WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОрганізація виробництва, Трудове право України, Cоцзахист → Технологічні аспекти вирощування гороху - Реферат

Технологічні аспекти вирощування гороху - Реферат

Особливістю гороху є високозасвоювальна здатність важкорозчинних фосфатів порівняно із злаками, але вона нижча, ніж у люпину. В разі удобрення фосфоритним борошном спостерігали зниження вмісту сполук фосфору в надземній масі, зменшення біосинтезу азоту й продуктивності рослин.

Велике значення для життя рослин гороху та фосфорного обміну має калій: за достатньої забезпеченості середовища калієм значно збільшується використання навіть найменших доз фосфору. А фосфор, своєю чергою, суттєво впливає на поглинання калію рослиною.

За низького вмісту калію (особливо на легких грунтах) рослина майже повністю використовує його до початку цвітіння.

Калій не входить до складу ферментів, але сприяє активізації багатьох із них.

Сівозміна

Сівозміна — важлива складова системи землеробства. Вона основа, на якій грунтуються системи обробітку грунту, удобрення, захисту вирощуваних культур від бур'янів, шкідників і хвороб, а грунту — від різних видів ерозії.

Горох входить до групи рослин — поліпшувачів грунту. Це пов'язано з тим, що горох економить грунтовий азот, створюючи надземну масу за рахунок синтезу азоту повітря, а коренева система, маючи високу розчинну здатність щодо фосфорнокислих та інших важкорозчинних сполук, позитивно впливає на фізичні й хімічні властивості грунту.

Кращими для гороху попередниками є культури, які залишають поле чистим від бур'янів і не висушують грунт. Вирощування гороху другою культурою після удобреного пару дає можливість отримати врожай на 31% вищий, ніж на полі, де він був п'ятою культурою після удобреного пару. В разі вирощування гороху після цукрових буряків можна зібрати врожай на 14–15% вищий, ніж після вівса. Найкращими попередниками для гороху є озима пшениця, озиме жито, картопля, цукрові буряки й кукурудза. Не можна сіяти горох після інших бобових культур, бо в них багато спільних шкідників.

Горох не слід вирощувати близько від посівів багаторічних трав, що мають чимало спільних шкідників, а також від насаджень білої й жовтої акації, де поширюється так звана бобова вогнівка, що ушкоджує горох.

Добрим попередником є озимі та ярі зернові. Горох сіють після удобрених просапних: кукурудзи, картоплі, цукрових буряків. Але горох може не формувати бульбочок, якщо його розміщують після попередника, який залишає в грунті багато нітратів. У сівозміні горох можна висівати на тому самому місці не раніше як через п'ять-шість років. Горох не терпить монокультури. Не придатні як попередники для нього соняшник, багаторічні бобові й злакові трави, зернобобові, однорічні трави з бобовим компонентом. Після багаторічних трав горох висівають на четвертий-п'ятий рік.

Підготовка грунту

Система основного обробітку грунту під горох має передбачати максимальне очищення від бур'янів та вирівнювання поля. В усіх грунтово-кліматичних зонах України основний обробіток грунту передбачає лущення стерні й оранку. Після ранньої оранки, особливо в Степу, у міру появи сходів бур'янів здійснюють одну-три культивації з боронуванням для вирівнювання поверхні, розпушування грунту та знищення бур'янів. На малозасмічених грунтах перед оранкою проводять одне лущення стерні на глибину 7–8 см дисковим лущильником ЛДГ-10. У разі появи коренепаросткових бур'янів (осот польовий, осот рожевий, березка польова) через два тижні здійснюють повторне лущення лемішними знаряддями на глибину 10–12 см, після чого орють плугами з передплужниками.

Найбільшого ефекту в боротьбі з коренепаростковими бур'янами після попередників, які рано звільняють поле (озимі, ранні ярі хліби, кукурудза на силос), досягають за поєднання обробітку грунту із застосуванням гербіцидів групи 2,4 Д; 2М4Х з діючою речовиною дихлорфеноксиоцтова кислота у формі диметиламінної солі (по 2–3 кг/га в д.р.). Порядок роботи в цьому разі такий: поля після збирання відразу лущать на глибину 10–12 см. Після масової появи розеток бур'янів (через 10–15 діб) поле обприскують гербіцидами, а через 12–15 діб — орють.

Якщо поле засмічене кореневищними бур'янами, система обробітку грунту має бути іншою: дискування вздовж і впоперек важкими дисковими боронами БДТ-7,0 на глибину 10–12 см і після появи фіолетових шилець пирію — оранка на глибину 25–27 см.

Глибина оранки під горох залежить від місцевих умов. На чорноземах, засмічених багаторічними бур'янами, орати треба на глибину 25–27 см, в інших випадках — 20–22 см або на глибину орного шару.

Основна мета передпосівного обробітку грунту під горох — створення добре розпушеного дрібногрудкуватого шару грунту на глибині 8–10 см і бездоганно вирівняного поля. Відхилення від цих вимог технології щодо глибини та якості розпушення негативно впливає на дотримання оптимальної глибини загортання насіння, а невирівняність поля — це передумова втрат урожаю під час збирання.

Оскільки горох дуже чутливий до ущільнення грунту й вимогливий до вологи, рекомендується до мінімуму скоротити число весняних обробітків до посіву, тобто операції з підготовки грунту, включаючи ретельне вирівнювання, проводять з осені. Навесні не закривають вологу за допомогою боронування, щоб не висушувати верхній шар грунту, а як тільки він дозріє, на вирівняних незапливаючих ділянках одразу розпочинають посівну. В іншому разі обмежуються однією передпосівною культивацією на глибину закладання насіння (3–4 см) за допомогою робочих органів типу бритв із двома рядами посівних чи сітчастих борін для розпушування й вирівнювання полів або проходженням передпосівного агрегату.

У разі передпосівної обробки грунту й висіву треба використовувати гусеничні трактори ДТ-75М та колісні типу ЮМЗ та МТЗ: вони менше ущільнюють грунт. Енергонасичені трактори типу К-701, Т-150К потрібно застосовувати із шинами низького тиску, щоб запобігти тиску на грунт.

Норми внесення добрив і система удобрення

Горох має відносно невеликий вегетаційний період, слабо розвинену кореневу систему, тому потреба в елементах живлення — велика.

Для формування одного центнера зерна й відповідної кількості соломи горох "споживає": 4,5–6,0 кг азоту, 1,7–2,0 — фосфору, 3,5–4,0 — калію, 2,5–3,0 — кальцію, 0,8–1,3 кг — магнію та мікроелементів, в основному молібден і бор.

Органічні добрива вносять, зазвичай, під попередник. Із мінеральних під оранку вносять фосфорні (Р60-80) та калійні (К50-60) добрива. Можна вносити фосфоритне борошно (300–500 кг/га), оскільки горох добре засвоює важкорозчинні сполуки фосфору.

Вміст елементів мінерального живлення й коефіцієнти використання з грунту та добрив багато в чому залежать від грунтово-кліматичних умов. Тому, розраховуючи потребу в добривах, ці показники слід узгоджувати з даними зональної агрохімслужби та даними наукових закладів.

Вапнування кислих грунтів у сівозміні має велике значення для збільшення врожайності культури. Ефективність його підвищується в разі внесення вапняних матеріалів повними дозами під попередники гороху, особливо на паровому полі. Дози встановлюють від вихідного стану кислотності грунту та його механічного складу. Так, для нейтралізації кислотності грунту легкого механічного складу від рівня рН сольового 4,1–4,5 до 5,6–6,0 потрібно внести СаО по 4,5–5,0 т/га, середніх суглинків — 5,6–6,2, важких — 6,5–7,0 т/га. Нейтралізація грунтової кислотності в сівозміні збільшує ефективність дії мінеральних та органічних добрив на всі культури в сівозміні і, звичайно, на горох.

Обов'язковим заходом для грунтів усіх типів в степовій зоні є внесення в рядки під час висівання гороху комплексних добрив, оскільки в їхньому складі є азот, конче потрібний гороху на початкових етапах розвитку. В цю пору температура грунту досить низька для розвитку бульбочкових бактерій і можлива нестача азоту для рослин. Застосування рядкового підживлення гороху — обов'язковий захід.

Доза складних комплексних добрив, які вносять у рядки одночасно з висівом, має становити 10–20 кг на гектар.

У підсиленні азотфіксації велика роль відводиться молібдену. Молібденові добрива слід застосовувати, якщо в 1 кг грунту міститься менше 0,3 мг доступного молібдену. Як молібденове добриво слід застосовувати гранульований молібденізований суперфосфат. Вносять його в рядки з насінням у дозі 10 кг/га (у д.р. за фосфором). Якщо такого препарату немає, тоді молібденовими препаратами обробляють насіння.

Борні добривапід горох застосовують тоді, коли доступного бору в 1 кг грунту менше 0,3 мг. Добрі результати в цьому разі дає внесення в рядки суперфосфату, збагаченого бором. Якщо суперфосфату з бором немає, бор слід застосовувати під час підготовки насіння до сівби.

Підготовку насіння до висівання починають одразу ж після збирання врожаю. Насіння очищають на машинах первинного очищення ОПВ-20А, за потреби просушують. Далі підготовка складається з трьох основних операцій: протруювання насіння, обробка молібденовими, борними препаратами й нітрагінізація. Якщо насіння має підвищену вологість, потрібна також і повітряно-теплова обробка. Порядок і послідовність проведення цих робіт залежать від виду препаратів і якості насіння.

Якщо насіння кондиційне за вологістю, його підготовку починають із протруювання. Це найважливіший захід під час підготовки насіння до сівби. Він ефективний у боротьбі проти аскохітозу, кореневих гнилей і особливо афіномікозу, фузаріозу, антранкнозу, а також наявних у грунті шкідників.

Протруюють насіння в машинах ПС-10, "Мобітокс" напівсухим способом з додаванням 5 л води на 1 т насіння. Ефективніше завчасне протруювання (не пізніше ніж за три-чотири тижні до висівання).


 
 

Цікаве

Загрузка...