WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОрганізація виробництва, Трудове право України, Cоцзахист → Технічна політика АПК - Реферат

Технічна політика АПК - Реферат

На молодих і струнких механізаторах — п'ятиміліметровий шар пилу. Біліють тільки зуби та білки очей. За час демонстрації вони з'їли не менше фунта пилюки. Завершальні етапи демонстрації — виїзд трактора з агрегатом із поля, а гідравліка не працює. Робочі органи піднято, а продуктивності насоса не вистачає, щоб скласти агрегат у транспортне положення. Хвилин 30 метушні. Механізатори виявили кмітливість і таки доїхали до механізованого стану. Побачене: вигляд механізаторів, технічний стан тракторів, умови роботи спогадами повернуло в кінець 50-х років, коли один із авторів працював на тракторі КДП-35 в аналогічних умовах. Але звідтоді минуло 48 років, а для механізаторів умови роботи не змінилися. Зупинився час технічного забезпечення, а вік механізаторів скоротився. Висновок присутніх: якість роботи в полі зарубіжної техніки чудова, а умови роботи на старих і спрацьованих тракторах — справжній екстрим. Це — хроніка роботи та життя простих механізаторів протягом одного дня.

За таких умов праці хліборобів досить швидко нас буде не 48, а 45 мільйонів. За великим рахунком, владі не до електорату. Влада з'ясовує, хто за усталеною традицією більше "тирить" у держави і в людей. Пани б'ються, а в мужиків чуби тріщать. Це стосується насамперед наших селян, хліборобів. Політики і влада аграрної країни на 15 років залишили сільськогосподарське виробництво напризволяще. Село стрімкими темпами вимирає. Вмирає джерело нації, мови, культури, традицій.

Переглядаючи виступ міністра АПК О. Баранівського перед парламентарями, можна зазначити, що нова влада робить посильні спроби виправити критичне становище в аграрному секторі. Міністр згадує про ріст поголів'я ВРХ, свиней, курей, іншої птиці, риби, дотації, небачений урожай. Тільки про засоби виробництва — техніку, технології, механізаторів, інженерно-технічних спеціалістів — не згадано жодним словом.

Складається враження, що ВРХ, свині, птиця ростуть у лісі, степу, без техніки, технологій, кадрів. У розвинутих країнах давно зрозуміли, що успіх і розвиток, прогрес, прибуток забезпечені там, де використовують сучасні машини й новітні технології.

Українська політична та адміністративна "еліта" до такого розуміння ще не прийшла. Навпаки, поводирі аграрної науки вважають, що через "економічні реалії" слід повернутися до кінно-ручної праці, що за продуктивністю дасть змогу наздогнати Кенію, Індію, Бразилію. У кожного такого "захисника" вітчизняного товаровиробника, який ратує за повернення до кінно-ручної праці, під "сідлом" мінімум 150–300 коней у вигляді сучасного автомобіля (і службового і власного). Розподіл абсолютно справедливий за принципом Попандопуло: на 100 селян — одна-дві живі конячини, а слугам народу — заводи, фабрики, палаци, пароплави.

Електорат бачить, що реалізація технічної політики в АПК упродовж 15 років мала два вектори: особистий та державний. З особистим вектором реалізації технічної політики в урядовців і депутатів усіх рівнів усе гаразд. Його, власне, можна проілюструвати, трохи змінивши слова відомої пісні: "...первым делом, первым делом служебные и собственные автомобили, ну а тракторы, а тракторы потом...".

За нашими розрахунками, парк службових автомобілів, який обслуговує чиновників і депутатів усіх рівнів, за сумарною потужністю двигунів чи не втричі перевищує сумарну потужність тракторного парку України.

Сумарна потужність старих і спрацьованих тракторів українських сільгоспвиробників становить близько 18 млн к. с., а сумарна потужність нових службових автомобілів — близько 50 млн к. с. Пріоритет задоволення особистих потреб із загальних проблем технічної політики майже втричі перевищує виробничі. Достатньо згадати баталії в парламенті під час обговорення законів щодо вступу України в СОТ, щоб зрозуміти та оцінити вагомість і значущість такого рішення для вітчизняних хліборобів і селян. Комуністи, організатори баталії, так і не пояснили електорату: довкола якого питання зчинилася буча — де-факто чи де-юре вступу України в СОТ. Якщо де-факто, то, за показниками задоволення особистих потреб, більшість депутатів різних рівнів, високопоставлених урядовців, чиновників давно вже вступили до СОТ, а де-юре — для них більше формальність і привід для бійки.

Як на нашу думку, захищати інтереси селян потрібно було не в листопаді 2005 року, перед вступом у СОТ, а протягом усіх 15 років незалежності. Першим кроком у цьому може стати створення телепрограми "Сільська хроніка". Якщо є телепрограма "Світська хроніка", в якій богема і "слуги народу" демонструють убогому електорату сумочки та капелюшки за $5000 і годинники за $1200, то на контрасті слід показати зворотний бік медалі — сільську хроніку. Хроніку із життя пенсіонерів. Адже все пізнається в порівнянні. Свої особисті досягнення урядовцям і депутатам варто демонструвати в світській хроніці, а політичні й державні здобутки — на тлі забур'янених полів, розвалених тваринницьких ферм, спорожнілих машинних дворів, ремонтних майстерень, об'єктів соцкультпобуту під гаслом: "Що ти особисто зробив для подальшого розвалу села!".

Крім Міністерства аграрної політики, в державі є ще Міністерство промислової політики. Чи не забагато політики для міністерств, де мають домінувати не політика, а наукові досягнення й диктатура технологій виробництва продукції рослинництва, тваринництва, сталі, деталей, конструкцій, машин? Крім того, 130 політичних партій і ще два політичних міністерства. Суспільство політизоване до межі. Політики та політиків так багато, що вже можна розпочати їх експорт.

У самій назві міністерств відчуваються залишки "кучмізму". Напевне, саме тому поняття "технічна політика Міністерства агропромислової політики" чи "державна технічна політика агропромислового комплексу" не мають однозначного й чіткого визначення. За результатами виробничої діяльності, конкурентоспроможної продукції немає, тому об'єктом діяльності залишається політика.

Департамент сільськогосподарського машинобудування (навіть не комітет) відокремлено від агропромислового комплексу і підпорядковано Міністерству промислової політики, переобтяженому машинобудуванням для всіх галузей економіки. Вочевидь, у такому конгломераті є свої пріоритетні напрями: металургія, ракетобудування, літакобудування, продукція оборонного призначення, яка має ринки збуту і за рахунок якої можна прозвітувати перед урядом і Верховною Радою. А департамент сільськогосподарського машинобудування залишається на узбіччі міністерської та урядової уваги. Наслідки перебування департаменту в підпорядкуванні Міністерства промислової політики більш ніж несприятливі. Вони негативні для машинобудівників і критичні для сільгоспвиробників.

Підтвердження цьому — звіт колишнього міністра промислової політики А. М'ялиці у Верховній Раді. Міністр не зміг назвати не тільки наближені технічні характеристики кількох основних машин для сільськогосподарського виробництва, він не міг пригадати навіть їхньої назви.

Перший крок у напрямі виведення сільгоспмашинобудування з кризи — це виведення департаменту сільськогосподарського машинобудування з колгоспу під назвою — "Міністерство промислової політики" і створення самостійного комітету сільськогосподарського машинобудування і технічного сервісу.

Виробництво, реалізація і сервіс — це невід'ємні складові функціонування в конкурентному середовищі провідних машинобудівних фірм світу.

Відірваність у радянські часи машинобудування від сервісу не сприяла технічному прогресу, а спричиняла застій і катастрофічне технічне відставання вироблених машин від аналогічних зразків провідних фірм світу.

Ми вчилися 74 роки за радянських часів і 15 років за незалежності. Пора засвоїти уроки ринкової економіки.

Другий крок, який треба зробити для забезпечення механізованих технологій, — формування районних МТС для виконання трудомістких механізованих робіт. В Україні налічується майже 5000 зернозбиральних комбайнів виробництва провідних європейських і американських фірм, що становить близько 8% загальної кількості, а збирають ними щось із 30% валового збору врожаю.

Ці міркування не догма, а лише пропозиції, які, на наш погляд, допоможуть зрушити проблему машинобудування й забезпечення механізованих технологій з точки її загального падіння.

Ринкові відносини в сфері економіки потребують сучасного світогляду й нових підходів до виробництва сільськогосподарської продукції. В умовах ринку домінують два головних принципи: за показниками врожайності та якості технології повинні бути енергоощадні, а вироблена продукція — конкурентоспроможна.

Loading...

 
 

Цікаве