WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОрганізація виробництва, Трудове право України, Cоцзахист → Технічна політика АПК - Реферат

Технічна політика АПК - Реферат

Реферат на тему:

Технічна політика АПК

Криза українського сільськогосподарського машинобудування - сумна спадщина попередньої епохи чи наслідок господарювання сучасних владців? Які кроки слід зробити, щоб її подолати? Відповіді на ці питання чекають у тисячах українських агрофірм.

Якщо об'єктивно оцінювати технічну політику АПК за 14 минулих років, то здобутки є. Два попередніх президенти через Міністерство промислової політики реалізували в металі два "грандіозних" технічних "ноу-хау" для задоволення потреб своїх співвітчизників — це тачки під назвою "кравчучка" і "кучмовозка". Селяни та міські жителі не натішаться такими практичними винаходами. Тому не дивно, що за широке впровадження подібних винаходів у виробництво їхні автори — колишні президенти — отримали свої визначні дивіденди.

Із тракторами й комбайнами не склалося. Із гвинтокрилами для бізнесменів теж не вийшло, тому міністерство зупинилося на тачках. За принципом — голодному й опеньки м'ясо, а тачка — машина.

Всі політичні та економічні кризи, негаразди в державі насамперед позначаються на сільгоспвиробниках через нестабільність цін на паливно-мастильні матеріали, вироблену продукцію, ринки її збуту. Протягом останнього року політичні та економічні кризи мають властивість виникати періодично. Тому сільгоспвиробники почуваються як пасажир у кузові вантажного автомобіля на вибоїстій дорозі.

Проблема оновлення й поповнення машинно-тракторного парку вітчизняних сільгоспвиробників особливо актуальна напередодні вступу України в СОТ. Адже із сільгоспвиробниками розвинутих країн світу доведеться конкурувати за законами вільного ринку.

Оновлення й поповнення машинно-тракторного парку сільгоспвиробників на початку ХХІ сторіччя потрібно розглядати не тільки з погляду продуктивності, економічності нових машин, а й з позицій економічності, ергономічності — це й належне робоче місце оператора, і відповідна заробітна плата, а не забруднений тракторист, якого ми звикли бачити. Сучасна якісна і комфортна техніка стимулюватиме повернення молоді в село, а відтак і його відродження.

Упродовж десяти років ми порушуємо проблему поступової деградації механізованих технологій у рослинництві через безперервний процес зниження кількості техніки в сільгоспвиробників, фізичне й моральне старіння наявного машинно-тракторного парку. Через рік-півтора може статися технічний обвал, і товарне виробництво сільськогосподарської продукції припиниться через нестачу техніки.

Сільськогосподарські підприємства за роки незалежності списали 252 тис. тракторів, а придбали 78,8 тис., із них 42,1 тис. у 1992 році, які вже відпрацювали по 13 років, що в 1,3 раза більше за амортизаційний строк. Комбайнів списано 58,6 тис., а придбано 9,04 тисячі.

Господарства списують техніку не тому, що вона відпрацювала амортизаційний термін, а тому, що показниками технічного стану і рівнем комплектації відновити її працездатність практично не можливо. Наявна техніка відпрацювала 1,5–2,5 амортизаційні строки. За висновками механізаторів, у селян залишилися "недобитки" машин.

Що таке старий і спрацьований трактор у реальних умовах виробництва? Це — перевитрати паливно-мастильних матеріалів, непрогнозовані поломки під час польових робіт, втрачений час агростроків, зайві витрати запасних частин і праці на ремонти. Це фізичне й психологічне навантаження на механізатора, якому черговий раз доведеться ремонтувати трактор. Для того, щоб підтримувати в працездатному стані старий і спрацьований трактор, потрібно затратити протягом року понад 300 люд..год. А якщо за механізатором закріплені плуг, сівалка, культиватор, причіп, зчіпка, то ще 200 люд..год. Тільки для ремонту тракторного парку по Україні слід витратити 68 млн люд./год. А для того, щоб підтримувати працездатність усього машинно-тракторного парку, треба близько 100 млн люд..год. Якщо вважати, що 40 млн люд..год витрачають самі механізатори, то 60 млн люд..год доведеться затратити у спеціалізованих ремонтних майстернях, цехах, заводах.

Для виконання такого обсягу ремонтних робіт у 450 сільськогосподарських районах потрібно створити ремонтні бригади із 65 слюсарів, тобто відродити "Сільгосптехніку". Через те, що такий обсяг робіт неможливо виконати в умовах господарства, трактори, комбайни, інші машини ремонтують біля кузні (де є джерело тепла), тому працюють за принципом: день працює — день ремонтується, тиждень працює — тиждень ремонтується. За такої надійності техніки про які агростроки може йтися? Польові роботи проводять тоді, коли вдається, а не тоді, коли належить за агростроками.

Якщо передбачити, що ремонтно-обслуговуючі роботи в АПК оплачуватимуть за законами ринку: не $5–10/год, а 2–3 грн/год, — то вартість тільки ремонтно-обслуговуючих робіт становитиме 200–300 млн грн (без вартості запасних частин).

Ремонтують техніку в усіх розвинутих країнах світу. Здебільшого ремонт — це заміна спрацьованих деталей, вузлів, агрегатів. Ремонт вузлів, агрегатів переважно проводять на спеціалізованих підприємствах, оснащених сучасним технологічним обладнанням, а не на базі верстатного парку, якому 40–50 років.

Не стомлюватимемо читачів числовими значеннями зменшення, зниження тощо. Факти економічного занепаду сільськогосподарського виробництва видно зі стану полів, на яких завелися вовки, з цін на ринках, які кусаються. Для наших політиків і урядовців потрібні інші аргументи. Вони самі жонглюють цифрами краще за циркових артистів.

Захисників селян і вболівальників за аграрний сектор у нас вистачає. А ще більше радикальних реформаторів. Якщо літературний герой Макар Нагульнов кулаками вибивав із куркулів хлібозаготівлю, то реформатори за 14 років своїми постановами вибили не тільки економічні основи аграрного виробництва, а й розхитали соціальні, моральні, психологічні основи буття селян. Чотирнадцять років тривала гра без правил і в одні ворота: аграрного виробництва й селян.

На наш погляд, агресивне реформування економічних основ аграрного виробництва здійснювалося без врахування фундаментального закону фізики: маса як фізична величина є мірою інертності тіла. Ухвалити та підписати закон, який стосується селян і аграрного виробництва, можна протягом доби. А для того, щоб зрушити свідомість, уклад життя 16 мільйонів селян, потрібні роки. Приклад тому — проведення колективізації, яке засвідчило згубність ігнорування фізичних законів щодо селян. Через 65 років "міні-Столипіни" зухвало повторили гіркий досвід реформування аграрного виробництва без урахування інертності соціального укладу життя селян і їхнього сприйняття потреби у реформах.

Праця хліборобів завжди була нелегкою. Але коли за суб'єктивних причин (руки у захисників електорату були зайняті — "тирили" у держави і в тих самих хліборобів) за технічним оснащенням і умовами праці сільгоспвиробники відкинуті із ХХІ століття в 50-ті роки минулого століття, політики та влада мають дати чітку відповідь: чому це сталося.

Реальність свідчить, що більшість політичної "еліти" й державні чиновники доволі старанно проштудіювали твори класиків марксизму-ленінізму. І не тільки засвоїли, а й упроваджували в життя відому працю Леніна "Крок уперед, два кроки назад", тільки в українському форматі: за рік незалежності — вперед, три роки, за показниками сільськогосподарського виробництва, — назад. За 15 років незалежності догосподарювалися в аграрному секторі так, що за всіма показниками, в тому числі й матеріально-технічного оснащення, село відкотилося на 50 років назад. Аби переконатися в цьому, варто зробити виїзну сесію Верховної Ради або засідання Кабінету Міністрів безпосередньо в рядовому господарстві, кілометрів за 200–300 від Києва. Щоб палкі захисники вітчизняних хліборобів на власні очі побачили стан ферм, пташників, машинних дворів, техніку, технології, хліборобів безпосередньо в полі, а не з кабіни швидкісних лімузинів.

На нашу думку, керівництву та "еліті" держави потрібно демонструвати свою мужність і загартованість не тільки купанням в ополонці серед зими. Є інші варіанти. Зокрема — попрацювати зміну на сівбі ярих зернових у кабіні трактора із строком експлуатації 15 років або зміну в кабіні комбайна "Нива" на збиранні ячменю чи гороху. Є впевненість, що вражень буде достатньо для найкрутішого екстремала. У цьому один із нас черговий раз переконався безпосередньо в полі.

На початку вересня в Баштанському районі Миколаївської області відбувся День поля — демонстрація зарубіжної посівної і грунтообробної техніки в агрегаті з вітчизняними тракторами Т-150К із строком експлуатації понад десять років. Хроніка. Агрегати в загінці. У полі йдуть випробовування сівалок і європаків. Полудень. Спека. В кабіні понад 40°С. Легкий вітерець хмарку пилюки, яку здіймає трактор з європаком, жене швидше за робочу швидкість трактора, в якому немає бічного скла в дверцятах кабіни.

Loading...

 
 

Цікаве