WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОрганізація виробництва, Трудове право України, Cоцзахист → Технологічні аспекти вирощування молодняку гусей - Реферат

Технологічні аспекти вирощування молодняку гусей - Реферат

Реферат на тему:

Технологічні аспекти вирощування молодняку гусей

Світловий режим є одним із основних чинників у технологічному процесі вирощування гусей. За природного освітлення для забезпечення достатнього світла в приміщеннях пропорція між вікнами й площею підлоги повинна становити 1:10–1:20. У разі хмарної погоди або в дощові дні використовують додаткове електричне освітлення.

У довгий світловий день гусенята більше споживають корму, не скупчуються біля годівниць та напувалок, швидше ростуть. У перший тиждень вирощування молодняку бажано підтримувати цілодобове освітлення. На ніч можна залишати гусенятам слабке освіт-лення ("нічне світло"), тоді вони спокійно відпочивають, а зголоднілі можуть споживати корм та воду. З дво-, тритижневого віку тривалість світлового дня поступово зменшують до 16 годин, а в чотири-, дев'ятитижневому віці світловий день триває 15 годин. У період 10–30 тижнів світловий день поступово скорочують із 14 до 9 годин. Високу продуктивність гусок можна одержати, якщо їх вирощувати за природного освітлення, що дає змогу широко практикувати табірне утримання ремонтного молодняку в літній період.

За сезонного виробництва м'яса ремонтний молодняк гусей із дев'яти- до 30-тижневого віку вирощують за природного освітлення. В разі цілорічного виробництва м'яса для ремонтного молодняку застосовують диференційований режим освітлення: з дев'яти- до 17-тижневого віку тривалість світлового дня — 10 годин, із 17 до 30 тижнів — 7 годин. Освітленість на рівні годівниць і напувалок повинна становити 25–30 лк. У 30-тижневому віці птицю переводять на світловий режим для дорослих гусей продуктивного періоду.

Під впливом світла в птиці збільшується кількість еритроцитів у крові, обмін речовин відбувається інтенсивніше, ніж у темряві. В разі порушення світлового режиму, в суворо визначених межах якого живе будь-який організм, більшість його функцій може бути пригніченою.

Додаткове електричне освітлення має велике значення для птиці, особливо за осінньо-зимового вирощуваня молодняку гусей. Що більша відстань від джерела освітлення до об'єкта, то менша потужність променевого потоку. Тому для його збільшення застосовують спеціальні абажури, які відбивають і спрямовують світло. Помічено, що синьо-фіолетове випромінювання активніше за червоно-помаранчеве та жовто-зелене. Тому найкращий ефект для росту та розвитку молодняку гусей в осінньо-зимовий і ранньовесняний періоди, очевидно, буде досягнуто за комбінованого освітлення люмінесцентними та звичайними лампами.

Освітлення має бути рівномірним — це залежить від потужності ламп, відстані між ними, висоти їх підвішення. Штучне освітлення потрібно вмикати та вимикати регулярно, тобто щодня в одні й ті самі години.

У теплу сонячну погоду гусенят уже на третій день їхнього життя слід випускати на 1–2 години на вигін (солярії), який межує з пташником, або на засіяний травою огороджений майданчик. Із пташника в солярії гусенята проходять через лази, які облаштовують із розрахунку один на 125 голів. Розмір лазу: ширина — 0,4 м, висота — 0,4, висота поріжка — 0,05 м. Лази треба обладнувати пандусами в напрямі солярію, а в разі утримання птиці на глибокій підстилці — всередину пташника.

Якщо біля приміщення немає солярію з дерев'яною підлогою, тоді потрібно зробити невеликий вигульний майданчик. Для цього з фасадного боку приміщення по всій його довжині утрамбовують землю й засипають її піском. На вигоні доцільно зробити тіньові намети зі щитів. До вигонів молодняк привчають поступово. З п'ятого дня життя гусенят можна вигулювати спочатку три-чотири години, а в старшому віці — весь день. З настанням стійкої теплої погоди (нічна плюсова температура не нижча за 15°С) гусенят у тритижневому віці переводять у табори, де роблять односхилі легкі намети. Доцільним вважається користування напувалками з проточною водою або (ще краще) водоймищем. Перебування гусей на воді сприяє кращому відростанню пера й зменшенню випадків канібалізму. В спеку годівниці й напувалки бажано розміщувати в затінку. Площу під наметами розділяють на секції перегородками заввишки 40–50 см. У кожній секції утримують близько 250 гусенят. Як підстилку використовують тирсу або пісок. У нічний час територію загону рекомендують освітлювати. Під час перебування гусей на вигулі приміщення ретельно провітрюють, відчиняючи всі двері, вентиляційні шахти, лази.

Якщо молодняк вирощують на трав'яних майданчиках, під літній табір відводять ділянку з невеликим нахилом для стікання дощової води й засівають її багаторічними травами. Ділянку огороджують металевою сіткою, встановлюють легкі переносні намети розміром 2,5х3,5 м (з розрахунку на 50 голів). На одну особину відводять 2 м2 площі загону. Після поїдання трави на одній ділянці птицю переводять на іншу, а повертають на попередню після відростання трави, приблизно через місяць. На ділянці утримують гусенят тільки однієї партії, для інших відводять ділянки зі свіжим трав'яним покривом. Загінна система вирощування гусей дає змогу ефективніше використовувати пасовища.

Залежно від умов господарства, для вирощування племінного молодняку використовують різні технологічні схеми. Найбільш прийнятна технологія вирощування ремонтного молодняку гусей така:

- від добового до чотиритижневого віку — в пташнику на глибокій підстилці або на сітчастій підлозі, з періодичним користуванням вигульним майданчиком;

- від п'яти- до 26-тижневого віку — в літньому таборі під навісами, бажано біля проточного водоймища;

- до 34-тижневого віку гусенят утримують у пташниках для ремонтного молодняку, а потім переводять у приміщення для дорослої птиці.

З 21- до 60-денного віку гусей можна вирощувати в приміщеннях на сітчастій підлозі з антикорозійним покриттям. Складається вона з окремих знімних поликів розміром приблизно 810х450мм, які розміщують на каркас із кутника. Кутник (гарячої прокатки) монтують на металеві стійки, які розміщують одну від одної на відстані 1,5–2,0 м. Сітчасті полики з розміром чарунки 20х20 мм виготовляють із металевих прутів діаметром 5–3 мм. Підлога в пташнику повинна бути бетонною, з нахилом 12° у напрямі центрального проходу для стікання води.

Гусятник розгороджують на секції знімними сітчастими перегородками заввишки 75–100 см. У кожній секції розміщують близько 125 осіб за щільності посадки 3,0 голови на 1 м2 площі підлоги. Послід із-під сітчастої підлоги можна видаляти за допомогою гідро-змивання або з використанням скребкового транспортера.

Створення оптимальних умов вирощування для ремонтного молодняку як за утримання його в пташнику, так і в разі перебування в літніх таборах на пасовищі сприятиме кращій збереженості та швидшій адаптації птиці до стресових ситуацій, що забезпечить у майбутньому добрий розвиток та високу продуктивність гусей.

Loading...

 
 

Цікаве