос - Реферат

Реферат на тему:

Технологія ущільненого вирощування сої з кукурудзою на силос

Для підвищення продуктивності кормового гектара важливе значення мають спільні посіви кукурудзи з бобовими культурами, які забезпечують одержання високоякісних кормів, збалансованих за протеїном. Урожай зеленої маси при цьому не знижується, а поживні якості значно зростають: вміст в 1 к.о. перетравного протеїну збільшується до 102–109 грамів.

В умовах західного Лісостепу соя — один з найкращих компонентів для спільного посіву з кукурудзою на силос і зелений корм, що дає змогу збільшувати збір протеїну з гектара на 35–40% і більше. Такі посіви мають ще й велике агротехнічне значення, бо є добрим попередником для озимих і ярих зернових колосових культур, виконують грунтозахисну функцію і збагачують грунт біомасою, завдяки чому мікробіологічна та ферментативна активність грунту значно зростає.

Пропоновану технологію було апробовано Хмельницькою державною сільськогосподарською дослідною станцією, Подільською державною аграрно-технічною академією, Буковинським інститутом АПВ та Тернопільською державною сільськогосподарською дослідною станцією. В умовах сірих лісових та чорноземних опідзолених грунтів західного Лісостепу протягом 1989–2003 років було одержано такі результати: урожайність зеленої маси сумішки становила 650-680 ц/га; вміст сирого протеїну в зеленій масі зріс на 14,8–21,0%; ферментативна активність та мікробіоценоз грунту підвищився у 1,5 раза.

Соя та кукурудза є культурами короткого дня і пізнього строку сівби. За одночасної сівби з кукурудзою сходи обох культур з'являються дружно, у них збігаються також періоди сповільненого та інтенсивного росту надземних і підземних органів, що ставить їх у порівняно однакові умови використання життєво необхідних факторів зовнішнього середовища.

Зниження температури верхніх шарів грунту в ущільнених посівах поліпшує умови мікробіологічної діяльності. Це особливо важливо для рослин, на корінні яких є бульбочки. Фіксація вільного азоту бульбочковими бактеріями значною мірою залежить від температурного режиму. Найінтенсивніше вона відбувається за температури грунту 22...25°С.

Кукурудза характеризується доволі високою посухостійкістю і нерівномірним використанням вологи протягом вегетації. Її витрати на проростання насіння становлять лише 40–45% сухої маси. Споживання води помітно посилюється до утворення 7–8 листків і в подальшому.

Рослини сої формують меншу масу, тому менше витрачають грунтової вологи. Наприклад, якщо одна рослина кукурудзи може за добу споживати понад 3 кг води, то сої до цвітіння — 100–150 г, а в період наливання зерна — 300–400 г. Отож, при ущільненій культурі кукурудзи з соєю основними споживачами вологи є рослини злакового компоненту. Аналогічне становище спостерігається і щодо засвоєння поживних речовин.

У західному Лісостепу, де величина врожаю залежить, головним чином, від ступеня забезпеченості рослин водою, дуже важливо зменшити непродуктивне випаровування вологи. Ущільнені посіви кукурудзи з однорічними зернобобовими культурами, мають більш досконалу з цього погляду структуру, ніж чисті посіви кукурудзи. Бобові, розташовуючись переважно в нижчій половині травостою, створюють більш потужний листковий апарат у приземному 20–150-сантиметровому шарі повітря, що знижує його конвенцію, а, отже, зменшує переміщення пароподібної вологи. У результаті вода, що випаровується грунтом і листками, тут зберігається краще. Тому ущільнені посіви за практично однакових витрат води утворюють на 3–5 ц/га сухої речовини більше, ніж чисті посіви кукурудзи.

Рослини кукурудзи і бобових культур висувають неоднакові вимоги до елементів живлення, мають різну засвоювальну здатність кореневої системи, основна маса якої розміщується в різних шарах грунту, що дає змогу повніше використовувати грунтову родючість. У них не збігаються в часі й критичні періоди водоспоживання, що за настання нетривалого (навіть дуже недостатнього) вологозабезпечення рослин дає змогу одному з компонентів легко витримувати вплив цього несприятливого фактора й давати щедрий урожай.

Підготовка грунту

Добрими попередниками для спільних посівів кукурудзи і сої є озимі та ярі зернові колосові та просапні культури, кормові коренеплоди, картопля, зернобобові, а також однорічні трави на один укіс.

Для інтенсивного розвитку кореневої системи після всіх попередників рекомендується розпушувати грунт чизелем ПЧ-2,5 на глибину 27 см. Якщо попередником є зернові колосові, можна обмежитися поверхневим мілким обробітком боронами БДТ-3 або БДТ-7 на глибину 10-12 см. Для передпосівного обробітку використовують комбіновані агрегати — РВК-4,2, "Європак", ЛК4 та УСМК-5,4 у комплекті з лапами-бритвами, котками і шлейфами на глибину 4–5 см та інші, які забезпечують ущільнення верхнього шару грунту і створюють його дрібногрудкувату структуру. Глибина ходу розпушувальних лап має відповідати глибині сівби і становити не більш як 4–5 см.

Удобрення

Для підвищення економічності використання органічних та мінеральних добрив у сівозмінах їх, як правило, вносять під ущільнені посіви окремо: органічні — на одних полях, а мінеральні — на інших. Таким чином, на ділянках, де не передбачене застосування гною або інших місцевих добрив, під зяблевий обробіток слід вносити мінеральні добрива.

За даними Інституту зернового господарства УААН, ефективність мінеральних добрив при весняному локальному внесенні на 30–60% вища, ніж при застосуванні їх восени під зяблеву оранку або навесні врозкид під культивацію.

Добрива підвищували в урожаї і вміст поживних речовин. Так, в абсолютно сухій масі кукурудзи без добрив містилося 8,8% сирого протеїну і 0,286% фосфору, а при застосуванні 20 т/га гною + N90P45K60 під зяблевий обробіток ці показники становили, відповідно, 10,48 і 0,288%. В абсолютно сухій речовині рослин сої вміст сирого протеїну при цьому підвищився на 20,35–22,31%, а фосфору — 0,418–0,423%.

Підбір гібридів та сортів

У спільних посівах висівали високорослі сорти сої Еванс, Чернівецька 8 та інші кормового напряму, а також середньостиглі гібриди кукурудзи Дніпровський 273, Молдавський 291 та Ювілейний 70 і сорти Одеська 80, Одеська 10 або Закарпатська зубоподібна.

Сортовий склад компонентів є дуже важливим, особливо при вирощуванні сумішки на силос. Для сівби з кукурудзою придатні лише високорослі, добре облиствлені сорти сої, які мають однаковий чи близький за тривалістю вегетаційний період.

Спостерігається загальна закономірність, за якої вибір більш пізньостиглого сорту сої для довільного гібриду чи сорту кукурудзи меншою мірою знижує продуктивність ущільнених посівів, ніж більш ранньостиглого. Якщо сорт сої обрано більш пізньостиглий і на період оптимального строку збирання ущільненого посіву його рослини ще не забезпечують найбільшої продуктивності, то зниження частки маси бобової культури в загальному врожаї можна уникнути зміною співвідношення між компонентами на користь сої, тобто певним збільшенням її густоти. Значно гірше, якщо немає придатного сорту для вирощування з пізньостиглим сортом чи гібридом кукурудзи. Рослини надто скоростиглих сортів сої сильніше пригнічують кукурудзу, знижують її продуктивність, а на період збирання старіють, листки в них жовтіють і осипаються, що призводить до погіршення якості корму.

Loading...

 
 

Цікаве