WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОрганізація виробництва, Трудове право України, Cоцзахист → Технологія вирощування ріпаку - Реферат

Технологія вирощування ріпаку - Реферат

Ріпак для України — доволі нова культура, площі під якою масово зростають, починаючи з 2005 р., а до того часу під ним було зайнято не більше 200 тис. га. З розширенням посівних площ культури перед сільгоспвиробниками постала нова проблема, а саме: втрата врожаю через неконтрольований розвиток шкідливих організмів.

Зважаючи на ці обставини, спеціалісти Державної служби захисту рослин на місцях проводять постійний фітосанітарний моніторинг сільськогосподарських угідь, зокрема посівів ріпаку; розробляють прогнози розвитку шкідників, хвороб і бур'янів сільськогосподарських культур; вчасно сигналізують про появу та їхній розвиток, раціональне, екологобезпечне й науково обгрунтоване застосування хімічних, біологічних засобів, агротехнічних та інших заходів, спрямованих на захист культурних рослин.

Завдяки плідній співпраці аграріїв і спеціалістів служби захисту рослин, фітосанітарний стан посівів ріпаків перед збиранням урожаю був задовільним. На нього навіть не вплинуло повсюдне масове розмноження шкідливих організмів протягом вегетації 2007–2008 рр. Тому переважно в Лісостепу й Поліссі, 14–45% рослин перед збиранням урожаю були уражені пероноспорозом, альтернаріозом, фомозом, бурою плямистістю. Здебільшого за допорогової чисельності 4–24% рослин були ушкоджені капустяною стручковою галицею, насіннєвим і стебловим прихованохоботниками, ріпаковими квіткоїдом і пильщиком, капустяною попелицею та іншими фітофагами.

За масового поширення навесні та влітку п. р. в Хмельницькій області ріпакового квіткоїда, хрестоцвітих блішок, пероноспорозу, альтернаріозу було захищено найбільше площ культури (240 тис. га). Вінницька область посідає друге місце й захистила посіви ріпаків від зазначених вище шкідливих організмів та прихованохоботників і фомозу на площі 230,3 тис. га. У Черкаській області від тих самих шкідливих об'єктів оброблено 215,0 тис. га. У Кіровоградській та Одеській областях захисні обробки проводили переважно проти ріпакових квіткоїда, пильщика й листкоїда та прихованохоботників на площах відповідно 185,0 й 159,9 тис. га. За шкодочинності ріпакового квіткоїда, капустяної галиці, альтернаріозу в Тернопільській області захищено 180,0 тис. га. Загалом в Україні захисні обробки проти шкідників, хвороб і бур'янів у поточному році було здійснено на площі понад 2,2 млн га посівів ріпаку.

Завдяки тому, що цього року служба захисту рослин вчасно попередила сільгоспвиробників про появу й розвиток шкідливих організмів та дала рекомендації щодо зниження їхньої чисельності до економічно невідчутних рівнів, а аграрії дотрималися всіх цих порад, вдалося зібрати врожай ріпаку вищий, ніж торік (близько 21 ц/га, усереднені дані по Україні).

Ріпак має доволі високу потенційну врожайність, але її рівень може знижуватися в разі таких технологічних порушень: невчасна та неякісна підготовка грунту — 17–30%, неякісне насіння — 35–40, невчасна боротьба (або й непроведення) зі шкідниками та хворобами — 20–100, порушення строків та якості збирання — 30–50% (І. Войтов, М. Бобро, Ю. Красиловець та ін., 2006 р.).

Запобігають цим та іншим втратам врожаю, виконуючи основні технологічні заходи вирощування ріпаку з урахуванням зональних особливостей, а саме: використання сівозміни, підготовка грунту, збалансоване мінеральне живлення рослин, сівба в оптимальні строки кондиційним насіннєвим матеріалом районованих сортів і гібридів, захист посівів від шкідливих організмів, збирання врожаю в стислі строки та без втрат, очищення й сушіння насіння. А далі — детальніше.

Озимий ріпак найкраще висівати після озимого та ярого ячменю, озимої пшениці, а ярий — після зернових, картоплі, кукурудзи. Повертають культуру на попереднє поле в сівозміні не раніше як через чотири-п'ять років. Високоякісний передпосівний обробіток грунту має забезпечити появу дружних сходів, підвищити зимостійкість і стійкість рослин проти бактеріозу коренів та снігової плісняви.

Внесення оптимальних норм добрив забезпечує отримання високого врожаю ріпаку, а також підвищує стійкість і витривалість рослин проти хвороб і шкідників. Під озиму культуру вносять повну норму фосфорних і калійних добрив під час сівби або передпосівної культивації. Азотні добрива вносять тричі. Навесні перше підживлення азотом N60-100 проводять на початку відновлення вегетації. За внесення загальної норми понад N120 рекомендоване друге підживлення через 14-20 днів (N40-80), а третє (N30-40) — в половині квітня сприятиме росту стручків і маси насіння. Лише після зернових попередників перед сівбою вносять N25-30.

Для ярої культури під оранку вносять усю норму фосфорних і калійних добрив. Більшу частину азотних добрив (1/2–2/3 загальної норми) вносять під передпосівну культивацію, решту — у фазі п'ять-шість листків — бутонізація.

Сіють в оптимальні строки відповідно до грунтово-кліматичних зон. У разі порушення можливі незадовільна перезимівля та втрати врожаю. Ріпак вибагливий до вологи. Хоча від появи сходів до закриття грунту листками рослинам достатньо незначних опадів. Найбільше вологи рослини потребують під час інтенсивного росту стебла й вегетативної маси та у фазі цвітіння. Нестача вологи в ці періоди може призвести до завчасного цвітіння й опадання квіток.

Сіють кондиційним із високою схожістю та обов'язково протруєним від шкідників і хвороб насінням. Бажано використовувати районовані сорти й гібриди вітчизняної селекції: сорти та гібриди іноземної селекції мають сильно розвинуту надземну вегетативну масу, тому інтенсивніше уражуються хворобами.

Створення оптимальної густоти (80–100 рослин на 1 м2) забезпечить добрий біологічний розвиток озимої культури восени, її перезимівлю та продуктивність. Найкраще рослини перезимовують, утворивши шість-десять листків за висоти 10–15 см мають винесені точки росту над поверхнею грунту на 1 см та діаметр кореневої шийки 0,6–1 см (В. Лихочвор, 2004 р.).

Догляд за посівами полягає в обмеженні до економічно невідчутного рівня шкідників, хвороб, бур'янів і поліпшенні аерації грунту завдяки агротехнічним, хімічним та біологічним методам захисту. В технології вирощування ріпаку захист від шкідливих організмів дуже важливий. Усі роботи слід виконувати комплексно і в повному обсязі. Нехтування однією з обробок, зокрема пестицидами, може призвести до різкого зменшення врожайності (таблиця).

Вчасне, у стислі строки, збирання ріпаку залежно від вологості насіння роздільним способом або прямим комбайнуванням, а також оперативна післязбиральна доробка збіжжя дадуть можливість зібрати врожай без кількісних і якісних втрат.

Науковці Національного аграрного університету розробили систему заходів захисту культури від шкідників і хвороб, яка відповідає всім технологічним вимогам і містить різноманітні аспекти агротехнічного, біологічного й хімічного захисту озимого та ярого ріпаку. Із цією системою можна ознайомитися також у щорічному збірнику "Прогноз фітосанітарного стану агроценозів України та рекомендації щодо захисту рослин", який розробляють із участю науковців УААН, НАНУ та спеціалістів Головної державної інспекції захисту рослин Мінагрополітики України.

Тому сільгоспвиробники, які прагнуть досягти успіхів у вирощуванні озимого та ярого ріпаку, мають чітко дотримуватися технологічних рекомендацій, за що одержать заслужену винагороду — урожай, який і буде запорукою сталих прибутків.

Детальніші консультації щодо захисту ріпаку та інших сільськогосподарських культур можна одержати в спеціалістів Державної служби захисту рослин АР Крим, областей і районів.

Loading...

 
 

Цікаве