WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОрганізація виробництва, Трудове право України, Cоцзахист → Технологічні аспекти вирощування гороху - Реферат

Технологічні аспекти вирощування гороху - Реферат

Реферат на тему:

Технологічні аспекти вирощування гороху

У зерновому балансі значна роль належить виробництву зернобобових культур, зокрема найпоширенішій із них — гороху.

Зерно гороху вирізняється великим вмістом білка, який є важливою складовою харчування людей, а також цінним кормом для сільськогосподарських тварин. Білок гороху містить чимало важливих амінокислот, які сприяють повноцінному його засвоєнню. В зерні й зеленій масі є багато вуглеводів, мінеральних солей, вітамінів.

У тваринництві горох широко використовують як зелений і концентрований корм, сіно, сінаж та для виробництва трав'яного борошна.

Горох має важливе агротехнічне значення як бобова культура з енергоощадним потенціалом. Його коренева система з великою засвоювальною здатністю досить глибоко проникає в грунт, використовує поживні речовини з важкорозчинних сполук. Бульбочкові бактерії на корінні засвоюють азот повітря й таким способом збагачують ним грунт, що має важливе значення в підвищенні його родючості. Саме тому горох є добрим попередником для інших сільськогосподарських культур.

Вирощування гороху як парозаймаючої культури в сівозміні — важливий чинник збільшення хлібофуражних ресурсів зерна.

Під час комплексних досліджень доведено, що за кліматичними, грунтовими, іншими характеристиками територія України умовно поділяється на зони, сприятливі та несприятлеві для вирощування гороху.

Сприятливі для вирощування гороху зони охоплюють територію Лісостепу, де зосереджено близько 84% посівних площ.

Несприятливі (11%) та малосприятлеві (5%) характерні для областей Південного Степу й Полісся.

Зважаючи на високу сприятливість грунтів (чорноземи, темно-каштанові тощо), у південних областях негативний вплив на врожай гороху справляє недостатнє вологозабезпечення рослин у період вегетації, а в західних областях та північних районах Полісся — низька родючість дерново-підзолистих, світло-сірих та інших грунтів, а також надто високий рівень вологозабезпечення.

Порівняно стала врожайність (15,7–20,4 ц/га) спостерігається у Львівській, Тернопільській, Харківській, Дніпропетровській, Чернігівській областях, у низинних та передгірних районах Закарпатської, лісостепових — Волинської, Рівненської, Полтавської областей (37% території).

Доцільно розширити площі посівів гороху в сприятливих зонах за рахунок скорочення їх у зонах несприятливих, де врожайність низька (12–14 ц/га).

Горох — цінний компонент для однорічних трав. Його зелена маса придатна для використання на сидерати. Він є добрим попередником для зернових та інших польових культур.

Потреба в теплі

Під час вирощування сільськогосподарських культур, у т. ч. й гороху, значна увага приділяється тому, наскільки рослини чутливі до впливу природних чинників, зокрема до тепла. Горох — культура мало вибаглива до тепла. Насіння за наявності вологи й кисню починає проростати за температури 1...2°С, але дуже повільно (сходи з'являються через 18–20 днів), а за температури 10...16°С — на восьмий-десятий день. Найсприятливіша температура для формування генеративних органів — 16...22°С. Температура після 26°С негативно впливає як на кількість, так і на якість урожаю. Сума середньодобових температур за період сівба-сходи дорівнює 145°С, сходи-цвітіння — 375, цвітіння-дозрівання — 650°С. Існує також зв'язок між урожаєм та максимальними денними температурами в репродуктивні фази росту. Вегетаційний період гороху коливається залежно від сорту від 65 до 110 днів. Тривалість періоду сходи-цвітіння — 30–35 днів, цвітіння-дозрівання — 35–45 днів.

Температурний режим окремих періодів вегетації в зоні нестійкого зволоження Лісостепу України значно змінюється за роками. Періоду формування сходів властиве зниження температури до 10°С із значним коливанням за роками (від 7 до 13°С). У період інтенсивного росту рослин утримується помірна, достатньо стійка за роками, температура (14...18°С).

Горох належить до культур, які потребують помірного тепла. Загальна потреба гороху в теплі за вегетаційний період (від сівби до дозрівання), залежно від сорту та умов вирощування, становить 1350...2800°С середньодобових температур.

Під час інтенсивного розвитку генеративних органів рослин, а також дозрівання насіння гороху найсприятливішою є температура від 16 до 22°С з відносною вологістю повітря 60–70 відсотків.

Потреба у волозі

Горох потребує багато вологи. Для набубнявіння насіння й початку ростових процесів треба 100-120% води від їхньої маси. Найбільше вологи гороху потрібно в період бутонізації та цвітіння. Під час накопичення максимальної сирої маси кількість води, необхідної для створення одного кілограма сухої маси гороху, сягає 300–600 кг. Коефіцієнт водоспоживання становить 900–1400 м3/т зерна. Вологість повітря для нормального росту й розвитку гороху має бути 70–80 відсотків.

На перших етапах росту й розвитку, враховуючи місцеві умови й добираючи потрібний сорт, рослини мають використовувати сприятливі умови забезпечення вологою за помірної температури. Нестабільність у забезпеченні опадами й грунтовою вологою третього підперіоду вегетації висуває одну з найважливіших вимог до сорту: підвищена посухостійкість у період формування генеративних органів. Сорт має використати сприятливі умови періоду цвітіння й початку формування насіння. Він має бути достатньо посухостійким у заключний період вегетації та водночас мати властивість використовувати сприятливі умови для наливання зерна.

Вимоги гороху до грунтів

Горох належить до рослин, які здатні рости на різних типах грунтів, що сприяло широкому розповсюдженню цієї культури на всіх континентах і широтах, де тільки можливе землеробство.

Результати пошуків досліджень дослідних установ та практичний досвід свідчать про те, що горох може давати високі врожаї на різних типах грунтів: на забезпечених вологою чорноземах, окультурених дерново-підзолистих грунтах та на деградованих чорноземах. За належної агротехніки горох дає добрі врожаї на сіроземах і красноземах. Високі урожаї зеленої маси горох дає на осушених торф'яниках. На щільних грунтах пригнічується життєдіяльність бульбочкових бактерій.

Горох погано росте на солонцюватих грунтах. Сильнокислі, заболочені або з близькими до поверхні грунтовими водами (ближче 50–60 см) грунти можна використовувати під горох після відповідних заходів докорінного поліпшення (дренаж, вапнування). Найкраще горох росте за помірно кислої реакції грунту (рН 6–7 ), добрий урожай дає і на карбонатних грунтах з нейтральною або слаболужною реакцією.

Потреби гороху в елементах живлення

Основною особливістю живлення гороху є фіксація азоту повітря за рахунок симбіозу з бульбочковими бактеріями Rhizobium leguminosarum Baldwin et Fred, які селяться на коренях рослин. Хоча симбіоз не є особливим для життя компонентів (вони за певних умов можуть існувати окремо), але разом утворюють цілісну фізіологічну систему. Головною все ж є рослина. В чистій культурі бульбочкові бактерії не мають здатності фіксувати азот повітря. Максимальної фіксації азоту можна досягти лише за правильного добору сорту та раси бульбочкових бактерій. Приблизно 75% азоту, фіксованого бактеріями з повітря, використовує рослина, а 25% лишається в бульбочках.

Велике значення для утворення бульбочок на коренях має вологість грунту. За температури вище 28°С спостерігається пригнічення та загибель бульбочкових бактерій.

Добра аерація грунту — обов'язкова умова підвищення ефективності бульбочкових бактерій. Реакція середовища нижче рН 4 і вище рН 11 є згубною для їхньої життєдіяльності. Пряме сонячне проміння, особливо короткохвильова частина спектра, згубна для бактерій.

Умови мінерального живлення, особливо азотного, хімічна природа солей мають сильний вплив на симбіоз. За надлишку азоту спостерігається зменшення утворювання бульбочок та азотофіксуючої діяльності бульбочкових бактерій. Але при цьому важливе значення має хімічна природа солей: азотнокислий і сірчанокислий амоній мають гальмуючу дію за концентрації 1:20000, калійна селітра — 1:10000, натрієва селітра — вже за концентрації 1:2000.

Органічні форми азоту (пептон, сечовина) майже не знижують утворення бульбочок, а грунтовий гумус іноді навіть стимулює азотфіксуючу дію бульбочок.

З настанням фази цвітіння дія бульбочкових бактерій припиняється. Це пов'язано як із фізіологічними особливостями бульбочок, так і з кількістю вологи в грунті та температури. Тому, з огляду на перелічені фактори, існує думка про потребу внесення азотних добрив під сорти гороху з вусатим типом листків. Внесення азотних добрив сприяє швидкому наростанню вегетативної маси й спричиняє вилягання рослин високорослих сортів гороху. Стійкіші до вилягання сорти, особливо з вусатими листками, потребують внесення не тільки стартової дози азоту, а й внесення азоту як основного добрива. Основним чинником цього є те, що азот входить до складу білків, хлорофілу, фосфаміду та інших органічних з'єднань і має надходити до рослини протягом всієї вегетації. Бульбочкові бактерії мають короткий період життя й не спроможні забезпечити рослини потрібною кількістю азоту без додаткової кількості його в грунті.

Фосфорні добрива стимулюють ріст та розвиток кореневої системи (особливо кореневих волосків) і активність бульбочкових бактерій; зменшується шкідлива дія підвищених доз азоту на процес бульбочкоутворення. Досить важливим є те, що бульбочкові бактерії мають високу розчинну здатність. Вони перетворюють важкорозчинні фосфорні сполуки на доступніші рослинам форми. Особливу роль відіграє фосфор у надземній частині рослин. Нестача цього елемента негативно впливає на синтез білка, жиру, крохмалю, сахарози, аспарагіну, глютаміну, цілої низки амінокислот та інших сполук.

Loading...

 
 

Цікаве